У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
21.09.06 Справа №8/125-АП-06
Запорізький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів
Головуючий суддя Мірошниченко М.В. судді Мірошниченко М.В. , Кричмаржевський В.А. , Хуторной В.М.
при секретарі Соколові А.А.
за участю представників:
позивача: Величко М.М., довіреність № 820/10 від 11.09.2006р.;
відповідача: Куцак М.Т., довіреність № МР 176090 від 14.04.2006р.;
відповідача: Обуховська Н.С., довіреність від 12.07.2006р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Чаплинський
комбікормовий завод», смт. Чаплинка Херсонської області
на постанову господарського суду Херсонської області від 18.04.2006 року
у справі № 8/125-АП-06
за позовом Чаплинської міжрайонної державної податкової інспекції
Херсонської області, смт. Чаплинка Херсонської області
до відповідача Закритого акціонерного товариства «Чаплинський
комбікормовий завод», смт. Чаплинка Херсонської області
про визнання угоди недійсною
ВСТАНОВИВ:
Скадовською міжрайонною державною податковою інспекцією, м. Скадовськ Херсонської області було подано позов до Закритого акціонерного товариства «Чаплинський комбікормовий завод», смт. Чаплинка Херсонської області про визнання недійним договору купівлі-продажу соняшника на суму 127.620,00 грн., укладеного між СГВК «Промінь» та ЗАТ «Чаплинський комбікормовий завод» у вересні 2004р., із застосуванням наслідків визнання угод недійсними.
Розглянувши справу по суті, господарський суд Херсонської області своєю постановою від 18.04.2006 року у справі № 8/125-АП-06 (суддя Хом’якова В.В.) позов задовольнив частково: визнав недійсною на підставі ст.207 ГК України угоду купівлі-продажу соняшника в кількості 92,542 тон загальною вартістю 127.620,00 грн., укладену між сільськогосподарським виробничим кооперативом «Промінь» та ЗАТ «Чаплинський комбікормовий завод», яка оформлена договором № 12/09 від 15.09.2004р. та прибутково-видатковими накладними № 151 від 21.09.2004р., № 152 від 22.09.2004р., № 153 від 23.09.2004р.; стягнув з ЗАТ «Чаплинський комбікормовий завод» в доход держави суму 90.691,16 грн. вартості соняшника.
Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою суду, у поданій апеляційній скарзі ЗАТ «Чаплинський комбікормовий завод», відповідач у справі, вказує на те, що судом першої інстанції не в повному обсязі з’ясовані обставини, що мають значення для справи; суд дійшов до висновків, які не відповідають обставинам справи; судом порушені норми матеріального і процесуального права. Зазначає, що СГВК «Промінь» (код 00843042), що вказаний як продавець у спірному договорі, не належить до суб’єктів господарювання, не належить до органів державної влади та місцевого самоврядування, а також не належить до осіб, що здійснюють щодо суб’єкта господарювання організаційно-господарські повноваження, отже вказана особа учасником господарських відносин не є. Оскільки продавець за спірним договором не є учасником господарських відносин, то спірне зобов’язання за його участю не є господарським, у зв’язку з чим не існує необхідної передумови для застосування ст.ст. 207, 208 ГК України. Оскільки не встановлена правоохоронними органами особа-продавець, не відповідає ознакам юридичної особи, то обов’язку сплачувати податки, що належні до сплати саме для юридичних осіб, в неї не виникає, тобто не можна стверджувати про ухилення цієї особи від їх сплати. Наявність мети, намірів, умислу у сторони спірної угоди матеріалами справи не підтверджується. Наявність сторони у спірному договорі, яка не є суб’єктом господарювання та не є юридичною особою, свідчить про непідвідомчість спору про визнання такого договору недійсним господарському суду та про необхідність розгляду справи в місцевому суді загальної юрисдикції. Просить постанову господарського суду Херсонської області від 18.04.2006р. скасувати і закрити провадження у справі.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 18.08.06р. на підставі ст. 55 КАС України здійснено процесуальне правонаступництво шляхом заміни Складовської МДПІ Херсонської області на правонаступника – Чаплинську МДПІ Херсонської області.
Чаплинська МДПІ Херсонської області, позивач у справі, в запереченнях на апеляційну скаргу вказує на те, що СГВК «Промінь» за своїми ознаками є юридичною особою, хоча і не зареєстроване у встановленому законом порядку. Згідно п.п.3.1.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість», підприємство повинно було нарахувати та сплатити ПДВ в сумі 21.270,00 грн. Державі нанесено збитків в сумі 47.857,50 грн. СГВК «Промінь» безпідставно надало ЗАТ «Чаплинський комбікормовий завод» податковий кредит на суму одержаного товару.
В судових засіданнях представниками сторін підтримані доводи, викладені в апеляційній скарзі та в запереченнях на неї.
Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 2045 від 25.07.2006р. справу призначено до розгляду у складі колегії – Мірошниченка М.В. (головуючий), суддів Радченко О.П., Хуторного В.М.
В судовому засіданні 26.07.2006р. було оголошено перерву до 18.08.2006р.
Розпорядженням заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду № 2383 від 17.08.2006р. справу призначено до розгляду у складі колегії – Мірошниченка М.В. (головуючий), суддів Кричмаржевського В.А., Радченко О.П.
В судовому засіданні 18.08.2006р. розгляд апеляційної скарги було відкладено до 21.09.2006р., про що винесена відповідна ухвала. Цією ж ухвалою в порядку ст.55 КАС України здійснено процесуальне правонаступництво позивача у справі шляхом заміни Скадовської МДПІ Херсонської області на її правонаступника – Чаплинську МДПІ Херсонської області.
Розпорядженням заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду № 2646 від 20.09.2006р. справу призначено до розгляду у складі колегії – Мірошниченка М.В. (головуючий), суддів Кричмаржевського В.А., Хуторного В.М.
В судовому засіданні 21.09.2006р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду апеляційної інстанції.
За клопотанням представників сторін розгляд справи вівся без застосування засобів технічного забезпечення фіксації судового процесу.
Як випливає з матеріалів справи, 15.09.2004р. між СГВК «Промінь» (продавець, код за ЄДРПОУ 00843042) і ЗАТ «Чаплинський комбікормовий завод» (покупець) був укладений договір купівлі-продажу товарів № 12/09, згідно умов якого продавець продає, а покупець купує соняшник по ціні 1400,00 грн. за 1 тону, а всього – у кількості 100 тон на суму 140.000,00 грн.
Факт здійснення купівлі-продажу 92,542 тон соняшника за вказаним договором підтверджується прибутково-видатковими накладними № 151 від 21.09.2004р., № 152 від 22.09.2004р., № 153 від 23.09.2004р., квитанцією до прибуткового касового ордеру від 21.09.2004р. на суму 127.620,00 грн., податковою накладною СГВК «Промінь» № 4067/02 від 21.09.2004р.
В первинних документах СГВК «Промінь» та договорі купівлі-продажу вказані реквізити кооперативу – код за ЄДРПОУ 00843042, індивідуальний податковий номер 008430404633, номер свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ 04520720.
Згідно довідки Головного управління статистики у Херсонській області від 16.09.2005р. за № 13-03-745, в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України СГВК «Промінь» (код 00843042) не значиться.
За адресою, що вказана в спірному договорі – с. М. Олександрівка В. Олександрійського району Херсонської області, зареєстрований СГВК «Промінь» (код ЄДРПОУ 03785148), індивідуальний податковий номер 037851421067, свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ 30773256, голова кооперативу Затірко Г.М.
Листом від 06.09.2005р. за № 56 СГВК «Промінь» (код ЄДРПОУ 03785148) повідомив податковий орган про те, що відвантаження соняшнику згідно податкової накладної № 4067/02 від 21.09.2004р. в кількості 92.542 тон не проводилось. Господарські розрахунки з ЗАТ «Чаплинський комбікормовий завод» не здійснювались.
На обліку Нововоронцовської МДПІ СГВК «Промінь» (код 00843042) не знаходиться.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що внаслідок укладення договору № 12/09 від 15.09.2004р., відповідач включив до податкового кредиту в декларації по ПДВ за вересень 2004р., суми ПДВ з вартості придбаного соняшника від СГВК «Промінь» в розмірі 21.270,00 грн. Сума ПДВ у розмірі 21.270,00 грн., яка була включена до складу податкового кредиту у вересні 2004р., зменшила нарахування та сплату ПДВ відповідача. На думку позивача, спірний договір укладений з метою, завідомо суперечною інтересам держави, оскільки, укладаючи такий договір, СГВК «Промінь» мало мету не сплачувати податки з отриманням сум за оплату соняшника, тобто діяло всупереч інтересам держави і суспільства. СГВК «Промінь» не нараховувало та не сплачувало відповідні податки. У зв’язку з цим, позивач просить визнати недійним договір купівлі-продажу соняшника на суму 127.620,00 грн., укладений між СГВК «Промінь» та ЗАТ «Чаплинський комбікормовий завод» у вересні 2004р. Позовні вимоги ґрунтуються на приписах ст.ст. 2, 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», ст.67 Конституції України, ст.ст. 207, 208 ГК України. Позивач також зазначає, що оскільки оспорювана угода виконана обома сторонами, а умисел на укладення протиправної угоди був лише у СГВК «Промінь», то одержані грошові кошти повинні бути стягнуті з СГВК «Промінь» на користь ЗАТ «Чаплинський комбікормовий завод», а з останнього на користь держави повинна бути стягнута вартість отриманого соняшника, яка складає суму 127.620,00 грн. (соняшник, отриманий за спірною угодою, відповідачем проданий). Отже, в якості проведення реституції позивач просить стягнути з відповідача в доход держави вартість отриманого соняшника від СГВК «Промінь» в сумі 127.620,00 грн.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваної постанови, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до п.11 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу», на державну податкову інспекцію, крім інших, покладено функцію подавати до господарських судів позови до підприємств, установ, організацій про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами.
Відповідно до ч.1 ст.207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Вирішуючи спори за позовами органів державної податкової служби про визнання угод недійсними, необхідно враховувати, що дія статей 207, 208 ГК України поширюється на угоди, укладені з метою, завідомо суперечною інтересами держави та суспільства, тобто які порушують основні принципи існуючого суспільного ладу. До таких, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування прибутків та доходів. Зазначені обставини стосуються функцій податкових органів, делегованих державою.
Вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, суд повинен з'ясувати наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання певних юридичних наслідків, оскільки угода може бути визнана недійсною лише з підстав та з наслідками, передбаченими законом, тому у кожній справі про визнання угоди недійсною кожна із сторін, відповідно до ст.71 КАС України повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Розглядаючи спір щодо визнання недійсною угоди, укладеної з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, господарський суд на підставі відповідних доказів у встановленому законом порядку встановлює обставини щодо наявності чи відсутності порушення норм права сторонами, які уклали таку угоду.
Угоди визнаються недійсними на підставі ст.207 ГК України за наявності мети не сплачувати податки, оскільки такі дії суперечать ст.67 Конституції України, якою встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Фактичні обставини справи свідчать про те, що саме у СГВК «Промінь» не було намірів сплачувати податки з коштів, які отримані від відповідача в якості оплати за товар. Вказана особа не звітувала до податкового органу і не сплачувала відповідних податків.
В той же час, ЗАТ «Чаплинський комбікормовий завод», як покупцем за спірним договором, була здійснена сплата необхідних податків, що не оспорюється позивачем..
Таким чином, умисел на укладення спірного договору з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, була лише у СГВК «Промінь», що є підставою для визнання такого договору недійсним згідно до ст.207 ГК України. До вказаних висновків обґрунтовано дійшов і місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні.
Разом з тим, судом першої інстанції безпідставно застосовані наслідки визнання угоди недійсною. Цей висновок випливає з наступного.
Згідно до ч.1 ст.208 ГК України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
З обставин справи вбачається, що спірна угода виконана обома сторонами, оскільки СГВК «Промінь», як продавцем, був переданий товар покупцю, а ЗАТ «Чаплинський комбікормовий завод», як покупцем, була сплачена вартість отриманого від продавця товару. Наявність наміру на вчинення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, є у СГВК «Промінь». З боку ЗАТ «Чаплинський комбікормовий завод» відповідного наміру не встановлено.
За загальним правилом, згідно ч.1 ст.208 ГК України, з СГВК «Промінь» на користь ЗАТ «Чаплинський комбікормовий завод» повинні бути стягнуті одержані грошові кошти у розмірі 127.620,00 грн., а з ЗАТ «Чаплинський комбікормовий завод» в доход держави необхідно стягнути 92,542 тон соняшнику.
Разом з тим, як вказувалось вище, згідно довідки Головного управління статистики у Херсонській області від 16.09.2005р. за № 13-03-745, в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України СГВК «Промінь» (код 00843042) не значиться.
За адресою, що вказана в спірному договорі – с. М. Олександрівка В. Олександрійського району Херсонської області, зареєстрований СГВК «Промінь» (код ЄДРПОУ 03785148), індивідуальний податковий номер 037851421067, свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ 30773256, голова кооперативу Затірко Г.М., тобто зовсім інша юридична особа, ніж та, яка уклала спірний договір з відповідачем.
На обліку Нововоронцовської МДПІ СГВК «Промінь» (код 00843042) не знаходиться.
З викладеного можна дійти висновку про те, що юридичної особи СГВК «Промінь» (код 00843042) не існує. Тому, не є можливим стягнення з СГВК «Промінь» на користь ЗАТ «Чаплинський комбікормовий завод» грошових коштів у розмірі 127.620,00 грн. в якості проведення реституції. Відповідно, і не є можливим стягнення з ЗАТ «Чаплинський комбікормовий завод» в доход держави 92,542 тон соняшнику.
До того ж, як вказує сам позивач, соняшник, який отриманий відповідачем за спірною угодою, був останнім проданий іншій особі. В той же час, частиною 1 ст.208 ГК України не передбачено стягнення зі сторони недійсної угоди в доход держави вартості товару замість одержаного стороною (в даному випадку – ЗАТ «Чаплинський комбікормовий завод») майна в натурі або належного їй на відшкодування виконаного за такою угодою.
Відшкодування вартості майна грошима, у випадку неможливості повернути його в натурі, передбачено частиною 2 ст.208 ГК України, яка до спірних правовідносин не застосовується, оскільки визначає наслідки недійсності угоди з інших підстав, ніж ті, що вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
Таким чином, у спірних правовідносинах відсутні підстави для застосування наслідків визнання угоди недійсною, як це передбачено ч.1 ст.208 ГК України. Судом першої інстанції на вказані обставини уваги не звернуто і безпідставно визначено стягнути з відповідача (добросовісного набувача майна) в доход держави 90.691,16 грн. вартості соняшника.
Крім того, оскільки СГВК «Промінь» відсутня, як юридична особа, то застосувати правові наслідки у вигляді стягнення коштів з відповідача неможливо, а відповідно і поновити порушене право позивача у вигляді сплати до бюджету податків та зборів з боку СГВК «Промінь» (юридичної особи) неможливо.
Основним принципом судочинства є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Конституція України гарантує кожному судовий захист його прав у межах конституційного, цивільного, господарського, адміністративного і кримінального судочинства України. Норми, що передбачають вирішення спорів, зокрема про поновлення порушеного права, не можуть суперечити принципу рівності усіх перед законом та судом. Таким чином, рішення суду, захищаючи інтереси одного суб'єкта, не може порушувати законних прав та інтересів інших господарюючих суб'єктів.
Частина 4 статті 13 Конституції України встановлює обов'язок держави забезпечити захист прав усів суб'єктів права власності і господарювання.
Як встановлено матеріалами справи, при укладанні угоди, умисел на ухилення від оподаткування мало саме СГВК «Промінь». Такого умислу з боку ЗАТ «Чаплиннський комбікормовий завод» матеріалами справи не встановлено, що не оспорюється самим позивачем. Таким чином, відповідач є добросовісним набувачем майна, отриманого за спірним договором, оскільки сплатив вартість цього майна.
Визнання угоди недійсною, позбавляє відповідача права власності на придбане майно, що є порушенням ст.41 Конституції України, яка гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; та встановлює, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Протиправність у даному випадку полягає в тому, що відповідач, як добросовісний набувач, позбавляється права власності (володіти, користуватися і розпоряджатися) майном і, відповідно, йому будуть завдані матеріальні збитки у вигляді подвійного (без наявності умислу) стягнення вартості майна, оскільки, по-перше, відповідач сплатив СГВК «Промінь» за майно грошові кошти, а по-друге, позивач просить стягнути кошти (вартість майна) на користь державного бюджету.
За змістом п.17 Постанови Пленуму Верховного суду України від 28.04.1978р. № 3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» у тих випадках, коли сторона діяла умисно в угоді, що укладалася з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, суд на виняток із зазначених загальних правил все виконане такою стороною і належне з неї другій стороні у відшкодування одержаного звертає в доход держави.
Таким чином, у якості винятку з правил щодо наслідків визнання угоди недійсною на підставі ст. 207 ГК України, передбачено стягнення всього виконаного саме з сторони, яка мала умисел на укладення угоди з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. У справі № 8/125-АП-06 такою стороною є СГВК «Промінь».
Згідно з п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.96р. «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», оскільки Конституція України, як це зазначено в її ст.8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають грунтуватися на Конституції, а також чинному законодавстві, яке не суперечить їй.
У даних правовідносинах і при таких обставинах, що склалися по даній справі, застосування наслідків визнання угоди недійсною (в частині стягнення з відповідача вартості майна) суперечить Конституції України.
З огляду на викладене, у зв’язку з неповним з’ясуванням місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, що призвело до порушення норм матеріального права, колегія суддів знаходить підстави для часткового задоволення вимог апеляційної скарги і скасування оскаржуваної постанови суду.
Керуючись ст.ст. 198, 202, 205, 207, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Запорізький апеляційний господарський суд –
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Чаплинський комбікормовий завод», смт. Чаплинка Херсонської області задовольнити частково.
Постанову господарського суду Херсонської області від 18.04.2006р. у справі № 8/125-АП-06 скасувати.
Позов задовольнити частково.
Визнати недійсною угоду купівлі-продажу соняшнику в кількості 92,542 тон загальною вартістю 127.620,00 грн., укладену між Сільськогосподарським виробничим кооперативом «Промінь» (код 00843042) та Закритим акціонерним товариством «Чаплинський комбікормовий завод», яка оформлена договором № 12/09 від 15.09.2004р. та прибутково-видатковими накладними № 151 від 21.09.2004р., № 152 від 22.09.2004р., № 153 від 23.09.2004р.
В іншій частині позову відмовити.
Постанова Запорізького апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.
Головуючий суддя Мірошниченко М.В.
судді Мірошниченко М.В.
Кричмаржевський В.А. Хуторной В.М.