ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _________________________________________________________________________________________ |
П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"23" січня 2007 р. | Справа № 28/296-06-7243 |
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Мишкіної М.А.
суддів Савицького Я.Ф.
Журавльова О.О.
Склад судової колегії змінений Розпорядженням першого заступника голови Одеського апеляційного господарського суду № 7 від 19.01.07 р.
при секретарі судового засідання Кійко О.В.
за участю представників сторін:
від позивача: –Скок А.В. –по довіреності
від прокуратури: не з’явився
від відповідача: –Оніщенко О.В. –по довіреності
від третьої особи: не з’явився
розглянувши апеляційну скаргу ТОВ „СК Петроліум”
на рішення господарського суду Одеської області від 20.10.2006 р.
по справі № 28/296-06-7244
за позовом прокурора Довгинцівського району м. Кривий Ріг в інтересах держави в особі Криворізької міської ради
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Контрольно-ревізійний відділ в м. Кривий Ріг Головного контрольно-ревізійного управління України
до відповідача: ТОВ „СК Петроліум”
про стягнення 28 720,00 грн.
Сторони належним чином повідомлені про час та місце засідання суду.
У судовому засіданні 18.01.07 р. на підставі ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 23.01.07 р.
У судовому засіданні 23.01.2007 р. згідно положень ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
ВСТАНОВИВ:
У травні 2006 року Прокурор Довгинцівського району міста Кривий Ріг звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом в інтересах держави в особі Криворізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю „СК Петроліум” про стягнення збитків в сумі 28 720,00 грн. на користь Криворізької міської ради, посилаючись на їх спричинення діями відповідача у вигляді несвоєчасної зміни грошової оцінки орендованої земельної ділянки. Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. ст. 124,125, 152, 156, 157 Земельного кодексу України, Постанови Кабінету міністрів України № 284 від 19.04.1993 року.
В процесі розгляду порушеної справи господарським судом Дніпропетровської області встановлено, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходженням відповідача є м. Одеса, вул. Варненська, 4 корп. Б., у зв’язку з чим ухвалою суду від 13.07.06 р. матеріали справи № 10/166 направлено за встановленою підсудністю до господарського суду Одеської області, яким справу прийнято до провадження і присвоєно № 28/296-06-7243.
Рішенням господарського суду Одеської області від 20.10.06 р. (суддя – Гуляк Г.І.) позов задоволено, стягнуто з ТОВ „СК Петроліум” на користь Криворізької міської ради Дніпропетровської області збитки у розмірі 28 720, 00 грн.
Судове рішення мотивоване наступним:
- в порушення ст. 96 Земельного кодексу України відповідач використовував земельну ділянку не за цільовим призначенням, не змінивши її грошову оцінку; неправомірні дії відповідача спричинили заподіяння збитків внаслідок недоотримання доходів від користування землею;
- відповідач у період користування автозаправною станцією не провів грошову оцінку орендованої земельної ділянки, а вносив орендну плату відповідно до грошової оцінки розрахованої для земельної ділянки під будівництво; самостійно змінив цільове призначення використання земельної ділянки, оскільки 12.03.03 р. рішенням Виконкому ради затверджено акт технічної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкту –АЗС.
- Контрольно-ревізійним відділом в м. Кривий Ріг складено акт від 25.06.05 р. № 22-01/11 відповідно до Інструкції про порядок проведення ревізій перевірок державною Контрольно-ревізійною службою в Україні, згідно з яким розраховано розмір збитків за період з 01.04.04 р. по 31.05.05 р. у сумі 28 720,00 грн., які повинен сплатити відповідач відповідно до рішення Криворізької міської ради № 564 від 14.09.2005 р. та ст. 73 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”.
Не погодившись з судовим рішенням, ТОВ „СК Петроліум” звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду від 20.10.06 р. скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову Прокурора Довгинцівського району міста Кривий Ріг в інтересах держави в особі Криворізької міської ради про стягнення з ТОВ „СК Петроліум” збитків в сумі 28 720,00 грн. на користь Криворізької міської ради, вважаючи рішення суду першої інстанції таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи.
