У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

22.09.06                                                                                               Справа №7/76/06

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Яценко О.М. судді  Яценко О.М.    , Кричмаржевський В.А.  , Мірошниченко М.В.

при секретарі: Шерник О.В.

за участю представників:

позивача: Доценко Н.М., довіреність № 4104 від 02.11.05;

відповідача: не з’явився;

3-ї особи-1: не з’явився;

3-ї особи-2: Хмеловська В.С., довіреність № 77-юр від 25.04.06, гол.бухгалтер;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Відкритого акціонерного товариства «Благовіщенське хлібоприймальне підприємство» с.Благовіщенка, Запорізька область та Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Агро-Сервіс», м. Запоріжжя

на рішення господарського суду Запорізької області від 13.06.2006 року по справі №7/76/06

за позовом: Відкритого акціонерного товариства «Благовіщенське хлібоприймальне підприємство»с. Благовіщенка, Запорізька область

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства «Український кредитно-торговий банк» м. Київ

за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Хронос», м. Київ

за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Агро-Сервіс», м.Запоріжжя

про визнання договору недійсним.

     Розпорядженням Голови Запорізького апеляційного господарського суду № 2649 від 21.09.2006 року справа № 7/76/06 передана для розгляду колегії суддів у складі: Головуючий: Яценко О.М. – доповідач; суддів: Кричмаржевський В.А., Мірошниченко М.В..

     Колегія суддів прийняла справу до провадження.

     За згодою представників позивача та третьої особи -2 сторін оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

     Рішенням господарського суду Запорізької області від 27.06.06 року (суддя Кутіщева Н.С.) в задоволені позову відмовлено. Рішення господарського суду мотивоване  положеннями Цивільного кодексу УРСР, Закону України  «Про господарські товариства» та статуту позивача.

     Не погоджуючись з рішенням господарського суду, відкрите акціонерне товариство «Благовіщенське хлібоприймальне підприємство» та товариство з обмеженою відповідальністю «Транс-Агро-Сервіс» звернулися з апеляційними скаргами, в яких просять рішення суду скасувати повністю, прийняти нове рішення у справі, позов задовольнити. При цьому заявники апеляційних скарг посилаються на наступні обставини: в договорі застави відсутня істотна умова щодо розміру забезпеченої заставою вимоги; судом не прийнято до уваги  обмеження повноважень голови правління ВАТ «Благовіщенське хлібоприймальне підприємство» Калабекова М.Л. стосовно укладення договорів застави в забезпечення зобов’язань третьої особи–товариства з обмеженою відповідальністю «Хронос»; не врахована відсутність письмового звернення товариства з обмеженою відповідальністю «Хронос» про надання гарантій виконання товариством кредитних зобов’язань; судом порушена стаття 43 ГПК України; письмові заяви членів правління свідчить про відсутність надання згоди на підписання договору застави від 23.01.2003 року.

     У відзиві на апеляційні скарги відкрите акціонерне товариство «Український кредитно-торговий банк» вказав на необґрунтованість їх доводів та на законність рішення суду першої інстанції: заявники апеляційної скарги або не розуміють процесуальний закон, або навмисно намагаються ввести суд в оману;  при посвідченні договору застави нотаріус перевірив повноваження сторін, що відповідає Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України; договір застави укладений у відповідності до протоколу засідання правління позивача від 22.01.2003 року; скаржник плутає поняття підписання (укладення) договору та його наступне схвалення; скаржники обґрунтовують свої вимоги з точки зору засновника та акціонера, хоча згідно статті 12 Закону України «Про господарські товариства» та статті 25 Закону України «Про власність» власником майна є акціонерне товариство; товариство з обмеженою відповідальністю «Транс-Агро-Сервіс» не є стороною  оскаржуваного договору.

     Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

     Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

     Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

     23 січня 2003 року акціонерний комерційний банк «Український кредитно-торговий банк» - далі Банк та відкрите акціонерне товариство»Благовіщенське хлібоприймальне підприємство» - далі Товариство уклали договір застави нерухомості (а.с.7 т.1). Згідно пункту 1.1 договору Товариство забезпечує вимоги Банку, що випливають з кредитного договору від 22 січня 2003 року № 1 та будь-яких додаткових угод до нього, який укладено Банком з товариством з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Хронос».

     Предметом застави нерухомого майна є майно, а саме:

- адміністративний корпус інв. № 15 літ. А площею 465,8 кв.м.

-склад інв. № 1 літ. Б площею 1263,4 кв.м.                                                                              

-склад інв. № 2 літ. В площею 1199,0 кв.м.

-склад інв.№ 3 літ.Г площею 1917,5 кв.м.

