КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________________

Справа №2218/16892/2012

Провадження №22-ц/792/1/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2015 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючого - судді Заїки В.М.,

суддів: Грох Л.М., Матковської Л.О.,

при секретарі: Кошельнику В.М.,

за участю: сторін,

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою заступника Хмельницького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції в спірних відносинах - Адміністрації Державної прикордонної служби України, Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 листопада 2012 року по справі за позовом військового прокурора Хмельницького гарнізону в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції в спірних відносинах - Адміністрації Державної прикордонної служби України, Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Хмельницької міської ради, виконавчого комітету Хмельницької міської ради, треті особи - управління Держкомзему в місті Хмельницькому, садівниче товариство «Радуга» про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, колегія суддів

в с т а н о в и л а :

В серпні 2013 року військовий прокурор Хмельницького гарнізону в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах Адміністрації Державної прикордонної служби України, Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Хмельницької міської ради, виконавчого комітету Хмельницької міської ради, треті особи без самостійних вимог - Управління Держкомзему в місті Хмельницькому, Садівниче товариство «Радуга» про визнання недійсним державного акта на право приватної власності на землю та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

В обґрунтування своїх вимог вказував, що військовою прокуратурою Хмельницького гарнізону проведена прокурорська перевірка щодо самовільного захоплення відповідачами земельної ділянки, розташованої в межах польового навчального центру Національної академії Державної прикордонної служби України імені Б.Хмельницького, в результаті якої

______________________________________________________________________________________________

Головуючий у першій інстанції: Мазурок О.В. Провадження № 22-ц/792/1/15

Доповідач: Заїка В.М. Категорія: 59

встановлено, що на праві постійного користування як землі оборони у НАДПУ перебуває земельна ділянка площею 377,8 га, яка використовується навчальним закладом під польовий центр.

Передача землі була здійснена в порядку ст.7, 30 Земельного кодексу УРСР від 18 грудня 1990 року в подальшому військовим навчальним закладом було отримано Державний акт на право постійного користування землею серії ХМ №00016 від 15 квітня 1994 року. Крім того, перевіркою встановлено, що на території польового навчального центру НАДПСУ в районі межових знаків 20.0.-91.0 громадяни ОСОБА_2 та ОСОБА_3, в незаконний спосіб використовують земельну ділянку, розпочавши при цьому будівництво об'єкту нерухомості. Крім того, ОСОБА_2 при виготовлені державного акту на право приватної власності на землю серії І - ХМ №014297 від 06.10.1998 року не проводила погодження меж земельної ділянки в натурі, водночас перевіркою встановлено, що земельна ділянка, якою користуються відповідачі, не входить до складу, а лише межує з землями садівничого товариства «Радуга».

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 16 листопада 2012 року в задоволені позову відмовлено.

Не погодившись з таким вирішенням спору, заступник Хмельницького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов. Свої доводи мотивував тим, що судом не взято до уваги те, що відповідно до рішення Хмельницької районної ради від 01 квітня 1994 року № 29 військовому закладу для потреб оборони було надано в постійне користування 377,8 га землі та в подальшому останнім було отримано Державний акт на право постійного користування землею серії ХМ №00016 від 15 квітня 1994 року. Відмовою в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції не вирішив спір по суті, оскільки існування двох Державних актів на одну і ту ж земельну ділянку є неприпустимим.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Таким вимогам закону оскаржуване рішення повністю не відповідає.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції свої висновки обґрунтовував тим, що позивачами не надано суду належних та допустимих доказів того, що спірна ділянка, яка належить ОСОБА_2 та розміщена на території садівничого товариства «Радуга», входить до складу земель оборони та розташована в межах польового навчального центру НАДПСУ по вул..Раскової, а по АДРЕСА_1 та, що садівниче товариство «Радуга» при наданні даних про членів свого товариства та інформації про використання земельної ділянки в межах свого товариства, вийшла за межі компетенції та повноважень, фактично приєднала частину землі НАДПСУ до складу своїх земель.

Однак з такими висновками суду першої інстанції повністю погодитися не можна з таких міркувань.

Відповідно до ч.1 ст.3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно - правовими актами.

В силу ст. 126 ЗК України державний акт є документом, що посвідчує право власності на земельну ділянку, надану у власність відповідним рішенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЗК України в редакції Закону 1992 року право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Доказів щодо встановлення меж спірної ділянки землевпорядними організаціями відповідачами суду не надано.

Згідно висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 21 лютого 2011 року (справа № 21-3а11), який є обов'язковий для всіх судів України, за змістом ч. 1 ст. 141 ЗК України припинення права користування земельною ділянкою з підстави припинення установи допускається лише у разі, коли припинення останньої виключає правонаступництво.

Таких доказів в судовому засіданні не встановлено.

Як передбачено п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2002 року № 449 «Про затвердження форми державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою», раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю, державні акти на право власності на земельну ділянку та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

Твердження ОСОБА_3, що земля польового навчального центру Академії на даний час не перебуває у її віданні, суперечать фактичним обставинам справи.

В силу ст. 84 ч. 1, ч. 3 п. «б», ч. 4 п. «в»ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. До земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать землі оборони, крім земельних ділянок під об'єктами соціально-культурного, виробничого та житлового призначення. До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі оборони.

