ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.07.06 Справа № 4/2650-8/224
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії
головуючого –судді - О.Л. Мирутенко
суддів - Г.М. Гнатюк
- Н.М. Кравчук
Розглянувши апеляційну скаргу ЗАТ «Харчобуд»
на рішення господарського суду Львівської області від 10.04.2006 року.
у справі № 4/2650-8/224
за позовом: ЗАТ «Харчобуд»
до відповідача : ТзОВ «Гофрон»
про стягнення 134810 грн.
З участю представників :
Від позивача –Лабай А.М. –представник (доручення №б/н від 10.07.2006р.)
Від відповідача –не з’явився.
ВСТАНОВИВ :
Рішенням господарського суду Львівської області від 10.04.2006р., суддя Гутьєва В.В., в позові ЗАТ «Харчобуд»було відмовлено повністю.
З даним рішенням не погодився позивач і оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що висновки, викладені в рішенні суду не відповідають дійсним обставинам справи.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, заслухавши пояснення представника апелянта, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 10.04.2006р. у справі №4/2650-8/224 - без змін, враховуючи наступне.
Як встановлено судом, на підставі договору оренди споруд та обладнання від 01.10.2004 р. позивач –ЗАТ «Харчобуд» передав, а відповідач - ТзОВ «Гофрон» прийняв в користування споруди та обладнання згідно з актом прийому-здачі від 01.10.2004 р. Згідно з додатком до договору оренди споруд та обладнання визначено строк дії договору до 30.04.2005 р. Після припинення договору оренди відповідач не повернув позивачу орендоване майно. 27 травня 2005 р. нежитлові приміщення, які були об’єктом договору оренди від 01.10.2004 р„ були придбані відповідачем на аукціоні. Проте, орендоване обладнання відповідач позивачу не повернув. 22.06.2005 р. позивач направив відповідачу вимогу про повернення майна, яку відповідач залишив без відповіді.
На думку позивача, відповідач безпідставно використовує обладнання позивача, яке знаходилося в орендованих, а згодом придбаних приміщеннях, а саме: прес ролевий РП 1790 №037, виготовлений НВКФ «Реста», м. Харків - 26 500 грн.. машину флексографічного друку типу ПРП-200-1, виготовлену НВКФ «Реста», м. Харків - 96 500 грн.. станок для продольної нарізки ТКР -120 № 27-6096285, 1986 р. вип. м. Шадрінськ - 10 540 і грн., машину ПС - 26 350 грн., котли 2 шт. Е 1/9 - 82 000 грн., трансформатор (лінія ел.передач, кабель) - 26 100 грн.. столи, крісла - 2500 грн., штанцформи 2 шг. - 1 664 грн., сукно - 16 300 і грн., електромотори, редуктори - 7 400 грн. клеєварочне відділення з бойлерною та обв’язкою - 90 457 грн., комплект шин для гофроагрегату - 21 600 і грн., автонавантажувач - 15 000 грн., всього на суму 507 493,00 грн., у т.ч. ПДВ - 84 582 грн.
Позивач також стверджує, що безпідставно набуте обладнання відповідач використовує у виробництві гофротари від чого його дохід за період з 04.06.2005 р. до 01.08.2005 р. становив 222000 грн. Вартість обладнання (гофроагрегату), що є власністю відповідача, становить 318 000 грн., а вартість обладнання позивача, яке використовує відповідач у виробництві гофротари становить 507 493 грн., тобто частка майна позивача, задіяного у виробництві гофротари становить 61%, відтак, відповідно до ст. 1214 Цивільного кодексу України, позивач наполягає на відшкодуванні йому 61% доходу, отриманого відповідачем від виробництва гофротари та гофрокартону за період з 04.06.2005 р. до 01.08.2005 р.. що становить 134 810,00 грн.
Однак таке твердження апелянта-позивача не відповідає дійсності та спростовується матеріалами справи.
Відповідно до договору купівлі-продажу від 09 лютого 2005 р., та акту приймання
передачі від 10 лютого 2005р.. укладених між ТзОВ «Гофрон»та Акціонерним Банком «Банк Регіонального Розвитку», відповідач набув право власності на гофроагрегат АГ-1ШУ, виробництва Верхньодніпровського машинобудівною заводу, 2001 р. випуску, заводський № 4, укомплектований. Згідно з копією акту опису й арешту майна, копією постанови про передачу майна та акту передачі від 29 листопада 2003р., копією договору № 019 -129 між позивачем та ВАТ «Верхньодніпровським машинобудівним заводом»про виготовлення та поставку «агрегату з виробництва гофрокартону»(гофроагрегату ) від 21 серпня 2001 р. з відповідною додатковою угодою від 19 жовтня 2001р., гофроагрегат є укомплектованим, що обгрунтовує право власності відповідача на його складові частини : редуктори, мотори (регулюючий привід), сукно, клеєварочне відділення (обладнання по виробництву крохмальною клею). Відтак наведене обладнання не підлягало включенню позивачем до переліку обладнання, що знаходиться у користуванні ТзОВ «Гофрон» без достатньої правової підстави. Аналогічно, згідно з витягом із паспорта на гофроагрегат підтверджується право власності відповідача на комплект шин.
Відповідно до висновку № 1256 від 06 серпня 2003р. судової будівельно-технічної експертизи, копія висновку № 888 від 08 квітня 2005р., відповідач обґрунтовує право власності на трансформатор, лінії електропередач, кабель, котли, як обладнання, що забезпечує нормальну економічну життєдіяльність виробничої бази, як цілісного майнового комплексу, придбаного в результаті аукціону, з реалізації заставленою нерухомого майна, що відбувся у травні 2005р.
Позивач, всупереч вимог ст.. 33 ГПК України, не надав суду ні документів, що підтверджують право власності на зазначене майно, ні обгрунтованого розрахунку позовних вимог (а саме - документів бухгалтерського обліку, що засвідчують відновну та залишкову вартість майна), ні доказів ведення господарської діяльності відповідача з використанням майна вказаного у додатку до позовної заяви.
Відповідач в ході судовою розгляду не заперечив проти відсутності права власності на інше майно, та надав докази, що свідчать про відсутність у позивача намірів щодо демонтажу та повернення частини майна.
Позивач також не надав суду будь-яких доказів отримання відповідачем за період з 04.06.2005 р. до 01.08.2005 р. доходу у розмірі 222 00,00 грн., незважаючи на те. що обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України, покладається на сторони.
Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування судочинства. Відтак збір та подання суду належних доказів покладається на сторони.
За таких обставин справи апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що вимоги позивача стосовно стягнення з відповідача –ТзОВ «Гофрон»на користь позивача –ЗАТ «Харчобуд» 134810 грн. доходу від використання майна не обґрунтовані, не доведені матеріалами справи, а тому задоволенню не підлягають.
З огляду на викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення місцевого господарського суду по справі №4/2650-8/224 відповідає нормам матеріального та процесуального законодавства, винесене з повним з’ясуванням всіх обставин справи, а тому відсутні правові підстави для його скасування.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд
Постановив:
Рішення Господарського суду Львівської області від 10.04.2006 року у справі №4/2650-8/224 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.
Матеріали справи скеровуються в господарський суд Львівської області.
Головуючий-суддя О.Л. Мирутенко
Судді: Г.М. Гнатюк
Н.М. Кравчук