У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
31.10.06 Справа №12/100-пн-06
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Антонік С.Г. судді Антонік С.Г. , Шевченко Т. М. , Юхименко О.В.
при секретарі: Акімовій Т.М.
За участю представників позивача: Негров М.А. – ухвала №12/141-Б від 21.07.05р., арбітражний керуючий
представників відповідача: Хоменко С.В. – дов. №1-02/06 від 11.01.06р.
представників третьої особи: Василенко О.О. – дов. №2-1/4-55 від 06.09.06р.
розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства дослідного господарства «Асканійське», с. Тавричанка Каховського району Херсонської області
на рішення господарського суду Херсонської області від 21.07.2006р. у справі №12/100-ПН-06
за позовом: Державної дослідної експериментальної Агрофірми «Асканія Нова», м. Херсон
до відповідача: Державного підприємства дослідного господарства «Асканійське», с. Тавричанка Каховського району Херсонської області
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Українська академія аграрних наук, м. Київ
про визнання акту недійсним
ВСТАНОВИВ:
Розпорядженням Голови Запорізького апеляційного господарського суду №3047 від 30.10.2006р. справу №12/100-пн-06 передано для розгляду колегії у складі: головуючий – Антонік С.Г.(доповідач), судді: Шевченко Т.М., Юхименко О.В.
Колегія суддів прийняла справу до свого провадження.
За клопотанням представників сторін судовий процес здійснювався без фіксації технічними засобами. За їх згодою у судовому засіданні 31.10.2006р. оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 21.07.2006 року по справі №12/100-пн-06 (суддя Пінтеліна Т.Г.) позов Державної дослідно – експериментальної Агрофірми «Асканія – Нова» задоволений повністю. Визаний недійсним акт приймання – передачі товарно – матеріальних цінностей дитячого оздоровчого табору «Лелека» з балансу позивача на баланс відповідача від 05.12.02р. Стягнуто з ДП дослідного господарства «Асканійське» на користь позивача 85грн. державного мита та 118грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.
Рішення господарського суду мотивовано тим, що при здійсненні угоди про передачу бази відпочинку «Лелека» не додержано встановленої форми угоди. Постановою Президії української академії аграрних наук від 28.03.02р. дозволено передати з балансу позивача на баланс відповідача майновий комплекс бази відпочинку «Лелека». При цьому пунктами 2 та 3 Постанови сторін зобов’язано здійснити і забезпечити передачу в порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.98р. №1482 «Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності» та відповідно до Закону України від 03.03.98р. №147/98 ВР «Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності». Судом встановлено, що при прийнятті – передачі бази відпочинку «Лелека» допущено порушення пунктів 7,8,9,10 Постанови КМУ.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду, Державне підприємство дослідне господарство «Асканійське» звернулось з апеляційною скаргою до Запорізького апеляційного господарського суду. Просить рішення господарського суду скасувати. Прийняти інше рішення, яким в позові відмовити.
У поданій апеляційній скарзі заявник вказує на порушення господарським судом норм матеріального права. Зазначає, що відповідно до ст.76 Статуту УААН Президія академії має всі повноваження приймати рішення про передачу майнових комплексів та окремо визначеного майна, що закріплені за нею, від одного підприємства іншому, що належать до сфери управління академії, без будь – якого погодження з Мінфіном, Мінекономіки, Фондом державного майна. Крім того законність даної Постанови підтверджена рішенням господарського суду м. Києва від 11.03.04р. та ухвалою Верховного суду України від 30.09.04р. Пункт 1 Постанови визначає порядок безоплатної передачі об’єктів права державної власності зі сфери управління міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади…, яким державне майно передано у безоплатне користування, до сфери управління інших органів, уповноважених управляти державним майном, або самоврядних організацій. В даному випадку мало місце прийняття – передача об’єктів державної власності від одного підприємства іншому, що належить до сфери управління одного і того ж органу (Академії). Тому відповідач за розпорядженням УААН користується державним майном на праві господарського відання. Відповідно до ч.2 п.4 Положення, така передача здійснюється лише на підставі рішення цього органу і, відповідно, застосування уданому випадку пунктів 7,8,9,10 Постанови не є обов’язковим. Це є питанням внутрішньої діяльності Академії. На момент складання спірного акту прийняття – передачі, заперечень щодо його незаконності з боку позивача не було. Крім того, заявник апеляційної скарги посилається на те, що відповідно до ст.41 ЦК УРСР, акт прийняття – передачі не є документом, який встановив чи припинив права та обов’язки, це є лише письмовим підтвердженням факту виконання Постанови та Наказу академії стосовно прийняття – передачі бази відпочинку та не підпадає під категорію документів, які можуть бути скасовані або визнані недійсними. Також відповідач посилається на пропущення позивачем строку позовної давності для звернення до суду з даним спором.
Представник Державного підприємства дослідного господарства «Асканійське» у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.
Українська академія аграрних наук у поясненнях на апеляційну скаргу та її представник у судовому засіданні підтримали доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі. Просять рішення господарського суду скасувати, позивачу у задоволенні позовних вимог відмовити. При цьому посилається на те, що акт приймання – передачі товарно – матеріальних цінностей бази відпочинку «Лелека» від 05.12.02р. з інвентаризаційними описами оформлено на виконання Постанови КМУ, підписано спеціалістами та затверджено керівниками ДДЕА «Асканія – Нова» та ДПДГ «Асканійське». На момент передачі бази заперечень від позивача не надходило. База була знята з балансу позивача та прийнята на баланс відповідача, тобто відбулося юридичне і фактичне приймання – передача бази та зміна її власника. Відповідно до постанови КМУ від 03.06.03р. №816 ДДЕА «Асканія – Нова» була передана до сфери управління Мінагрополітики України, що підтверджується актом прийняття – передачі майна та землі дослідних господарств від 30.10.03р. ДДЕА «Асканія – Нова» перейшла до сфери управління Мінагрополітики, не маючи на своєму балансі бази «Лелека», оскільки база з моменту передачі і по теперішній час перебуває у власності відповідача. Це підтверджується витратами, які понесло ДПДГ «Асканійське» на утримання бази з моменту її отримання від ДДЕА «Асканія – Нова», на ремонт приміщень бази, на зарплату її співробітникам, отримання орендної плати тощо.
Представник Державної дослідної експериментальної Агрофірми «Асканія Нова» у судовому засіданні вказав на законність та обґрунтованість винесеного судом рішення. У поясненнях зазначив на те, що ним не пропущений строк позовної давності на звернення до суду з даним позовом, оскільки керуючому санацією стало відомо про порушення прав підприємства лише у 2005 році. Спірний майновий комплекс до цього часу перебуває на балансі у підприємства, про що свідчить баланс підприємства та інвентаризаційні описи за 2002 – 2005 роки. Просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити.
Відповідно до ст. 99 ГПК України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, суд знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Як вбачається з матеріалів справи, 28.03.02р. Постановою президії Української академії аграрних наук на прохання Державного підприємства Дослідного господарства «Асканійське» було надано дозвіл на передачу з балансу ДДЕА «Асканія – Нова» на баланс ДПДГ «Асканійське» майнового комплексу бази відпочинку «Лелека», що знаходиться в с. Стрілкове Генічеського району Херсонської області та земельної ділянки площею 7,5га, на якій вона знаходиться, на безоплатній основі.
Пунктами 2 та 3 Постанови сторін зобов’язано здійснити і забезпечити передачу в порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.98р. №1482 «Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності» та відповідно до Закону України від 03.03.98р. №147/98 ВР «Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності».
05.12.02р. між сторонами у справі складено та підписано акт приймання – передачі товарно – матеріальних цінностей дитячого оздоровчого табору «Лелека».
Державна дослідна експериментальна Агрофірма «Асканія Нова» звернулась до господарського суду з позовом про визнання недійсним зазначеного вище акту
прийняття – передачі. При цьому заявник посилається на порушення при його підписанні пунктів 7,8,9,10 Постанови КМУ від 21.09.98р. №1482.
Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про задоволення позову, виходячи з наступного:
Відповідно до п.7 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України до позовів про визнання заперечуваного правочину недійсним і про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, право на пред'явлення якого виникло до 1 січня 2004 року, застосовується позовна давність, встановлена для відповідних позовів законодавством, що діяло раніше.
Згідно ст.41 ЦК УРСР угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків.
Оскаржуваний акт прийняття – передачі є двосторонньою угодою, оскільки уклавши цей акт, сторони набули цивільних прав та обов’язків, а саме, досягли домовленості щодо передачі майна у відповідності до ст.4 ЦК УРСР. Як наслідок, ДДЕА «Асканія – Нова» прийняла на себе зобов’язання передати, а ДПДГ «Асканійське» - прийняти майно дитячого оздоровчого табору «Лелека».
Статтею 151 ЦК УРСР зазначено, що в силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, як-от: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Таким чином, акт прийняття-передачі є угодою, оскільки саме актом реалізовано право однієї сторони передати обєкт, а іншої прийняти обєкт і саме акт тягне за собою для сторін наслідки прийняття-передачі.
Згідно п.5 Постанови Пленуму Верховного суду України від 28.04.78р. №3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» за правилами ст.48 ЦК угода визнається недійсною при невідповідності її не тільки законові, а й іншим актам, виданим органами державної влади і управління в межах наданої їм компетенції. Стаття 48 ЦК застосовується при порушенні встановленого порядку вчинення громадянами і організаціями дій, спрямованих на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав і обов'язків,
Відповідно до п.1 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.99р. №02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними» загальні підстави і наслідки недійсності угод встановлені статтею 48 ЦК УРСР, за якою недійсною визнається угода, що не відповідає вимогам закону. Правило, встановлене цією нормою, повинно застосовуватись в усіх випадках, коли угода вчинена з порушенням закону і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють спеціальні підстави та наслідки недійсності угод. Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ч.2 п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.09.98р. №1482 «Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності», передача обєктів права державної власності від одного підприємства іншому, що належать до сфери управління одного і того ж органу, уповноваженого управляти державним майном, або самоврядної організації, здійснюється на підставі рішення цього органу або самоврядної організації.
У звязку з цим колегія суддів вважає, що в даному випадку для передачі майнового комплексу бази відпочинку “Лелека” достатньо лише рішення Української академії аграрних наук і погодження з іншими державними органами не потребується.
Разом з тим колегія вважає, що сама передача і приймання майнового комплексу повинно було здійснюватись сторонами у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 21.09.98р. №1482 «Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності», оскільки такий обовязок покладено на сторони пунктами 2 та 3 Постанови президії Української академії аграрних наук.
В порушення пунктів 8, 9 Положення про порядок передачі обєктів права державної власності, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1482 від 21.09.98р. не було дотримано порядку створення комісії з питань передачі обєкту, складу комісії, не призначено голову комісії. Порушено строки передачі майна.
Оспорюваний акт приймання-передачі не відповідає вимогам встановленим пунктом 10 Положення, а саме щодо форми акту, його змісту, затвердження та необхідних додатків.
Крім того, з акту вбачається, що предметом приймання-передачі є не майновий комплекс, а залишки товарно-матеріальних цінностей.
Зазначене вище є підставою для визнання акту прийняття – передачі недійсним.
Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про те, що позивачем не пропущено строк позовної давності для звернення до суду з даним спором, виходячи з наступного:
Відповідно до ст.. 76 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Матеріалами справи підтверджено, що ухвалою господарського суду Херсонської області від 21.07.05р. керуючим санацією ДДЕА «Асканія – Нова» призначено Негрова М.А. Саме в цей період керуючому санацією стало відомо про те, що передача з балансу ДДЕА «Асканія – Нова» на баланс ДПДГ «Асканійське» дитячого оздоровчого табору «Лелека» та земельної ділянки відбулося не у відповідності до Положення, затвердженого постановою КМУ від 21.09.98р. №1482.
Отже, на момент звернення позивача до суду строк позовної давності не сплинув.
Доводи апеляційної скарги спростовуються на підставі вищевикладеного. Підстави для зміни або скасування рішення господарського суду Херсонської області від 21.07.2006р. у справі №12/100-пн-06 відсутні.
За таких обставин суд вважає за необхідне апеляційну скаргу Державного підприємства дослідного господарства «Асканійське», с. Тавричанка Каховського району Херсонської області залишити без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України , суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Державного підприємства дослідного господарства «Асканійське», с. Тавричанка Каховського району Херсонської області залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Херсонської області від 21.07.2006р. у справі №12/100-пн-06 залишити без змін.
Головуючий суддя Антонік С.Г.
судді Антонік С.Г.
Шевченко Т. М. Юхименко О.В.