Справа № 22-150      Головуючий у 1 інстанції:

2009 р.                       Нестеренко Л.О.

Суддя-доповідач: Прокопенко О.Л.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2009 року    м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого:     Онищенка Е.А.

Суддів :            Прокопенка О.Л.  Маловічко С.В.

При секретарі:    Семенчук О.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_1

на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від «27» жовтня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ВАТ «Запоріжтранформатор» про усунення порушень в оплаті праці та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ВАТ «Запоріжтранформатор» про усунення порушень в оплаті праці та стягнення моральної шкоди.

В позові зазначав, що він працює у відповідача з 1990 р. на посаді майстра цеху термовакуумної обробки /ЦТО/. Для заощадження коштів власник відповідача ввів неправомірну, на його думку, систему оплату праці робітників ЗТР - інженерно-технічних робітників, а саме: для цих робітників введена оплата за погодинним фіксованим тарифом, тоді як всі інші працівники ЗТР знаходяться на окладній системі оплати праці. Оплата праці за погодинним фіксованим тарифом значно погіршує становище робітників ІТР, до яких відноситься і позивач, оскільки власником ігноруються положення ст.. 106, 107 КЗпП України, згідно яких оплата проводиться у розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму. Оплата ж при

погодинному фіксованому тарифу автоматично відміняє цю норму закона. На протязі багатьох років позивач звертався з цим питанням до адміністрації відповідача, як голова незалежної профспілки „За солідарність", але відповіді не отримував, замість цього його неодноразово звільняли з роботи. Тому позивач просить суд зобов'язати відповідача оплачувати позивачу у відповідності до законодавства посадовий оклад майстра цеху першої групи та стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 50 000 гр. на його користь.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від «27» жовтня 2008 року у задоволені позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив рішення суду першої інстанції скасувати, як таке, що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю - доповідача, доводи апелянта, розглянувши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Згідно п.1 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

З матеріалів справи вбачається, що суд правильно встановив правовідносини, які склалися між учасниками справи, дав їм належну правову оцінку, а також дослідив надані сторонами докази і відповідно їх оцінив. Суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права та прийняв рішення, яким спір знайшов своє належне вирішення.

Судом першої інстанції встановлено і про це свідчать матеріали справи, що позивач не надав суду належних доказів в обгрунтування своїх позовних вимог.

Згідно ст. 97 КЗпП України та ст. 15 ЗУ «Про оплату праці» форми і система оплати праці встановлюється підприємствами самостійно з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

18.04.2001 року на підставі рішення комісії по трудовим спорам по підприємству видано наказ №130 (а.с. 105). Згідно п. 2 цього наказу для всіх керівників, спеціалістів та службовців, що працюють за графіками підсумованого обліку робочого часу встановлена погодинна оплати праці.

На виконання цього наказу начальником ЦТО ВАТ «Запоріжтрансформатор» по цеху, де в той час працював майстром позивач, 28.05.2001 року видано наказ №64 згідно якого з 01.08.2001 року введено погодинну оплату праці для майстрів цеху (а.с. 106).

З цим наказом під підпис були ознайомлені працівники в тому числі і позивач за два місяці до зміни оплати праці.

Позивач вказаний наказ не оскаржив.

В матеріалах справи міститься акт перевірки Територіальною державною інспекцією праці у Запорізькій області від 17.07.2008 року, яка проводилась на підставі заяви позивача, жодних порушень з боку відповідача по оплаті праці позивача не виявлено.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 304, п.1 ст. 307, 308, 313, п.1 ст. 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від «27» жовтня 2008 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.