СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
|
24 січня 2007 року |
м. Севастополь Справа № 20-2/154 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Заплави Л.М.,
суддів Лисенко В.А.,
Фенько Т.П.,
секретар судового засідання Макарова Г.О.
за участю представників сторін:
позивача: Трофімова Галина Іванівна, довіреність № 3 від 09.01.07, Відкрите акціонерне товариство "Побутрадіотехника";
позивача: Золотухін Єгор Леонідович, довіреність № 2 від 09.01.07, Відкрите акціонерне товариство "Побутрадіотехника";
відповідача: Зімонова Олена Володимирівна, довіреність № 09-34/4 від 09.01.07, Севастопольська міська державна адміністрація;
ОСОБА_1: не з'явився;
третя особа: не з'явилась Фонд комунального майна Севастопольської міської ради;
третя особа: не з'явилась, Управління Міністерства Внутрішніх справ України в місті Севастополі;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства "Побутрадіотехника" на постанову господарського суду міста Севастополя (суддя Шевчук Н.Г.) від 23 жовтня 2006 року
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Побутрадіотехника" (вул. Рєпіна, 19, м. Севастополь, 99053)
до Севастопольської міської державної адміністрації (вул. Леніна, 2, м. Севастополь, 99011)
треті особи: Фонд комунального майна Севастопольської міської ради (вул. Леніна, 3, м. Севастополь, 99011)
Управління Міністерства Внутрішніх справ України в місті Севастополі (вул. Пушкіна, 10, м. Севастополь, 99011)
ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
про визнання недійсним розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації № 666-р від 14 червня 2006 року
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду міста Севастополя від 23 жовтня 2006 року у справі №20-2/154 у позові відмовлено.
Не погодившись з даною постановою суду, Відкрите акціонерне товариство "Побутрадіотехника" подало апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати у зв'язку з тим, що вона була прийнята при неповному з'ясуванні обставин справи, з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального права.
Під час розгляду справи Севастопольський апеляційний господарський суд встановив таке.
Відкрите акціонерне товариство “Побутрадіотехніка” звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Севастопольської міської державної адміністрації про визнання недійсним розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації № 666-р від 14 червня 2006 року “Про включення в число службових житлових приміщень”.
ВАТ “Побутрадіотехніка” вважає, що включення цим розпорядженням в число службових житлових приміщень двохкімнатної квартири АДРЕСА_2 порушує його права як орендаря цього приміщення і позбавляє його можливості приватизувати це приміщення.
У момент розгляду справи позивач змінив позовні вимоги, також просить визнати недійсним Розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації НОМЕР_1 „Про затвердження актів міської міжвідомчій комісії по обслуговуванню стану жилих будинків (приміщень).
Із матеріалів справи вбачається, що 16.02.1971 виконавчим комітетом Севастопольської міської Ради депутатів трудящих було прийняте рішення № 118 про надання Севастопольському підприємству “Побутрадіотехніка” для організації майстерні по ремонту кольорових телевізорів квартиру АДРЕСА_2, яка вивільнилась.
Таким чином, для організації майстерні передавалось жиле приміщення (квартира), яке вивільнилось, тобто, в ньому на той час ніхто не проживав.
Переобладнання житлових приміщень для використання їх в інших цілях проводиться в разі визначення їх непридатними для проживання з подальшим переведенням їх в нежилі, що регулюється статтею 8 Житлового кодексу УРСР, введеного в дію з 01.01.1984, та постановою Ради Міністрів УРСР від 26.04.84 №189 “Про порядок обстеження стану житлових будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання житлових будинків і житлових приміщень непридатними для проживання”.
Факт надання квартири не для проживання , а в інших цілях, за відсутності порядку переведення житлових приміщень у нежитлові до введення в дію зазначених Кодексу та Постанови не може вважатися доказом того, що житлове приміщення перейшло в нежитлове.
Із матеріалів справи вбачається, що 12.10.1999 між позивачем та Управлінням майном міста Севміськдержадміністрації був укладений договір оренди на вбудоване нежитлове приміщення площею 45, 3 кв.м. строком до 12.10.2004, який був продовжений сторонами до 4.10.2005 протоколом згоди зміни до даного договору оренди.
Згідно статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим.
Із матеріалів справи вбачається, що протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору орендодавець - Управління по питанням майна комунальної власності листом НОМЕР_2 повідомив орендаря про закінчення строку дії договору оренди приміщення в б. 10 по пр. Гагаріна, в м. Севастополі, та просить передати майно по акту прийому-передачі.
Таким чином договір оренди був припинений.
При таких обставинах, сплата грошових коштів за використання вбудованим приміщенням в АДРЕСА_2 після закінчення строку дії договору оренди не може свідчить про продовження договору оренди приміщення.
Відповідно до Постанови Ради Міністрів Української РСР від 26.04.1984 №189 „Про порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним та технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання” Севастопольська міська державна адміністрація розпорядженням НОМЕР_1затверджений акт міської міжвідомчій комісії по обслуговуванню технічного стану АДРЕСА_2, та визнана відповідним санітарним і технічним вимогам, придатної для проживання АДРЕСА_2, та включена в жилий фонд.
Не підлягає задоволенню позовні вимоги в частині визнання недійсним Розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації НОМЕР_1 „Про затвердження актів міської міжвідомчій комісії по обслуговуванню стану жилих будинків (приміщень), оскільки позивач не вказав якими нормами діючого законодавства не відповідає дане розпорядження. Крім того не обґрунтовані доводи позивача про те, що даним розпорядженням нежиле приміщення в АДРЕСА_2 переведено в жилої, оскільки він не надав доказів, АДРЕСА_2 є нежилим приміщенням.
Перебування цієї квартири в оренді у позивача із зазначенням у договорах оренди, що об'єктом оренди є нежитлове приміщення, та використання її для виробничих потреб не є доказом того, що квартира переведена в розряд нежитлових приміщень.
Відповідно до статті 8 Житлового кодексу УРСР переведення придатних для проживання жилих будинків і жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду в нежилі, як правило, не допускається. У виняткових випадках переведення жилих будинків і жилих приміщень у нежилі може здійснюватися за рішенням органів, зазначених у частині другій статті 7 цього Кодексу. Переведення жилих будинків і жилих приміщень відомчого і громадського житлового фонду в нежилі провадиться за пропозиціями відповідних міністерств, державних комітетів, відомств і центральних органів громадських організацій.
Рішення Севастопольською МДА про виключення із складу житлових приміщень двохкімнатної квартири АДРЕСА_2 не приймалось.
Розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації, яка є органом виконавчої влади у місті Севастополі, № 666-р від 14.06.2006 “Про включення в число службових житлових приміщень” у число службових жилих приміщень Управління МВС України у місті Севастополі включена двохкімнатна квартира АДРЕСА_2, на яку 21 червня 2006 року виданий спеціальний (службовий) ордер третьої особі -ОСОБА_1, який не визнаний недійсним до наступного часу.
Статтею 118 Житлового кодексу Української РСР передбачено, що службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.
Орендар, який за згодою орендодавця зробив поліпшення орендованого майна, то відповідно до відповідно до положень статті 778 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” має право на вилучення відокремлених поліпшені або відшкодування вартості поліпшені, які не можна відокремити від майна.
Із матеріалів справи вбачається, що вбудоване приміщення у АДРЕСА_2 Рішенням VIII сесії XXIV скликання НОМЕР_3 не включено до переліку об'єктів комунальної власності належних приватизації шляхом продажу по викупу, на аукціоні, по конкурсу, тому безпідставні доводи позивача про включення раніше орендованого приміщення в АДРЕСА_2 до переліку об'єктів комунальної власності належних приватизації шляхом викупу.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що господарський суд м. Севастополя обгрунтовано відмовив у позові про визнання недійсним Розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації НОМЕР_4, тобто воно не порушує права позивача та прийнято відповідно діючого законодавства.
Керуючись статтями 195, 198 (частина 1 пункт 2), 201 (частина 1 пункт 2), 205 (частина 2), 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Побутрадіотехника" задовольнити частково.
Постанову господарського суду міста Севастополя від 23 жовтня 2006 року у справі №20-2/154 змінити.
Доповнити резолютивну частину постанови пунктом 2 у наступній редакції:
У позові Відкритого акціонерного товариства "Побутрадіотехника" про визнання недійсним Розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації НОМЕР_1 „Про затвердження актів міської міжвідомчій комісії по обслуговуванню стану жилих будинків (приміщень)” відмовити.
Пункт 1 Резолютивної частини постанови господарського суду міста Севастополя залишити без змін.
Постанова може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.
Касаційна скарга на судові рішення подається протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя Л.М. Заплава
Судді В.А. Лисенко
Т.П. Фенько