У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
03.10.06 Справа №13/175-пд-06
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Антонік С.Г. судді Антонік С.Г. , Юхименко О.В. , Яценко О.М.
при секретарі: Шерник О.В.
За участю представників позивачів: не з’явились
представників відповідача: Сліпий С.М. – паспорт МО 233962 від 16.12.96р., голова правління
прокурор – не з’явився
розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Військової частини А 1836, м. Херсон
на рішення господарського суду Херсонської області від 29.06.2006р. у справі № 13/175-пд-06
за позовом: Військового прокурора Херсонського гарнізону в інтересах держави в особі позивачів Міністерства оборони України, м. Київ та Військової частини А 1836, м. Херсон
до відповідача: Закритого акціонерного товариства “Новокаховський завод силікатної цегли”, м. Нова Каховка Херсонської області
про визнання недійсним договору реструктуризації заборгованості
ВСТАНОВИВ:
Розгляд справи відкладався ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 29.08.06р.
Розпорядженням Голови Запорізького апеляційного господарського суду №2718 від 02.10.2006р. справа №13/175-пд-06 передана для розгляду колегії суддів у складі: Головуючого судді: Антоніка С.Г. (доповідач); суддів: Юхименка О.В., Яценко О.М.
За клопотанням представника відповідача судовий процес здійснювався без фіксації технічними засобами, за його згодою у судовому засіданні 03.10.2006р. оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 29.06.2006р. у справі №13/175-пд-06 (суддя Закурін М.К.) відмовлено у задоволенні позову Військового прокурора Херсонського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, м. Київ та Військової частини А 1836, м. Херсон про визнання недійсним договору реструктуризації заборгованості від 18.01.06р., укладеного військовою частиною А 1836 з ЗАТ “Новокаховський завод силікатної цегли”.
Рішення господарського суду мотивоване тим, що укладений між сторонами договір відповідає положенням ч.1 ст.202 ЦК України. Прокурором не доведено шляхом надання відповідних доказів, факту відсутності у командира військової частини вільного волевиявлення на укладення договору та необхідного обсягу цивільної дієздатності.
Не погоджуючись з прийнятим у справі рішенням, Військова частина А 1836 звернулася з апеляційною скаргою до Запорізького апеляційного господарського суду. Просить рішення суду скасувати, прийняти інше, яким позов задовольнити.
В обґрунтування заявлених вимог Військова частина А 1836 посилається на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права. Вказує, що судом не прийняті до уваги пояснення свідків, які були присутні при підписанні спірного договору, на відсутність у військової частини А1836 необхідного обсягу цивільної дієздатності на укладання договору. Командир частини, як керівник юридичної особи, укладаючи договір, діяв під впливом загрози втрати бойової готовності підрозділу, тому перевищив надані йому за посадою повноваження. Тобто вільного волевиявлення при підписанні спірного договору з боку позивача не було. Суд неправомірно послався на те, що оскаржуваний договір відповідає вимогам ч.1 ст.202 ЦК України, оскільки не був спрямований на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, а мав за мету уникнути наслідки зриву бойового чергування, розмерзання системи опалення тощо.
Представники позивача у судове засідання не з’явились, про день час та місце судового засідання повідомлені належним чином.
ЗАТ “Новокаховський завод силікатної цегли” у відзиві на апеляційну скаргу та його представник у судовому засіданні вказали на законність та обґрунтованість рішення господарського суду, просять у задоволенні апеляційної скарги відмовити.
Прокурор відзив на апеляційну скаргу не надав, у судове засідання не з’явився. Про день, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
Суд вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за наявними у справі матеріалами без присутності представників позивачів та прокурора.
Відповідно до ст. 99 ГПК України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.
Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, суд знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав:
18.01.06р. між Військовою частиною А 1836 та ЗАТ “Новокаховський завод силікатної цегли” укладено договір №1 про реструктуризацію заборгованості, відповідно до умов якого Військова частина А1836 зобов’язалась погасити наявну заборгованість перед відповідачем за надання послуг по передачі електроенергії мережами відповідача, в сумі 56219грн. 57коп., яка існувала станом на 01.01.06р.
Згідно п.1.1. договору, сторонами встановлені терміни погашення заборгованості, а саме: до 25.01.06р. – 9370грн., до 25.02.06р. – 9370грн., до 25.03.06р. – 9370грн., до 25.04.06р. – 9370грн., до 25.05.06р. – 9370грн. та до 25.06.06р. – 9869грн. 57коп.
Як вбачається з тексту позовної заяви, внаслідок проведеної прокурорської перевірки було встановлено, що командир Військової частини А1836, укладаючи вказаний договір, не мав вільного волевиявлення, а був примушений укласти його головою правління підприємства відповідача. Крім того, позивач, як юридична особа, не мала необхідний обсяг цивільної дієздатності на укладання цього договору, а керівник частини перевищив надані йому за посадою повноваження. Також в ході перевірки було встановлено, що загальний розмір боргу за укладеним договором не обґрунтований, оскільки надані відповідачем розрахунки не підтверджені актами про обсяги переданої електричної енергії, актами виконаних робіт, не узгоджені з іншою стороною і не мають чіткого розпису визначеної до сплати суми.
Зазначене вище стало підставою для звернення військового прокурора Херсонського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Військової частини А1836 до господарського суду з позовом про визнання недійсним договору №1 про реструктуризацію заборгованості від 18.01.06р., на підставі ч.2,3 ст. 203, ст.204 ЦК України.
Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про відмову в позові, виходячи з наступного:
Згідно з абзацом четвертим частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною третьою цієї статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність її захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Відповідно до ст. 29 ГПК України у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу сторони у справі – позивача, яким згідно ст.21 ГПК України можуть бути підприємства, організації, зазначені у ст.1 ГПК України.
Обґрунтовуючи порушення інтересів держави в особі Військової частини А1836 та необхідність їх захисту, прокурор при поданні позову посилається на те, що оскаржуваний договір реструктуризації заборгованості укладений без вільного волевиявлення позивача та за наслідками перевищення командиром частини посадових повноважень.
Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частинами 2,3 ст. 203 ЦК України передбачено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Стаття 67 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.99р. №548-ХІУ визначає, що командир частини має право витрачати бюджетні кошти тільки в суворій відповідності з затвердженим кошторисом.
В матеріалах справи містяться документи, які підтверджують наявність заборгованості позивача перед відповідачем, яка, відповідно до ст. 526 ЦК України, має бути сплачена. Крім того, є підтвердження надсилання відповідачем командиру Військової частини попереджень про відключення від електричної енергії у зв’язку з наявною заборгованістю.(а.с.17,18).
Колегія суддів зауважує, що ні до господарського суду, ні до суду першої інстанції прокурором не надано доказів, відповідно до ст.33 ГПК України, перевищення командиром частини наданих повноважень при укладанні спірного договору та відсутності вільного волевиявлення при його укладанні.
Доводи апеляційної скарги спростовуються на підставі вищевикладеного.
За таких обставин суд вважає за необхідне апеляційну скаргу Військової частини А1836, м. Херсон залишити без задоволення, рішення господарського суду Херсонської області від 29.06.06р. у справі №13/175-пд-06 залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України , суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Військової частини А 1836, м. Херсон залишити без задоволення, рішення господарського суду Херсонської області від 29.06.06р. у справі №13/175-пд-06 залишити без змін.
Головуючий суддя Антонік С.Г.
судді Антонік С.Г.
Юхименко О.В. Яценко О.М.