Справа № 22-56        Головуючий у 1 інстанції:

2009 р.                       Бондаренко І.В.

Суддя-доповідач: Прокопенко О.Л.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2009 року    м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого:     Онищенка Е.А.

Суддів :                      Прокопенка О.Л.

Маловічко С.В. При секретарі:   Семенчук О.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2

на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від «23» жовтня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОП «ЗМБТІ», третя особа: ЖБК №255 «Запоріжсталь-21», про визнання права власності на частку квартири, встановлення порядку користування квартирою, скасування реєстрації права власності та про реєстрацію права власності,

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2007 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОП «ЗМБТІ», треття особа: ЖБК №255 «Запоріжсталь-21», про визнання права власності на частку квартири, встановлення порядку користування  квартирою, скасування реєстрації права власності та про реєстрацію права власності.

В позові зазначав, що в 1980 р. його сім'я у складі трьох осіб отримала трикімнатну квартиру АДРЕСА_1. В 1983 році після розірвання шлюбу з ОСОБА_1 вони розподілили особові рахунки, та йому в користування була виділена кімната площею 15, 9 кв.м., а ОСОБА_1 дві інші кімнати в спірній квартирі. В 1983 році він був прийнятий в члени ЖБК , а в 1992 році він

повністю сплатив вартість своєї частки паю та набув право власності на зазначену кімнату та частину приміщень загального користування.

В лютому 2000 року спірна квартира без його відома була приватизована на ім'я тестя - ОСОБА_4, який у грудні 2003 року подарував її відповідачеві ОСОБА_1 Позивач звернувся до суду з позовом про недійсним розпорядження голови Хортицької РА від 03.02.2000 року про приватизацію спірної квартири на ім'я ОСОБА_4 та про визнання недійсним свідоцтва про право власності на спірну квартиру, а також про визнання недійсним договору дарування в частині дарування спірної кімнати 15, 9 кв.м. Позов відносно цих позовних вимог було задоволено та рішення набрало законної сили.

Просив суд визнати за ним право власності на частку квартири АДРЕСА_1.

В подальшому позивач уточнив свої позовні вимоги, просив визнати за ним право власності на 21/50 частину вказаної квартири, яка припадає на кімнату площею 15, 9 кв.м. відповідно до висновку ОП «ЗМБТІ», встановити порядок користування квартирою, виділивши йому в користування кімнату площею 15, 9 кв.м., а ОСОБА_1 виділити в користування дві інші кімнати, а також скасувати реєстрацію права власності на цю частину квартири за ОСОБА_1 та зобов'язати ОП «ЗМБТІ» зареєструвати його право власності на цю частку квартири.

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від «23» жовтня 2008 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на 21/50 частину квартири АДРЕСА_1, яка припадає на кімнату площею 15, 9 кв.м.

Визначено порядок користування власністю - квартирою АДРЕСА_1 наступним чином:

· виділено співвласнику ОСОБА_3 в користування кімнату №6 площею 15, 9 кв. м в цій квартирі,

· коридор №1 площею 10, 6 кв. м, туалет №3 площею 1 кв. м, ванну кімнату №4 площею 2, 6 кв.м, кухню №7 площею 7, 4 кв.м., кладову №8 площею 1 кв. м, балкон площею 0.84 кв.м. та лоджію площею 1, 7 кв. м. - залишити в загальному користуванні співвласників.

Зобов'язано ОП «ЗМБТІ» скасувати реєстрацію права власності ОСОБА_1 на частину АДРЕСА_1 - кімнату №6 площею 15, 9 кв. м., що складає 21/50 частину у праві власності на вказану квартиру.

Зобов'язано ОП «ЗМБТІ» зареєструвати право власності ОСОБА_3 на 21/50 частину квартири АДРЕСА_1.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 просив рішення суду першої інстанції скасувати, як таке, що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права та постановити нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, доводи апелянта, розглянувши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає виходячи з наступного.

Згідно п.1 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

З матеріалів справи вбачається, що суд правильно встановив правовідносини, які склалися між учасниками справи, дав їм належну правову оцінку, а також дослідив надані сторонами докази і відповідно їх оцінив. Суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права та прийняв рішення, яким спір знайшов своє належне вирішення.

Судом першої інстанції встановлено і про це свідчать матеріали справи, що позивач ОСОБА_3 є членом ЖБК №255 «Запоріжсталь -21».

З 1983 року позивач постійно мешкає в кімнаті 15, 9 кв.м. квартири АДРЕСА_1, сплачує комунальні послуги.

Пай за вказану кімнату сплачений позивачем в 1991 році.

Сума загальної вартості спірної квартири складала 9512 крб. ОСОБА_3. сплатив суму 4429, 72 крб, а ОСОБА_4 суму паю в розмірі 5082, 28 крб., тому обидва придбали право власності на частку квартири.

Згідно довідки ОП «ЗМБТІ» від 25.12.2007 року кімната №6 площею 15, 9 кв. м. у вказаній вище квартирі з виділом в загальне користування співвласників коридору №1 площею 10, 6 кв. м., туалету №3 площею 1 кв.м., ванної №4 площею 2, 6 кв.м., кухні №7 площею 7, 4 кв.м., кладової№8 площею 1 кв.м., лоджії площею 1, 7 кв.м., балкону площею 0, 84 кв.м., складає 21/50 частину цієї квартири.

Апелянт вважає, що позивачу має належати менша частка квартири ніж: 21/50, але своїх розрахунків суду не надав.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив вірно визнавши за позивачем право власності саме на 21/50 частки спірної квартири, а також визнав порядок користування квартирою.

Твердження апелянта про те, що вже є рішення суду яким позивачу відмовлено в позові, де по справі були ті ж сторони, про той самий предмет не відповідає дійсності.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 304, п.1 ст. 307, 308, 313, п.1 ст. 314, 315, 317    ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА: 

Апеляційну   скаргу  ОСОБА_1   в   особі   представника ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від «23» жовтня 2008 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення,  проте     може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.