У Х В А Л А

                                                  І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

              розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні  в  приміщенні  суду  цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та  ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 27 листопада 2008 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про усунення перешкод та встановлення порядку користування житловим приміщенням та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

В С Т А Н О В И В :

            Рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 27 листопада 2008 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про усунення перешкод та встановлення порядку користування житловим приміщенням та задоволено зустрічний позов ОСОБА_5 і визнано ОСОБА_1 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1.         

           В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове рішення про задоволення їх позовних вимог, визнавши зустрічну позовну заяву ОСОБА_5 такою, що подана з порушенням встановленого порядку судочинства, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків обставинам справи. Апелянти наполягають на тому, що зустрічна позовна заява була подана після попереднього судового засідання, тобто з порушенням строку на її подання, а тому відсутні підстави вважати цей позов вчасно поданим. Вказують, що зустрічний позов не має істотного значення для справи і тільки заплутав вирішення спору, оскільки суд помилково став керуватися нормами Житлового кодексу та не застосував норми Сімейного та Цивільного кодексів України, так як відносини між подружжям, батьками, дітьми та іншими членами сім”ї, родичами регулюються саме нормами зазначених кодексів, а не нормами Житлового кодексу. Апелянти зазначають, що суд розглянув справу та ухвалив рішення не по суті заявлених позивачем ОСОБА_1 вимог, що є підставою для скасування рішення суду. Відповідачка ОСОБА_3 проти волі позивача забрала у нього ключі від квартири, чим самоправно створила перешкоди йому у користуванні квартирою. 

          Вислухавши доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, апеляційний суд приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні первісного позову та задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5 за зустрічним позовом, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 без поважних причин понад шість місяців (з  грудня 2006 року по липень 2008 року) не проживав у квартирі АДРЕСА_1, а тому на підставі ст.ст. 71, 72 ЖК України його необхідно визнати таким, що втратив право користування цією квартирою. Суд вважав, що з цих підстав відповідно не можуть бути задоволеними вимоги ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні спірною квартирою.

Такий висновок суду відповідає встановленим по справі обставинам та грунтується на досліджених в судовому засіданні належних і допустимих доказах.

         Зокрема, обставини щодо відсутності без поважних причин у спірній квартирі ОСОБА_1 підтверджуються актом ЖЕК-6 м. Чернігова від 27 жовтня 2007 року (а.с.27), актом комісії КП „ЖЕК-6” Чернігівської міської ради від 17 червня 2008 року (а.с.62), показаннями свідків та іншими доказами по справі.

         Вирішуючи спір щодо вимог ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні квартирою, про зобов”язання надати ключ від квартири, встановлення порядку користування житловим приміщенням, суд першої інстанції виходив з того, що позивач ОСОБА_1 не довів суду, що такі перешкоди з боку ОСОБА_3 чинились в дійсності і не надав суду належних доказів на підтвердження заявлених вимог, а тому суд прийшов до висновку про необхідність відмови у їх задоволенні.

          Зокрема, з матеріалів справи видно, що за період з грудня 2006 року по січень 2008 року позивачем ОСОБА_1 не надано жодного доказу про підтвердження створення йому відповідачкою ОСОБА_3 перешкод у користуванні спірною квартирою;  що первісному позивачу ОСОБА_1, як на час звернення до суду з позовом  (а.с.1-2), так і у подальшому відповідачі ОСОБА_3 і ОСОБА_5 не чинили перешкод у користуванні спірною квартирою, оскільки останній з 03.12.2007 року постійно працював у м.Києві (а.с.8), проживаючи в квартирі по найму та їздив на вихідні в смт.Попельню Житомирської області, де проживає і в даний час. А твердження ОСОБА_1 про те, що він з 18 жовтня 2007 року не може користуватись спірною квартирою через те, що ОСОБА_3 відібрала ключ від квартири, на думку апеляційного суду, спростовуються наведеними вище обставинами та поясненнями самого ОСОБА_1, які він дав у засіданні апеляційного суду про те, що він не має наміру користуватись спірною квартирою, однак наполягає на поверненні йому ОСОБА_3 ключа від квартири АДРЕСА_1.

           Відсутність ОСОБА_1 без поважних причин в спірній квартирі понад шість місяців підтверджуються також іншими доказами. Зокрема, дані обставини підтверджуються поясненнями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, даних останніми  в засіданні місцевого суду.

          На думку апеляційного суду, звернення ОСОБА_1 у травні - червні 2008 року до Чернігівського МВ УМВС України в Чернігівській області та прокуратури м.Чернігова (а.с.57,58) з приводу перешкод у побаченнях з малолітньою донькою ОСОБА_10, як за місцем знаходження спірної квартири, так і за іншою адресою (у родичів ОСОБА_3), не можуть вважатись перешкодами у користуванні спірною квартирою, оскільки є різними правовими категоріями. Крім того, позивач визначився зі своїм місцем проживання та місцем роботи в іншому населеному пункті.

         Таким чином, наявними доказами підтверджено, що ОСОБА_1 без поважних причин понад шість місяців не проживає в квартирі АДРЕСА_1.

         Не можуть бути визнані законною підставою для скасування рішення суду посилання апелянтів на те, що суд безпідставно прийняв до розгляду зустрічну позовну заяву ОСОБА_5, оскільки з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 був залучений до участі в справі в якості співвідповідача в попередньому судовому засіданні 30 квітня 2008 року (а.с.34), а тому він не мав можливості подати зустрічну позовну заяву на стадії проведення попереднього судового засідання.

         Посилання апелянтів на те, що суд при вирішенні спору не повинен був керуватися нормами Житлового кодексу, є необгрунтованими, оскільки норми саме даного Закону  регулюють правовідносини, які виникли між сторонами і є спірними.

         Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування рішення суду, яке ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

         Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В :

          Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відхилити.

          Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 27 листопада 2008 року залишити без змін.

          Ухвала набуває чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України впродовж двох місяців з дня набрання нею законної сили.

      Головуючий:                                                                            Судді: