СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
|
25 січня 2007 року |
Справа № 2-22/16587-2006А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Волкова К.В.,
суддів Фенько Т.П.,
Черткової І.В.,
секретар судового засідання Казанова О.В.
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився;
відповідача: не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В.) від 05.12.2006 року у справі № 2-22/16587-2006А
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,95053)
про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим НОМЕР_1 про донарахування податку на додану вартість в сумі 24573,23 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 12286,62 грн.
Заявою від 01.11.2006 року позивач частково відмовився від позовних вимог та просив лише скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим НОМЕР_1. Ухвалою суду від 14.11.2006 року відмова позивача була прийнята судом, провадження у справі в останній частині було закрито.
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В.) від 05.12.2006 року у справі № 2-22/16587-2006А позов задоволено частково. Суд першої інстанції під час розгляду справи дійшов висновку про наявність у позивача підтверджених сум бюджетного відшкодування по податку на додану вартість по операціях з товариством з обмеженою відповідальністю „Мак-Грін”, оскільки, на думку суду, позивач не знав, що рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 10.03.2004 року були визнані недійсними установчий договір, статут та свідоцтво платника податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю „Мак-Грін”, при цьому суми податку на додану вартість по податковим накладним товариства з обмеженою відповідальністю „Мак-Грін” позивачем були сплачені у повному обсязі.
Не погодившись з постановою господарського суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати, у задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач не мав права відносити до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по податковим накладним товариства з обмеженою відповідальністю „Мак-Грін”, оскільки рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 10.03.2004 року були визнані недійсними установчий договір, статут та свідоцтво платника податку на додану вартість зазначеного підприємства.
У судове засідання, призначене на 25.01.2007 року позивач та представник відповідача не з'явились, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином, про причини неявки до суду не повідомили.
Судова колегія вважає можливим розглянути спір за відсутністю представників сторін, оскільки матеріалів справи достатньо для розгляду спору по суті, а згідно частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Переглянувши постанову суду першої інстанції відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.
Державною податковою інспекцією у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим у період з31.08.2006 року до 06.09.2006 року було проведено документальну позапланову перевірку суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2003 року до 01.04.2006 року. По результатах перевірки податковою інспекцією був складений акт НОМЕР_2.
Під час проведення перевірки податковою інспекцією було встановлено порушення підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, а саме позивачем необґрунтовано використаний податковий кредит з податку на додану вартість в сумі 24573,23 грн., який був внесений до книги придбання на підставі податкових накладних, отриманих від товариства з обмеженою відповідальністю „Мак-Грін”, установчий договір, статут та свідоцтво платника податку на додану вартість якого рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 10.03.2004 року були визнані недійсними.
На підставі акту перевірки податковою інспекцією було прийнято податкове повідомлення-рішення НОМЕР_1 про донарахування податку на додану вартість в сумі 24573,23 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 12286,62 грн.
Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим підлягаючою задоволенню у зв'язку з наступним.
Як вбачається з акту перевірки позивачем на підставі податкових накладних, отриманих від товариства з обмеженою відповідальністю „Мак-Грін”, до складу податкового кредиту були включені наступні суми податку на додану вартість: у другому кварталі 2003 року -7044,19 грн., у третьому кварталі 2003 року -3283,35 грн., у четвертому кварталі 2003 року -8648,66 грн., у першому кварталі 2004 року -2285,82 грн., у другому кварталі -1934,20 грн., у третьому кварталі 2004 року -1377,01 грн. Всього на суму 24573,23 грн.
Податковою інспекцією під час проведення перевірки був зроблений висновок про відсутність у позивача права на включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачену по податковим накладним товариства з обмеженою відповідальністю „Мак-Грін”, оскільки рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 10.03.2004 року були визнані недійсними установчий договір, статут та свідоцтво платника податку на додану вартість зазначеного підприємства.
Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 10.03.2004 року були визнані недійсними установчий договір, статут та свідоцтво платника податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю „Мак-Грін”. Зазначеним рішенням зокрема було встановлено, що відповідно до протоколу №1 установчих зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю „Мак-Грін” від 26.02.2002 року громадяни ОСОБА_2 та ОСОБА_3 створили товариство з обмеженою відповідальністю „Мак-Грін”. Проте під час розгляду справи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 пояснили, що вони за винагороду передали невстановленій особі власні паспортні дані для створення та реєстрації підприємства, але участі у самій реєстрації та діяльності товариства з обмеженою відповідальністю „Мак-Грін” зазначені особи не приймали. ОСОБА_2 також пояснив, що про те, що він був директором товариства з обмеженою відповідальністю „Мак-Грін”, він дізнався від працівників податкової міліції, а також, що він жодного документа від імені товариства з обмеженою відповідальністю „Мак-Грін” не підписував.
Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, судова колегія дійшла висновку про те, що під час здійснення господарських операцій між суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю „Мак-Грін”, на стороні останнього виступала невстановлена особа, яка не мала повноважень підписувати документи, зокрема податкові накладні.
Пунктом 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року N165, встановлено, що всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.
При таких обставинах судова колегія дійшла висновку про відсутність у суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 правових підстав для включення сум податку на додану вартість у другому кварталі 2003 року -7044,19 грн., у третьому кварталі 2003 року -3283,35 грн., у четвертому кварталі 2003 року -8648,66 грн., у першому кварталі 2004 року -2285,82 грн., у другому кварталі -1934,20 грн., у третьому кварталі 2004 року -1377,01 грн. на підставі податкових накладних, отриманих від товариства з обмеженою відповідальністю „Мак-Грін”.
При цьому судова колегія вважає помилковим висновок суду про неправомірність донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій у зв'язку з тим, що позивач не знав про обставини, встановлені рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 10.03.2004 року.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України „Про підприємництво” підприємництво - це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.
Таким чином, судова колегія вважає правомірним визначення суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 24573,23 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 12286,62 грн., та не вбачає підстав для задоволення позову про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим НОМЕР_1.
Враховуючи викладене, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим такою, що підлягає задоволенню, а постанову суду першої інстанції такою, що підлягає скасуванню.
Керуючись статтями 195, пунктом 3 статті 198, статтею 202, статтею 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим задовольнити.
2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 05.12.2006 року у справі № 2-22/16587-2006А скасувати.
3. Прийняти нову постанову.
4. У задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту оголошення.
Постанову може бути оскаржено протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя К.В. Волков
Судді Т.П. Фенько
І.В. Черткова