Справа № 2-1787/11

Провадження № 2/0182/294/2015

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

09.01.2015 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

у складі: головуючого - судді Шестакової З. С.

при секретарі - Пометій Є.Т.

за участю: позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

відповідача - ОСОБА_3

представника відповідача - ОСОБА_4

третьої особи - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Нікополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, в якості третьої особи ОСОБА_5, про визнання права власності на частину майна подружжя, суд

встановив:

Спочатку ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, в якості третьої особи ОСОБА_5, про встановлення факту проживання однією сім'єю без шлюбу, визнання 8/21 частин домоволодіння АДРЕСА_1 спільною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та визнання права власності на 4/21 частин спірного домоволодіння.

Під час судового засідання позивач неодноразово уточнювала свої позовні вимоги та остаточно просила суд визнати частку по здійсненню реконструкції, обладнання та будівництва житлового будинку та господарських будівель і споруд у домоволодінні АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3. Визнати за нею в рахунок поділу спільного майна подружжя право власності на 3/42 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, а за ОСОБА_3 - право власності на 13/42 частин спірного домоволодіння, та припинити право власності ОСОБА_3 на 8/21 частин домоволодіння АДРЕСА_1.

Свої вимоги мотивує тим, що з 12 вересня 1980 року по 19 серпня 1997 року вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_3, та до травня 2011 року проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу. Від шлюбу подружжя мають повнолітню доньку ОСОБА_6.

22 липня 1982 року ОСОБА_3 після смерті батька ОСОБА_7 отримав свідоцтво про право на спадщину на 1/4 частину житлового домоволодіння АДРЕСА_1. 19 листопада 1985 року він отримав свідоцтво про право на спадщину на 3/4 частину житлового домоволодіння АДРЕСА_1 після смерті матері ОСОБА_8.

30 грудня 1997 року відповідач отримав у власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,0826 га по АДРЕСА_1

За час шлюбу подружжя на земельній ділянці по АДРЕСА_1 побудували для дочки позивача від першого шлюбу ОСОБА_5 житловий будинок літера „А", намет літера „а", підвал літера „Ж", сарай літера „К", гараж літера „З", душ літера „И", вбиральні літера „Г", який в подальшому був на неї переоформлений.

Також, позивач з відповідачем під час шлюбу у червні-липні 1986 року за власні кошти та власноруч обклали цеглою житловий будинок літера „Б", за період з 1990-1995 років обладнали туалетну та ванну кімнату у будинку, реконструювали систему водопостачання і водовідведення, систему опалення, замінили АГВ, труби, батареї, водопровід, побудували намет літера „б", гараж літера „З-1", огорожу, реконструювали підвал літера „В", сарай літера „Д", замощення двору, дворовій водопровід.

Судовою будівельно-технічною експертизою встановлено, що частка здійсненої реконструкції, обладнання та будівництва у спірному домоволодінні складає 13/100 частин від всього домоволодіння АДРЕСА_1.

До травня 2011 року позивач проживала разом з відповідачем за адресою: АДРЕСА_1, та вели спільне господарство. З травня 2011 року ОСОБА_3 почав перешкоджати ОСОБА_1 користуватися та проживати у домоволодінні АДРЕСА_1, тому вона змушена била піти з дому. Іншого житла вона не має, зараз, перебуваючи у похилому віці та постійно хворіючи, вона змушена орендувати житло.

Позивач вважає, що відповідно до ст. 22 КпШС України здійсненні під час шлюбу за рахунок спільного бюджету сім'ї покращення майна внаслідок його реконструкції, переобладнання та будівництва є спільною сумісною власністю подружжя, тому вона, як дружина, має право на 1/2 частину здійснених реконструкцій від 13/100 частин всього домоволодіння, а саме, на 3/42 частин домоволодіння АДРЕСА_1.

Тому, остаточно позивач просила суд визнати частку по здійсненню реконструкції, обладнання та будівництва житлового будинку літера „Б" та господарських будівель і споруд у домоволодінні АДРЕСА_1, що складає 13/100 частин домоволодіння, спільною сумісною власністю подружжя. Визнати за нею в рахунок поділу спільного майна подружжя право власності на 3/42 частин домоволодіння, а за ОСОБА_3 - право власності на 13/42 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, припинивши його право власності на 8/21 частин даного домоволодіння. Стягнути з ОСОБА_3 судові витрати по справі.

Крім того, ОСОБА_1 просила суд поновити строк звернення до суду з позовом про розподіл майна подружжя, оскільки вона вважала, що її право власності не порушується, так як після розірвання шлюбу з ОСОБА_3 вони продовжували проживати разом, спільно користувалися житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 та були пов'язані спільним побутом.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник позовні вимоги ОСОБА_1 не визнали та суду показали, що сторони перебували у шлюбі з 12 вересня 1980 року по 19 серпня 1997 року. З 1992 року ОСОБА_1 почала їздити в Москву на заробітки, де знаходилась до 2005 року. У 1997 році вона особисто вирішила припинити шлюбні стосунки та сама ініціювала розлучення з ОСОБА_3. Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 26 січня 2001 року уклала шлюб з ОСОБА_9, який був зареєстрований в Царицинському відділу ЗАЦС м. Москви.

У 2005 році позивач повернулася до м. Нікополя. ОСОБА_3 дозволив їй тимчасово пожити у будинку до того часу поки вона не знайде іншого житла. Однак шлюбні стосунки вони не поновлювали та не були пов'язані спільним побутом.

Відповідач вважає, що домоволодіння АДРЕСА_1 є його особистою приватною власністю, оскільки набуто ним в порядку спадкування після смерті його батьків.

За спільне життя подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 робили лише косметичний ремонт житлового будинку. Реконструкція, яка проводилась у будинку, була незначна. Будівництво гаражу літера „З-1" і огорожі та благоустрій двору проводились ОСОБА_3 за його особисті кошти та в той час, коли ОСОБА_1 знаходилась у м. Москва.

Житловий будинок літера „Б" був обкладений цеглою батьками відповідача, яки також побудували намет літера „б".

Крім того, ОСОБА_3 та його представник вважають, що ОСОБА_1 пропустила строк звернення до суду з позовом про розподіл майна без поважних причин. Так, шлюб між ними був розірваний 19 серпня 1997 року, а з позовом про розподіл спільного майна вона звернула 10 грудня 2012 року. Тому, просили суд в позові ОСОБА_1 відмовити.

Третя особа ОСОБА_10 просила суд задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 та суду показала, що позивач доводиться їй рідною матір'ю. За життя з ОСОБА_3 позивач намагалася будь-якими засобами заробити гроші для сім'ї, тому вона їздити на заробітки у м. Москва. Вона заробляла гроші, а батько робив ремонт у житловому будинку. До того ж, ОСОБА_1 за власні кошти та особистою працею обклала цеглою житловий будинок літера „Б". Також, подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 зробили реконструкцію у будинку, системи опалення, водопостачання і водовідведення, побудували намет, гараж, огорожу, зробили замощення двору. Після повернення ОСОБА_11 до м. Нікополя, вона проживала разом з відповідачем у житловому будинку АДРЕСА_1 як чоловік та жінка, спільно виховували онука, оскільки мати дитини ОСОБА_12 проживала в м. Запоріжжя. Навесні 2011 року ОСОБА_3 вигнав ОСОБА_1 з дому, тому зараз вона змушена орендувати інше житло.

Заслухавши сторони, допитавши свідків, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (норма статті 22 КпШС України в редакції 1969 року, оскільки спірне майно сторін було побудовано до моменту розірвання шлюбу, тобто до 1997 року) є майно, нажите подружжям за час шлюбу. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 28, 29 КпШС України в редакції 1969 року.

Судом встановлено, що подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі з 12 вересня 1980 року по 19 серпня 1997 року (а.с.6,26).

Від даного шлюбу вони мають повнолітню дочку ОСОБА_12

Під час судового засідання ОСОБА_1 показала, шлюб між нею та ОСОБА_3 у 1997 році був розірваний з метою оформлення на позивача побудованого у 1993 році другого житлового будинку літера „А" за адресою: АДРЕСА_1, оскільки відповідно до діючого на той час законодавства одна особа не мала право мати у власності два будинку. Однак, подружжя не припиняли шлюбні відносини, проживали разом та вели спільне господарство до травня 2011 року.

В той же час, відповідач ОСОБА_3 вважає, що шлюбні стосунки між ними були припинені в 19 серпня 1997 року по ініціативі ОСОБА_1.

Разом з тим, суд не може погодиться з твердженням ОСОБА_3 та поясненнями свідка ОСОБА_12 в цій частині, оскільки вони спростовуються наступним.

Так, свідок з боку відповідача ОСОБА_13 суду показав, що шлюб між подружжям ОСОБА_3 та ОСОБА_1 був розірваний з метою будівництва нового будинку для дочки ОСОБА_5.

Сусіді сторін ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 далі суду аналогічні пояснення та показали, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 проживали разом як чоловік та жінка до 2011 року.

До того ж, факт спільного проживання позивача і відповідача станом на 08.12.2010 року, ведення ними спільного господарства підтверджується актом від 08.12.2010, затвердженого головою квартального комітету № 26 ОСОБА_17 (а.с.13) та довідкою з місця проживання за № 380, виданою 21 червня 2010 року головою квартального комітету № 26 ОСОБА_17 (а.с.16).

Дані докази, які свідчать про те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 після розірвання шлюбу підтримували стосунки, вели спільне господарство, займались вихованням онука, доводять, на думку суду, намір обох сторін підтримувати шлюбні відносини та той факт, що шлюб фактично існував.

Визначаючи, яке саме майно з наявного у подружжя є його спільною сумісною власністю, суд виходить з того, що відповідно до статей 22, 25, 27, 28 КпШС України в редакції 1969 року до такої власності може належати нажите ними в період шлюбу рухоме або нерухоме майно, що за Законом України від 07 лютого 1991 року № 697-ХІІ „Про власність" (який був чинний на час виникнення спірних правовідносин) є об'єктом права приватної власності, а також майно, що належало кожному з подружжя і було визнано спільною сумісною власністю судом.

Нормою частини 1 статті 24 КпШС України передбачено, що майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них.

Як встановлено судом, 22 липня 1982 року ОСОБА_3 набув у власність 1/4 частину домоволодіння АДРЕСА_1 Дніпропетровської області на підставі свідоцтва про право власності на спадщину після смерті батька ОСОБА_7 (а.с.68).

19 листопада 1985 року ОСОБА_3 набув у власність 3/4 частину домоволодіння АДРЕСА_1 Дніпропетровської області на підставі свідоцтва про право власності на спадщину після смерті матері ОСОБА_8 (а.с.67).

На час отримання ОСОБА_3 спадщини після смерті батьків на земельній ділянці, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 був розташований глинобитний житловий будинок жилою площею 53,0 кв.м, підвал літера Б", вбиральня літера „Г", сарай літера „А", водопровід, забори, замощення (а.с.67 зв., 68 зв.).

За час шлюбу подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на земельній ділянці 600 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 побудували житловий будинок літера „А" у 1993 році; намет літера „а", намет літера „б"; підвал літера „Ж" у 1992 році; гараж літера „З", гараж літера „З-1" у 1995 році; сарай літера „К" у 1992 році (а.с.8,9).

На підставі рішення Нікопольської міської ради № 830 від 24 грудня 1997 року ОСОБА_3 отримав у приватну власність земельну ділянку площею 0,0826 га, яка розташована на території Нікопольської міської ради АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю, виданого 30 грудня 1997 року (а.с.10).

Рішенням Нікопольської міської ради народних депутатів № 233 від 16 квітня 1997 року був прийнятий в експлуатацію та проведена реєстрація права власності за ОСОБА_1 на житловий будинок літера „А" розміром 6,54 х 8,78 м, житловою площею 68,5 кв.м, загальною площею 87,5 кв.м, розташований по АДРЕСА_1 (а.с.12).

19 квітня 2006 року на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 19.04.2006 приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу ОСОБА_18 та зареєстрованого у реєстрі за № 1150, ОСОБА_3 продав ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0353 га, що знаходиться в АДРЕСА_1

22 травня 2007 року на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 22.05.2007 приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу ОСОБА_18 та зареєстрованого у реєстрі за № 1437, ОСОБА_1 продала ОСОБА_5 13/21 частин домоволодіння АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0353 га за цією ж адресою. Частина домоволодіння, яка відчужується складається: А-житловий будинок, намет „а", підвал „Ж", сарай „К", гараж „З", душ „И", вбиральня „Г", частина споруджень № 1,3,4,5,6,І.

Під час судового засідання відповідач підтвердив факт відчуження 13/21 частин домоволодіння АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,0353 га за цією ж адресою на користь ОСОБА_5, та показав, що даний житловий будинок будувався безпосередньо для неї.

Встановлюючи обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення ОСОБА_3 та ОСОБА_1 спільного ведення господарства, суд з'ясовує джерело і час набуття зазначеного майна.

Так, в період перебування у шлюбі та спільного ведення господарства ОСОБА_3 та ОСОБА_1 внаслідок трудових та грошових витрат обох з подружжя у 1985 році обклали цеглою житловий будинок літера „Б" в АДРЕСА_1; за період з 1990-1995 замінили ванну, унітаз, зробили ремонт системи опалення із заміною опалювальних радіаторів, частково замінили водопровід, побудували намет літера „б", гараж літера „З-1", сарай літера „Д", огорожу з воротами, провели благоустрій при будинкової території, ремонт водопроводу із заміною труб і установкою лічильника, встановили металеві сходи на горище (а.с.122-139).

Дані обставини підтвердили у судовому засіданні свідки: ОСОБА_19, сусіди - ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16; однокласники ОСОБА_5 - ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, та показали, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, був обкладений цеглою приблизно в 1985 році спільною працею ОСОБА_3 та ОСОБА_1. Також, подружжя зробили капітальний ремонт будинку, замінили водопровід, ванну, унітаз, реконструювали систему водопостачання та опалення, побудували намет, гараж, паркан, провели благоустрій двору.

При цьому, дані свідки пояснили, що ОСОБА_1 намагалась будь-яким шляхом заробляти гроші, в тому числі їздила на заробітки в м. Москва, та через ОСОБА_20 і ОСОБА_22, які у 1996-1997 роках також працювали в м. Москва, передавала в м. Нікополь для сім'ї гроші.

В той же час, суд не приймає до уваги доводи відповідача ОСОБА_3, його представника ОСОБА_4, свідка ОСОБА_23 в тій частині, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, був обкладений цеглою ще за життя батьків ОСОБА_3, а намет літера „б", гараж літера „З-1", огорожа, сарай літера „Д" були побудовані відповідачем під час знаходження ОСОБА_1 в м. Москва.

Як вбачається з свідоцтва про право власності на спадщину за законом після смерті батька відповідача ОСОБА_7, виданого 22 липня 1982 року Другою Нікопольською державною нотаріальною конторою ОСОБА_8 та ОСОБА_3, та свідоцтва про право власності на спадщину за законом після смерті матері відповідача ОСОБА_8, виданого 19 листопада 1985 року Другою Нікопольською державною нотаріальною конторою ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 був розташований глинобитний житловий будинок жилою площею 53,0 кв.м, підвал літера Б", вбиральня літера „Г", сарай літера „А", водопровід, паркан, замощення (а.с.67,68).

З наданого представником відповідача ОСОБА_4 технічного паспорту на житловий будинок АДРЕСА_1, виданого Нікопольським МБТІ 27 липня 1981 року, вбачається, що станом на 14 вересня 1985 року (дата обстеження) житловий будинок „Б" був глинобитний, та домоволодіння складалося з: житлового будинку літера „Б", літньої кухні літера „А", підвалу літера „В", вбиральні літера „Г", водопроводу 1-1, паркану 2-4, сараю „Д" (а.с.141,147,148).

Також, свідок з боку відповідача ОСОБА_13 суду показав, що житловий будинок був глинобитний та ОСОБА_3 з ОСОБА_1 разом обкладали його цеглою.

До того ж, технічним паспортом на 8/21 частин домоволодіння по АДРЕСА_1, виданого на ім'я ОСОБА_3 КП „Нікопольське МБТІ" 24 травня 2007 року (а.с.105,106), та технічним паспортом на 8/21 частин домоволодіння по АДРЕСА_1, виданого на ім'я ОСОБА_3 КП „Нікопольське МБТІ" 25 травня 2013 року на вимогу експерта з інженерно-технічного дослідження Дніпропетровського НДІ судових експертиз (а.с.107-110), визначені будинки, господарські будівлі та споруди спірного домоволодіння, які складаються:

„А" - житловий будинок, 1993 року будування;

„Б" - житловий будинок, 1981 року будування;

„а" - намет;

„б" - намет;

„В" - підвал, 1968 року будування;

„Г" - вбиральня;

„Д" - сарай, 1984 року будування;

„Ж" - підвал, 1992 року будування;

„З" - гараж, 1995 року будування;

„З-1" - гараж, 1995 року будування;

„И" - душ;

„К" - сарай, 1992 року будування;

„Л" - намет;

№ 1,2,4,5,8,9 - огорожі;

№ 3 - водопровід;

№ 6,7 - ворота;

І - замощення.

Отже, всі спірні господарські споруди були побудовані ОСОБА_3 та ОСОБА_1 під час їх шлюбу та задовго до поїздки позивача на заробітки в м. Москву.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У той же час доказів, які б спростовували позовні вимоги позивача ОСОБА_1 та доводили заперечення відповідача проти позову, останнім суду не надано.

Свідки з боку відповідача ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27 та ОСОБА_28 у домоволодінні по АДРЕСА_1. у період перебування ОСОБА_3 і ОСОБА_1 у шлюбі не були та їм невідомо які будівельні роботи у домоволодінні були проведені подружжям.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених ст. 61 ЦПК України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 розпорядився своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Судом по справі була проведена будівельна-технічна експертиза. Згідно висновку № 3017/3018-3 від 01.10.2014 (а.с.161-175) у житловому будинку та господарських будівель та споруд у домоволодінні по АДРЕСА_1., яке належить на праві власності ОСОБА_3, були здійснені реконструкція, обладнання та будівництва, а саме:

· житловий будинок літера „Б" - 18,27 % питома вартість 10 166 грн.;

· намет літера „б" - 100 % питома вартість 3 579 грн.;

· гараж літера „З" - 100 % питома вартість 9 615 грн.;

· сарай літера „Д" - 100 % питома вартість 721 грн.;

· огорожа № 1 (частина) - 100 % питома вартість 837 грн.;

· ворота з хвірткою № 7- 100 % питома вартість 756 грн.;

· дворовий водопровід № 3 - 100 % питома вартість 743 грн.;

· замощення І (частина) - 100 % питома вартість 834 грн., -

частка яких від всього домоволодіння складала 13/100.

Оскільки реконструкція, обладнання та будівництво житлового будинку літера „Б", що належить ОСОБА_3, були здійсненні до визначення часток у домоволодінні АДРЕСА_1 між співвласниками ОСОБА_3 та ОСОБА_5, та в частку ОСОБА_3 (8/21 частин домоволодіння) вже зараховані зазначені побудовані споруди та проведені будівельні роботи, суд визначає частку спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у спірному житловому домоволодінні від всього домоволодіння АДРЕСА_1, яка складає 13/100 його частин.

Отже, відповідно до вимог ст. 22 КпШС України частка по здійсненню реконструкції, обладнання та будівництва житлового будинку літ. „Б" та господарських будівель і споруд у спірному домоволодінні, що складає 13/100 частин от всього домоволодіння АДРЕСА_1, є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1.

Частиною 1 статті 28 КпШС України встановлено, що в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.

Так як ОСОБА_3 та ОСОБА_1 добровільно не домовилися про частки у майні, що є їх спільною сумісною власністю, або поділу майна за взаємною згодою та майнові права й обов'язки подружжя не були визначені укладеною згідно зі ст.27-1 КпШС України угодою (шлюбним контрактом), суд дійшов висновку, що частка ОСОБА_1 у спільній сумісній власності подружжя складається з 1/2 частини від 13/100 частин от всього домоволодіння АДРЕСА_1 та становить 13/200 частин та при округленні дорівнює 3/42 частинам домоволодіння, яке зареєстровано на праві власності за відповідачем ОСОБА_3.

Частка ОСОБА_3 у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1, становить 13/42 частин от всього домоволодіння.

З урахуванням викладених обставин, суд знаходить позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.

Суд також не може взяти до уваги доводи відповідача та його представника про те, що ОСОБА_1 своєчасно не використала своє право власності на спірне майно, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 29 КпШС України для вимог про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, заявлених після розірвання шлюбу, застосовується трирічний строк позовної давності.

Як встановлено судом шлюб між подружжям ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було розірвано 19 серпня 1997 року (а.с.26).

ОСОБА_1 вважає, що вона пропустила строк звернення до суду з позовом про розподіл майна подружжя з поважних причин, оскільки вважала, що її право власності не порушується, так як після розірвання шлюбу з ОСОБА_3 вони продовжували проживати разом, спільно користувалися житловим будинком АДРЕСА_1 та були пов'язані спільним побутом.

Суд приймає до уваги доводи ОСОБА_1, вважає їх доведеними дослідженими судом доказами, тому строк звернення до суду позивача з позовом про розподіл майна подружжя підлягає поновленню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати в сумі 3 056,40 грн. (три тисячі п'ятдесят шість грн. 40 коп.), що складаються з судового збору - 243,60 грн. та витрат на проведення судової будівельно-технічної експертизи 2 812,80 грн. (а.с.185)

Керуючись 10,11,57,60,73,88,209,212,214-215,217-218 ЦПК України, 22,24,28,29 КПШС України в редакції 1969 року, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом про поділ майна подружжя.

Визнати частку по здійсненню реконструкції, обладнання та будівництва житлового будинку літ. „Б" та господарських будівель і споруд у домоволодінні АДРЕСА_1, що складає 13/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3.

Визнати за ОСОБА_1 в рахунок поділу спільного майна подружжя право власності на 3/42 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, яка складається з житлового будинку літера „Б" загальною площею 68,3 кв.м, житловою площею 55,2 кв.м, допоміжною площею 13,1 кв.м; навісу літера „б"; гаражу літера "З"; сараю літера „Д", огорожі № 1 (частина); воріт з хвірткою № 7; дворового водопроводу № 3; замощень І (частина).

Визнати за ОСОБА_3 в рахунок поділу спільного майна подружжя право власності на 13/42 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, яка складається з житлового будинку літера „А", загальною площею 87,1 кв.м, житловою площею 51,9 кв.м; житловий будинок літера „Б" загальною площею 68,3 кв.м, житловою площею 55,2 кв.м, допоміжною площею 13,1 кв.м; намету літера „б"; гаражу літера "З"; сараю літера „Д", огорожі № 1 (частина); воріт з хвірткою № 7; дворового водопроводу № 3; замощень І (частина); підвалу літера „В"; підвалу літера „Ж", вбиральні літера „Г"; споруджень 1-7; намету літера „а"; сараю літера „К"; гаражу літера „З-1"; душу літера „И".

Припинити право власності ОСОБА_3 на 8/21 частин домоволодіння АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати 3 056,40 грн. (три тисячі п'ятдесят шість грн. 40 коп.).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: З. С. Шестакова