Справа № 462/9797/13 Головуючий у 1 інстанції: Галайко Н.М.

Провадження № 22-ц/783/259/15 Доповідач в 2-й інстанції: Шашкіна С. А.

Категорія:27

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

Головуючого судді: Шашкіної С.А.

Суддів: Богонюка М.Я.,Гриновця Б.М.

При секретарі: Жукровській Х.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Залізничного районного суду м.Львова від 06 серпня 2014 року,-

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2013 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування збитків. В обґрунтування позовних вимог вказав, що між ним та відповідачкою було укладено договір позики грошових коштів на суму 190 000 гривень в строк до 31 грудня 2010 року, проте ОСОБА_2 взятих на себе зобов'язань за вказаним договором не виконала, відтак просив стягнути з відповідачки на його користь грошові кошти за договором позики в сумі 190 000 гривень.

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 190 000 гривень.

Вирішено питання судових витрат.

Рішення суду оскаржила ОСОБА_2. В апеляційній скарзі посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, при неповно з'ясованих обставинах справи. Вказує, що ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції належним чином не перевірив факту отримання нею грошових коштів взагалі та в розмірі, визначеному у договорі, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази. В розумінні ст. 545 ЦК України, які б свідчили про передачу вказаних коштів, а їх отримання після укладення договору позики вона заперечує. Крім того, судом встановлено факт заподіяння відповідачем збитків позивачу,за відсутністю такого, тобто судом встановлено обставину, якої не було і яка є відсутньою. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта на підтримання апеляційної скарги, які аналогічні її доводам, пояснення представника позивача на заперечення вимог апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню у зв'язку з наступним.

Згідно з ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до вимог ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 1046 ЦК передбачає, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Статтею 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа - незалежно від суми.

У відповідності з ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 18 травня 2010 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір позики грошових коштів, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстровано в реєстрі за №283. Згідно з даним договором ОСОБА_2 позичила у ОСОБА_3 190 000 гривень терміном до 31 грудня 2010 року. Без нарахування відсотків.

Як вбачається зі змісту позовної заяви та суті заявлених вимог, позивач фактично просив стягнути заборгованість за договором позики (неповернуті кошти), помилково застосувавши правовий термін "відшкодування збитків", ніяких сум на відшкодування збитків фактично не зазначав, тому при вирішенні спору слід виходити із суті заявлених вимог про повернення суми боргу за договором позики. Оскільки суд першої інстанції у рішення не врахував цих обставин, ухвалене рішення підлягає скасуванню з постановленням нового рішення.

Відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст.58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів (ст. 57 ЦПК України).

Як вбачається із розписок, поданих в суді апеляційної інстанції, 20.05.2011 року, 19.02.2011 року, 19.01.2011 року, 20.12.2010 року, 19.08.2010 року, 20.07.2010 року, 21.06.2010 року, ОСОБА_2 частково повернула грошові кошти в загальній сумі 12 800 гривень із залишенням основної суми боргу в розмірі 177 200 гривень. Представник ОСОБА_3 не заперечила обставин часткового повернення відповідачкою цих коштів, а повернення 3 200 гривень за розпискою від 20.10.2010 року заперечила та пояснила, що ця розписка стосується іншого договору позики, який подано суду апеляційної інстанції.

Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що повернення ОСОБА_2 частини боргу є підтвердженням факту одержання нею грошових коштів від ОСОБА_3. Відповідачкою ж не подано доказів, передбачених законом, на ствердження пояснень щодо безгрошовості договору позики.

Проаналізувавши підстави заявленого позову, обставини справи та подані докази, суд прийшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення заявлених вимог, однак враховуючи те, що відповідачкою представлені вищевказані розписки про повернення коштів на суму 12 800 гривень, колегія суддів приходить до висновку, що стягненню з відповідачки за договором позики від 18.05.2010 року підлягає сума з відрахуванням 12 800 гривень повернутих коштів.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України необхідно стягнути з відповідача в користь позивача судовий збір за подання позовної заяви пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 303, ч.1 п.2 ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Залізничного районного суду м.Львова від 06 серпня 2014 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 177 200 гривень та 1772 гривні судового збору.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення, може бути оскаржене у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий :

Судді: