У Х В А Л А
Іменем України
03.02.2015 м. Ужгород
Колегія суддів палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі суддів: Чужі Ю.Г. (головуючий), Кожух О.А., Кондора Р.Ю., при секретарі Марчишаку Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Іршавського районного суду від 18 грудня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Кушницької сільської ради та ОСОБА_3 про визнання права на приватизацію земельної ділянки без погодження меж із суміжним землекористувачем, -
в с т а н о в и л а :
У жовтні 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що їй, згідно договору дарування, укладеного 04.04.2011 року між нею та ОСОБА_6, належить на праві власності житловий будинок з надвірними спорудами у АДРЕСА_2, Іршавського району.
З метою приватизувати земельну ділянку, на якій розміщений житловий будинок, вона звернулася з заявою до сільської ради і рішенням 20-ї сесії 6-го скликання Кушницької сільської ради від 19.08.2014 року їй надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовно площею 0,14 га для будівництва та обслуговування будинку та господарських споруд.
Після оплати і виготовлення технічної документації суміжний землекористувач ОСОБА_3 (дядько позивачки) відмовився підписувати акт погодження меж земельної ділянки.
Актом постійно діючої комісії з питань агропромислового комплексу, земельної реформи, екології, використання природних ресурсів Кушницької сільської ради від 02.10.2014 року, встановлено факт наявності спору між родичами щодо меж належних їм ділянок та рекомендовано вирішити питання в судовому порядку.
Рішенням 21-ї сесії 6-го скликання Кушницької сільської ради від 07.10.2014 року позивачці відмовлено у погодженні акту прийому-передачі межових знаків на зберігання без підпису відповідача ОСОБА_3
Посилаючись на дані обставини просила визнати за нею право на приватизацію земельної ділянки площею 0,14 га для будівництва та обслуговування будинку та господарських споруд у АДРЕСА_2 без підписання ОСОБА_3 акту погодження меж земельної ділянки.
Рішенням Іршавського районного суду від 18 грудня 2014 року позов задоволено.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_3 посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування судом норм матеріального права, у зв'язку з чим просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_4
Позивачка подала заперечення на апеляційну скаргу в якому просить апеляцію відхилити, а рішення суду, яке на її думку є законним та обґрунтованим, залишити без змін.
В порядку ч. 2 ст. 305 ЦПК України справа розглянута у відсутності сторін, які належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, а повідомлення відповідача ОСОБА_3 про причини неявки в судове засідання колегією визнані не поважними.
Дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд, згідно вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 18 "ґ" постанови від 16 квітня 2004 року N 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" з 1 січня 2010 р. до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача) відповідно до статті 377 ЦК і статті 120 ЗК в редакції Закону України від 5 листопада 2009 р. N 1702-VI.
Так, за змістом частини другої статті 377 ЦК України та частини шостої статті 120 ЗК України розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).
Положення зазначених правових норм спрямовані на впровадження принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та об'єктів нерухомості, які на ній розташовані.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_4 згідно договору дарування, укладеного 04.04.2011 року між нею та ОСОБА_6 належить на праві власності житловий будинок з надвірними спорудами у АДРЕСА_2.
Згідно п. 2 цього договору ОСОБА_6 подарувала ОСОБА_4 (дочці) житловий будинок, що розташований на земельній ділянці площею 0,14 га, кадастровий номер № 2121985201:03:001:0158.
Уклавши такий договір, щодо якого діє презумпція правомірності правочину, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 засвідчили досягнення згоди з усіх істотних умов договору, у тому числі щодо розміру та кадастрового номеру земельної ділянки, право на яку перейшло до ОСОБА_4
У зв'язку з цим, у силу приписів ч. 1 ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України, до ОСОБА_3 перейшло право користування на земельну ділянку саме у розмірі 0,14 га.
За змістом частин першої статті 118 ЗК особа, зацікавлена у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у її користуванні, подає заяву до відповідної міської державної адміністрації або органу місцевого самоврядування за місцезнаходженням земельної ділянки.
Рішенням 20-ї сесії 6-го скликання Кушницької сільської ради від 19.08.2014 року позивачці надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовно площею 0,14 га для будівництва та обслуговування будинку та господарських споруд за вищевказаною адресою.
Відповідач ОСОБА_3, мешканець АДРЕСА_1, є суміжним землевласником ділянки площею 0,0639 га для будівництва та обслуговування будинку на підставі виданого йому державного акту на право приватної власності на землю серії Р4 № 069312 від 02.08.2004 року.
Після оплати і виготовлення технічної документації ОСОБА_3 відмовляється підписувати акт погодження меж земельної ділянки.
Актом постійно діючої комісії з питань агропромислового комплексу, земельної реформи, екології, використання природних ресурсів Кушницької сільської ради від 02.10.2014 року, встановлено факт наявності спору між родичами щодо меж належних їм ділянок та рекомендовано вирішити питання в судовому порядку.
Рішенням 21-ї сесії 6-го скликання Кушницької сільської ради від 07.10.2014 року позивачці відмовлено у погодженні акту прийому-передачі межових знаків на зберігання без підпису відповідача ОСОБА_3
Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (ч. 2 ст . 152 ЗК)
Статтею 106 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Порядок відновлення меж визначаються центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.
Механізм встановлення меж земельних ділянок визначено Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженою наказом Держкомзему від 18.05.2010 N 376 (далі - Інструкція).
Пунктом 2.8 Інструкції передбачено, що після виконання робіт із встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками складається акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання, який містить підписи суміжних землевласників (землекористувачів) у разі, якщо вони не заявляють претензій до існуючих меж.
Згідно з пунктом 3.12 Інструкції закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою.
Згідно з пунктом 3.8 Інструкції межові знаки не встановлюються на бажання власника (користувача) - у разі якщо межі земельних ділянок в натурі (на місцевості) збігаються з природними та штучними лінійними спорудами і рубежами (річками, струмками, каналами, лісосмугами, шляхами, шляховими спорудами, парканами, огорожами, фасадами будівель та іншими лінійними спорудами і рубежами тощо).
З пояснень ОСОБА_3 встановлено, що на спірній межі земельних ділянок більше 10-ти років споруджено бетонну огорожу, яку він збудував особисто, при цьому ділянкою позивача за такою огорожею він ніколи не користувався.
Згідно абз. 2 ч. 2 ст. 198 Земельного кодексу України кадастрова зйомка включає погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами.
Таким чином, погодження меж земельної ділянки з суміжними землекористувачами є обов'язковою складовою виготовлення кадастрового плану земельної ділянки, який є невід'ємною частиною проекту землеустрою, при цьому воно є необхідною умовою для безоплатної передачі громадянам у власність земельних ділянок.
Дії ОСОБА_3 щодо безпідставної відмови від підпису акту погодження меж земельної ділянки є такими, що порушують права позивача на приватизацію земельної ділянки площею 0,14 га, право на користування якою перейшло до неї за договором дарування від 04.04.2011 року.
В обґрунтування своїх заперечень проти позову ОСОБА_3 не надав належних і допустимих доказів того, що технічна документація (виготовлена для ОСОБА_3.) і встановлення відповідно до неї твердих меж в натурі - порушує межі його земельної ділянки.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про задоволення позову ОСОБА_4 є правильним.
Суд вірно встановив фактичні обставини справи, правильно застосував матеріальний закон, дотримався процедури розгляду справи та вирішив спір у відповідності з чинним законодавством.
Рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає. Доводи апеляції цих висновків суду не спростовують, а тому до уваги взяті бути не можуть.
Керуючись ст.ст. 307-309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу відхилити.
Рішення Іршавського районного суду від 18 грудня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді: