Справа № 161/19578/14-к Провадження №11-кп/773/78/15 Головуючий у 1 інстанції: Калькова О. А.

Категорія: ч. 1 ст. 263 КК України Доповідач: Хлапук Л. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2015 року м. Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі:

головуючого-судді - Хлапук Л.І.,

суддів - Фідрі О.М., Денісова В.П.,

при секретарі - Власюк О.С.,

з участю прокурора - Васьовчика І.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_2,

його захисника - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження №11-кп/773/78/15 за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 грудня 2014 року,

яким ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, уродженець та житель АДРЕСА_1, неодружений, студент, згідно ст. 89 КК України несудимий, -

засуджений за ч. 1 ст. 263 КК України до позбавлення волі строком на 4 роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання, якщо він протягом 1 року 6 місяців іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього згідно ст. 76 КК України обов'язки: не виїзджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти її про зміну місця проживання, роботи, навчання; періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.

Змінено ОСОБА_2 запобіжний захід з домашнього арешту на особисте зобов`язання до вступу вироку в законну силу.

Стягнуто з ОСОБА_2 в доход держави 491 грн. 92 коп. судових витрат по справі.

В ході апеляційного розгляду кримінального провадження апеляційний

суд,-

встановив:

ОСОБА_2 визнаний винним в тому, що він без передбаченого законом дозволу зберігав при собі, перевозив з метою збуту бойовий припас - гранату РГД - 5, яку близько 23 год. 30 хв. 11 жовтня 2014 року в барі "Десант" с. Садів Луцького району Волинської області подарував своєму знайомому ОСОБА_4

В своїй апеляційній скарзі захисник ОСОБА_2 адвокат ОСОБА_3, не оспорюючи доведеність вчиненого та кваліфікацію дій обвинуваченого, вважає призначене йому покарання надто суворим, обраним без врахування особи винного та пом'якшуючих обставин: обвинувачений є учасником АТО, під час виконання бойового завдання отримав поранення.

Просить вирок щодо ОСОБА_2 змінити, призначивши тому покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу.

Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку і доводи апеляції, обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_3, які її підтримали, міркування прокурора про залишення вироку без зміни, дослідивши матеріали кримінального повадження, апеляційний суд вважає, що апеляція не підлягає до задоволення.

Згідно ст. 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання з врахуванням ступеня тяжкості вчиненого, особи винного, обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання. Воно повинно бути необхідним і достатнім для виправлення особи і попередження вчинення нею нових злочинів.

У відповідності з даними вимогами закону суд призначив ОСОБА_2 покарання за ч. 1 ст. 263 КК України з врахуванням характеру скоєного, того, що вчинене ним кримінальне правопорушення є тяжким.

Взято до уваги відсутність обтяжуючих покарання обставин та наявність ряду пом'якшуючих: визнання ним своєї вини, розкаяння у вчиненому, активне сприяння розкриттю злочину.

Враховуючи характер вчиненого, вищевказані пом'якшуючі обставини, особу винного, який схильний до правопорушень, суд вірно вважав, що перевиховання і виправлення ОСОБА_2, можливе без ізоляції від суспільства, однак в умовах постійного спеціального нагляду. Тому, призначивши йому покарання у виді позбавлення волі, звільнив обвинуваченого від його відбування з випробуванням.

Посилання апелянта на минулу участь ОСОБА_2 в АТО та поранення під час виконання бойового завдання, хоча документально не підтверджені, однак фактично враховані судом при обранні тому покарання.

Обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого, апеляційний суд не вбачає.

Обране судом першої інстанції ОСОБА_2 покарання є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення.

Крім того, прохання адвоката-апелянта про заміну призначеного з іспитовим строком покарання на реальне, погіршує становище обвинуваченого порівняно з вироком суду першої інстанції. Така позиція захисника суперечить ст. 47 КПК України.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування чи зміни вироку щодо ОСОБА_2

Керуючись ст. 404-405, 407 КПК України, апеляційний суд,-

ухвалив:

Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 грудня 2014 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 3 місяців.

Головуючий:

Судді: