ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2015 р. Справа № 914/3432/14

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Данко Л.С.

розглянув апеляційну скаргу приватного підприємства "Мірт" від 09.12.14р. б/н

на рішення господарського суду Львівської області від 02.12.2014р.

у справі № 914/3432/14

за позовом приватного підприємства "Мірт", м.Львів

до відповідача публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Еко-дім", м.Львів

про стягнення 260865,41 грн.,

представники сторін:

- від позивача - Данилевич Д.О.,

- від відповідача - Чупахін І.Р.

Права та обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено.

Рішенням господарського суду Львівської області від 02.12.2014р. у справі №914/3432/14 (суддя Манюк П.Т.) частково задоволено позов приватного підприємства (надалі - ПП) «Мірт», стягнуто з публічного акціонерного товариства (надалі - ПАТ) «Холдингова компанія «Еко-дім» на користь позивача 30950,90 грн. основного боргу, 16724,45 грн. 3% річних, 33256,84 грн. інфляційних втрат; в частині позовних вимог про стягнення 170315,97грн. провадження у справі припинено. Крім того, судом стягнуто зі сторін в дохід Державного бюджету України суми судового збору: з відповідача - 5024,96 грн., з позивача - 192,34 грн.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що в порушення умов договору, відповідач не провів оплати за виконані будівельні роботи, внаслідок чого у нього перед позивачем виникла заборгованість в сумі 201266,87грн. Водночас суд врахував заяву відповідача №508 від 21.11.2014р. про зарахування зустрічних однорідних вимог в розмірі 170315,97 грн. (вартість поставлених позивачу будівельних матеріалів), у зв'язку з чим дійшов висновку, про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення 30950,90грн. основної заборгованості та про необхідність припинення провадження у справі в частині стягнення 170315,97 грн. При перевірці правильності нарахування 3% річних та інфляційних нарахувань, суд здійснив перерахунок заявлених 42874,09 грн. інфляційних втрат та задоволив їх в розмірі 33256,84 грн.

Дане рішення оскаржив позивач, вважаючи його прийнятим без повного з'ясування і належної оцінки всіх обставин справи та з порушенням норм процесуального права, у зв'язку з чим просив його скасувати і прийняти нове, яким задоволити позов в повному обсязі. Скаржник зазначив, зокрема, що звернення відповідача з листами від 08.07.2011р. №195 та від 18.04.2012р. №63 не може вважатись зарахуванням зустрічних однорідних вимог. Лист же від 21.11.2014р. №508 був поданий відповідачем вже під час здійснення ліквідаційної процедури, а тому до спірних відносин слід було застосувати ч.8 ст.47 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та отримати згоду кредиторів для зарахування зустрічних однорідних вимог, чого не зробив суд.

Не погоджуючись із апеляційною скаргою, ПАТ "Холдингова компанія "Еко-дім" подало до суду відзив, в якому заперечило доводи апелянта та зазначило, що рішення суду прийнято із врахуванням всіх фактичних обставин справи та з відповідністю правовим нормам, які регулюють спірні правовідносини, у зв'язку з чим просило залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. У відзиві відповідач, зокрема, вказав на те, що це не з його боку, а з боку позивача спостерігається вихід за межі процедури банкрутства і що це позивач, а не він, є особою, яка всупереч ч.4 ст.7 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» має неврегульовані грошові зобов'язання.

З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:

01.12.2011 р. між ПП «Мірт» (підрядником) та ПАТ «Холдингова компанія «Еко-дім» (замовником) був укладений договір підряду № 01/12 (надалі - договір), відповідно до умов якого підрядник взяв на себе зобов'язання власними силами і засобами виконати роботи в житловому будинку по вул. Перфецького, що у м.Львові, відповідно до затвердженої кошторисної документації і в обумовлений договором строк (а.с. 20-23, том 1).

На виконання умов договору позивачем були виконані будівельні роботи на загальну суму 201266,87 грн., що підтверджується підписаною сторонами довідкою про вартість виконаних робіт та актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року (а.с. 24, 25-26, том 1).

Відповідач не оплатив вартість виконаних будівельних робіт, у зв'язку з чим ПП "Мірт" звернулося до суду із позовом (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, а.с. 109-110, том 1) про стягнення з ПАТ "Холдингова компанія "Еко-Дім" 260865,41 грн., з яких 201266,87 грн. основної заборгованості, 16724,45 грн. 3% річних та 42874, 09 грн. інфляційних втрат.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що на підставі листів від 08.07.2011р. №195 та від 18.04.2012р. №63 позивач просив відповідача поставити йому будівельні матеріали в рахунок виконаних робіт по благоустрою будинків (а.с. 123, 124, том 1), а відповідними видатковими накладними (а.с. 125-160, 167, том 1) підтверджується факт поставки відповідачем будівельних матеріалів, у зв'язку з чим останній звернувся на адресу позивача із заявою №508 від 21.11.2014р. про зарахування зустрічних однорідних вимог на загальну суму 170315,97 грн. за договором від 01.12.2011р. (а.с. 169, 170, том 1).

Судова колегія, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, вважає, що рішення суду слід частково скасувати, виходячи з наступного:

Відповідно до ст.875 ЦК України, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

Частиною 4 ст.882 ЦК України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. Відповідно до ч. 4 ст. 879 ЦК України, оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Пунктом 4.2 договору встановлено, що роботи вважаються виконаними після підписання акту виконаних робіт. Згідно п. 5.2 договору кінцеві розрахунки за виконані роботи з підрядником здійснюються на протязі 10 днів після підписання акту виконаних робіт.

Як було зазначено вище, на підставі договору підряду від 01.12.2011 р. №01/12 позивач (підрядник) взяв на себе зобов'язання своїми силами і засобами виконати роботи по житловому будинку по вул. Перфецького, що у м. Львові відповідно до затвердженої кошторисної документації і в обумовлений договором строк.

У грудні 2011 р. позивачем були виконані будівельні роботи на загальну суму 201266,87 грн., що підтверджується підписаною сторонами довідкою про вартість виконаних робіт за грудень 2011 року та актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 р. відповідно до яких позивач здав відповідачу виконану роботу по поточному ремонту доріг на загальну суму 201266,87 грн., а відповідач підтвердивши, що надані послуги відповідають його вимогам та умовам договору, прийняв їх, що підтверджується його підписом та печаткою на вказаному акті.

Факт виконання вказаних робіт та відсутності оплати за них визнається обома сторонами.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. За ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтями 525, 526 ЦК України і статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Підсумовуючи вищенаведене, судова колегія вважає, що з матеріалів справи вбачається неналежне виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань згідно укладеного договору в частині несплати коштів за виконані роботи. Отже, сума основної заборгованості в розмірі 201266,87грн., що заявлена в позовній заяві, є обґрунтованою.

Стосовно можливості зарахування зустрічних однорідних вимог за договором підряду від 01.12.2011р. та за поставками відповідачем будівельних матеріалів для позивача, колегія зазначає наступне.

Статтею 601 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Згідно ст. 602 ЦК України, не допускається зарахування зустрічних вимог: про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; про стягнення аліментів; щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності; в інших випадках, встановлених договором або законом.

Як вбачається зі змісту вказаних статей, листи позивача від 08.07.2011р. №195 та від 18.04.2012р. №63 із проханням поставити йому будівельні матеріали в рахунок виконаних робіт по благоустрою будинків не можуть розглядатись в якості волевиявлення однієї з сторін щодо такого зарахування. З цих листів не вбачається, щодо яких саме зобов'язань має застосуватись зарахування зустрічних однорідних вимог, у них відсутні вказівки на розмір зарахування, а з наявних в матеріалах справи накладних про поставку відповідачем будівельних матеріалів для позивача не вбачається, на якій підставі здійснювалась поставка (в т.ч. чи на підставі вказаних листів). Крім того, вказані листи не можуть підтверджувати зарахування вимог, що стосуються поставки будматеріалів, оскільки на момент складення листів від 08.07.2011р. та від 18.04.2012р. не настав строк виконання зобов'язань сторонами, що стосуються поставки будматеріалів (всі накладні містять пізніші дати).

21.11.2014 р. відповідач скерував на адресу позивача заяву № 508 про зарахування зустрічних однорідних вимог в якій визнав, що станом на 18.11.2014 р. має зобов'язання перед позивачем з оплати вартості виконаних робіт, що були виконані в грудні 2011р. в розмірі 201266, 87 грн., а також повідомив, що в рахунок оплати частини вартості будівельних робіт в розмірі 170315,97 грн. зараховує вартість будівельних матеріалів на цю суму, що були передані відповідачем позивачу.

В той же час, з постанови господарського суду Львівської області від 24.04.2014р. у справі №914/4801/13 (а.с. 12-15, том 1) вбачається, що ПП «Мірт» визнане банкрутом і щодо нього відкрито ліквідаційну процедуру.

