КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"26" січня 2015 р. Справа№ 910/17802/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ропій Л.М.
суддів: Калатай Н.Ф.
Рябухи В.І.
за участю представників сторін:
від позивача: Форофонтова-Гуз Г.Д. - представник, дов. б/н від 31.12.2014;
від відповідача: не викликався та не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3
на рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2014
у справі № 910/17802/14 (суддя Любченко М.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик"
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3
про стягнення 300 354,61 грн.
На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.01.2015 розгляд апеляційної скарги у справі № 910/17802/14 відкладено на 26.01.2015.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.10.2014 у справі № 910/17802/14 задоволено позовні вимоги; підлягає стягненню з відповідача на користь позивача основний борг в сумі 300 354,61 грн., 6 007,10 грн. судового збору.
Рішення мотивоване тим, що, приймаючи до уваги фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позивачем було поставлено відповідачу продукцію на загальну суму 306 368,28 грн. саме на виконання умов договору № 529 від 01.01.2011; доказів зворотнього матеріали справи не містять; за твердженнями позивача, які з боку відповідача належними та допустимими у розумінні ст. 34 ГПК України доказами не спростовані, відповідачем поставлений товар оплачено не було, в результаті чого у останнього утворилась заборгованість в розмірі 300 354,61 грн.; приймаючи до уваги відсутність в матеріалах справи доказів погашення відповідачем заборгованості з оплати поставленої за договором № 529 від 01.01.2011 продукції, суд дійшов висновку, що позовні вимоги до відповідача про стягнення 300 354,61 грн. є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
В апеляційній скарзі відповідач просить рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2014 у справі № 910/17802/14 змінити, в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в розмірі 300 354,61 грн., з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 287 209,03 грн. основного боргу та судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 913,50 грн.
Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.
Скаржник вказує на те, що відповідачем частково була проведена оплата поставлених позивачем товарів згідно із платіжними дорученнями: № П5096 від 26.06.2014, що підтверджує оплату накладної № 14261/14228 від 30.01.2014 на суму 6 660,60 грн., № П4690 від 06.06.2014, що підтверджує оплату накладної № 42392/42345 від 22.03.2014 на суму 3 066,24 грн., № П5630 від 25.07.2014, що підтверджує оплату накладної № 42393/42346 від 22.03.2014 на суму 3 478,74 грн.
Скаржник додав до апеляційної скарги зазначені платіжні доручення, посилаючись на неможливість їх надання суду першої інстанції, у зв'язку з відрядженням представника, та стверджує, що із врахуванням вищезазначених платежів сума боргу складає 287 209,03 грн.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представника позивача, колегія суддів встановила наступне.
Позивач подав до Господарського суду міста Києва позовну заяву про стягнення з відповідача 300 354,61 грн. основного боргу; судового збору.
15.10.2014 позивач до суду першої інстанції подав заяву від 13.10.2014 № 395 про збільшення розміру позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача 377 152,46 грн. основного боргу, у тому числі 76 797,85 грн. заборгованості відповідача перед позивачем за договором № 743 від 01.07.2012.
Апеляційний господарський суд погоджується із висновком господарського суду першої інстанції щодо неприйняття заяви позивача про збільшення позовних вимог № 395 від 13.10.2014, оскільки зазначена заява фактично є поданням нового окремого позову, тому не відповідає вимогам ст. 22 ГПК України.
Як вбачається із матеріалів справи, 01.01.2011 між позивачем та відповідачем укладено договір № 529 поставки товару, відповідно до п. 1.1 якого позивач, за договором постачальник, зобов'язується передати у власність відповідача, за договором покупця, товар відповідно до поданих відповідачем замовлень, а відповідач зобов'язується приймати товар та своєчасно сплачувати його вартість на умовах даного договору.
Згідно із п.п. 1.3, 2.4 договору № 529 право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка засвідчує момент передачі товару; ціна, асортимент та інші характеристики товару, що постачається, відображаються у накладній, яка має відповідати замовленню.
Факт постачання позивачем відповідачу товару згідно із умовами договору № 529 та одержання товару на загальну суму 306 368,28 грн. відповідачем, підтверджується копіями наявних у матеріалах справи, підписаних представниками позивача та відповідача, видаткових накладних.
Пунктом 4.2 договору № 529, в редакції, погодженій сторонами у протоколі розбіжностей від 01.01.2011, сторони погодили, що розрахунки за товар здійснюються відповідачем протягом 45 календарних днів з моменту поставки товару, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача.
Відповідно до п. 2.8 договору № 529, в редакції, погодженій сторонами у протоколі розбіжностей від 01.01.2011, відповідач має право повернути товар, термін придатності якого до споживання, сплинув; такий товар повинен бути вивезений позивачем протягом 5 діб з моменту отримання відповідного повідомлення відповідача; при цьому в той самий термін позивач повинен повернути кошти, сплачені відповідачем за товар, який повертається.
Пунктом 6.5 договору № 529, в редакції, погодженій сторонами у протоколі розбіжностей від 01.01.2011, передбачено, що в разі, якщо позивач поставив товар, який не відповідає товарним позиціям, затвердженим у специфікації, відповідач має право не приймати такий товар.
Відповідачем згідно із накладними на повернення та актами про відмову від прийняття товару, копії яких наявні у матеріалах справи, повернуто позивачу товар на загальну суму 6 013,67 грн.
Згідно із статтею 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Також в ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень (ст. 33 ГПК України).
В матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого позивачем товару на суму у розмірі 300 354,61 грн., відповідно до договору № 529.
Таким чином, позовна вимога про стягнення заборгованості у розмірі 300 354,61 грн. є такою, що відповідає нормам законодавства, підтверджена матеріалами справи, відповідачем належним чином не спростована, тому підлягає задоволенню.
Апеляційний господарський суд не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.
Наявні матеріали справи, а саме: акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.12.2013 по 31.08.2014, витяги із особового рахунку позивача, надані Філією Акціонерного банку Південний в м. Києві із листом від 09.09.2014 № 01109-18/3бт (а.с. 290, 300 (на звороті), 301, т.І), свідчать про те, що здійснення відповідачем платежів за платіжними дорученнями № П5096 від 26.06.2014, № П4690 від 06.06.2014, № П5630 від 25.07.2014, на які посилається скаржник, були вже враховані при визначенні суми основного боргу у розмірі 300 354,61 грн.
Скаржник в апеляційній скарзі не вказав на існування обставин, які б свідчили про прийняття судом першої інстанції неправильного рішення.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав, встановлених нормами законодавства та відповідно до матеріалів справи для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни рішення господарського суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2014 у справі № 910/17802/14 залишити без змін, апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 без задоволення.
2. Справу № 910/17802/14 повернути до Господарського суду міста Києва.
Повний текст постанови складено 09.02.2015.
Головуючий суддя Л.М. Ропій
Судді Н.Ф. Калатай
В.І. Рябуха