У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
05.09.06 Справа №9/123д/06
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Яценко О.М. судді Яценко О.М. , Коробка Н.Д. , Юхименко О.В.
при секретарі Акімовій Т.М.
за участю представників:
позивача: Федоренко К.Р., довіреність б/н від 29.08.2006р.;
Статива О.В., довіреність №110 від 20.03.2006р., в.о. директора;
відповідача: Тичкіна-Данілєйко О.Д., довіреність №22/19 від 18.02.2006р. – провідний спеціаліст – юрисконсульт юридичного відділу;
третьої особи: Коваленко Ю.М., довіреність № 132 від 01.01.2006 року;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 9/123Д/06 та апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, м. Запоріжжя
на рішення господарського суду Запорізької області від 14.06.2006р. у справі № 9/123Д/06
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Альма ЛТД» (далі за текстом ТОВ фірма «Альма ЛТД»)
до відповідача Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, м. Запоріжжя
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державне підприємство Придніпровська залізниця, м. Дніпропетровськ
про визнання діючим договору оренди державного нерухомого майна.
Розпорядженням в.о. голови Запорізького апеляційного господарського суду №2464 від 04.09.2006р. справу призначено до розгляду у складі колегії суддів головуючого судді Яценко О.М. (доповідач), суддів Коробка Н.Д., Юхименко О.В.
Колегія суддів прийняла справу до провадження.
За згодою представників сторін у судовому засіданні 05.09.2006р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 14.06.2006р. у справі № 9/123Д/06 (суддя Нечипуренко О.М.) позов задоволено: визнано договір № 1080/д оренди державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі Державного підприємства Будівельно-монтажний поїзд №645, укладений 15.04.2004р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області та ТОВ фірма «Альма ЛТД», продовженим на такий самий строк, з 15.04.2005р. по 14.04.2006р. та на тих самих умовах, які передбачені договором. Судові витрати покладено на відповідача.
На підставі ст. 25 ГПК України, замінено неналежну третю особу по справі – Запорізьке будівельно-монтажне експлуатаційне управління (Будівельно-монтажний поїзд №645) Дорбудтреста Придніпровської залізниці на належну третю особу – Державне підприємство Придніпровська залізниця, м. Дніпропетровськ.
Рішення суду прийнято з посиланням на ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та на умови договору № 1080/д від 15.04.2004р., які визначаються умови продовження договору та мотивовано наступним: Сторони за договором у встановлений договором строк не заявили про припинення дії договору або зміну його умов. Позивач, як орендар продовжує користуватись орендованим майном та сплачувати орендну плату у визначений договором строк. Сплата орендних платежів від позивача підтверджує третя особа у справі та відповідач. У зв’язку з тим, що відповідач не підтверджує дійсність договору оренди на новий строк, позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання діючим договору оренди, які (вимоги) суд першої інстанції визнав обґрунтованими та задовольнив позов.
Не погоджуючись з прийнятим у справі рішенням Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області оскаржило його до суду апеляційної інстанції звернувшись з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 14.06.2006р. по справі № 9/123Д/06 у зв’язку з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким в позові ТОВ фірма «Альма ЛТД» відмовити. Заявник апеляційної скарги зазначає, що договір оренди припинив дію 14.04.2005р., судом не прийнято до уваги умови договору, зокрема пункт 10.7, а відтак не враховані положення ч.2 ст.26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна». Вказує, що орган уповноважений управляти майном, який є об’єктом оренди за договором, погодив передачу позивачу в оренду нерухоме майно лише терміном на один рік. Зауважив, що на підставі п.35 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» орган приватизації звільнений від сплати державного мита, відтак висновок суду про стягнення з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області сум державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу є безпідставним. Представник відповідача у судовому засіданні підтримує доводи викладені у апеляційній скарзі.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ фірма «Альма ЛТД» зазначає, що відповідач не повідомляв про намір припинити дію договору, навпаки, на протязі 2005р. приймав від позивача орендні платежі за договором. Отже, на підставі пункту 10.6 договору останній вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які передбачені договором. Також на виконання умов договору оренди була укладена угода на відшкодування витрат балансоутримавача, здійснювалась оплата за цією угодою, що також є підтвердженням продовженням існування договірних відносин між сторонами. Позивач звертає увагу суду на те, що у позовній заяві відповідача про розірвання договору, який є предметом по даному спору, та виселення ТОВ фірма «Альма ЛТД» Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області підтверджує наявність внесення ТОВ фірма «Альма ЛТД» орендних платежів за договором та пролонгацію останнього. Представник позивача у судовому засіданні підтримує доводи викладені у апеляційній скарзі, рішення господарського суду просить залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
ДП Придніпровська залізниця, м. Дніпропетровськ відзиву на апеляційну скаргу не надало, повноважний представник третьої особи у судовому засіданні зазначив, що для ДП Придніпровська залізниця, м. Дніпропетровськ важлива лише законність та обґрунтованість рішення суду, оскільки предметом спору є подовження дії договору на строк до 14.04.2006 року, а рішення по справі було прийнято вже після цього терміну.
Відповідно до статті 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, вивчивши матеріали справи, апеляційної скарги та заперечення до неї, вислухавши пояснення присутніх представників сторін та третьої особи , суд, -
ВСТАНОВИВ:
15 квітня 2004р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області (Орендодавець) та ТОВ фірма «Альма ЛТД» (Орендар) укладено договір №1080/д оренди державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі державного підприємства Будівельно-монтажний поїзд №645.
За умовами вказаного Договору Орендодавець передав за актом прийому-передачі (а.с.14), а Орендар прийняв в строкове платне користування для використання під автозаправочну станцію державне нерухоме майно - відкритий замощений майданчик площею 435,2 кв. м, розташований за адресою: м, Запоріжжя, вул. Кругова, 1. Зазначене майно, згідно п.1.1 Договору, знаходилось на балансі державного підприємства Будівельно-монтажний поїзд № 645.
Як передбачено пунктом 1.4 Договору, він вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов та підписання сторонами тексту Договору. Окрім того, Договір є підставою для укладення угоди з балансоутримувачем орендованого майна щодо його утримання та експлуатації.
Вартість орендованого майна визначена в п.1.3 Договору і становить 48040 грн.
Пунктом 3.1 Договору сторони погодили, що орендна плата за користування майном становить 7206грн. за рік. 70% від розміру орендної плати за кожний місяць спрямовуються до державного бюджету України, 30% - на розрахунковий рахунок ДП Будівельно-монтажний поїзд № 645 (п.3.4 Договору). Орендні платежі сплачуються орендарем щомісячно до 5 числа місяця, наступного за тим, що підлягає оплаті (п.3.5 Договору).
Згідно із п.10.1 Договору, він укладений з 15.04.2004 року по 14.04.2005 року. При цьому, в п.10.6 Договору зазначено, що в разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну Договору оренди протягом одного місяця після закінчення його строку він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені Договором.
У зв'язку із закінченням строку Договору, позивач листом вих. № 199 від 05.04.2005р. (а.с.28) звернувся до відповідача із пропозицією переукласти договір на 2005 рік.
Відповідач листом вих. № 2677/26-201 від 03.08.2005р. (а.с.33) повернув позивачу пакет документів на оренду, посилаючись на відмову органу, уповноваженого управляти майном - Міністерства транспорту та зв'язку України - щодо передачі в оренду відкритого замощеного майданчику, розташованого в м. Запоріжжя по вул. Круговій, 1.
Із змісту листа Державної адміністрації залізничного транспорту України вих. №ЦЗЕ-11/96 від 19.07.2005 слідує, що Укрзалізниця не погоджує укладення поданого на розгляд договору оренди на існуючих умовах, оскільки запропонована орендна плата орендованого майна є економічно недоцільною, оскільки не відповідає ринковому рівню орендної плати, і не забезпечує найбільш ефективне використання державного майна.
25.08.2005 РВ ФДМУ по Запорізькій області на адресу ТОВ фірми "Альма ЛТД" була направлена угода про розірвання договору оренди державного майна № 1080/д від 15.04.2004, яку позивач повернув відповідачу без підпису, мотивуючи відмову тим, що юридичних підстав для розірвання вказаного договору немає.
Мотивуючи позов, позивач вказує на те, що відповідач протягом 2005 року приймає платежі за орендну плату, та не повідомляє позивача про намір припинити діючий договір оренди, але і не підтверджує дійсність договору на новий строк з 15.04.2005р. по 14.04.2006р. У зв'язку з викладеним, на підставі ст.. 525, 526, 530 ЦК України, позивач просить визнати продовженим на той самий строк (з 15.04.2005 року по 14.04.2006 року) та на тих самих умовах укладений з відповідачем договір № 1080/д оренди державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі державного підприємства Будівельно-монтажний поїзд № 645.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при прийняті оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Предметом договору оренди є державне майно, яке перебуває з 01.01.2005р. на балансі відособленого структурного підрозділу–Запорізького будівельно-монтажного експлуатаційного управління
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 р. (із змінами) № 2269-ХІІ (далі за текстом Закон України “Про оренду державного та комунального майна”) організаційні відносини, пов’язані з передачею в оренду державного та комунального майна, а також відносини між орендодавцями та орендарями регулюється Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
Оскільки об’єктом оренди за спірним договором, як свідчать матеріали справи, є саме державне майно, тому в даному випадку до спірних правовідносин сторін слід застосовувати положення Закону України «Про оренду державного та комунального майна», як спеціальні норми, в редакції.
Стаття 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначає термін договору оренди, зокрема термін договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Дана норма є імперативною і не може змінюватися сторонами на власний розсуд.
Аналогічні умови містить п.10.6 договору оренди. З вищенаведеного слідує, що Орендодавець (Орендар) повинен протягом одного місяця після закінчення строку договору направити Орендарю (Орендодавцю) заяву про припинення договору, тобто в даному випадку до 14.05.2005р.
Як свідчать матеріали справи жодна із сторін не заявила про припинення дії договору або зміну його умов. Навпаки, надані суду докази свідчать про те, що умови Договору виконувались сторонами й надалі. Зокрема, позивач, як Орендар, продовжував користуватись орендованим майном та сплачував оренду плату у встановлений Договором строк, що підтверджується представленими суду платіжними документами та виписками банку за 2005-2006 роки (копії вказаних документів долучені до матеріалів справи, а.с.39-53).
Державне підприємство Придніпровська залізниця підтвердила факт надходження орендних платежів від орендаря на рахунок Запорізького будівельно-монтажного експлуатаційного управління ДП Придніпровська залізниця в передбаченому Договором розмірі - 30% від суми орендної плати. Орендарем у відповідності до п. 1.4 Договору була укладена угода на відшкодування витрат балансоутримувача і здійснювалась оплата за цією угодою, що також є підтвердженням продовження існування договірних відносин між сторонами.
З листування сторін, вбачається, що орган, уповноважений управляти переданим в оренду за Договором державним майном - Державна адміністрація залізничного транспорту України Міністерства транспорту та зв'язку України - не погодився із укладенням договору оренди на новий строк на існуючих умовах у зв'язку із невідповідність встановленого розміру орендної плати ринковому рівню. Відмова зазначеного органу стала приводом для звернення РВ ФДМУ по Запорізькій області-Орендодавця за Договором - до Орендаря із пропозицією про розірвання Договору. Проект представленої суду угоди про розірвання договору датований серпнем 2005 року (а.с.35).
Тобто, відповідач звернувся до позивача із пропозицією про розірвання Договору лише у серпні 2005 року, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що орендні правовідносини, врегульовані даним Договором, фактично продовжувались з 15.05.2005 року, за взаємною згодою сторін.
Таким чином, досліджені судом фактичні обставини справи свідчать про те, що дія Договору № 1080/д оренди державного нерухомого майна була продовжена в порядку, передбаченому п.10.6 Договору, на строк з 15.04.2005 року по 14.04.2006 року, і на тих самих умовах, які були передбачені Договором.
Крім того, суд звертає увагу, що із позовними вимогами про пролонгацію договору на строк до 14.04.2006 року позивач звернувся 24.03.2006 року, рішення по справі прийнято 14.06.2006 року тобто спір між сторонами втратив свою актуальність, а рішення лише підтверджує законність зайняття позивачем нерухомого майна на підставі спірного договору.
З огляду на вищевикладене, вимога позивача про визнання договору діючим є правомірною, відповідає вимогам діючого законодавства, підтверджена фактичними обставинами справи і колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а також наступним: договір оренди містить умови щодо можливості його пролонгації. Оскільки орендодавець не визнав факт продовження договору оренди, орендар у відповідності зі статтею 16 ЦК України звернувся до суду про визнання права на оренду державного нерухомого майна на підставі договору оренди від 15.04.2004 року № 1080/д.
Доводи заявника апеляційної скарги побудовані на припущеннях застосування норм матеріального права, а не на самому праві.
Колегією суддів не приймаються до уваги доводи заявника апеляційної скарги, з посиланням на п.35 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», щодо помилкового стягнення з відповідача державного мита за розгляд справи та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, оскільки відповідно до п.35 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.1993 року №7-93, державні органи приватизації - за позовами, з якими вони звертаються до суду та господарського суду, в усіх справах, пов'язаних із захистом майнових інтересів держави від сплати державного мита звільняються.
Згідно з ст. 49 ГПК України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від плати державного мита.
Оскільки позовні вимоги ТОВ фірма «Альма ЛТД» задоволені, судові витрати за розгляд справи у суді, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, слід віднести на відповідача.
Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 14.06.2006р. у справі № 9/123Д/06 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 14.06.2006р. у справі № 9/123Д/06 залишити без змін.
Головуючий суддя Яценко О.М.
судді Яценко О.М.
Коробка Н.Д. Юхименко О.В.