ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 грудня 2014 року м. Київ К/9991/63703/11
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого судді Пилипчук Н.Г.
суддів Ланченко Л.В.
Цвіркуна Ю.І.
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Скадовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області (правонаступник Чаплинської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області)
на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 14.04.2010
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2011
у справі № 2а-14666/09/2170
за позовом Скадовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області
до Сільськогосподарського закритого акціонерного товариства ім. Кірова
про стягнення заборгованості з податку з доходів фізичних осіб, -
ВСТАНОВИВ:
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 14.04.2010, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2011, позов задоволено частково.
Стягнуто із СТОВ ім. Кірова заборгованість зі сплати податку з доходів фізичних осіб в сумі 230879,76 грн. У задоволенні решти позову відмовлено.
Чаплинська МДПІ подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. Посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права: п.п. 3.2.1 п. 3.2 ст. 3, п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ, п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, п.п. 16.3.4 та п.п. 16.3.5 п. 16.3 ст. 16 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 № 889-IV.
Відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України судом касаційної інстанції здійснено заміну позивача у справі - Чаплинської МДПІ Херсонської області її правонаступником - Скадовською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Херсонській області.
Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковий орган звернувся до суду з позовом про стягнення із СЗАТ ім. Кірова коштів в сумі 794073,7 грн., в т.ч. 742599,67 грн. основного платежу та 51474,03 грн. штрафних (фінансових) санкцій, у зв'язку із наявністю непогашеної заборгованості:
- з податку з доходів фізичних осіб в сумі 742599,67 грн., яка виникла до 01.08.2006;
- пені в сумі 51474,03 грн., нарахованої за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб за період з серпня 2006 року по грудень 2008 року.
Задовольняючи позов в частині вимог про стягнення із СЗАТ ім. Кірова податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 230879,76 грн., суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що заборгованість у вказаній сумі відповідачем визнана.
Відмовляючи в задоволенні позову в частині вимог про стягнення з СЗАТ ім. Кірова податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 563193,94 грн., суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що податковим органом пропущено встановлений п.п. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ граничний строк для стягнення узгодженого податкового зобов'язання, а також з того, що податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.
При перевірці правильності вирішення судами попередніх інстанцій справи в частині вимог про стягнення заборгованості з податку з доходів фізичних осіб в сумі 742599,67 грн. суд касаційної інстанції виходить з такого.
Пунктом 15.2 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ (далі - Закону № 2181-ІІІ) встановлено граничні строки стягнення податкового боргу.
Відповідно підпункту 15.2.1 пункту 15.2 ст. 15 цього Закону податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно з довідкою перевірки від 09.04.2009 та уточнюючого розрахунку залишку не перерахованого до бюджету податку з доходів фізичних осіб станом на 01.08.2006 податковий борг відповідача становив 742599,67 грн. Позивачем нараховано відповідачу податкові зобов'язання за період з 01.08.2006 по 01.07.2009, однак з позовом до суду позивач звернувся 08.12.2009.
Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій, з урахуванням того, що вимоги про стягнення заборгованості в сумі 511719,91 грн. заявлені поза межами строку давності, а заборгованість в сумі 230879,76 грн. визнана позивачем, дійшли правильного висновку про необхідність задоволення позову тільки в частині стягнення 230879,76 грн.
При перевірці правильності вирішення судами попередніх інстанцій справи в частині вимог про стягнення пені в сумі 51474,03 грн., нарахованої за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб, суд касаційної інстанції виходить з такого.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, незважаючи на ініціювання відповідачем сплати податкових зобов'язань за період з серпня 2006 року по грудень 2008 року на підставі відповідних платіжних доручень, податковим органом за принципом черговості було зараховано вказані кошти в рахунок погашення податкових зобов'язань, що мають більш ранні терміни виникнення.
Пунктом 7.7 статті 7 Закону № 2181-ІІІ визначена рівність бюджетних інтересів. З цією метою встановлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.
Утім, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.
Законом № 2181-ІІІ були визначені заходи, які могли вживатися контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу, і серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.
Відповідно до п.п. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3 Закону № 2181-ІІІ активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу. У разі, якщо такого платника податків визнано банкрутом, черговість задоволення претензій кредиторів визначається законодавством про банкрутство.
З наведеного випливає, що податковий орган не мав права самостійно змінювати призначення платежу визначеного платником податків, а тому, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про необхідність відмови в задоволенні позову в частині вимог про стягнення пені у сумі 51474,03 грн.
З огляду на дотримання судами норм матеріального та процесуального права, надану судами правову оцінку встановленим обставинам, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Скадовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 14.04.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2011 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук
Судді Л.В. Ланченко
Ю.І. Цвіркун