В обґрунтування своєї позиції ТОВ „СК Петроліум” наводить наступні доводи:
- передача земельної ділянки в оренду юридично закріплена рішенням виконкому Ради, що прийняте у відповідності зі ст. 31 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”;
- недоотримання орендної плати за землю не віднесено до переліку підстав, які є збитками та підлягають відшкодуванню;
- судом першої інстанції зроблений висновок про порушення відповідачем ст. 96 Земельного кодексу України без наведення і встановлення доказів, на яких ґрунтується твердження про використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;
- висновок суду про невиконання ТОВ „СК Петроліум” обов’язку проведення грошової оцінки земельної ділянки не відповідає ст. 23 Закону України „Про плату за землю”, ст. 213 Земельного кодексу України;
- судом не надана юридична оцінка доказової сили Акту № 13 комісії з визначення розміру збитків, затвердженого рішенням Виконкому Ради № 563 від 14.09.2005 р.
Представник Криворізької міської ради в засіданнях суду апеляційної інстанції проти задоволення апеляційної скарги заперечував, вважає ухвалене судом рішення законним і обґрунтованим.
Представник КРВ у м. Кривій Ріг у засідання суду апеляційної інстанції не з’явився, відзиву на апеляційну скаргу не надав.
17.01.07 р. до суду апеляційної інстанції надійшли клопотання від КРУ в Дніпропетровській області, яка не є особою, що приймає участь у справі, про розгляд апеляційної скарги без участі третьої особи.
Перевіривши матеріали справи, повноту встановлення обставин справи та відповідність ним висновків суду, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що Рішенням Криворізької міської ради Дніпропетровської області № 423 від 18.12.02 року „Про затвердження проектів відведення та надання земельних ділянок в оренду ТОВ „СК Петроліум” останньому надано в оренду терміном на два роки земельну ділянку площею 0,226 га для будівництва автозаправної станції по Дніпропетровському шосе (вулиця Вільнюська) за рахунок земель, не наданих у власність та користування. Пунктом 3 цього рішення на директора ТОВ „СК Петроліум” покладався обов’язок одержати в управлінні земельних ресурсів довідку про визначення грошової оцінки земельної ділянки після введення об’єкта в експлуатацію.
18.02.03 року Криворізька міська рада (надалі –Рада, Орендодавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю „СК „Петроліум” (надалі –Товариство, Орендар) уклали договір оренди земельної ділянки № 2198. За умовами вказаного договору Орендодавець на підставі рішення Криворізької міської ради від 18.12.02 року за № 423 надає, а Орендар приймає в тимчасове користування на умовах оренди земельну ділянку загальною площею 2260 кв.м. згідно з планом землекористування строком на два роки починаючи з дати реєстрації договору з метою несільськогосподарського використання під будівництво автозаправної станції за адресою: Дніпропетровське шосе, вулиця Вільнюська в Довгинцівському районі (а.с. 13-17).
За користування земельною ділянкою ТОВ „СК Петроліум” сплачує Криворізькій міській раді орендну плату на рік у розмірі 4% від її грошової оцінки на підставі довідки управління земельних ресурсів, рівними частками щомісяця протягом тридцяти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця.
Пунктом 3.6. договору встановлено, що орендна плата може бути переглянута за згодою сторін. Сторона, яка зацікавлена в перегляді орендної плати, попереджає про це другу сторону за один місяць. Сторона, яка розглядає пропозицію по зміні орендної плати на протязі двох місяців з дня повідомлення повинна повідомити своє рішення щодо зміни орендної плати. Пунктом 6.1 договору передбачено, що зміна умов договору можлива за взаємною згодою сторін, при недосягненні такої згоди спір вирішується у судовому порядку.
Відповідно до розрахунку грошової оцінки земельної ділянки станом на 08.01.03 року підсумкова вартість земельної ділянки складає 124 322,60 грн., вартість 1 кв.м. –55,01 грн.
12.03.03 року Виконавчий комітет Криворізької міської ради Дніпропетровської області прийняв рішення „Про затвердження актів про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів” за № 150, яким затверджено Акт про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта - автозаправної станції на Дніпропетровському шосе (поворот на вулицю Вільнюську) - замовник ТОВ „СК Петроліум”.
З пояснень представників сторін у засіданнях суду апеляційної інстанції та залучених до матеріалів справи в процесі апеляційного розгляду додаткових доказів (довідки ТОВ „СК Петроліум” № 2 від 22.01.07 р., картки рахунку ВДК в Довгинцівському районі з відомостями про сплату орендної плати за землю) встановлено, що протягом терміну дії договору оренди відповідач користувався земельною ділянкою згідно його умов, сплачував орендну плату виходячи з п. 3.1. договору та довідки –розрахунку земельно-кадастрового бюро при Криворізькому міському управлінні земельних ресурсів; спорів та суперечок між сторонами з приводу виконання зобов’язань Орендарем не виникало.
Судом апеляційної інстанції з додаткових доказів, залучених до матеріалів справи за клопотанням відповідача, також встановлено, що 08.08.2005 року між Радою та Товариством укладено новий договір оренди тієї ж земельної ділянки терміном на п’ять років з метою розміщення на ній АЗС; орендна плата встановлена відповідно до нової довідки про визначення грошової оцінки земельної ділянки № 611 від 16.05.05 р.
25.06.05 року Контрольно-ревізійним відділом у м. Кривий Ріг Державної Контрольно-ревізійної служби в Україні складено Акт № 22-01/11 перевірки дотримання земельного законодавства, яким встановлено, що у зв’язку з введенням 12.03.03 р. в дію автозаправної станції на вищевказаній земельній ділянці з цієї дати змінилась її грошова оцінка, у зв’язку з чим за період користування ТОВ „СК Петроліум” цією ділянкою з 12.03.03 р. по 31.05.05 р. бюджетом недоотримано фінансових коштів (орендної плати за землю) на суму 28 720,00 грн. згідно розрахунку, що ґрунтується на даних відділу земельно –ринкових відносин.
На підставі зазначеного акту № 22-01/11 від 25.06.05 року Виконавчий комітет Криворізької міської ради Дніпропетровської області прийняв рішення № 564 від 14.09.05р. „Про затвердження акта комісії з визначення розміру збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам”, яким затверджено Акт від 30.08.05 р. № 13 комісії з визначення розміру збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам (а.с. 11-14).
Вважаючи, що неправомірними діями відповідача з використання земельної ділянки не за цільовим призначенням і сплати орендної плати за землю за грошовою оцінкою земельної ділянки, яка з 12.03.03 р. не відповідала умовам господарювання на ній ТОВ „СК Петроліум”, спричинено збитки власнику земельної ділянки -Криворізькій міській раді у розмірі 28 720,00 грн., прокурор звернувся до суду з позовом за захистом порушених інтересів органу місцевого самоврядування, вимагаючи стягнення з відповідача суми збитків на підставі ст. ст. 152, 156 Земельного кодексу України та Постанови Кабінету міністрів України № 284 від 19.04.93 р. „Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам”.
Суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, задовольнивши позов у повному обсязі.
Проте, з висновками місцевого господарського суду в оскаржуваному рішенні судова колегія не погоджується і вважає, що судом першої інстанції неповністю з’ясовані обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовані і порушені норми матеріального права при його прийнятті, зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи і є помилковими.
Так, твердження суду про порушення Орендарем ст. 96 Земельного кодексу України –неправомірну самостійну зміну цільового призначення використання земельної ділянки –не підтверджується наявними у справі матеріалами і не відповідає вимогам законності і обґрунтованості судового рішення: адже в порушення ст. 32,33 Господарського процесуального кодексу України позивач не вказує на належні і допустимі докази, що безпосередньо підтверджують використання земельної ділянки не у відповідності з метою її надання в оренду за договором від 18.02.03 р., якими за змістом ст. 188 Земельного кодексу України є висновки та вказівки уповноважених органів виконавчої влади по земельних ресурсах, наприклад, щоквартальна інформація місцевих органів Держкомзему щодо контролю за усуненням порушень земельного законодавства, звіти про контроль за використанням та охороною земель за встановленою формою, протоколи про адміністративне правопорушення.
Отже, посилання позивача на факт прийняття виконкомом Ради рішення № 150 від 12.03.03 р. і затвердження акту про прийняття в експлуатацію автозаправної станції на Дніпропетровському шосе як на доказ протиправної поведінки ТОВ „СК Петроліум” необґрунтовано прийняте до уваги судом першої інстанції як підстава для задоволення позову і покладення на відповідача відповідальності за порушення земельного законодавства у вигляді відшкодування збитків.
Крім того, у матеріалах справи відсутні також і докази здійснення Радою самоврядного контролю за використанням земельної ділянки, що здійснюється відповідно до Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, ст. 189 Земельного кодексу України та п. „є” ст. 12 Земельного кодексу України, встановлення Радою в передбаченому законом порядку факту порушення ТОВ „СК Петроліум” земельного законодавства.
Місцевий господарський суд безпідставно погодився з мотивами і підставами застосування до відповідача відповідальності у вигляді відшкодування збитків, якими на думку прокурора і позивача є неодержані внаслідок несвоєчасної зміни Орендарем грошової оцінки земельної ділянки доходи у вигляді нібито недоотриманої орендної плати, поклавши в основу оскаржуваного рішення Акт КРУ від 25.06.05 р., рішення Виконкому Ради № 564 від 14.09.05 р. про затвердження акту № 13 комісії з визначення розміру збитків, заподіяних Раді як власнику землі, і припустився в оскаржуваному рішенні неправильного застосування норм матеріального права –ст. ст. 152, 156, 157 Земельного кодексу України, норм Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 19.04.93р. № 284 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету міністрів України № 21 від 14.01.2004 р.) (надалі - Порядок).
Статтею 20 Земельного кодексу України визначений порядок встановлення і зміни цільового призначення земель.
Відповідно до ст. 21 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.
Невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням віднесено до переліку порушень земельного законодавства, за вчинення яких настає, зокрема, цивільна відповідальність юридичної особи за правилами, визначеними в актах законодавства (п. „г” ч. 1 ст. 211 Земельного кодексу України).
Частиною 2 ст. 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення непов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Вичерпний перелік підстав відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам наведений у ст. 156 Земельного кодексу України і включає, зокрема, відшкодування збитків, заподіяних внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки (як правило, особами, які самовільно зайняли земельні ділянки, або допустили їх забруднення, тощо).
Відповідно до п. 1 Порядку власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.
Згідно до п. 3 Порядку відшкодуванню підлягають, зокрема, інші збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. Неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.
Правовий аналіз наведених норм чинного законодавства, що регулюють правовідносини з відповідальності юридичних осіб за порушення земельного законодавства, надає підстави для висновку, що до складу неодержаних доходів не включається недоотримана плата за землю (орендна плата) внаслідок несвоєчасної зміни грошової оцінки земельної ділянки землекористувачем, тому задоволення позову з цих підстав не ґрунтується на законі і є неправомірним результатом вирішення даного спору.
Так, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку, встановивши обов’язок відповідача як орендаря земельної ділянки ініціювати перегляд її грошової оцінки, оскільки ані законодавство, ані умови договору оренди такий обов’язок землекористувача прямо не встановлюють, навпаки, саме на позивача як орган місцевого самоврядування покладаються функції контролю за ефективністю використання земель комунальної власності, зокрема, надходження плати за землю в належному розмірі. Криворізька міська рада не вимагала від відповідача в особі його директора також і виконання п. 3 рішення № 423 від 18.12.02 р. і надання нової довідки управління земельних ресурсів з грошовою оцінкою земельної ділянки після введення АЗС в експлуатацію. Водночас, згідно ст. ст. 23, 24 Закону України „Про плату за землю” (за змінами та доповненнями) грошова оцінка земельної ділянки проводиться Державним комітетом України по земельних ресурсах за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Грошова оцінка земельної ділянки щороку за станом на 1 січня уточнюється на коефіцієнт індексації, порядок проведення якої затверджується Кабінетом Міністрів України. Грошова оцінка землі застосовується для економічного регулювання земельних відносин при укладанні цивільно-правових угод, передбачених законодавством України.
