СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
25 січня 2007 року | Справа № 2-25/14072-2006А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Дугаренко О.В.,
суддів Волкова К.В.,
Фенько Т.П.,
секретар судового засідання Казанова О.В.
за участю представників сторін:
позивача: Василенко Наталії Володимирівни, довіреність № 53 від 20.12.06, товариства з обмеженою відповідальністю "Морський";
відповідача: Бисикало Тетяни Анатоліївни, довіреність № 4574/5 від 06.10.06, державна податкова інспекція у місті Алушті Автономної Республіки Крим;
відповідача: не з'явився; Відділення державного казначейства у місті Алушті;
розглянувши апеляційну скаргу державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Маргарітов М.В.) від 03.10.2006 по справі № 2-25/14072-2006А
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Морський" (вул. Набережна, 8,Алушта,98500)
до державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим (вул. Леніна 22-а,Алушта,98500)
Відділення державного казначейства у місті Алушті (вул. 60 років СРСР, 16,Алушта,98500)
про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення та стягнення 214277,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Морський", звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Відділення державного казначейства у місті Алушті, Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0001442301/0 від 28.07.2006 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 214277,00 грн. та стягнення з Державного бюджету України 214277,00 грн. податку на додану вартість.
Заявою про зменшення позовних вимог від 19.09.2006 позивач просив суд визнати нечинним податкове повідомлення-рішення № 0001442301/0 від 28.07.2006 та стягнути з Державного бюджету України суму податку на додану вартість в сумі 212252,00 грн.
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Маргарітов М.В.) від 03.10.2006 року у справі № 2-25/14072-2006А позов товариства з обмеженою відповідальністю "Морський" задоволено частково, визнано нечинним податкове повідомлення-рішення №0001442301/0 від 28.07.2006 в частині встановлення завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 212252,00 грн.
З Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Морський" стягнуто суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 212252,00 грн.
В решті позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з постановою господарського суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у місті Алушті Автономної Республіки Крим звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити.
Так, в своїй апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що судом першої інстанції не застосовані норми податкового законодавства, які, зокрема, передбачають, що однією із обов’язкових умов включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є дійсна сплата цих сум до Державного бюджету України.
У зв’язку з хворобою головуючого судді Голика В.С., на підставі розпорядження заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.01.2007, здійснено його заміну на суддю Волкова К.В. Головуючим у справі призначено суддю Дугаренко О.В.
З причин відпустки судді Градової О.Г., на підставі розпорядження заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.01.2007, здійснено її заміну на суддю Фенько Т.П.
В запереченні на апеляційну скаргу представник позивача просив постанову суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що прийнята місцевим господарським судом постанова є законною і обґрунтованою.
Розглянувши справу в порядку, передбаченому статтею 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю „Морський” зареєстровано як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, Управлінням з економіки Алуштинської міської ради 16.09.1997 та перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим та є платником податку на додану вартість.
24.07.2006 Державною податковою інспекцією в місті Алушті Автономної Республіки Крим було проведено перевірку товариства з обмеженою відповідальністю „Морський” з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за період квітень-травень 2005, липень-серпень 2005.
В результаті перевірки встановлено порушення пункту 1.8 статті 1, п.п. 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” №168/97-ВР від 03.04.1997 (зі змінами та доповненнями), у зв’язку з чим підлягає зменшенню сума бюджетного відшкодування у розмірі 214277,00 грн. За результатами перевірки складений акт № 1086/23/16510329 від 24.07.2006. (т. 1, арк. с. 9-12).
На підставі матеріалів проведеної перевірки, Державною податковою інспекцією у місті Алушті Автономної Республіки Крим було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001442301/0 від 28.07.2006 щодо визначення завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 214277,00 грн.
Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що підстави для задоволення скарги відповідача відсутні, виходячи з наступного.
З матеріалів справи та пояснень представників сторін, які були надані у судовому засіданні, вбачається, що у період, за який здійснювалась перевірка, товариством з обмеженою відповідальністю „Морський” проводилися роботи з реконструкції ресторану „Морський” та будівництво основних фондів кліматопавільйону. Всі підрядні роботи з будівництва виконувались генеральним підрядчиком товариством з обмеженою відповідальністю „Ербек” на підставі відповідних договорів.
