У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

29.09.06                                                                                               Справа №15/125-пд-06

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Мірошниченко М.В. судді  Мірошниченко М.В.    , Кричмаржевський В.А.  , Хуторной В.М.

при секретарі Акімовій Т.М.

за участю представників: позивача:          не з’явився;

відповідача:     не з’явився;

           розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу      Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та

                                      газифікації «Херсонгаз», м. Херсон

на рішення                   господарського суду Херсонської області від 07.07.2006 року

у справі                         № 15/125-ПД-06

за позовом                    Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та

                                      газифікації «Херсонгаз», м. Херсон

до відповідача             Відкритого акціонерного товариства «Херсонські комбайни»,

                                      м. Херсон

про                                 узгодження розбіжностей до договору

ВСТАНОВИВ:

Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Херсонгаз», м. Херсон було подано позов до Відкритого акціонерного товариства «Херсонські комбайни», м. Херсон про спонукання узгодити розбіжності до договору № 1-360ПТ від 31.01.2006р. в редакції позивача, з початком строку дії з 01.02.2006р.

Розглянувши справу по суті, господарський суд Херсонської області своїм рішенням від 07.07.2006р. у справі № 15/125-ПД-06 (суддя Клепай З.В.) спір вирішив наступним чином: п.2.1 договору № 1-360ПТ від 31.01.2006р. викладено в редакції відповідача; п.2.2.2 договору викладено в редакції відповідача з внесенням змін - замість слів «приладів обліку» слід читати «вузлів» обліку; п.2.2.4, п.п.7,9.13 п.п.2.6 із договору виключено; п.п.14 п.2.6 прийнято в редакції відповідача; п.3.13 прийнято в редакції відповідача; п.п. 11, 14 п.3.13 із договору виключено; п.3.15 із договору виключено; п.6 викладено в такій редакції: «Оплата за спожитий газ проводиться наступним чином: 50 % вартості спожитого газу до 15 числа поточного місяця, 50 % спожитого газу до 10 числа місяця наступного за звітним»; п.4.3 прийнято в редакції відповідача.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, у поданій апеляційній скарзі ВАТ по газопостачанню та газифікації «Херсонгаз», позивач у справі, вказує на незгоду з рішенням суду в частині викладення п.2.1 договору в редакції відповідача, виключення підпункту 7 з пункту 2.6 договору, викладення пункту 6.1 договору в редакції суду та виключення підпункту 11 пункту 3.13 договору. Зазначає, що предметом договору є надання послуг по транспортуванню природного газу, а не поставка природного газу. Витрати з транспортування природного газу, враховуючи специфіку роботи підприємств з транспортування та постачання природного газу, направляються на роботи по обслуговуванню, утриманню і експлуатацію систем газопостачання. Статтею 276 ГК України передбачено, що оплата енергоносіїв, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. ВАТ «Херсонгаз» відповідно до договору надає послуги по транспортуванню, а постачальником природного газу є інша організація, яка поставляє природний газ на умовах попередньої оплати. Отже, зміст п.2.1 договору повинен залишитися в редакції позивача. Прийняття судом рішення про виключення з тексту договору п.п.11 п.3.13 договору та п.п.7 п.2.6 договору є незаконним. Просить рішення господарського суду Херсонської області від 07.07.2006р. у справі № 15/125-ПД-06 скасувати, пункти 2.1 і 6.1 договору викласти в редакції позивача, п.п.7 п.2.6 та п.п.11 п.3.13 договору залишити в тексті договору в редакції позивача.

ВАТ «Херсонські комбайни», відповідач у справі, у відзиві на апеляційну скаргу вказує на те, що рішення суду прийнято з належною оцінкою доказів, зібраних у справі. Зазначає, що позивачем не наведено жодного нормативного обґрунтування на підтвердження своїх вимог стосовно визначення 100 % передплати за послуги з транспортування природного газу. Виключення судом з тексту договору п.п.7 п.2.6 та п.п.11 п.3.13 договору є обґрунтованим. Просить рішення господарського суду Херсонської області від 07.07.2006р. у справі № 15/125-ПД-06 залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

В судовому засіданні представники сторін підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Розпорядженням заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду № 2493 від 05.09.2006р. справу призначено до розгляду у складі колегії – Мірошниченка М.В. (головуючий), суддів Кричмаржевського В.А., Хуторного В.М.

В судовому засіданні 06.09.2006р. було оголошено перерву до 29.09.2006р.

В судовому засіданні 29.09.2006р. сторони законним правом на участь своїх представників у розгляді справи не скористались. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Про причини неявки суд не повідомили. Колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявними у справі доказами, у відсутності сторін.

За клопотанням представників сторін (заявленого в попередньому засіданні) розгляд справи вівся без застосування засобів технічного забезпечення фіксації судового процесу.

Як випливає з матеріалів справи, при укладенні договору № 1-360ПТ про надання послуг з транспортування природного газу для промислових споживачів та інших суб’єктів господарювання від 31.01.2006р., між позивачем та відповідачем залишились неврегульовані розбіжності. За умовами даного договору, ВАТ по газопостачанню та газифікації «Херсонгаз» (газорозподільне підприємство) зобов’язується здійснити послуги з транспортування природного газу, придбаного ВАТ «Херсонські комбайни» (замовником) у незалежного постачальника, від АГРС Херсонського ЛВУМГ УМГ «Харківтрансгаз» ДК «Укртрансгаз», до вхідної засувної арматури на об’єктах споживання природного газу замовника, зазначених в додатку № 1, а замовник зобов’язується оплатити послуги по транспортуванню природного газу та прийняти природний газ на умовах даного договору. В позові ставиться вимога про спонукання узгодити розбіжності до договору № 1-360ПТ від 31.01.2006р. в редакції позивача, з початком строку дії з 01.02.2006р. Позовні вимоги ґрунтуються на приписах ст.ст. 181, 187 ГК України.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним  кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтею 181 ГК України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

Фактичні обставини справи свідчать про те, що між сторонами залишились неврегульованими розбіжності по таким пунктам договору: 2.1, 2.2.2, 2.2.4, 2.6 (п.п. 7, 9, 13, 14), 3.13 (п.п. 11, 14), 3.15, 4.3, 6.1, 7.4. По пунктам 7.2, 7.5, 9.7 договору позивачем в ході узгодження розбіжностей прийнята редакція споживача.

Щодо пункту 2.1 договору №1-360ПТ від 31.01.2006р.

В редакції газорозподільного підприємства (позивача) п.2.1 договору викладений в наступній редакції: «Газорозподільне підприємство здійснює послуги з транспортування природного газу за умови наявності лімітів природного газу, виділених Постачальником та підтверджених ОДУ ДК «Укртрансгаз» та за умови забезпечення Замовником 100-відсоткової передплати грошима послуг з транспортування природного газу за даним договором».

В редакції замовника (відповідача) п.2.1 договору викладений в наступній редакції: «Газорозподільне підприємство здійснює послуги з транспортування природного газу за умови наявності лімітів природного газу, виділених Постачальником та підтверджених ОДУ ДК «Укртрансгаз» та за умови забезпечення Замовником 100-відсоткової оплати грошима послуг з транспортування природного газу за даним договором».

Спір з приводу п.2.1 договору фактично виник внаслідок необхідності, на думку позивача, проведення 100-відсоткової передплати за послуги з транспортування природного газу.

У відповідності з п.13 Постанови КМУ від 27.12.2001р. № 1729 «Про забезпечення споживачів природним газом», постачання природного газу всім категоріям споживачів здійснюється тільки за умови забезпечення його 100-відсоткової оплати грошима.

В п.10 «Правил подачі та використання природного газу в народному господарстві України», затверджених наказом Держкомнафтогазу від 01.11.1994р. № 355 визначено, що розрахунки за газ здійснюються за цінами та в порядку, передбаченому договорами, які укладаються між газопостачальною і газозбутовою організаціями та споживачами, а також між газозбутовими організаціями та споживачами.

Термін оплати, порядок нарахування оплати і перевірки правильності нарахування обумовлюється договором між сторонами.

У відповідності з пунктами 1.3, 1.4, 1.5 «Методики розрахунку тарифів на транспортування та постачання природного газу для підприємств з газопостачання та газифікації», затвердженої постановою НКРЕ України від 04.09.2002р. № 983, вартість послуг з транспортування та постачання природного газу є складовою відпускної ціни на природний газ для споживачів.

Оплата послуг з транспортування та постачання природного газу здійснюється споживачами природного газу (замовниками) за тарифами, визначеними згідно з цією Методикою.

Тарифи, визначені за цією Методикою, повинні забезпечувати підприємствам з газопостачання та газифікації:

- покриття економічно обґрунтованих витрат виробництва;

- отримання передбаченого планом прибутку, достатнього для забезпечення нормальної виробничо-господарської діяльності;

- сплату всіх податків, обов'язкових платежів та бюджетних відрахувань відповідно до чинного законодавства України.

