Справа № 161/17397/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Присяжнюк Л.М.

Провадження № 22-ц/773/241/15 Категорія: 27 Доповідач: Свистун О. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2015 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Свистун О.В.,

суддів - Завидовської-Марчук О.Г., Федонюк С.Ю.,

при секретарі - Губарик К.А.,

за участі: позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" - Марченко І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Волинської обласної дирекції, ОСОБА_4 про припинення договору поруки,

за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду від 22 грудня 2014 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 22 грудня 2014 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Волинської обласної дирекції, ОСОБА_4 про припинення договору поруки відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Покликається на те, що судом були порушені норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясуванні всі обставини, що мають значення для справи. Зазначає, що судом не звернуто уваги на відсутність в договорі поруки умов про можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати без повідомлення поручителя та укладення додаткової угоди.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав, покликаючись на доводи, викладені в ній.

Представник відповідача ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" - Марченко І.І. апеляційну скаргу заперечила, оскільки вважає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Просила апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Судом першої інстанції встановлено, що обсяг зобов'язання поручителя визначено як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 05.10.2007 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого є ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №014/1102/74/38964 (далі - Договір), відповідно до якого банк надав позичальнику кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії в сумі 352000,00 грн. (а.с. 47-49). За користування даним кредитом пунктом 1.4 Договору було встановлено плату у вигляді процентів за процентною ставкою 10.000 % річних.

Відповідно до п. 1.6 Договору сторони домовились, що процентна ставка за користування кредитом збільшується на 5 відсотків річних від ставки, вказаної в п. 1.4 Договору, при настанні, в тому числі, такої умови, як невиконання позичальником зобов'язань, передбачених розділом 5 цього Договору (п.1.6.2). Пунктом 5.6 розділу 5 Договору встановлено, що позичальник зобов'язується здійснити страхування майна, яке надається в забезпечення та надати кредитору документ, що підтверджує сплату страхових платежів. Пунктом 6.2 Договору установлено, що у випадках, передбачених цим Договором кредитор має право змінити процентну ставку за користування кредитом. Про зміну процентної ставки кредитор письмово повідомляє позичальника протягом 7 календарних днів з дати прийняття рішення про її зміну. Сторони висловлюють свою цілковиту згоду без укладення будь-яких додаткових угод до Договору, вважати, що новий розмір процентної ставки застосовується з дати прийняття кредитором відповідного рішення про її зміну та стосовно всієї непогашеної суми кредиту.

У забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним Договором, в день укладення кредитного договору, 05.10.2007 року між позивачем та відповідачем ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" укладено договір поруки № 014/1102/74/38964/П1, відповідно до якого позивач ОСОБА_1 на добровільних засадах взяв на себе зобов'язання перед банком відповідати по боргових зобов'язаннях боржника, що зазначені в п. 1.3 даного Договору і виникають з умов кредитного договору (а.с. 8-9).

Відповідно до п.1.3 вказаного договору поруки, борговими зобов'язання є всі зобов'язання боржника перед банком по сплаті останньому будь-яких сум, що виникають згідно з положеннями кредитного договору, як це визначено кредитним договором, в т.ч. щодо повернення суми кредиту, а саме 352000,00 грн., сплати процентів за його користування, комісійної винагороди, неустойки (пені, штрафів) в розмірі, строки та у випадках, передбачених кредитним договором, а також відшкодування можливих збитків та виконання інших умов кредитного договору в повному обсязі.

З п. 2.5.1 договору поруки вбачається, що поручитель ознайомлений з положеннями Кредитного договору, цілком розуміє його зміст та згоден виступати поручителем за борговими зобов'язаннями. Будь-яке посилання в тексті цього договору на положення кредитного договору є достатнім для виявлення волі кожної сторони щодо змісту такого посилання.

Таким чином на час укладення договору поруки, позивач був ознайомлений з умовами кредитного договору, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності і волевиявлення учасників договору було вільним. Позивач особисто підписавши договір поруки, засвідчив про те, що погодився з умовами кредитного договору. Крім того, за умовами кредитного договору передбачено, що у випадках, передбачених цим договором кредитор має право змінити процентну ставку за користування кредитом. Також, судом встановлено, що в договорі поруки не передбачено, щоб кредитор при прийнятті рішення про збільшення відсоткової ставки повідомляв поручителя. Про зміну процентної ставки кредитор письмово повідомляє тільки позичальника протягом 7 календарних днів з дати прийняття рішення про її зміну. Сторони висловлюють свою цілковиту згоду без укладення будь-яких додаткових угод до договору, вважати, що новий розмір процентної ставки застосовується з дати прийняття кредитором відповідного рішення про її зміну та стосовно всієї непогашеної суми кредиту.

Судом встановлено, що кредитор в грудні 2013 року підняв відсоткову і в підтвердження надав розшифровку нарахування заборгованості. Доказів про незгоду позичальника з підняттям відсоткової ставки позивач суду не надав.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку частково або у повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 559 ЦК України, порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Згідно роз'яснень п. 22 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" від 30.03.2012 року № 5, відповідно до частини першої статті 559 ЦК припинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте, якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а, отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання.

У п. 28 цієї ж постанови вказано, що при вирішенні питання щодо правомірності підвищення банком чи іншою фінансовою установою процентної ставки суди повинні розрізняти умови кредитного договору, що встановлюють погоджену сторонами процедуру зміни договору шляхом прийняття позичальником пропозиції кредитора про зміну умов договору відповідно до вимог ст.ст. 641-642 ЦК або порядку, визначеному ч.6 ст. 1056-1 ЦК. Наприклад, не є односторонньою зміною умов договору та не суперечить ст. 1056-1 ЦК зміна розміру фіксованої процентної ставки залежно від зміни обставин кредитного ризику ( не укладення договору страхування), якщо в кредитному договорі визначено обставини, за якими застосовується інша фіксована процентна ставка, та її розмір.

Отже, на момент вчинення правочину, тобто укладення договору поруки, волевиявлення позивача було вільним і відповідало внутрішній волі, укладений договір поруки був спрямований на реальне настання правових наслідків, що були ним обумовлені, тобто позивач ОСОБА_1 на добровільних засадах взяв на себе зобов'язання перед банком відповідати по боргових зобов'язаннях боржника, що зазначені в п. 1.3 даного Договору і виникають з умов кредитного договору. Право банку на зміну процентної ставки за користування кредитом без укладення додаткових угод у випадку невиконання позичальником зобов'язань, в тому числі і щодо страхування заставного майна, було погоджено сторонами договору при його укладенні.

Таким чином суд першої інстанції прийняв рішення відповідно до вимог норм матеріального права та прийшов до правильного висновку про відмову у позові.

За правилами ст. 60 ч. 1 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, рішення ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Луцького міськрайонного суду від 22 грудня 2014 року у даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: