У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
09.11.06 Справа №14/20745
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Антонік С.Г. судді Яценко О.М. , Кагітіна Л.П.
при секретарі: Соколові А.А.
за участю:
представників позивача: не з’явився;
представників відповідача: не з’явився;
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства “Херсон” компанії з обмеженою відповідальністю “Інтертрейд груп Ел.Ел.Сі.”, м.Херсон на ухвалу господарського суду Херсонської області від 04.09.2006 р. по справі № 14/20745
за позовом: Дочірнього підприємства “Херсон” компанії з обмеженою відповідальністю “Інтертрейд груп Ел.Ел.Сі.”, м.Херсон
до відповідача: Державної виконавчої служби у Дніпровському районі м. Херсона, м. Херсон
про визнання експертної оцінки майна від 06.05.06р. недійсною, зобов’язання відповідача здійснити нову експертну оцінку та заборона проведення торгів
Розпорядженням Голови Запорізького апеляційного господарського суду № 3172 від 08.11.2006 року справа № 14/20745 передана для розгляду колегії суддів у складі: Головуючий: Антонік С.Г.; суддів: Яценко О.М., Кагітіна Л.П..
Колегія суддів прийняла справу до провадження.
Судове засідання 09.11.2006 року закінчилось прийняттям постанови.
Ухвалою господарського суду Херсонської області у справі № 14/20745 від 04.09.2006 року (суддя Гридасов Ю.В.) скаргу на дії ДВС у Дніпровському районі м. Херсона та додані до неї матеріали повернуті заявнику без розгляду.
Ухвала господарського суду мотивована частиною першою статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України, а також відсутністю в скарзі посилання на судове рішення, на виконання якого проведена експертна оцінка майна. Роз’яснено заявнику право на подання позову в порядку адміністративного судочинства України.
Не погоджуючись з ухвалою господарського суду, дочірнє підприємство «Херсон» компанії з обмеженою відповідальністю «Інтертрейд Груп Ел.Ел.Сі» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати повністю, направити скаргу підприємства для розгляду господарським судом. При цьому заявник апеляційної скарги посилається на порушення судом процесуальних норм. Виконавча служба відкрила виконавче провадження, не поставив до відома підприємство. Згідно статті 38 ГПК України суд мав право витребувати вказані в ухвалі суду документи від ДВС.
Телеграмою від 08.11.2006 року заявник просив розглянути апеляційну скаргу у відсутність його представника.
Державна виконавча служба у Дніпровському районі м. Херсона відзив на апеляційну скаргу не надала, представника в судове засідання не направила. Про місце, дату та час судового засідання повідомлена належним чином.
Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Перевіряючи законність та обґрунтованість ухвали місцевого господарського суду, вивчивши матеріали справи, суд
ВСТАНОВИВ:
04 вересня 2006 року господарський суд Херсонської області повернув без розгляду заяву дочірнього підприємства «Херсон» компанії з обмеженою відповідальністю «Інтертрейд Ел.Ел.Сі» на оцінку майна в виконавчому провадженні. При цьому господарський суд керувався статтями 85, 121-2 Господарського процесуального кодексу України.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав:
Стаття 57 Закону України «Про виконавче провадження» надає учасникам виконавчого провадження оскаржити до суду оцінку майна, яка проведена в рамках виконавчого провадження. Вказана стаття не встановлює порядок оскарження та судочинство, за яким така скарга розглядається.
26 грудня 2003 року Пленумом Верховного Суду України прийнято постанову № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження».
Заявник апеляційної скарги у відповідності до статті 10 Закону України «Про виконавче провадження» є учасником виконавчого провадження та має право на оскарження дій виконавчої служби (інших учасників виконавчого провадження) у відповідності до діючого законодавства.
При розгляді справ за скаргами на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та за зверненнями учасників виконавчого провадження суди мають керуватися положеннями ст. 55 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини; ратифікована Законом України від 17 липня 1997 р. N 475/97-ВР, Закону «Про державну виконавчу службу», Закону України «Про виконавче провадження», гл. 31-Г Цивільного процесуального кодексу України, розд. XIV Господарського процесуального кодексу України, іншого законодавства, яким врегульовано ці питання.
Скарги розглядаються за правилами гл. 31-Г ЦПК України та ст. 121-2 ГПК України, якщо вони стосуються примусового виконання документів, перелік яких наведений у ст. 3 Закону України «Про державну виконавчу службу», звернення-за правилами, встановленими цим Законом, розд. V ЦПК України, статтями 89, 118 - 122 ГПК України, якщо цими й іншими актами законодавства передбачено вирішення судом порушуваних у зверненнях питань.