Вирішивши спір на користь позивача, суд першої інстанції не зважив і на загальні положення цивільного законодавства, що регулюють договірні відносини і встановлюють загальні засади зобов’язального права, що є підставою для висновку про порушення судом положень ст. ст. 525, 651, 654 Цивільного кодексу України
Виходячи зі змісту п.п. 3.6, 6.1. договору оренди від 18.02.03 р., презумпції правомірності правочину, встановленої ст. 204 Цивільного кодексу України, відсутності спору з предмету дійсності договору оренди між його сторонами, як і доказів звернення Орендодавця до Орендаря з пропозицією (вимогою) зміни орендної плати в порядку, передбаченому договором (п. 3.6., 6.1) і недосягнення згоди з цього питання, намагання позивача стягнути донараховану КРВ в м. Кривій Ріг орендну плату є по суті спробою в односторонньому порядку змінити розмір орендної плати, що суперечить ст. 525 Цивільного кодексу України ч. 1, 2 ст. 20, ст. ст. 30, 35 Закону України „Про оренду землі”; ч.ч. 1, 4 ст. 2, ст. 19, ст. 24 Закону України „Про плату за землю”.
Адже орендна плата встановлена чинним протягом усього терміну його дії договором оренди від 18.02.03 р., її розмір не змінювався, ініціативу щодо зміни цієї суттєвої умови договору Ради як зацікавлена сторона не висловлювала і з відповідними пропозиціями до Товариства не зверталась, що позивачем і не спростовується.
За наведених обставин Акт КРВ в м. Кривий Ріг № 22-01/11 від 25.06.05 р., рішення Виконкому Криворізької міської ради № 563 від 14.09.05 р., яким затверджений розмір заподіяних збитків територіальній громаді, визначений в Акті комісії від 30.08.2005 р. № 13, повинні були оцінюватись господарським судом як докази відповідно до приписів ст. 43 Господарського процесуального кодексу України (господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили) і не мали для суду заздалегідь встановленої сили при обґрунтуванні наявності у діях відповідача порушення норм земельного законодавства та встановлення факту заподіяння позивачу збитків в заявленому до відшкодування розмірі.
Разом з цим, слід зауважити також, що при проведені перевірки КРВ в м. Кривий Ріг дотримання земельного законодавства і складанні за наслідками Акта від 25.06.05 р. в частині, що стосується відповідача, безпідставно донарахована нібито недоотримана бюджетом плата за землю (орендна плата) за період з 18.02.05 р. по 31.05.05 р., оскільки договір оренди був укладений терміном на 2 роки, не був продовжений сторонами в порядку, передбаченому п. 6.4, і з 18.02.05 р. втратив чинність, зокрема, і в частині обов’язку відповідача сплачувати орендну плату відповідно до його умов.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з позицією скаржника щодо невідповідності закону та необґрунтованості оскаржуваного рішення, у зв’язку з чим скасовує рішення господарського суду Одеської області від 20.10.06 р. з прийняттям нового рішення по суті спору про відмову у позові прокурора Довгинцівського району м. Кривий Ріг в інтересах держави в особі Криворізької міської ради про стягнення з ТОВ „СК Петроліум” збитків у розмірі 28 720,00 грн.
Керуючись ст. ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів –
ПОСТАНОВИЛА:
1.Апеляційну скаргу ТОВ „СК Петроліум” - задовольнити.
2.Рішення господарського суду Одеської області від 20.10.2006 р. по справі № 28/296-06-7243 скасувати.
3.В позові прокурора Довгинцівського району м. Кривий Ріг в інтересах держави в особі Криворізької міської ради відмовити.
Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя: Мишкіна М.А.
Судді: Савицький Я.Ф.
Журавльов О.О.