ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

19 січня 2015 року м. Київ В/800/60/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Цвіркуна Ю.І. - суддя-доповідач,

Ланченко Л.В., Лосєва А.М., Муравйова О.В., Пилипчук Н.Г.,

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Укренерго»

про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого адміністративного суду України від 15.10.2014 року у справі №2а-8713/08/1370

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укренерго»

до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, Головного управління Міндоходів у Львівській області,

третя особа - Національна акціонерна компанія «Надра України «Західукргеологія»,

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укренерго» звернулось із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого адміністративного суду України від 15.10.2014 року у справі №2а-8713/08/1370 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укренерго» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, Головного управління Міндоходів у Львівській області, третя особа - Національна акціонерна компанія «Надра України «Західукргеологія», про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, якою касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області задоволено. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.11.2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2014 року у справі № 2а-8713/08/1370 скасовано. У позові відмовлено.

У заяві про перегляд судового рішення заявник посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, а саме п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Порядку ведення податкового обліку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.09.2004 року №571.

Як приклад неоднакового застосування одних і тих самих правових норм, заявник вказує на ухвали Вищого адміністративного суду України від 22.04.2014 року у справі №2а-447/08/1370, від 22.07.2014 року у справі №2а-2548/10/1370, від 30.09.2014 року у справі №2а-1859/09/1370, від 10.11.2014 року у справі №2а-2544/10/1370, у яких, на думку заявника, названі норми права застосовано інакше та правильно.

Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позову та ухвалюючи постанову від 15.10.2014 року у справі №2а-8713/08/1370, про перегляд якої подано заяву, суд касаційної інстанції виходив з того, що за договором про спільну діяльність платниками збору за геологорозвідувальні роботи є виключно підприємства, які отримали спеціальний дозвіл на користування надрами (надрокористувачі), оскільки цей дозвіл до спільного майна не передавався.

У судових рішеннях, на які вказує заявник, суд касаційної інстанції погоджується із висновками судів про те, що відповідальність за утримання та перерахування податку до бюджету, який було обчислено від спільної діяльності, несе суб'єкт господарювання, якому таким договором було надано повноваження сплачувати податкові зобов'язання, які виникають від такої спільної діяльності.

Згідно із статтею 237 КАС України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом; 3) порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення Вищим адміністративним судом України незаконного судового рішення з питань, передбачених статтею 171-1 цього Кодексу.

З огляду на встановлене, є підстави вважати, що правовідносини у вищезазначених справах є подібними, але судами по-іншому застосовано норми матеріального права.

Убачаючи неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, що потягло різні правові висновки та, відповідно, до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, судова колегія дійшла висновку про необхідність допуску справи до провадження для перегляду Верховним Судом України.

Керуючись статтями 236-240 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Допустити до провадження для перегляду Верховним Судом України справу 2а-8713/08/1370 Львівського окружного адміністративного суду за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укренерго» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, Головного управління Міндоходів у Львівській області, третя особа - Національна акціонерна компанія «Надра України «Західукргеологія», про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та не може бути оскаржена.

Судді Ю.І.Цвіркун

Л.В. Ланченко

А.М.Лосєв

О.В.Муравйов

Н.Г.Пилипчук