За змістом даних норм лише у державній власності можуть перебувати землі оборони, на яких не розміщені об'єкти соціально-культурного, виробничого та житлового призначення.

Спірна земельна ділянка віднесена до земель оборони і на ній не зведені об'єкти соціально-культурного, виробничого та житлового призначення. Таким чином, ця земельна ділянка перебуває у державній власності.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способи захисту цивільних прав та інтересів судом визначені у ст. 16 ЦК України.

Відповідно до ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

Судом встановлено, що 01 квітня 1994 року рішенням Хмельницької районної ради №29 військовому навчальному закладу /яким в теперішній час є Національна академія Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького/ для потреб оборони будо надано в постійне користування 377,8 га землі, на підставі якого було видано Державний акт на право постійного користування землею серії ХМ №00016 від 15 квітня 1994 року.

Відповідно до рішення виконкому Хмельницької міської ради №533 від 29 вересня 1998 року ОСОБА_2 передано у власність земельну ділянку, розміром 0,12 га та видано Державний акт на право приватної власності на землю серії - ХМ №014297 від 06 жовтня 1998 року, в якому вказано, що спірна земельна ділянка знаходиться на території Хмельницької міської ради, на землях садівницького товариства «Райдуга».

В процесі розгляду справи за клопотанням позивачів ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 22 жовтня 2013 року у справі призначено судово - землевпорядну експертизу, згідно висновку якої, площа існуючого користування земельної ділянки, що перебуває в користуванні Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького згідно Державного акту на право постійного користування серії 1 -ХМ №00016, виданого 15 квітня 1994 року, яка становить 377,8000 га і конфігурація та площа фактична відповідає державному акту на право постійного користування. Є незначна невідповідність в лінійних промірах, але даний факт не впливає на площу та конфігурацію.

На час прийняття рішення виконкомом Хмельницької міської ради ( 29 вересня 1998 року) земельна ділянка, яка виділена ОСОБА_2. до земель СТ «Радуга» не входила.

Земельна ділянка ОСОБА_2 згідно Державного акту на право приватної власності землю серії 1 - ХМ № 014297, виданого 06 жовтня 1998 року накладається схематично і на місцевості на земельну ділянку Національної академії Державної прикордонної служби України згідно Державного акту на право постійного користування землею серії 1-ХМ №00016, виданого 15 квітня 1994 року.

Таким чином,, відповідачами порушується право користування Академією земельною ділянкою, яка виділена для потреб оборони і усунення цих порушень можливо в результаті визнання недійними державного акту на право приватної власності на спірну земельну ділянку, всіх рішень органів про його видачу, знесення всіх самочинних будівництв на вказаній ділянці та забороною використання земельної ділянки відповідачами.

При вирішенні розподілу судових витрат колегія суддів виходить з приписів ст.88 ЦПК України. Встановлено, що за проведення судової земельно - технічної експертизи Національна академія Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького сплатила 58 162 грн. 50 коп., які підлягають стягненню з відповідачів. Крім того, відповідно до Закону України «Про судовий збір» за подачу апеляційної скарги, апелянт повинен був сплатити 1120 грн.90 коп., відповідно.

У зв'язку з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та порушення судом матеріального права, ухвалене рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 309, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу заступника Хмельницького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції в спірних відносинах - Адміністрації Державної прикордонної служби України, Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького задовольнити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 листопада 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов військового прокурора Хмельницького гарнізону в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах - Адміністрації Державної прикордонної служби України, Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Хмельницької міської ради, виконавчого комітету Хмельницької міської ради, треті особи - управління Держкомзему в місті Хмельницькому, садівниче товариство «Радуга» задовольнити.

Визнати недійсним Державний акт серії І- ХМ №014297 на право приватної власності на землю на землях садівничого товариства «Райдуга» в м.Хмельницькому, виданий 06 жовтня 1998 року, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів за ХМ№17440.

Скасувати державну реєстрацію Державного акту серії І- ХМ №014297 на право приватної власності на землю на землях садівничого товариства «Райдуга» в м.Хмельницькому, виданого 06.10.1998 року громадянці ОСОБА_2, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів за ХМ№17440.

Скасувати рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 29 вересня 1998 року №533 «Про приватизацію земельних ділянок» в частині передачі у приватну власність громадянці ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,12 га(пункт 2.1. додатку №3 до рішення виконкому міської ради від 29.09.1998 р. №533), затверджене рішенням Хмельницької міської ради від 15 грудня 1998 р. №14 «Про затвердження рішень, прийнятих виконкомом міської ради по регулюванню земельних відносин за період з 1 червня 1998 року по 15 листопада 1998 року».

Заборонити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 використовувати земельну ділянку, що розташовується на території Польового навчального центру Національної академії Державної прикордонної служби України імені Б.Хмельницького та зобов'язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звільнити дану земельну ділянку.

Зобов'язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 привести земельну ділянку в первісний стан шляхом знесення за їхній рахунок об'єктів самочинного будівництва протягом одного місяця.

Зобов'язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не чинити перешкод Національній академії Державної прикордонної служби України імені Б.Хмельницького у користуванні земельною ділянкою.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно на користь Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького судові витрати в розмірі 58 162 грн. 50 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно в дохід держави судовий збір в розмірі 560 грн.35 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий : /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду В.М.Заїка