ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2015 року Справа № 25/123/10

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В. (доповідач)

суддівГоголь Т.Г., Дроботової Т.Б.

розглянувши матеріали касаційної скарги Відкритого акціонерного товариства "Мелітопольгаз"

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.11.14

за заявою Відкритого акціонерного товариства "Мелітопольгаз" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню

у справі№25/123/10 Господарського суду Запорізької області

за позовомДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

доВідкритого акціонерного товариства "Мелітопольгаз"

простягнення 11 470 294,10 грн

Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 04.02.15 для розгляду даної справи, сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Добролюбова Т.В. , судді - Гоголь Т.Г., Дроботова Т.Б.

В судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: Яковенко П.А. - за дов. від 19.09.14;

від відповідача: не з'явилися, проте належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" у червні 2010 року заявлений позов про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Мелітопольгаз" 11 470 294,10 грн, з яких: 8 942 058,33 грн борг за поставлений природний газ, 1 006 341,91 грн пеня, 1 053 609,50 грн інфляційні втрати, 468 284,36 грн 3% річних. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказував на порушення відповідачем зобов'язань зі сплати коштів за поставлений в період з січня до грудня 2009 року природний газ за договором №54-06/08-2386 від 31.12.08.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 06.09.10, ухваленим суддею Дьоміною А.В., позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 8 066 701,16 грн боргу за поставлений природний газ, 1 053 609,50 грн інфляційних втрат, 467 224,51 грн 3% річних, 25500,00 грн мита та 236,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення основного боргу у сумі 13 690,25 грн провадження у справі припинено, а в решті позовних вимог судом відмовлено.

На виконання вказаного рішення, Господарським судом Запорізької області 16.09.10 видано наказ. Відкрите акціонерне товариство "Мелітопольгаз" у липні 2014 року звернулось до суду першої інстанції із заявою про визнання наказу від 16.09.10 таким, що не підлягає виконанню на підставі статті 117 Господарського процесуального кодексу України. Обґрунтовуючи свої вимоги заявник посилався на те, що протоколом засідання комісії з питань списання заборгованості № 1 від 20.09.11, відповідно до Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" та Постанови Кабінету Міністрів України від 08.08.11 №894 "Про затвердження порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію" заборгованість перед ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" за договором на постачання природного газу від 31.12.08 №54-06/08-2386 в сумі 8640615,35 грн була списана, однак згідно з повідомленням позивача скерованого на адресу ВДВС за відповідачем рахується борг у розмірі 12599,96 грн.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 03.09.14 (з урахуванням виправлення описки щодо дати винесення ухвали), визнано наказ Господарського суду Запорізької області від 16.09.10 таким, що не підлягає виконанню. Суд першої інстанції виходив з того, що заборгованість за договором від 31.12.08 №54-06/08-2386 була списана, позивач заперечень з приводу списання не висловлював, відтак суд вказав на безпідставність облікування за відповідачем заборгованості у розмірі 12 599,96 грн.

Харківський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Пелипенко Н.М. - головуючого, Івакіна В.О., Камишева Л.М., постановою від 18.11.14, перевірену ухвалу у справі скасував та відмовив у задоволенні заяви відповідача. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до пункту 3 Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.11 № 894 учасники процедури списання упродовж 30 днів після закінчення строку дії Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію", який припинив дію 30.06.12, мали провести звіряння розрахунків і підписати відповідні акти станом на 31.12.11, в яких зафіксувати суму заборгованості, що обліковується в їх бухгалтерському обліку після списання заборгованості. Апеляційний суд також зазначив, що згідно з пунктом 14 частини 1 статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" державна виконавча служба повинна була закінчити виконавче провадження після отримання від боржника відповідних доказів списання суми боргу. Разом з цим, суд апеляційної інстанції установив, що кошти у розмірі 12599,96 грн, які обліковуються у позивача як борг, є сумою державного мита, стягнутого за рішенням суду, втім списання державного мита не передбачено Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" і Постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.11 №894 "Про затвердження порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію". Відтак, суд установив відсутність підстав для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню у відповідності до статті 117 Господарського процесуального кодексу України.

Відкрите акціонерне товариство "Мелітопольгаз" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову у справі скасувати, а ухвалу суду першої інстанції просить залишити в силі. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник вказує на порушення апеляційним судом пунктів 2.1.1, 2.2 статті 2 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію", Постанови Кабінету Міністрів України від 08.08.11 №894 "Про затвердження порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію", статей 42, 43, 32, 33, 43, 11110 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник зауважує на тому, що станом на 31.08.11 заборгованість перед позивачем становила 8640615,35 грн, і відповідно до вказаного Закону цей борг підлягав списанню, у зв'язку з чим, 30.09.11 між сторонами складено акт звіряння розрахунків, створено комісію зі списання заборгованості та відповідно до протоколу від 20.09.11 №1 заборгованість за договором №54-06/08-2386 була списана, про що було повідомлено позивача. Скаржник посилаючись на приписи статей 598, 605 Цивільного кодексу України вказує на те, що позивач не заперечував проти списання спірних коштів, не оскаржене таке списанні і в інший спосіб, однак з повідомлення позивача скерованого до відділу примусового виконання рішень УДВС Головного управління юстиції у Запорізькій області убачається, що за відповідачем обліковується заборгованість у розмірі 12599,96 грн. Скаржник вказує на хибність висновку апеляційного суду про те, що заборгованість у розмірі 12599,96 грн є судовими витратами. Від Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" відзиву на касаційну скаргу судом не отримано. Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., та пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне. Судами попередніх інстанцій установлено, і це підтверджується матеріалами справи, що рішенням Господарського суду Запорізької області від 06.09.10 у цій справі позовні вимоги Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Мелітопольгаз" 11 470 294,10 грн задоволені частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача за договором постачання природного газу від 31.12.08 №54-06/08-2386 основний борг в сумі 8066701,16 грн, 1053609,50 грн інфляційні втрати, 467224,51 грн 3% річних, 25500,00 грн державного мита та 236,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. На виконання цього рішення судом першої інстанції видано наказ від 16.09.10. Судами також установлено, що на підставі наказу від 16.09.10 державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного Управління юстиції у Запорізькій області відкрито виконавче провадження ВП № 22063710. Установлено судами і те, що відповідач частково розрахувався з позивачем, і станом на 31.08.11 його заборгованість перед позивачем становила 8640615,35 грн. Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є заява Відкритого акціонерного товариства "Мелітопольгаз" про визнання наказу від 16.09.10 таким, що не підлягає виконанню. При цьому, заявник фактично не погоджується з наказом в частині 12 599, 96 грн, котрі, на його думку, безпідставно не списані позивачем у відповідності до Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію". За приписами статей 115, 116 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду, що набрало законної сили, є обов'язковим на всій території України і виконується на підставі виданого господарським судом наказу, який є виконавчим документом. Згідно зі статтею 117 Господарського процесуального кодексу України наказ має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження". Господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника, зокрема визнати наказ таким, що не підлягає виконанню. Підстави визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, визначені частиною 4 вказаної норми. Так, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково у разі: 1) якщо його видано помилково; 2) якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником або іншою особою чи з інших причин. Відповідно до статті 1 Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» від 12.05.11 № 3319-VI дія цього Закону поширюється на підприємства незалежно від їхніх форм власності, що виробляють, транспортують і постачають теплову та електричну енергію, надають послуги з диспетчерського управління об'єднаною енергетичною системою України, суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу та електричної енергії за регульованим тарифом, Національну акціонерну компанію "Нафтогаз України" та її дочірні підприємства ДК "Газ України", ДК "Укртрансгаз", ДК "Укргазвидобування", ДАТ "Чорноморнафтогаз" та ДП "Енергоринок". Вказаний Закон набрав чинності з 04.06.11 та відповідно до Прикінцевих положень діяв до 30.06.12. Згідно з пунктом 2.2 статті 2 цього ж Закону підлягає списанню заборгованість, у тому числі встановлена судовим рішенням, з пені, штрафних та фінансових санкцій (три відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам, визначеним у статті 1 цього Закону, на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 1 січня 1997 року до 1 січня 2011 року, і несплачена станом на дату набрання чинності цим Законом. Пунктом 2.5 статті 2 цього ж Закону унормовано, що списання заборгованості відповідно до цього Закону здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Механізм списання заборгованості, у тому числі реструктуризованої, за природний газ та електричну енергію, зокрема із сплати пені, штрафних та фінансових санкцій, що нараховані на заборгованість за природний газ, визначається Порядком списання заборгованості за природний газ та електричну енергію, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.11 № 894. Пунктом 3 названого Порядку передбачено, що учасники процедури списання упродовж 30 днів після закінчення строку дії Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" проводять звіряння розрахунків і підписують відповідні акти станом на 31.12.11, в яких фіксується сума заборгованості, що обліковується в їх бухгалтерському обліку після списання заборгованості. Відповідно до пункту 5 вказаного Порядку учасники процедури списання, крім тих, що зазначені у пункті 4 Порядку, списують заборгованість за природний газ в узгоджених сумах, що обліковуються в їх бухгалтерському обліку та підтверджується актом звіряння заборгованості, який включає загальний обсяг заборгованості та обсяг заборгованості, яку передбачається списати. Пунктом 6 цього ж Порядку передбачено, що кожен учасник процедури списання утворює комісію з питань списання заборгованості, до складу якої обов'язково входить керівник такого учасника, як голова комісії, та головний бухгалтер і яка визначає обсяг заборгованості, що підлягає списанню, у розрізі контрагентів. Списання заборгованості проводиться на підставі протоколів зазначеної комісії, затверджених її головою. Датою списання заборгованості є дата затвердження протоколу. Згідно з пунктом 8 вказаного Порядку учасники процедури списання подають упродовж 10 днів після затвердження зазначеного в пункті 6 цього Порядку протоколу, але не пізніше 31.12.11 кредиторам інформацію про суми списаної заборгованості (основної суми заборгованості, пені, штрафних та фінансових санкцій) в розрізі договорів щодо постачання природного газу, а також видів заборгованості. Таким чином, відповідно до вимог наведеного Закону і Порядку списанню підлягають основний борг, пеня, річні, інфляційні. Як установлено судом апеляційної інстанції, Відкритим акціонерним товариством "Мелітопольгаз" 20.09.11 складено і затверджено протокол № 1 засідання комісії з питань списання заборгованості за природний газ, згідно з яким вирішено списати заборгованість перед ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", в тому числі і за договором на постачання природного газу від 31.12.08 №54-06/08-2386 в сумі 8640615,35 грн. Судом апеляційної інстанції також установлено, що 30.09.11 сторони підписали акт звірки розрахунків. Пунктом 14 частини 1 статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" унормовано, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі списання згідно із Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа. Відтак, державна виконавча служба мала закінчити виконавче провадження після отримання від боржника відповідних доказів списання боргу. Разом з цим, судом апеляційної інстанції установлено, що кошти у розмірі 12599,96 грн, які залишились не списаними та обліковуються як борг є сумою державного мита, і як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, положеннями Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" і Постанови Кабінету Міністрів України від 08.08.11 №894 "Про затвердження порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію" не передбачено можливості списання сум державного мита. За таких обставин, не убачається підстав для припинення обов'язку відповідача зі сплати цих коштів за спірним наказом. Враховуючи те, що судом апеляційної інстанцій не установлено обставин, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, висновок апеляційного суду про відмову у задоволенні заяви відповідача, і як наслідок скасування ухвали суду першої інстанції, визнається правомірним. Доводи скаржника про порушення апеляційним судом приписів статей 598, 605 Цивільного кодексу України, пунктів 2.1.1, 2.2 статті 2 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію", приписів Постанови Кабінету Міністрів України від 08.08.11 №894 "Про затвердження порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію", статей 42, 43, 32, 33, 43, 11110 Господарського процесуального кодексу України не підтверджуються матеріалами справи, а посилання скаржника на те, що кошти у сумі 12599,96 грн не є судовими витратами спростовуються установленим апеляційним судом. Відтак, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги. Витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника. Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.11.14 у справі №25/123/10 залишити без змін.

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Мелітопольгаз" залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т. Добролюбова

С у д д і Т. Гоголь

Т.Дроботова