Суми податку на додану вартість, включені у податковий кредит на підставі податкових накладних, виданих даною підрядною організацією, що проводила роботи. Оплата за договорами підряду здійснювалася підприємством шляхом авансування робіт з будівництва.
Виключення Державною податковою інспекцією у місті Алушті Автономної Республіки Крим 214227,00 грн. з податкового кредиту з податку на додану вартість стало у зв’язку з відсутністю підтвердження факту сплати податку на додану вартість продавцем товару та послуг, що придбані позивачем, до бюджету.
До Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим підприємством були надані наступні декларації з податку на додану вартість:
- за квітень 2005 з заявленою сумою бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 302943,00 грн.;
- за травень 2005 відповідно у розмірі 284100,00 грн.;
- за липень 2005 відповідно у розмірі 108973,00 грн.;
- за серпень 2005 відповідно у розмірі 183610,00 грн.
В свою чергу, Державною податковою інспекцією у місті Алушті Автономної Республіки Крим по кожній із зазначених декларацій проведені позапланові перевірки заявленої до відшкодування з бюджету суми податку на додану вартість та за результатами перевірок складені довідки.
В ході проведення документальної перевірки порушення податкового законодавства з боку товариства з обмеженою відповідальністю „Морський” не встановлено, тобто Державна податкова інспекція у місті Алушті Автономної Республіки Крим визнала правомірність включення витрат зі сплати податку на додану вартість до податкового кредиту.
Згідно з п. п 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” не дозволяється включення до податкового кредиту будь - яких витрат зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними.
Судом встановлено, що ТОВ „Ербек”, ТОВ „Светотехнологія”, ТОВ „Венетекс” на момент складання податкових накладних були зареєстровані органами Державної податкової інспекції у встановленому порядку як платники податку на додану вартість, що вказує на правомірність видачі цими підприємствами податкових накладних.
Що стосується порушення п.1.8 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість”, то даний пункт дає тільки визначення терміну „бюджетне відшкодування” та не визначає ніяких підстав, від яких би залежало право на податковий кредит.
Пунктом 1.8 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість” визначено, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платникові податку з бюджету у зв'язку із зайвою сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Даний пункт дає загальне розуміння „бюджетне відшкодування” і є відсильною нормою, оскільки безпосередньо не встановлює порядок визначення суми бюджетного відшкодування, а посилає до інших, спеціальних норм цього Закону.
Такою нормою є п. п 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 вказаного Закону, яка в частину періоду, до якого відносяться спірні правовідносини (квітень, травень), передбачала, що суми податку, які підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким постачанням товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, і сумою податкового кредиту звітного періоду.
Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону, платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.
Платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 статті 10 Закону, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п.10.2 ст.10 Закону).
Статтею 7 зазначеного Закону передбачено лише обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну, а у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту вважається вантажна митна декларація, яка підтверджує сплату податку на додану вартість.
При цьому, судом вірно прийнято до уваги, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на включення суми податку на додану вартість у податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Таким чином, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, податкові органи не можуть зменшувати суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість покупцю при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого зменшення.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду України від 26.09.2006 по справі № 20-5/085 та у постанові колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 18.04.2006.
Крім того, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 9 Закону України „Про систему оподаткування” платники податків зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів у встановлений законом термін.
Відповідно до пункту 7.5 статті 7 Закону України ”Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181 від 21.12.2000, забороняється будь-яка уступка податкового зобов'язання або податкового боргу платника податків третім особам, а також уступка контролюючим органом права вимоги податкового боргу платника податків іншим особам.
З аналізу зазначених норм вбачається, що платник податків несе персональну відповідальність за сплату податків; має персональне право на отримання яких-небудь зайво сплачених податків незалежно від сплати податку іншими особами.
Чинне законодавство України, зокрема, Закон України „Про податок на додану вартість” не встановлюють обов'язок покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, якщо такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, одержаного від покупця в ціні товару. Відповідно до положень цього Закону сума податку на додану вартість включена в ціну товару, з податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету.
Отже, покладання даного обов'язку на позивача суперечить вимогам чинного законодавства.
З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга залишенню без задоволення.
Керуючись статтями 195, пунктом 1 статті 198, 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, статтею 206, частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.10.2006 у справі № 2-25/14072-2006А залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання нею законної сили.
Головуючий суддя О.В. Дугаренко
Судді К.В. Волков
Т.П. Фенько