УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 лютого 2015 р. Справа № 876/11604/14
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Шинкар Т.І.,
суддів Ільчишин Н.В., Пліша М.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2014 року у справі №809/3443/14 за позовом Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Коменерго-Коломия» про припинення юридичної особи,-
В С Т А Н О В И В:
24.10.2014р. Коломийська об'єднана державна податкова інспекція (далі - ОДПІ) звернулась в суд з позовом до ТзОВ «Керуюча компанія «Коменерго» (далі - Товариство), просила постановити судове рішення про припинення юридичної особи у зв'язку з наявністю в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходження.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.11.2014р. в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОДПІ подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.11.2014р. та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов повністю. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що органи державної податкової служби мають право у випадках, встановлених законом, звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця та/або визнання недійсним установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання. Якщо платник податків не має заборгованості перед бюджетом та у разі наявності в ЄДР запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням, то органи державної податкової служби мають право звернутись до суду із позовною заявою про припинення юридичної особи чи підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця. Оскільки згідно з витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 29.02.2012р. до державного реєстру внесено інформацію щодо відсутності Товариства за вказаною в реєстраційних документах адресою та станом на дату подання позову у такого відсутня заборгованість по податках та платежах до бюджетів, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Враховуючи те, що постанова суду першої інстанції прийнята в порядку скороченого провадження, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України розгляд даної справи судом апеляційної інстанції здійснюється в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з наступних підстав.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Коменерго-Коломия» зареєстроване як юридична особа та взяте на облік у Коломийській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області як платник податків.
Відповідно до Довідки ОДПІ станом на 22.09.2014р. Товариство не має заборгованості по податках, платежах та зборах (а.с.6).
Як вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, 27.01.2012р. державним реєстратором внесено запис про відсутність відповідача за його місцезнаходженням, зазначеним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.5).
Вказане стало підставою для звернення ОДПІ із позовом до суду.
Перевіряючи законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб-підприємців регулює Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003р. №755-IV (далі - Закон №755-IV).
Відповідно до ч.1 ст.17 Закону №755-IV відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.7 Закону України №755-IV державний нагляд за дотриманням законодавства у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців здійснює Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Згідно з ч.11 ст.19 Закону України №755-IV юридична особа зобов'язана подавати (надсилати) щороку протягом місяця, що настає за датою державної реєстрації, починаючи з наступного року, державному реєстратору для підтвердження відомостей про юридичну особу реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну особу.
Положеннями ч. 2 ст. 38 Закону України №755-IV передбачено, що однією з підстав для постановлення судового рішення про припинення юридичної особи є наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.
Статтею 191 Податкового кодексу України, визначено функції контролюючих органів, серед яких, здійснення контролю за своєчасністю подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасністю, достовірністю, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів.
При цьому нормами законодавства не передбачено надання контролюючим органам (податковим органам) повноважень, щодо контролю за дотриманням законодавства у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, в тому числі контроль за достовірністю даних, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Згідно п.п.20.1.37 п.20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та припинення фізичною особою-підприємцем підприємницької діяльності та/або про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання.
Відповідно до п.11.30 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011р. № 1588 (далі - Порядок №1588) передбачено, що якщо платник податків не має заборгованості перед бюджетом та у разі: неподання протягом одного року до контролюючих органів податкових декларацій, документів податкової звітності; якщо установчі документи суперечать чинному законодавству; провадження діяльності, яка суперечить установчим документам та законодавству; наявності в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням; наявності у контролюючого органу передбачених законами України інших підстав для постановлення судового рішення щодо припинення (ліквідації) чи скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання, то керівник контролюючого органу приймає рішення у вигляді розпорядження відносно платника податків про звернення до суду або господарського суду із заявою (позовною заявою) про винесення судового рішення щодо припинення юридичної особи чи підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, відміни державної реєстрації припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи.
На підставі аналізу вказаних законодавчих положень, колегія суддів приходить до висновку, що положення ст.191 Податкового кодексу України кореспондують нормам Закону України №755-IV лише в частині, згідно з якою підставою для постановлення судового рішення про припинення юридичної особи або припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця є неподання податкової звітності.
Водночас, закріплене пп.20.1.37 п..20.1 ст.20 Податкового кодексу України та п.11.30 Порядку №1588 право контролюючого органу звертатись до суду щодо припинення юридичної особи та припинення фізичною особою - підприємцем підприємницької діяльності та/або про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання, з врахуванням норм Закону України № 755-IV, слід розуміти як повноваження на звернення до адміністративного суду з позовом про припинення юридичної особи чи підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця лише в тих випадках, коли податкові органи діють на реалізацію владної компетенції, яка поширюється саме на відносини в сфері оподаткування.
Суб'єкт владних повноважень має діяти виключно в межах та у спосіб, що встановлені законом, оскільки він виконує державні функції, і лише держава шляхом законодавчого регулювання визначає його завдання, межі його повноважень та спосіб, у який він здійснює ці повноваження. Розширене тлумачення суб'єктом владних повноважень способів здійснення своїх повноважень не допускається. У зв'язку з цим визначений законом предмет позову, з яким суб'єкт владних повноважень може звернутися до суду при здійсненні ним владних управлінських функцій, не підлягає розширеному тлумаченню.
Враховуючи вказане, органи державної податкової служби вправі звертатися з вимогою про припинення суб'єктів господарювання лише в разі, якщо підставою позову є неподання таким суб'єктом протягом року до органів державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності згідно з законодавством та здійснення юридичною особою діяльності, що заборонена законом.
Даний перелік підстав скасування державної реєстрації є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.
Що стосується припинення юридичної особи з інших підстав, то відповідні позовні вимоги можуть пред'являтися не органами державної податкової служби, а іншими державними органами, уповноваженими здійснювати контроль за відповідними видами господарської діяльності.
Даючи узагальнюючу правову оцінку наведеним нормам, колегія суддів вважає, що контроль за дотриманням законодавства у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не віднесено до повноважень ОДПІ.
Аналогічна правова позиція висловлена у рішеннях Вищого адміністративного суду України від 03 грудня 2013 року № К-31849/10 та Верховного суду України 16 жовтня 2012 року №21-281а12.
Оскільки законом не передбачено повноважень податкового органу на звернення до суду з позовом про припинення юридичної особи з підстав наявності в Єдиному Державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за місцем її реєстрації, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про безпідставність його подання.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу чи постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимоги. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 160, 183-2, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2014 року у справі №809/3443/14 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Т.І. Шинкар
Судді Н.В. Ільчишин
М.А.Пліш