-склад інв.№ 4 літ. Д площею 1878,8 кв.м.                                       

-склад інв.№ 5 літ.Ж-площею 1225,8 кв.м.                                        

-склад інв № 6 літ .З  площею 1676,5 кв.м.                

-склад інв.№ 7 літ.О площею 1113,2 кв.м.

-склад інв.№ 8 літ.П площею 1160,2 кв.м.

-склад інв-№ 9 літ.М площею 975,6 кв.м.

-склад інв-№ 10 літ_Л площею 1654,1 кв.м.

-склад інв.№ 11 літ.Н площею 983,9 кв.м.                                                                     

-склад інв.№ 12 літ.Е площею 1032,9 кв.м..,   (далі - Майно), яке знаходиться   за адресою:

Запорізька обл., Кам"ясько-Дніпровський р-н, с.Благовіщенка, вул. Шевченка, 8.          

     Застава є одним із видів забезпечення виконання зобов’язання ( стаття 178 Цивільного кодексу УРСР, який діяв на момент укладення договору застави ). Засоби забезпечення виконання зобов’язань  - це спеціальні заходи, що у достатній мірі гарантують виконання основного зобов’язання і стимулюють боржника до належного поводження.

     Обраний сторонами засіб забезпечення виконання зобов’язання повинний бути письмово зафіксований як в самому зобов’язанні, так і в додатковій (спеціальній) угоді. Деякі з засобів потребують нотаріально засвідченої форми їхнього здійснення. Законодавство передбачає, що суб’єктами, які беруть участь у забезпеченні основного зобов’язання, є не тільки його сторони, але й треті особи.

     Згідно Закону України «Про заставу», який є основним нормативним актом, який регулював взаємовідносини Заставодержателя та Заставодаця на час укладення договору застави, застава може мати місце щодо вимог, які можуть виникнути у майбутньому, за умови, якщо є угода сторін про розмір забезпечення заставою таких вимог.

    Застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання.                           

    Заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель).              

     У договорі застави визначаються суть, розмір та строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою  однієї  із сторін  повинна  бути досягнута угода.  

    Договір застави повинен бути укладений у письмовій формі.

    У випадках, коли предметом застави є нерухоме майно, космічні об'єкти, договір застави повинен бути нотаріально посвідчений на підставі відповідних правоустановчих документів. Нотаріальне посвідчення договору застави нерухомого майна здійснюється за місцезнаходженням нерухомого майна, договору застави космічних об'єктів - за місцем реєстрації цих об'єктів.

     Таким чином, діюче законодавство передбачає оформлення майнового поручительства третьої особи за виконання основного зобов’язання в письмовій формі з нотаріальним посвідченням шляхом укладення угоди.

     У відповідності до статті 41 Цивільного кодексу УРСР угодами визнаються дії громадян і організацій спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.           

     Угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.

    Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.          

     Оскільки юридична особа має цивільну правоздатність відповідно до встановлених статутом (положенням) цілей її діяльності, угода, укладена нею в суперечності з цими цілями, є в силу ст.50 ЦК недійсною, незалежно від наявності і форми вини  її учасників.

     Загальні підстави і наслідки недійсності угод встановлені статтею 48 Цивільного кодексу УРСР, за якою недійсною визнається угода, що не відповідає вимогам закону. Правило, встановлене цією нормою, повинно застосовуватись в усіх випадках, коли угода вчинена з порушенням закону і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють спеціальні підстави та наслідки недійсності угод, зокрема статей 49, 50, 56, 57, 58 Цивільного кодексу, абзацу другого пункту 6 статті 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", пункту 2 статті 20 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" пункту 3 статті 14 Закону України "Про оренду землі" тощо.          

     Як  правило,  письмова  угода укладається шляхом складання документа,  що визначає її  зміст,  і  підписується  безпосередньо особою,  від імені якої вона укладена або іншою особою,  яка діє в силу повноважень,  заснованих,  зокрема,  на законі,  довіреності, установчих  документах.  Для укладення угод органи юридичної особи не потребують довіреності,  якщо вони діють в  межах  повноважень, наданих законом, іншим правовим актом або установчими документами.

    Підписання особою (органом юридичної особи) угоди без відповідних повноважень, а також з порушенням наданих їй повноважень може згідно зі статтею 48 Цивільного  кодексу бути підставою для визнання укладеної угоди недійсною як такої, що не відповідає вимогам закону.

     Відповідно до статті 41 Закону України "Про господарські товариства" до компетенції загальних зборів акціонерного товариства віднесено затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства.

    Цією нормою передбачено не укладення договорів, а їх затвердження. Тому якщо господарським судом буде з'ясовано, що установчими документами акціонерного товариства право органу цього товариства  на  укладення  договору не обмежено, тобто такий орган підписав договір без  порушення наданих йому повноважень, то сам лише факт незатвердження договору після його підписання не може бути підставою для визнання договору недійсним.

     Згідно із п. 1 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України від 16.01.2003р., Цивільний кодекс України набирає чинності з 1 січня 2004 року. Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень цього ж Кодексу, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

     Відповідно до ч. 3 ст. 5 Цивільного кодексу України, якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

     Відповідно до ст.58 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії. Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

     Оскільки предметом розгляду даної справи є визнання договору застави недійсним, який був підписаний 23.01.2003 р., тобто на момент чинності норм ЦК УРСР 1963 р., то до підстав визнання її недійсною слід застосовувати положення ЦК УРСР (1963р.). Угода визнається недійсною з моменту її підписання, а отже при визнанні ЇЇ недійсною вона не породжує для сторін прав та обов'язків на майбутнє, та вона не є підставою для виникнення, зміни чи припинення правовідносин.

     Крім того, відповідно до п. 10 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України за №02-5/111 від 12.03.99р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними", відповідність чи невідповідність угоди вимогам законодавства має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент укладення спірної угоди. У разі коли після укладення угоди набрав чинності акт законодавства, норми якого інакше регулюють договірні відносини, ніж ті, що діяли в момент укладення угоди, сторони вправі керуватися умовами договору, а не цим нормативним актом, якщо останній не має зворотної сили.

     У відповідності до статі 63 ЦК УРСР Угода, укладена від імені другої особи особою, не уповноваженою на укладення угоди або з  перевищенням повноважень, створює, змінює і припиняє цивільні права і обов'язки  для  особи, яку представляють, лише  в  разі  дальшого схвалення угоди  цією особою.          

     ВАТ "Благовіщенське ХШТ' є акціонерним товариством, а тому право розпорядження майном, яке йому належить, здійснюють вищі органи управління цього товариства, які своїм рішенням можуть покласти виконання окремих функцій з управління майном на створювані ними органи.

     Відповідно до ст. 41 Закону України "Про господарські товариства", вищим органом управління акціонерного товариства є загальні збори товариства. Загальні збори можуть приймати рішення по всіх питаннях, які відносяться до діяльності товариства. Вищий орган також вправі встановити будь - які обмеження щодо повноважень голови правління та виконавчих органів товариства.

     Згідно з п. 8.1 статуту ВАТ "Благовіщенське хлібоприймальне підприємство" в редакції від 16.02.1999 року, яка затверджена Протоколом № 1 від 16.02.99р., органами управління Товариством є загальні збори акціонерів-вищий орган Товариства, спостережна рада та правління.

     26.03.2002р. були проведені загальні збори ВАТ "Благовіщенське хлібоприймальне підприємство", на яких було прийнято рішення щодо наступних питань:

- дати згоду виступати майновим поручителем ТОВ "Агропромислова компанія "Хронос" для забезпечення кредитних договорів;

- дати згоду на передачу під заставу майна: технологічний комплекс по збереженню і обробці зерна з інженерним забезпеченням земельною ділянкою, що знаходиться за адресою:  Запорізька область,  Кам'янсько-Дніпровський район, село Благовіщенка, вул. Шевченко, 8;

- надати повноваження голові правління ВАТ  "Благовіщенське   ХПП" Калабекову М.Л. на підписання договорів застави майна в забезпечення виконання умов кредитних договорів між ТОВ «Агропромислова компанія "Хронос"» та банком, при наявності письмового звернення генерального директора ТОВ "Агропромислова компанія "Хроінос".

     Таким чином, повноваження голови правління ВАТ «Благовіщенське ХПП» щодо підписання ним договорів застави майна були обмежені на загальних зборах ВАТ «Благовіщенське   ХПП».  

     Оскільки звернення від генерального директора "АПК "Хронос" на укладення договору застави нерухомості від 23.01.03р. з зазначенням умов договору застави та вказівкою на умови зобов'язання, яке забезпечується договором застави не надходило, ні загальні збори товариства, ані правління товариства не затверджувало конкретний договір застави від 23.01.03р., на засіданні загальних зборів чи правління товариства також не приймалось рішення про надання повноважень голові правління" для підписання спірного договору застави майна від 23. 01.2003 р., то підписуючи договір від 23.01.03р. Голова правління Товариства  діяв з перевищенням повноважень.