Відповідно до статей 248-20, 248-21 ЦПК України, ст. 85 Закону України «Про державну виконавчу службу»скарги на рішення, дії (бездіяльність) державного виконавця або начальника відділу державної виконавчої служби, державних виконавців і посадових осіб Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласного, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, що стосуються виконання судових рішень, подаються до суду, який видав виконавчий документ.
Стягувач, боржник або прокурор мають право оскаржити дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів тільки до господарського суду, який розглянув відповідну справу по першій інстанції (ст. 121-2 ГПК України). Враховуючи, що примусове виконання судових рішень, постановлених господарськими судами, згідно зі ст. 4 Закону України «Про державну виконавчу службу», та ст. 2 Закону «Про виконавче провадження» здійснюють державні виконавці, скарги на дії чи бездіяльність останніх розглядаються господарськими судами за правилами ст. 121-2 ГПК.
Скарги, заяви, подання мають відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим положеннями ЦПК України і ГПК України, та містити відомості, перелічені в пунктах 3 - 5 ч. 3 ст. 85 Закону України «Про виконавче провадження».
У справах за скаргами стягувача чи боржника на дії державного виконавця, пов'язані з арештом і вилученням майна та його оцінкою, суд перевіряє відповідність цих дій положенням статей 55, 57 Закону України «Про виконавче провадження». При цьому необхідно враховувати, що оцінка майна боржника провадиться самим державним виконавцем, якщо вартість майна не перевищує 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ринковими цінами на день її проведення, крім випадків, коли застосовуються регульовані ціни.
При складності оцінки чи наявності у стягувана або боржника заперечень проти її результатів до участі у виконавчому провадженні та складенні висновку залучається експерт (спеціаліст).
Для проведення оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських, річкових суден, а також майна, вартість якого перевищує 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, державний виконавець зобов'язаний залучити до участі у виконавчому провадженні оцінювача, який здійснює свою діяльність відповідно до Закону України від 12 липня 2001 р. "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".
Аналіз діючих нормативних актів, які регламентують примусове виконання рішення суду чи інших органів, які у відповідності до чинного законодавства мають право на прийняття рішень, виконання яких покладено на державну виконавчу службу, свідчить, що оскарження дій виконавчої служби у виконавчому провадженні здійснюється в залежності від того, який суд (державний орган) видав виконавчий документ.
Господарський суд правомірно вказав, що в скарзі на оцінку майна у виконавчому провадженні, відсутнє посилання на виконавчий документ, на примусове виконання якого здійснено оцінку майна. А відповідно, господарський суд позбавлений можливості визначити чи підвідомча заявлена скарга господарському суду.
Крім того, господарський суд роз’яснив заявнику апеляційної скарги про можливість подання скарги вдруге при усуненні недоліків, які вказані судом, або про подання адміністративного позову в порядку адміністративного судочинства.
Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеними обставинами, а також наступним:
Посилання заявника апеляційної скарги на порушення господарським судом процесуальних норм є необгрунтованим, оскільки в скарзі про оцінку майна у виконавчому провадженні підприємство взагалі не вказало норми процесуального права, за якими повинна судом розглядатися вказана скарга. Стаття 57 Закону України «Про виконавче провадження», на яку посилається підприємство, є нормою матеріального права, яка передбачає можливість оскарження оцінки майна у виконавчому провадженні. З врахуванням, що з 01.09.2005 року введено Кодекс адміністративного судочинства України та у відповідності до Прикінцевих та Перехідних Положень до нього господарський суд до створення адміністративних судів розглядає адміністративні позови, без вказівки заявником скарги в порядку якого судочинства її необхідно розглядати (в порядку ГПК України чи в порядку КАС України), у господарського суду були підстави для повернення цієї скарги.
Колегія суддів відмічає, що заявлена скарга, не відповідає вимогам ні позовної заяви по Господарському процесуальному кодексу України, ні адміністративного позову по Кодексу адміністративного судочинства України.
Крім того, як вбачається із апеляційної скарги, підприємством по суті оскаржуються дії державної виконавчої служби.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухвали господарського суду. Підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. 101 – 106 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу дочірнього підприємства «Херсон» компанії з обмеженою відповідальністю «Інтертрейд груп Ел.Ел.Сі» м. Херсон на ухвалу господарського суду Херсонської області від 04.09.2006 року у справі № 14/20745 залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Херсонської області від 04.09.2006 року у справі №14/20745 - без змін.
Головуючий суддя Антонік С.Г.
судді Яценко О.М.
Кагітіна Л.П.