Згідно зі ст.5 Закону України «Про нафту і газ», принципами державної політики в нафтогазовій галузі є, зокрема, створення умов для розвитку та підвищення ефективності діяльності нафтогазової галузі; створення умов для підтримання стабільного фінансового стану нафтогазової галузі.

З фактичних обставин справи та з вищевикладеного вбачається, що здійснення відповідачем позивачу попередньої оплати за послуги з транспортування природного газу буде сприяти забезпеченню сталого функціонування підприємства паливно-енергетичного комплексу, а також сприятиме поліпшенню фінансового становища такого підприємства.

Судом також враховуються пояснення позивача про те, що ВАТ «Херсонгаз» відповідно до договору надає послуги по транспортуванню, а безпосереднім постачальником природного газу є інша організація, яка поставляє природний газ на умовах попередньої оплати з боку позивача.

Таким чином, здійснення відповідачем позивачу 100-відсоткової попередньої оплати за послуги з транспортування природного газу не суперечить положенням діючого законодавства України і повністю узгоджується з принципами державної політики в нафтогазовій галузі.

Отже, п.2.1 договору № 1-360ПТ слід викласти в редакції позивача.

Щодо пункту 2.2.2 договору № 1-360ПТ від 31.01.2006р.

В редакції газорозподільного підприємства п.2.2.2 договору викладений в наступній редакції: «Наказом по підприємству затвердити допуск у будь-який час представників Газорозподільного підприємства на об’єкт Замовника для огляду газопроводів, газоспоживаючого обладнання, приладів обліку, контролю за споживанням природного газу, звірки взаєморозрахунків та призначити відповідальну особу за достовірний облік природного газу, своєчасну і достовірну передачу оперативної інформації про використання газу Газорозподільному підприємству».

В редакції замовника п.2.2.2 договору викладений в наступній редакції: «Наказом по підприємству призначити відповідальну особу за достовірний облік природного газу, своєчасну і достовірну передачу оперативної інформації про використання газу Газорозподільному підприємству. Забезпечити допуск у будь-який час представників Газорозподільного підприємства на об’єкт Замовника для огляду приладів обліку, контролю за споживанням природного газу».

Пунктом 12.7 «Правил обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання», затверджених Наказом Мінпаливенерго України 27.12.2005р. № 618 визначено, що керівник підприємства (організації), на території якого розташовано комерційний вузол обліку газу, має забезпечити безперешкодний доступ до нього уповноваженим особам для здійснення перевірки комерційних вузлів обліку газу у будь-який час доби.

У відповідності з п.1.5.1 «Правил подачі та використання природного газу в народному господарстві України», затверджених наказом Держкомнафтогазу від 01.11.1994р. № 355, контроль за раціональним і ефективним використанням природного газу у народному господарстві України здійснює Державна інспекція з ефективного використання газу Держкомнафтогазу та її окружні центри і дільниці.

З урахуванням викладеного, п.2.2.2 договору слід викласти в редакції відповідача з внесенням змін, а саме, замість слів «приладів обліку» слід читати «вузлів обліку».

Щодо пункту 2.2.4 договору № 1-360ПТ від 31.01.2006р.

В редакції газорозподільного підприємства п.2.2.4 договору викладений в наступній редакції: «Скласти Експлуатаційний газовий паспорт підприємства на кожний об’єкт споживання природного газу по встановленій Газорозподільним підприємством формі протягом одного місяця з дати укладення даного договору».

В редакції замовника п.2.2.4 договору виключений.

У відповідності з п.4.1.14 «Правил безпеки систем газопостачання України», затверджених Наказом Держнаглядохоронпраці 01.10.1997р. № 254, на системи газопостачання СПГГ і підприємство повинні складати експлуатаційні паспорти. У паспорті повинні бути наведені основні технічні характеристики споруд, а також дані про проведений ремонт, пов'язаний із заміною обладнання і елементів систем.

Доводи відповідача про те, що п.2.2.4 договору в редакції позивача не відповідає п.4.6.4 «Правил безпеки систем газопостачання України» є необґрунтованими, оскільки вказаною нормою (п.4.6.4 Правил) передбачено складання паспорту на газове господарство (цех, ділянку, котельню, газовикористовувальну установку), а не складання експлуатаційного паспорту.

