У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
21.09.06 Справа №9/138д/06
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Мірошниченко М.В. судді Мірошниченко М.В. , Кричмаржевський В.А. , Хуторной В.М.
при секретарі Соколові А.А.
за участю представників:
позивача: Політаєва С.А., довіреність № 78/20-19 від 10.01.2006р.;
позивача: Семеренко С.О., довіреність № 58/20-19 від 06.01.2006р.;
відповідача: Самар Т.Г., довіреність від 21.04.2006р.;
відповідача: Кулимник І.М., паспорт СА 188303 від 16.05.1996р., голова правління;
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Концерну «Міські теплові мережі» в особі філії концерну
«Міські теплові мережі» Комунарського району, м. Запоріжжя
на рішення господарського суду Запорізької області від 20.07.2006 року
у справі № 9/138Д/06
за позовом Концерну «Міські теплові мережі» в особі філії концерну
«Міські теплові мережі» Комунарського району, м. Запоріжжя
до відповідача Житлово-будівельного кооперативу-297 «Весна-6», м. Запоріжжя
про спонукання відповідача до укладення договору купівлі-продажу
теплової енергії на умовах позивача
ВСТАНОВИВ:
Концерном «Міські теплові мережі» в особі філії концерну «Міські теплові мережі» Комунарського району, м. Запоріжжя було подано позов до Житлово-будівельного кооперативу-297 «Весна-6», м. Запоріжжя про спонукання укласти договір купівлі-продажу (постачання) теплової енергії № 1147-к від 01.03.2006р. на умовах позивача, виключивши з преамбули договору «Виконавець послуг» (відповідно до уточнених позовних вимог).
Розглянувши справу по суті, господарський суд Запорізької області своїм рішенням від 20.07.2006р. у справі № 9/138Д/06 (суддя Нечипуренко О.М.) в позові відмовив.
Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, у поданій апеляційній скарзі Концерн «Міські теплові мережі» в особі філії концерну «Міські теплові мережі» Комунарського району, позивач у справі, вказує на те, що рішення суду прийнято з порушенням норм процесуального права; судом неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи; висновки, викладені в рішенні суду, не відповідають обставинам справи. Зазначає, що відповідач по відношенню до позивача є споживачем і повинен, згідно ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про теплопостачання», будучи власником будинку, укласти договір купівлі-продажу теплової енергії як з енергопостачальною організацією, так і договори на надання житлово-комунальних послуг з власниками квартир, які є кінцевими споживачами. Отже, власники квартир, згідно зі ст.29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» повинні укласти договір саме з ЖБК як балансоутримувачем (власником будинку). Залишились не дослідженими судом норми ст.384 ЦК України, яка передбачає, що будинок, споруджений або придбаний ЖБК, є його власністю. Позивач вважає, що суд неправильно застосував ст.9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», оскільки відповідач здійснює виконання житлово-комунальних послуг та передає теплову енергію по внутрішньобудинковим мережам, а такий вид діяльності ліцензуванню не підлягає. Позивач не є виконавцем послуг з використання внутрішньобудинкових систем теплопостачання, систем холодного та гарячого водопостачання, оскільки не має їх на своєму балансі чи у власності, проте відповідач є власником внутрішньобудинкових систем опалення, гарячого та холодного водопостачання. Позивач не визнає існування договірних відносин з окремими власниками квартир щодо надання послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення і висновок суду з цього приводу вважає помилковим, обґрунтовуючи тим, що ці договори втратили чинність відповідно до Прикінцевих положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги», а додані відповідачем до матеріалів справи рахунки, виставлені позивачем власникам квартир, не є доказом продовження дії договорів, оскільки не містять посилань на укладені договори. Просить рішення господарського суду Запорізької області від 20.07.2006р. у справі № 9/138Д/06 скасувати та постановити нове рішення, яким позов задовольнити.
Житлово-будівельний кооператив-297 «Весна-6», відповідач у справі, у відзиві на апеляційну скаргу вказує зокрема на те, що на сьогоднішній день між позивачем та власниками квартир будинку № 17 по пр. 40 річчя Перемоги в м. Запоріжжі, укладені договори про надання послуг населенню з водо-, теплопостачання та водовідведення, які не втратили чинність. Позивач не довів наявність у відповідача статусу балансоутримувача будинку, належність внутрішньобудинкових мереж ЖБК. Експлуатацію будинку здійснюють власники квартир, а не ЖБК. Відповідач є неприбутковою організацією, а отже не може здійснювати операції з постачання теплової енергії власникам квартир, оскільки така діяльність не передбачена статутом. Відповідач не має права та обов’язку постачати теплову енергію субспоживачам, оскільки цей вид діяльності підлягає ліцензуванню, а позивач займає монопольне становище на ринку цих послуг, і має право здійснювати цей вид діяльності. Наявність діючих договорів з власниками квартир, укладених до набрання чинності Законом України «Про житлово-комунальні-послуги» та доповнених шляхом укладення додаткових угод до цих договорів, після набрання чинності цим Законом, спростовують позицію позивача стосовно необхідності укладення договору саме з відповідачем, а твердження позивача про фактичне користування тепловою енергією без договору не відповідає дійсним обставинам справи. Проект договору, наданий позивачем, не відповідає змісту типового договору. Просить рішення господарського суду Запорізької області від 20.07.2006р. у справі № 9/138Д/06 залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.
В судовому засіданні представники сторін підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.
Розпорядженням заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду № 2643 від 20.09.2006р. справу призначено до розгляду у складі колегії – Мірошниченка М.В. (головуючий), суддів Кричмаржевського В.А., Хуторного В.М.
За клопотанням представників сторін розгляд справи вівся без застосування засобів технічного забезпечення фіксації судового процесу.
Як випливає з матеріалів справи, 20.03.2006р. позивач направив відповідачу проект договору купівлі-продажу теплової енергії № 1147-к від 01.03.2006р. з пропозицією до його укладення. За умовами даного договору, Концерн «Міські теплові мережі» (теплопостачальна організація) бере на себе зобов’язання відпустити теплову енергію в гарячій воді споживачу (відповідачу у справі), а споживач зобов’язується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід’ємними частинами. Відповідач в запропонованому до укладення договору виступає як споживач теплоенергії.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач до теперішнього часу не уклав з позивачем договір купівлі-продажу теплової енергії та фактично користується тепловою енергією без договору. У зв’язку з цим, в позові ставиться вимога про спонукання відповідача укласти з позивачем договір купівлі-продажу (постачання) теплової енергії № 1147-к від 01.03.2006р. на умовах позивача, виключивши з преамбули договору «Виконавець послуг». Позовні вимоги ґрунтуються на приписах ст.ст. 179-181, 184, 187, 275 ГК України, ст.ст. 641, 649 ЦК України, Закону України «Про теплопостачання», Закону України «Про житлово-комунальні послуги», «Порядку визначення виконавця житлово-комунальних послуг у житловому фонді», затвердженого Наказом Держжитлокомунгоспу від 25.04.2005р. № 60.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про теплопостачання», споживач теплової енергії – це фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору; теплопостачальна організація – суб’єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.
Стаття 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» також дає визначення споживача як фізичної чи юридичної особи, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу (до яких, зокрема, відноситься і забезпечення гарячою водою). Отже, споживачем є особа, яка безпосередньо використовує теплову енергію, поставлену теплопостачальною організацією.
В розумінні наведених норм, ЖБК не може бути споживачем теплової енергії, оскільки безпосередньо вказану енергію не споживає. Таким чином, за умовами спірного договору купівлі-продажу теплової енергії відповідач не може виступати як споживач теплової енергії.
Згідно статутних документів відповідача, ЖБК створений з метою забезпечення житлом членів кооперативу і їх сімей шляхом будівництва житлового 108-квартирного будинку, а також для наступної експлуатації та управління будинком. Основною діяльністю кооперативу є здійснення експлуатації і ремонту належного йому житлового будинку, утримання прибудинкової території (п.п. 1.2, 2.1 Статуту відповідача).
Оскільки надання послуг з теплопостачання не є предметом діяльності відповідача, то він і не може надавати такі послуги.
Крім того, відповідно до п.73 ст.9 Закону України «Про ліцензування певних видів підприємницької діяльності», виробництво теплової енергії, транспортування її магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії є видом діяльності, який підлягає ліцензуванню. В той же час, відповідач не має ліцензії на здійснення послуг з теплопостачання населенню, а отже в силу закону не має права здійснювати даний вид діяльності.
З обставин справи також вбачається, що між Концерном «МТМ» та власниками квартир житлового будинку № 17 по пр. 40 річчя Перемоги в м. Запоріжжі укладені і діють договори про надання послуг населенню з водо-, теплопостачання та водовідведення. При чому, деякі з наданих до суду таких договорів, укладені з громадянами (фізичними особами) у 2005р., тобто в період дії Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Доказів розірвання вказаних договорів у встановленому законом порядку та/або припинення їх дії суду не надано.
Таким чином, безпосередніми споживачами теплової енергії є мешканці будинку, які уклали з теплопостачальною організацією договори і на підставі яких сплачують за споживану теплоенергію. Вказане також спростовує твердження позивача про те, що відповідач, відмовившись від укладення договору, фактично користується тепловою енергією без договору.
Отже, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для укладення договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 1147-к від 01.03.2006р. саме з відповідачем. Укладення такого договору між позивачем та відповідачем при наявності діючих договорів з прямими споживачами теплової енергії суперечить положенням Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Закону України «Про теплопостачання» і порушує права громадян – мешканців житлового будинку, як споживачів теплової енергії.
Загальний порядок укладення господарських договорів встановлений ст.181 ГК України, згідно до якої проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.
Матеріалами справи підтверджується те, що до моменту звернення позивача з позовом в суд, між сторонами не існувало спору щодо укладення договору купівлі-продажу теплової енергії № 1147-к від 01.03.2006р. та не було ніякого порушення права позивача. Так, проект спірного договору був вручений позивачем відповідачу 24.03.2006р. Відповідач мав повідомити позивача про результати розгляду проекту договору у строк до 13.04.2006р. І лише після отримання (або неотримання) відповіді на свою пропозицію позивач мав передати спір на вирішення господарського суду. Проте, позовну заяву позивачем було подано до суду 11.04.2006р., тобто до моменту спливу строку, протягом якого відповідач мав повідомити позивача про результати розгляду пропозиції про укладення договору. Таким чином, на момент звернення позивача з позовом в господарський суд, його права та охоронювані законом інтереси відповідачем порушені не були.
З огляду на викладене, у зв’язку з недоведеністю позивачем тих обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги та необґрунтованістю таких вимог, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Доводи, зазначені в апеляційній скарзі, спростовуються вищевикладеним.
Фактичні обставини справи досліджені судом першої інстанції на підставі наданих в судове засідання сторонами доказів. Порушення або неправильного застосування норм матеріального і процесуального права не вбачається, підстави для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду відсутні.
Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд –
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Концерну «Міські теплові мережі» в особі філії концерну «Міські теплові мережі» Комунарського району, м. Запоріжжя, залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 20.07.2006р. у справі № 9/138Д/06 – без змін.
Головуючий суддя Мірошниченко М.В.
судді Мірошниченко М.В.
Кричмаржевський В.А. Хуторной В.М.