Відповідно до статей 1, 7, 16, 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» склад і розмір усіх грошових зобов'язань боржника, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, що існували на день подання до господарського суду заяви про порушення справи про банкрутство, визначаються у межах провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до частини 15 статті 16 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з моменту порушення провадження у справі про банкрутство пред'явлення кредиторами вимог до боржника та їх задоволення може відбуватися лише у порядку, передбаченому цим Законом, та в межах провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до приписів частини 1 та 2 статті 19 цього Закону, одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів, що полягає у зупиненні виконання боржником грошових зобов'язань, термін виконання яких настав до дня введення мораторію. Відповідно до частини 4 статті 7 Закону, боржник, щодо якого були застосовані судові процедури банкрутства, вважається особою, що не має неврегульованих грошових зобов'язань.

Як вбачається із пояснень сторін та підтверджується ухвалою господарського суду Львівської області від 11.03.2014р. у справі №914/4801/13 (а.с. 41-45, том 1), відповідач своїх грошових вимог у межах справи про банкрутство до позивача не заявляв, а відтак їх не включено до затвердженого судом реєстру вимог кредиторів.

З огляду на викладене, позивач, як боржник, щодо якого застосовано процедуру банкрутства, не має неврегульованих грошових зобов'язань, у тому числі зобов'язань перед відповідачем, а всі грошові вимоги до нього пред'являються та розглядаються в межах провадження про банкрутство.

Статтею 45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначено черговість задоволення вимог кредиторів. Відповідно до ч. 2 ст. 45, вимоги кожної наступної черги задовольняються у міру надходження на рахунок коштів від продажу майна банкрута після повного задоволення вимог попередньої черги.

Оскільки з моменту запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів виконання грошових зобов'язань суб'єкта банкрутства зупиняється та здійснюється у порядку черговості встановленої Законом, то з цього часу неможливе припинення його грошових зобов'язань зарахуванням поза встановленою черговістю.

Частиною 8 ст. 45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлено, що погашення вимог кредиторів шляхом заліку зустрічних однорідних вимог проводиться за згодою кредитора (кредиторів) у випадках, якщо це не порушує майнові права інших кредиторів.

Таким чином, колегія суддів вважає, що зарахування зустрічних однорідних вимог між позивачем та відповідачем за договором підряду від 01.12.2011р. та позадоговірною поставкою будівельних матеріалів в порядку, визначеному ст.ст. 601, 602 ЦК України могло мати місце до початку застосування до позивача судових процедур банкрутства. В подальшому, грошові вимоги сторін повинні вирішуватись із врахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Зважаючи на наведене, судова колегія вважає необґрунтованим висновок місцевого господарського суду про можливість зарахування зустрічних однорідних вимог між сторонами на суму 170315,97 грн. та про припинення провадження у справі в цій частині.

Водночас, суд вважає необґрунтованими покликання скаржника на те, що зі сторони позивача спостерігається вихід за межі процедури банкрутства, оскільки питання зарахування зустрічних однорідних вимог ініціював саме відповідач у своїй заяві № 508 від 21.11.2014 р. В той же час, в ході ліквідаційної процедури позивач не позбавлений права проводити претензійно-правову роботу та пред'являти до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості, що випливає із положень ст.41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Також, покликання на реєстр дебіторів, долучений до апеляційної скарги, колегія суддів не розглядає як такі, що мають значення для вирішення даного спору.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши рішення місцевого господарського суду щодо стягнення 16724,45грн. 3% річних та 33256,84грн. інфляційних втрат (в тому числі правильність перерахунку вказаної суми), суд апеляційної інстанції дійшов висновку про законність і обґрунтованість рішення в цій частині.

Відповідно до ст.ст. 33, 43 ГПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на наведене, вимоги апеляційної скарги визнані судовою колегією підставними та такими, що підлягають до часткового задоволення, а рішення в частині припинення провадження - частковому скасуванню у зв'язку з порушенням норм матеріального права, у зв'язку з чим слід змінити суму основного боргу, що підлягає стягненню.

В порядку ст.49 ГПК України, судовий збір за розгляд апеляційної скарги слід покласти на відповідача.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного підприємства "Мірт" задоволити частково.

Рішення господарського суду Львівської області від 02.12.2014р. у справі №914/3432/14 змінити в частині суми основного боргу, що підлягає стягненню, а саме замість 30950,90 грн. стягнути 201266,87 грн.

В частині припинення провадження у справі - рішення господарського суду скасувати.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складений 12.02.2015р.

Головуючий суддя Орищин Г.В.

суддя Галушко Н.А.

суддя Данко Л.С.