Таким чином, п.2.2.4 договору слід викласти в редакції позивача, оскільки виключення вказаної умови з тексту договору суперечить «Правилам безпеки систем газопостачання України».

Щодо пункту 2.6 договору № 1-360ПТ від 31.01.2006р.

Щодо цього пункту договору між сторонами виник спір стосовно підпунктів 7, 9, 13 та 14 п.2.6 договору.

Умовами п.2.6 договору передбачено, що «Газорозподільне підприємство має право припинити надання послуг з транспортування газу у випадках:

- п.п.7 (в редакції позивача) відсутності передплати за послуги з транспортування газу у відповідності до п.6.1 договору;

- п.п.7 (в редакції відповідача) несвоєчасних розрахунків за використаний природний газ;

- п.п.9 (в редакції позивача) не підписання та неповернення замовнику акту виконання послуг з транспортування та прийому-передачі природного газу у строк, зазначений у п.4.3 договору;

- п.п.9 (в редакції відповідача) – виключено;

- п.п.13 (в редакції позивача) ненадання замовником укладеного Експлуатаційного газового паспорту підприємства;

- п.п.13 (в редакції відповідача) – виключено;

- п.п.14 (в редакції позивача) – відсутній;

- п.п.14 (в редакції відповідача) – «Відключення газоспоживаючого обладнання згідно з п.п. 2,10 проводиться Газозбутовою організацією на основі припису Державного газового інспектора, спільно з представниками підприємства».

Пунктом 12 Постанови КМУ від 27.12.2001р. № 1729 «Про забезпечення споживачів природним газом» передбачено, що газотранспортні та газодобувні підприємства НАК «Нафтогаз України», а також суб'єкти господарської діяльності, що мають ліцензію на розподіл природного і нафтового газу, зокрема, обмежують або припиняють подачу газу споживачам в установленому порядку у разі неповного проведення розрахунків за спожитий природний газ та надані послуги з його транспортування та розподілу, або для яких постачальником не виділено планових обсягів поставки газу. При цьому відповідальність за наслідки дій з припинення подачі газу несе сторона, яка не виконала умов укладених договорів.

Пунктом 9.1.1 «Правил подачі та використання природного газу в народному господарстві України», затверджених наказом Держкомнафтогазу від 01.11.1994р. № 355 встановлено, що підприємствам-споживачам природного газу обмежується або припиняється подавання природного газу у випадках несвоєчасних розрахунків за використаний природний газ.

Як вказувалось вище, здійснення відповідачем позивачу попередньої оплати за послуги з транспортування природного газу буде сприяти забезпеченню сталого функціонування підприємства паливно-енергетичного комплексу, а також сприятиме поліпшенню фінансового становища такого підприємства. Здійснення попередньої 100-відсоткової оплати за вказані послуги за договором № 1-360ПТ покладено в обов’язок відповідача.

Отже, невиконання відповідачем свого обов’язку по здійсненню 100-відсоткової попередньої оплати буде вважатися порушенням умов договору, що, в свою чергу, є підставою для припинення позивачем надання послуг з транспортування газу.

Таким чином, п.п.7 п.2.6 договору має бути викладений в редакції позивача.

Щодо підпунктів 9 та 13 п.2.6 договору, то слід зазначити, що діючим законодавством України не передбачено права газорозподільного підприємства припинити надання послуг з транспортування природного газу у випадках не підписання та неповернення замовнику акту виконання послуг з транспортування та прийому-передачі природного газу у визначений строк та ненадання замовником укладеного Експлуатаційного газового паспорту підприємства. Слід зазначити, що невиконання відповідачем вказаних обов’язків можуть бути підставою для застосування інших видів відповідальності, передбачених діючим законодавством України. До того ж, у випадку невиконання відповідачем вказаних обов’язків, позивач не позбавлений права захищати свої порушені права та інтереси іншими способами та шляхами, передбаченими законом.

Таким чином, підпункти 9 та 13 п.2.6 договору № 1-360ПТ слід виключити з тексту договору.

Судом не вбачається необхідності доповнювати п.2.6 договору підпунктом 14 в редакції відповідача, оскільки вказані відповідачем підстави для відключення газоспоживаючого обладнання не стосуються випадків, які надають газорозподільному підприємству права припиняти надання послуг з транспортування газу. Окрема вказівка в договорі про наявність підстав для відключення газоспоживаючого обладнання не є необхідною, оскільки це прямо передбачено в п.6 «Положення про Державну інспекцію з ефективного використання газу Державного комітету України по нафті і газу», затвердженого наказом Державного комітету України по нафті і газу від 24.11.1994р. № 370, де вказано, що начальнику Державної газової інспекції і його заступнику надається право приймати рішення про припинення подачі природного газу на газоспоживаюче обладнання, яке має великі втрати природного газу, у випадку повторного невиконання приписів державних газових інспекторів по усуненню таких порушень:

- експлуатація газоспоживаючого обладнання при відсутності передбачених проектом приладів обліку природного газу або обліку теплової енергії і продукції, виробленої при споживанні газу;

- відсутність або не увімкнення в експлуатацію автоматичного регулювання процесів використання природного газу або режимних карт;

- невикористання наявних вторинних павливно-енергетичних ресурсів;

- споживання газу без затверджених питомих норм використання газу, завищення цих норм;

- непідготовленість резервно-паливного господарства і газового обладнання до роботи на резервному паливі.

Відключення газоспоживаючого обладнання проводиться на основі припису, врученого керівнику підприємства Державним газовим інспектором, спільно з представниками підприємства або з представниками газозбутової організації шляхом перекриття і опломбування засувної арматури.

Відключення і пломбування засувної арматури оформляється відповідним актом. Подавання природного газу поновлюється після усунення порушень, які були причиною для прийняття такого рішення, з дозволу Державної інспекції. Дії державних інспекторів можуть бути оскаржені начальнику Державної газової інспекції. Розгляд скарг проводиться згідно чинного законодавства.

Працівники Державної газової інспекції мають право безперешкодно відвідувати газоспоживаючі підприємства під час здійснення державного контролю за раціональним і ефективним використанням газу та дотримання ними дисципліни газоспоживання, при наявності у них посвідчення встановленого зразка, що затверджується начальником державної газової інспекції.

Вищевказане «Положення про Державну інспекцію з ефективного використання газу Державного комітету України по нафті і газу» регулює діяльність Державної газової інспекції, яка в силу наданих їй законом завдань організує та здійснює контроль дисципліни газоспоживання раціонального і ефективного використання природного газу підприємствами України, в тому числі контроль стану обліку споживання газу, наявності та використання автоматичних засобів регулювання приладів теплотехнічного контролю, тощо.

Порушення відповідачем вищевказаних правил користування газом перш за все стосується правовідносин між ним та Державною газовою інспекцією.

Таким чином, необхідність доповнення п.2.6 договору підпунктом 14 в редакції відповідача відсутня.

Щодо пункту 3.13 договору № 1-360ПТ від 31.01.2006р.

Щодо цього пункту договору між сторонами виник спір стосовно підпунктів 11 та 14 п.3.13 договору.

Пунктом 3.13 договору в редакції позивача передбачено, що газорозподільне підприємство визначає обсяг спожитого газу за проектною номінальною потужністю неопломбованого газоспоживаючого обладнання Замовника із розрахунку його цілодобової роботи за звітний період у випадках:

11) не допуску уповноваженого представника Газорозподільного підприємства на територію для контролю за газоспоживанням та обліком витрати газу;

14) встановлення додаткового газоспоживаючого обладнання без погодження з Газорозподільним підприємством.

Пунктом 3.13 договору в редакції відповідача передбачено, що газорозподільне підприємство визначає обсяг спожитого газу за проектною номінальною потужністю неопломбованого газоспоживаючого обладнання Замовника з урахуванням кількості годин роботи газового обладнання споживача за звітний період у випадках:

11) не допуску уповноваженого представника Газорозподільного підприємства на територію для контролю за обліком витрати газу;

14) виключено.

Згідно з п.5.13.2 «Правил обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання», затверджених Наказом Мінпаливенерго України 27.12.2005р. № 618, якщо власником комерційного вузла обліку газу є споживач, перерахунки об'єму протранспортованого газу за період відсутності (несправності) ЗВТ (засобів вимірювальної техніки) здійснюються обліковою організацією за проектною номінальною потужністю неопломбованого газового обладнання з урахуванням кількості годин роботи газового обладнання споживача.

Таким чином, п.3.13 договору слід викласти в редакції відповідача.

Щодо підпункту 11 п.3.13 договору, то позивач посилається на п.5.10 «Правил обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання», затверджених Наказом Мінпаливенерго України 27.12.2005р. № 618, де вказано, що сторони договору мають право контролювати правильність експлуатації ЗВТ (засоби вимірювальної техніки) у будь-який час доби.

Пунктом 5.10 вищевказаних Правил не передбачено здійснення з боку газорозподільчого підприємства контролю за газоспоживанням. Оскільки облік витрати газу залежить від правильності експлуатації засобів вимірювальної техніки, то п.п.11 п.3.13 договору слід викласти в редакції відповідача.

При цьому, судом не приймаються до уваги доводи відповідача про те, що «Правилами подачі та використання природного газу в народному господарстві України», затверджених наказом Держкомнафтогазу від 01.11.1994р. № 355, не передбачено випадків обмеження або припинення постачання газу у разі не допуску уповноваженого представника газрозподільного підприємства на територію замовника для контролю за газоспоживанням та обліком витрат газу. Так, пунктом 9.1.2 вказаних Правил передбачено, що підприємствам-споживачам природного газу обмежується або припиняється подавання природного газу у випадку відсутності, передбачених проектом, приладів обліку природного газу. В той же час, встановлення обставини відсутності чи наявності приладу обліку природного газу на підприємстві можливо при проведенні контролю за правильністю експлуатації засобів вимірювальної техніки.

Щодо підпункту 14 п.3.13 договору, запропонованого позивачем, то його слід виключити з договору, оскільки доводи позивача в цій частині не обґрунтовані. Не містять можливості визначення обсягу спожитого газу за проектною номінальною потужністю неопломбованого газоспоживаючого обладнання замовника і «Правила безпеки систем газопостачання України», затверджені Наказом Держнаглядохоронпраці від 01.10.1997р. № 254, а також «Правила подачі та використання природного газу в народному господарстві України», затверджені наказом Держкомнафтогазу від 01.11.1994р. № 355, на які посилається позивач.

Щодо пункту 3.15 договору № 1-360ПТ від 31.01.2006р.

Пунктом 3.15 договору в редакції позивача передбачено, що в разі визначення Газорозподільним підприємством обсягу спожитого газу Замовником згідно з п.п.3.13, 3.14 договору або споживання Замовником обсягів газу більших, ніж виділені оптовим Постачальником та підтверджені Об’єднаним диспетчерським управлінням ДК «Укртрансгаз», Замовник укладає з Газорозподільним підприємством договір на постачання газу на ці обсяги  та сплачує Газорозподільному підприємству крім вартості таких обсягів природного газу та вартості послуг по його транспортуванню, штраф у розмірі 8 % від вартості послуг по транспортуванню цих обсягів газу.

В редакції відповідача п.3.15 договору виключений.

Як на необхідність наявності в договорі пункту 3.15 позивач посилається на «Правила подачі та використання природного газу в народному господарстві України», затверджених наказом Держкомнафтогазу від 01.11.1994р. № 355. Пунктом 2.1 вказаних Правил закріплено, що кількість природного газу, передбаченого для поставки, визначається договором у відповідності з затвердженими для газопостачальних, газозбутових організацій і споживачів річними і квартальними лімітами. Місячні ліміти поставки природного газу споживачам встановлюються на підставі квартальних лімітів, виходячи з середньодобової норми споживання природного газу.

Разом з тим, позивач не є постачальником природного газу, а лише транспортує та подає відповідачу газ. Отже, позивач не має права перевіряти ліміти споживання газу, а відповідно і встановлювати необхідність додаткового укладення договору. Відповідальність за понадлімітне споживання газу може бути застосована безпосередньо постачальником газу, а не газорозподільною організацією. Вказане випливає з приписів п.11 «Правил подачі та використання природного газу в народному господарстві України», затверджених наказом Держкомнафтогазу від 01.11.1994р. № 355, а також положень постанови КМУ від 02.09.1993р. № 699 «Про заходи щодо ефективного використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів в народному господарстві».

Таким чином, п.3.15 договору має бути виключений з тексту договору.

Щодо пункту 4.3 договору № 1-360ПТ від 31.01.2006р.

В редакції газорозподільного підприємства п.4.3 договору викладений в наступній редакції: «Не пізніше 3 числа місяця, наступного за звітним, Замовник зобов’язується повернути Газорозподільному підприємству Акт виконання послуг з транспортування та приймання-передачі природного газу, підписаний та скріплений печаткою Замовника».

В редакції замовника п.4.3 договору викладений в наступній редакції: «Не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним, Замовник зобов’язується повернути Газорозподільному підприємству Акт виконання послуг з транспортування природного газу, підписаний та скріплений печаткою Замовника».

Пунктом 12 Постанови КМУ від 27.12.2001р. № 1729 «Про забезпечення споживачів природним газом» передбачено, що газотранспортні та газодобувні підприємства НАК «Нафтогаз України», а також суб'єкти господарської діяльності, що мають ліцензію на розподіл природного і нафтового газу, серед іншого, відповідно до порядку оформлення актів приймання-передачі газу підписують до 5 числа місяця, що настає за звітним, акти приймання-передачі газу, що пройшов через газорозподільні станції; складають разом із споживачами та постачальником газу акти про обсяги газу, використаного за місяць, і на підставі цих актів складають до 10 числа місяця, що настає за звітним, реєстри обсягів реалізації газу.

Отже, редакція п.4.3 договору, запропонована відповідачем, є обґрунтованою. Представник позивача також погодився з редакцію відповідача по цьому пункту. Пункт 4.3 слід викласти в редакції відповідача.

Щодо пункту 6.1 договору № 1-360ПТ від 31.01.2006р.

В редакції газорозподільного підприємства п.6.1 договору викладений в наступній редакції: «Оплата послуг по транспортуванню газу здійснюється Замовником шляхом 100-відсоткової передплати грошовими коштами до 1 числа місяця, в якому буде здійснюватись транспортування».

В редакції замовника п.6.1 договору викладений в наступній редакції: «Вартість послуг, що були надані у звітному місяці (виходячи із фактично спожитих обсягів газу), відповідно до актів прийому-передачі спожитого природного газу, Замовник повинен сплатити Газорозподільному підприємству на протязі п’яти банківських днів з дня отримання рахунку».

У відповідності з п.13 Постанови КМУ від 27.12.2001р. № 1729 «Про забезпечення споживачів природним газом», постачання природного газу всім категоріям споживачів здійснюється тільки за умови забезпечення його 100-відсоткової оплати грошима.

Як вказувалось вище, здійснення відповідачем позивачу попередньої оплати за послуги з транспортування природного газу буде сприяти забезпеченню сталого функціонування підприємства паливно-енергетичного комплексу, а також сприятиме поліпшенню фінансового становища такого підприємства.

Таким чином, п.6.1 договору слід викласти в редакції позивача.

Щодо пункту 7.4 договору № 1-360ПТ від 31.01.2006р.

В редакції газорозподільного підприємства п.7.4 договору викладений в наступній редакції: «У разі не допуску уповноваженого представника Газорозподільного підприємства на територію Замовника для контролю за газоспоживанням та обліком витрат газу, Замовник сплачує на користь Газорозподільного підприємства, крім визначеної вартості послуг по транспортуванню природного газу згідно з п.3.13.11, понесені в зв’язку з не допуском збитки згідно калькуляції Газорозподільного підприємства».

В редакції замовника п.7.4 договору викладений в наступній редакції: «У разі не допуску уповноваженого представника Газрозподільного підприємства на територію Замовника для контролю за газоспоживанням та обліком витрат газу, замовник сплачує на користь Газорозподільного підприємства понесені в зв’язку з не допуском збитки згідно калькуляції Газорозподільного підприємства».

Відповідно до ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі ст.623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

У відповідності зі ст.224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

З викладеного вбачається, що можливість стягнення спричинених збитків передбачена на законодавчому рівні, незалежно від закріплення відповідної умови в тексті договору.

Позивачем нормативно не обґрунтовано необхідності окремого закріплення в п.7.4 договору фрази «… крім визначеної вартості послуг по транспортуванню природного газу згідно з п.3.13.11 …». Не містить такої вказівки і «Правила подачі та використання природного газу в народному господарстві України», затверджених наказом Держкомнафтогазу від 01.11.1994р. № 355, на що посилається позивач. В іншому, редакція п.7.4 договору як позивача, так і відповідача є аналогічною.

Отже, п.7.4 слід викласти в редакції відповідача.

Як зазначалось вище, по пунктам 7.2, 7.5, 9.7 договору позивачем в ході узгодження розбіжностей прийнята редакція відповідача. Розбіжності по цим пунктам врегульовані до моменту звернення позивача з позовом в суд.

З огляду на викладене, у зв’язку з неповним з’ясуванням місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, що призвело до порушення норм матеріального і процесуального права, колегія суддів знаходить підстави для часткового задоволення вимог по апеляційній скарзі і зміни оскаржуваного рішення.

Судові витрати по розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій, у відповідності зі ст.49 ГПК України, покладаються порівну на обидві сторони.

Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України,  Запорізький апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Херсонгаз», м. Херсон задовольнити частково.

Рішення господарського суду Херсонської області від 07.07.2006р. у справі № 15/125-ПД-06 змінити.

Позов задовольнити частково.

Пункт 2.1 договору № 1-360ПТ від 31.01.2006р. викласти в редакції позивача: «Газорозподільне підприємство здійснює послуги з транспортування природного газу за умови наявності лімітів природного газу, виділених Постачальником та підтверджених ОДУ ДК «Укртрансгаз» та за умови забезпечення Замовником 100-відсоткової передплати грошима послуг з транспортування природного газу за даним договором».

Пункт 2.2.2 договору № 1-360ПТ від 31.01.2006р. викласти в редакції відповідача, з внесенням змін, а саме - замість слів «приладів обліку» слід читати «вузлів обліку»: «Наказом по підприємству призначити відповідальну особу за достовірний облік природного газу, своєчасну і достовірну передачу оперативної інформації про використання газу Газорозподільному підприємству. Забезпечити допуск у будь-який час представників Газорозподільного підприємства на об’єкт Замовника для огляду вузлів обліку, контролю за споживанням природного газу».

Пункт 2.2.4 договору № 1-360ПТ від 31.01.2006р. викласти в редакції позивача: «Скласти Експлуатаційний газовий паспорт підприємства на кожний об’єкт споживання природного газу по встановленій Газорозподільним підприємством формі протягом одного місяця з дати укладення даного договору».

Підпункт 7 пункту 2.6 договору № 1-360ПТ від 31.01.2006р. викласти в редакції позивача: « 7) відсутності передплати за послуги з транспортування газу у відповідності до п.6.1 договору».

Підпункт 9 пункту 2.6 договору № 1-360ПТ від 31.01.2006р. виключити з тексту договору.

Підпункт 13 пункту 2.6 договору № 1-360ПТ від 31.01.2006р. виключити з тексту договору.

Підпункт 14 пункту 2.6 договору № 1-360ПТ від 31.01.2006р. в редакції відповідача не включати в текст договору.

Пункт 3.13 договору № 1-360ПТ від 31.01.2006р. викласти в редакції відповідача: «Газорозподільне підприємство визначає обсяг спожитого газу за проектною номінальною потужністю неопломбованого газоспоживаючого обладнання Замовника з урахуванням кількості годин роботи газового обладнання споживача за звітний період у випадках: …».

Підпункт 11 пункту 3.13 договору № 1-360ПТ від 31.01.2006р. викласти в редакції відповідача: «  11) не допуску уповноваженого представника Газорозподільного підприємства на територію для контролю за обліком витрати газу».

Підпункт 14 пункту 3.13 договору № 1-360ПТ від 31.01.2006р. в редакції позивача виключити з тексту договору.

Пункт 3.15 договору № 1-360ПТ від 31.01.2006р. в редакції позивача виключити з тексту договору.

Пункт 4.3 договору № 1-360ПТ від 31.01.2006р. викласти в редакції відповідача: «Не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним, Замовник зобов’язується повернути Газорозподільному підприємству Акт виконання послуг з транспортування природного газу, підписаний та скріплений печаткою Замовника».

Пункт 6.1 договору № 1-360ПТ від 31.01.2006р. викласти в редакції позивача: «Оплата послуг по транспортуванню газу здійснюється Замовником шляхом 100-відсоткової передплати грошовими коштами до 1 числа місяця, в якому буде здійснюватись транспортування».

Пункт 7.4 договору № 1-360ПТ від 31.01.2006р. викласти в редакції відповідача: «У разі не допуску уповноваженого представника Газорозподільного підприємства на територію Замовника для контролю за газоспоживанням та обліком витрат газу, замовник сплачує на користь Газорозподільного підприємства понесені в зв’язку з не допуском збитки згідно калькуляції Газорозподільного підприємства».

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Херсонські комбайни», м. Херсон (код 05780362) на користь Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Херсонгаз», м. Херсон (код 03355353) суму 63,75 грн. державного мита та 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Видачу наказу доручити господарському суду Херсонської області.

 

Головуючий суддя Мірошниченко М.В.

 судді  Мірошниченко М.В.  

 Кричмаржевський В.А.  Хуторной В.М.