УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2015 р. Справа № 876/11567/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шинкар Т.І.,

суддів Ільчишин Н.В., Пліша М.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Головного Управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2014 року у справі №2а-10356/10/1370 за позовом Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області до ОСОБА_1 про стягнення податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів,-

В С Т А Н О В И В:

10.11.2010р. Державна податкова інспекція у Галицькому районі м.Львова (далі - ДПІ) звернулась в суд з позовом до ОСОБА_1, просила стягнути з відповідача податок з власників транспортних засобів та самохідних машин і механізмів у розмірі 24 610,00 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 18.11.2014р. в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ДПІ подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18.11.2014р. та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що відповідач як власник транспортного засобу, а саме - Volkswagen T4, повинна сплатити податок з власників транспортних засобів у розмірі 24 610,00грн., чого за даними ДПА та ДАІ нею не зроблено, про що складено довідку від 28.10.2010р. №17400/17-120/11. Сума нарахованого податку до цього часу в бюджет відповідачем не сплачена.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, хоча належним чином повідомленні про місце та час розгляду справи, а тому на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, 11.06.2009р. на ім'я ОСОБА_1 зареєстровано транспортний засіб марки Volкswagen T4, державний номерний знак НОМЕР_1, 2001 року випуску, об'ємом двигуна 2 461 куб. см.

Виходячи з ставок податку за вказаний транспортний засіб з розрахунку за рік належить сплатити 24 610,00 грн. податку з власників транспортних засобів (рік випуску 2001, об'єм двигуна - 2 461 куб.см, ставка податку за 100 куб.см. - 1 000,00 грн.).

21.08.2010р. на адресу ОСОБА_1 скеровано виклик від 16.08.2010р. №13234/17-119 з повідомленням про необхідність з'явитись 28.08.2010р. о 10-00 за адресою - м.Львів, вул.Стрийська,35 стосовно постановки на облік транспортного засобу Volкswagen T4 (а.с.7).

Згідно з Довідкою ДПІ у Галицькому районі м.Львова №17400/17-120/11 від 28.10.2010р. кошти по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в сумі 24 610,00 грн. від ОСОБА_1 згідно даних наявної у МРЕВ квитанції від 11.06.2009р. до місцевого бюджету Галицького району м. Львова не надходили (а.с.11).

Вказане стало підставою для звернення ДПІ з позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 34 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993р. № 3353-XII (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов'язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків.

Згідно з ч.4 ст. 34 вказаного Закону України державна реєстрація та облік автомобілів, автобусів, мотоциклів та мопедів усіх типів, марок і моделей, самохідних машин, причепів та напівпричепів до них, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів здійснюються підрозділами Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України. Для автоматизованого обліку зареєстрованих транспортних засобів та відомостей про їх власників ведеться Єдиний державний реєстр, держателем якого є Державтоінспекція Міністерства внутрішніх справ України.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» від 11.12.1991р. №1963-XII (далі - Закон України №1963) (положення якого діяли на час виникнення спірних правовідносин) платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи (далі - юридичні особи), а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства (далі - фізичні особи), які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та/або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до статті 2 цього Закону є об'єктами оподаткування.

Вищевказаний транспортний засіб відповідно до ст. 2 Закону України №1963 є об'єктом оподаткування.

Згідно з ч.2 ст. 3 Закон України №1963 перша реєстрація в Україні - це реєстрація транспортного засобу в Україні, яка здійснюється уповноваженими державними органами України вперше щодо цього транспортного засобу.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону №1963 податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується фізичними особами - перед проведенням першої реєстрації в Україні, реєстрацією, перереєстрацією транспортних засобів, а також перед технічним оглядом транспортних засобів щорічно або один раз за два роки, але не пізніше першого півріччя року, в якому провадиться технічний огляд.

На момент реєстрації вказаного транспортного засобу єдиний на території України порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок (далі - транспортні засоби) та видачі реєстраційних документів і номерних знаків встановлювався Правилами державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року № 1388 (далі - Правила №1388)

Згідно з п. 2 Правил №1388 ці Правила є обов'язковими для всіх юридичних та фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, виробляють чи експлуатують їх. Представники власників транспортних засобів виконують обов'язки та реалізують права цих власників у межах наданих їм повноважень.

Згідно з п. 3 Правил №1388 державна реєстрація транспортних засобів здійснюється органами Державтоінспекції МВС з метою контролю за відповідністю конструкції та технічного стану транспортних засобів встановленим в Україні вимогам стандартів, правил і нормативів, дотриманням вимог законодавства, що визначає порядок сплати податків, внесення інших обов'язкових платежів, використання транспортних засобів в умовах воєнного та надзвичайного стану, а також для забезпечення їх обліку та попередження протиправних дій щодо них.

Згідно з положенням п.8 Правил №1388 реєстрація транспортних засобів здійснюється на підставі заяви власника, поданої особисто, і документів, що посвідчують його особу, правомірність придбання транспортного засобу, оцінку його вартості, яка провадиться спеціалістом, що пройшов необхідну підготовку у порядку, встановленому МВС, Мін'юстом, Держпромполітики, Держмитслужбою та Фондом державного майна і має відповідні документи, відповідність конструкції транспортного засобу встановленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Державна реєстрація транспортних засобів проводиться за умови сплати їх власниками передбачених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів), а також внесення в установленому порядку платежів за проведення огляду транспортних засобів, державну реєстрацію (перереєстрацію), зняття з обліку, відшкодування вартості бланків реєстраційних документів та номерних знаків.

Згідно з пунктами 8, 9 Правил ввезення транспортних засобів на територію України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 1994 року № 341 (чинних на час виникнення спірних відносин), усі транспортні засоби, що ввозяться на територію України, підлягають митному оформленню в порядку, встановленому чинним законодавством.

Ввезені в Україну транспортні засоби реєструються в органах Державтоінспекції на підставі належним чином оформлених і виданих митними органами вантажних митних декларацій (для юридичних осіб), посвідчень про реєстрацію транспортного засобу (для громадян) або завірених митними органами довідок-рахунків (для юридичних осіб та громадян). У разі коли транспортні засоби експлуатувалися за межами України і були зареєстровані у відповідних органах іноземної держави, обов'язковим є подання до органів ДАІ реєстраційних документів цієї держави.

Аналіз норм чинного законодавства дозволяє колегії суддів прийти до переконання, що здійснюючи державну реєстрацію ТЗ, ввезених із-за кордону, органи ДАІ УМВС наділенні правом перевіряти повноваження щодо перевірки сплати мита та інших податків (зборів), передбачених законодавством. При цьому наявність документів про внесення зазначених платежів є обов'язковою умовою реєстрації таких ТЗ в органах ДАІ. У разі відсутності відомостей про сплату мита або інших податків (зборів), передбачених законодавством при імпорті автомобілів, або встановлення факту, що такі документи є фіктивними чи підробленими, органи ДАІ відмовляють у реєстрації.

Окрім того, відповідно до абз.5 п.8 Правил №1388 реєстрація транспортних засобів скасовується в разі встановлення факту, що документи, які посвідчують особу власника, підтверджують правомірність придбання транспортного засобу або право на користування та розпорядження ним, є фіктивними чи підробленими.

З наявних в матеріалах справи копій документів, наданих Львівським ВРЕР ДАІ вбачається, що підставою для реєстрації транспортного засобу марки Volкswagen T4, державний номерний знак НОМЕР_1, стали, зокрема, заява №8362 від 10.06.2009р., накладна від 11.06.2009р., сертифікат відповідності серії ВВ, висновок спеціаліста, копія квитанції на суму 24 610,00 грн., посвідчення Львівської митниці Державної митної служби України про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2, копія довіреності від 03.06.2009 року (а.с.36-49).

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Як встановлено судом першої інстанції, постановою Львівського окружного адміністративного суду у справі № 2а-3855/11/1370 від 22.09.2014р.(копія якої наявна в матеріалах справи - а.с.87-91) скасовано державну реєстрацію транспортного засобу марки Volкswagen T4, НОМЕР_3, державний номерний знак НОМЕР_1, 2001 року випуску, що була проведена 11.06.2009р. на ім'я ОСОБА_1, оскільки такий зареєстрований без відома та згоди ОСОБА_1 та без сплати податків. Вказана постанова набрала законної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи вказане, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що оскільки судом встановлено, що державна реєстрація за відповідачем автомобіля Volкswagen T4, державний номерний знак НОМЕР_1, № кузова НОМЕР_3, зареєстрованого 11 червня 2009 року проведена незаконно та скасована, то підстав для задоволення позову податкового органу про стягнення з ОСОБА_1 податку з власників транспортних засобів в сумі 24 610,00 грн. немає.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному та об'єктивному дослідженні.

Колегія суддів зауважує, що у пункті 110 Рішення Європейського Суду з прав людини від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

В той же час, позивачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доказів щодо наявності в діях відповідача ознак неправомірності, як і не доведено правомірності нарахування йому суми податку з власників транспортних засобів.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Головного Управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2014 року у справі №2а-10356/10/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.І. Шинкар

Судді Н.В. Ільчишин

М.А.Пліш