     Будь-яких дій, спрямованих на подальше схвалення договору застави від 23.01.2003 року  ВАТ «Благовіщенське ХПП» після 23.01.2003 року не вчиняло.  

     Більш того, на засіданні правління ВАТ «Благовіщенське ХПП» від 27.04.20054 року було прийнято рішення про не затвердження договору застави нерухомості від 23.01.2003 року.  

     3а таких обставин, договір застави нерухомості від 23.01.03р. укладено від імені ВАТ "Благовіщенське ХПП" неуповноваженою особою, а оскільки укладення оспорюваного договору в подальшому не було схвалено ВАТ "Благовіщенське ХПП", то договір застави нерухомості не породжує для ВАТ "Благовіщенське ХПП" ніяких цивільних прав та обов'язків.

     Крім того, при укладенні договору застави нерухомості від 23.01.03р. Головою правління ВАТ "Благовіщенське ХПП" з перевищенням повноважень було порушено вимоги ч. 2 ст. 30 Закону України "Про власність", відповідно до якої право колективної власності здійснюють вищі органи управління власника.

     Як вбачається з пояснень членів правління ВАТ "Благовіщенське ХПП" (в матеріалах справи), вони на момент прийняття загального рішення правління від 22.01.03р. про дачу згоди на передачу майна в заставу не було ознайомлені з умовами договору застави нерухомості від 23.01.03р. та з умовами кредитного договору, який забезпечувався договором застави.

     За таких обставин колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання договору застави недійсним.

     Факт перевірки повноважень сторін на підписання договору застави нотаріусом при нотаріальному посвідченні договору не є безспірною ознакою дотримання цих повноважень. Відповідність дій нотаріуса Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 року № 20/5, повинно бути предметом вивчення при оскарженні дій нотаріуса, а не визнанні угоди недійсною.

     Посилання Банку та суду першої інстанції на протокол засідання правління Товариства від 22.01.2003 року не може бути безспірним доказом наявності у голови правління Товариства Калабекова М.Л. повноважень на підписання договору застави, оскільки із пояснень членів правління вбачається про відсутність надання таких повноважень голові правління саме на підписання оскаржуваного договору застави.

     Не заперечуючи факт віднесення роз’яснення Вищого арбітражного суду України до терміну «законодавство», необов’язковість його висновків при вирішенні господарських спорів про визнання угод недійсними, колегія суддів вважає, що роз’яснення прийнято у відповідності до чинного діючого законодавства та узагальнює судову практику з цих питань.

     Договір застави визнається недійсним не у зв’язку з його не затвердженням загальними зборами акціонерів як вищого органу управління Товариства, а у зв’язку з перевищенням повноважень голови правління на його підписання при наявності обмежень загальних зборів саме по зобов’язанням  товариства з обмеженою відповідальністю  «Агропромислова компанія «Хронос».           

     Оскільки сторони за спірним договором ніяких дій не вчинили, заставлене майно наявне  у заставодавця (позивача у справі)  та враховуючи похідний характер договорів застави, двохстороння реституція судом не здійснюється.

     За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційних скарг, скасування рішення суду та задоволення позовних вимог відкритого акціонерного товариства «Благовіщенське хлібоприймальне підприємство» про визнання недійсним договору застави від 23.01.2003 року.

     Судові витрати, в тому числі за апеляційне провадження, покласти на позивача. Колегія суддів вважає, що позивач винен в ненаданні відповідачу документів, які б свідчили про обмеження повноважень голови правління відкритого акціонерного товариства «Благовіщенське хлібоприймальне товариство» при укладенні договорів застави в забезпечення зобов’язань товариства з обмеженою відповідальністю «Хронорс» м. Київ.

     Керуючись ст. 101 – 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

     Апеляційні скарги відкритого акціонерного товариства «Благовіщенське хлібоприймальне підприємство» с. Благовіщенка Кам»янсько-Дніпровського району Запорізької області та товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Агро-Сервіс» м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області  від  13.06.2006 року                     у справі №  7/76/06 задовольнити.

     Рішення господарського суду Запорізької області від  13.06.2006 року у справі №7/76/06  скасувати.

     Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

     Визнати недійсним договір застави нерухомості від 23.01.2003 року укладений між акціонерним комерційним банком «Український кредитно-торговий банк» та відкритим акціонерним товариством «Благовіщенське хлібоприймальне підприємство» посвідченого приватним нотаріусом Кам»ясько-Дніпровського районного нотаріального округу Запорізької області Нечипуренко Г.Ф. та зареєстрованого в реєстрі за № 46.

  

Головуючий суддя Яценко О.М.

 судді  Яценко О.М.  

 Кричмаржевський В.А.  Мірошниченко М.В.