АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Унікальний номер справи 761/26745/14-ц Головуючий у 1 інстанції - Гайдук С.В.
Ап. Провадження № 22-ц/796/1238/2015 Доповідач - Слободянюк С.В.ї
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 лютого 2015 року суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого судді - Слободянюк С.В.,
суддів - Корчевного Г.В., Лапчевської О.Ф.,
при секретарі - Шалапуді Н.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Центральне конструкторське бюро «Маяк» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 04 грудня 2014 року за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Центральне конструкторське бюро «Маяк», треті особи: Прокуратура Святошинського району м. Києва, Територіальна державна інспекція з питань праві в м. Києві про порушення трудового законодавства та стягнення грошової допомоги,
В С Т А Н О В И Л А:
У вересні 2014 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з наведеним позовом, уточнивши його вимоги (а.с.49), просив суд визнати незаконними дії відповідача, які полягають у не переведенні його на іншу роботу, згідно ст.ст. 40,42 КЗпП України та невиплаті вихідної допомоги згідно вимог ст. 44 КЗпП України та стягнути з відповідача на його користь вихідну допомогу в розмірі тримісячного середнього заробітку, що становить 4047,30 грн. та судові витрати.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 04 грудня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконними дії ПАТ «Центральне конструкторське бюро «Маяк» щодо невиплати ОСОБА_1 вихідної допомоги згідно положень ст. 44 КЗпП України.
Стягнуто з ПАТ «Центральне конструкторське бюро «Маяк» на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу в розмірі тримісячного середнього заробітку 4074 (чотири тисячі сімдесят чотири) грн. 30 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ПАТ «Центральне конструкторське бюро «Маяк» в дохід держави судовий збір в розмірі 243,60 грн.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням ПАТ «Центральне конструкторське бюро «Маяк» подало апеляційну скаргу, в якій, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції, ухвалення нового, яким відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.
Апелянт, зазначає, що судом першої інстанції не було встановлено фактів порушення відповідачем законодавства про працю, колективного чи трудового, тому стягненню підлягала вихідна допомогу у розмірі одномісячної середньої заробітної плати, оскільки позивача звільнено за скороченням штату.
В судовому засіданні представник апелянта СтемковськийД.В. підтримав апеляційну скаргу, ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 - скаргу не визнали, представник прокуратури Штуць Н.Г. не погодилась з апеляційною скаргою.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення скарги з наступних підстав.
За матеріалами справи, наказом № 123/к від 19 грудня 1974 року ОСОБА_1 прийнято на роботу в НПО «Маяк», де він працював на посадах наукових працівників, що підтверджується записом у трудовій книжці (а.с.2-4).
Наказом № 2/1к від 04 лютого 2014 року ОСОБА_1 звільнено з роботи на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України за скороченням штату.
За змістом позовної заяви, позивачем підстави звільнення не оспорюються. Позивач зазначав, що відповідач з порушенням термінів, передбачених ст. 116 КЗпП України, здійснив виплату розрахунку при звільненні; відповідно до ст.ст. 40, 42 КЗпП України не запропонував переведення на іншу роботу; не виплатив вихідну допомогу, саме в цьому полягає порушення відповідачем законодавство про працю, тому вихідна допомога підлягає стягненню у розмірі тримісячної заробітної плати.
Способи захисту порушених трудових прав працівника врегульовано нормами КЗпП України.
Відповідно до вимог с. 232 КЗпП України, безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами: 1) працівників підприємств, установ, організацій, де комісії по трудових спорах не обираються; 2) працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижчеоплачуваної роботи, за винятком спорів працівників, вказаних у частині третій статті 221 і статті 222 цього Кодексу; 3) керівника підприємства, установи, організації (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступників, головного бухгалтера підприємства, установи, організації, його заступників, а також службових осіб органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службових осіб центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами; керівних працівників, які обираються, затверджуються або призначаються на посади державними органами, органами місцевого самоврядування, а також громадськими організаціями та іншими об'єднаннями громадян, з питань звільнення, зміни дати і формулювання причини звільнення, переведення на іншу роботу, оплати за час вимушеного прогулу і накладання дисциплінарних стягнень, за винятком спорів працівників, вказаних у частині третій статті 221 і статті 222 цього Кодексу; 4) власника або уповноваженого ним органу про відшкодування працівниками матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації; 5) працівників у питанні застосування законодавства про працю, яке відповідно до чинного законодавства попередньо було вирішено власником або уповноваженим ним органом і виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації (підрозділу) в межах наданих їм прав.
Суд першої інстанції правильно зазначав, що такого способу захисту прав позивача як встановлення в судовому порядку факту незаконних дій відповідача, які полягають у не переведенні позивача на іншу роботу, згідно вимог ст. ст. 40,42 КЗпП України за нормами ст. 232 КЗпП України не передбачено.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.11 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених вимог. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до вимог ст. 44 КЗпП України, при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.
Встановлено, що ОСОБА_1 04 лютого 2014 року було звільнено з роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП України за скороченням штату.
Статті 47, 48 КЗпП України передбачають обов'язок власника підприємства в день звільнення працівника видати йому належно оформлену трудову книжку, провести розрахунок з ним.
Судом встановлено, що розрахунок з позивачем було проведено лише щодо виплати компенсації за невикористану відпустку, оклад. Вихідна допомога відповідно до вимог ст. 44 КЗпП України не виплачена.
Згідно наданої довідки № 17 від 01 грудня 2014 року (а.с.52), розмір середньомісячного заробітної плати ОСОБА_1 складає 1358,10 грн.
Оскільки, позивача звільнено із скороченням, тому виплата вихідної допомоги відповідно до положення ст. 44 КЗпП України в даному випадку має бути виплачена у розмірі одномісячної заробітної плати.
Враховуючи наведене, підстав для виплати вихідної допомоги у розмірі тримісячної заробітної плати не вбачалось.
За таких обстави, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги в частині виплати вихідної допомоги у розмірі одномісячної заробітної плати, оскільки такі доводи скарги відповідають закону.
З огляду на викладене, оскаржуване рішення підлягає скасуванню в частині стягнення виплати вихідної допомоги у розмірі тримісячної заробітної плати з ухваленням нового рішення в цій частині, яким стягнути з відповідача на користь позивача вихідну допомогу у розмірі одномісячної заробітної плати.
Керуючись ст.ст.303,307,309, 313 ЦПК України, колегія суддів
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Центральне конструкторське бюро «Маяк» задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 04 грудня 2014 року скасувати в частині стягнення на користь ОСОБА_1 вихідної допомоги, ухвалити в цій частині нове рішення наступного змісту.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Центральне конструкторське бюро «Маяк» на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу за один місяць в розмірі одномісячної середньої заробітної плати в сумі 1358 грн. 00 коп.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: