Головуючий у 1 інстанції - Костромітіна О.О.
Суддя-доповідач - Гаврищук Т.Г.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 лютого 2015 року справа №265/4677/14-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гаврищук Т.Г.
суддів: Білак С.В.,
Сіваченка І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області на постанову Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 06 листопада 2014 року у справі №265/4677/14-а (головуючий І інстанції Костромітіна О.О.) за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання зробити нарахування та виплату доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернулася до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області про визнання протиправною бездіяльність щодо не нарахування та невиплати з 01 січня 2014 року підвищення до пенсії відповідно до ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком (прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність); визнання права на отримання підвищення до пенсії, встановленого ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком (прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність) з 01 січня 2014 року, зобов'язавши управління з 01 січня 2014 року провести нарахування та виплату підвищення до пенсії, встановленого ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком (прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність).
Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 06 листопада 2014 року адміністративний позов задоволений частково, внаслідок чого визнано протиправною бездіяльність та зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області провести нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року включно, з відрахуванням фактично проведених виплат. У задоволені решти позовних вимог - відмовлено.
Відповідач з постановою суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. Просив скасувати постанову суду першої інстанції, та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на те, що виплата доплати до пенсії позивачу проводиться у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України №1381 «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення», яка чинна на час розгляду справи, в пункті 4 якої встановлено, підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання або державної соціальної допомоги дітям війни справляється у розмірі 7% від прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач належить до соціальної групи "діти війни", що підтверджується посвідченням, та користується правами і пільгами, встановленими Законом України "Про соціальний захист дітей війни".
Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої інстанції.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності з 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року. Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Таким чином, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції щодо не взяття до уваги положень частини третьої статті 28 Закону України №1058-IV, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на підвищення пенсії виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтею 6 Закону №2195-IV.
Статтею 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених зазначеним законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» (в редакції діючого до 02.08.2014 року) не було встановлено обмеження щодо виплат підвищення до пенсії "дітям війни", не внесено змін щодо Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а тому колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те що з 01 січня 2014 року діють положення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до якої дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Посилання апелянта на рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року є безпідставним, бо Закон України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" не було надано повноважень Кабінету Міністрів України визначити розмір та порядок застосування положень статті 6 Закону України №2195-IV, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету на 2014 рік.
На підставі Закону України від 31 липня 2014 року «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», який набув чинності 3 серпня 2014 року, «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» були доповнені п.6-7, за яким встановлено, що з 1 січня 2014 року норми і положення статей 5-6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік.
Таким чином, Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» з 3 серпня 2014 року було надано повноваження Кабінету Міністрів України визначати розмір доплати до пенсії, передбачений ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджетів на 2014 рік, а тому, починаючи з цієї дати застосуванню до спірних правовідносин підлягають положення Постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2011 року № 1381 «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення».
Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги на відсутність публічно-правового спору з тих підстав, що позивач не звертався з заявою про проведення нарахування та виплати підвищення до пенсії встановленого статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки, ці доводи не ґрунтуються на Законі, який в даному випадку не передбачає прийняття відповідного рішення відповідачем щодо нарахування такого підвищення за заявою особи.
Аналізуючи встановлені обставини та приведені норми закону, які врегульовують спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про зобов'язання нарахувати та виплатити на користь позивача підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, що відповідно до вимог ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області на постанову Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 06 листопада 2014 року у справі №265/4677/14-а - залишити без задоволення.
Постанову Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 06 листопада 2014 року у справі №265/4677/14-а - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя Т.Г.Гаврищук
Судді : С.В.Білак
І.В.Сіваченко