Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

з участю:                ОСОБА_1, ОСОБА_2

            розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Менського районного суду Чернігівської області від 30 вересня 2008 року по справі за позовом Закритого акціонерного товариства „Український мобільний зв'язок” до ОСОБА_1 про стягнення боргу по оплаті за користування послугами мобільного зв'язку, -

      в с т а н о в и в:

             У серпні 2008 року Закрите  акціонерне товариство „Україниський мобільний зв”язок” звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1  про стягнення боргу по оплаті за користування послугами мобільного зв”язку, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до укладених з відповідачем  договорів НОМЕР_1 та НОМЕР_2 від 08.05.2007 року та додаткових угод до них, ОСОБА_1 користувався  послугами мобільного зв”язку і мав  регулярно оплачувати обслуговування мобільних телефонів. Проте,  відповідач належним чином взяті на себе зобов”язання не виконував, внаслідок чого утворилась заборгованість за послуги мобільного зв”язку у сумі 153,84 грн. 

           У зв”язку з порушенням відповідачем договірних зобов”язань,   позивач просив стягнути з ОСОБА_1 згідно  до п. п. 1.1. та 1.3. додаткових угод до договорів  договірну санкцію у сумі 1611, 12 грн.; відповідно до  ст.36 Закону України „Про телекомунікації” та  п.4.2 п.4 Договору  -  пеню у розмірі облікової ставки Національного Банку України у розмірі 1 грн.52 коп; заборгованість за надані порслуги - у сумі  153,84 грн. та судові витрати по справі.

            Рішенням Менського районного суду Чернігівської області від 30 вересня 2008 року позовні вимоги ЗАТ „Український мобільний зв'язок” задоволені в повному обсязі: стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за послуги мобільного зв'язку  153 грн. 84 коп., пеню - 1 грн. 52 коп., договірну санкцію - 1611 грн. 12 коп., а всього - 1766 грн. 48 коп. на користь ЗАТ „Український мобільний зв'язок”; стягнуто судовий збір  в сумі 25 грн. 50 коп. та 30 грн. у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

             В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Менського районного суду Чернігівської області від 30 вересня 2008 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, та стверджує, що  обставини, на які послався суд в рішенні,  є недоведеними.

              Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що поза увагою суду залишилося питання про причини та строк фактичного розірвання ним з позивачем договірних відносин. Зокрема, апелянт зазначає, що  в липні 2007 року ним на адресу  позивача було направлено повідомлення про розірвання договору про надання послуг мобільного зв'язку від 07 травня 2007 року у зв'язку з порушенням ЗАТ „УМЗ” умов договору щодо надання послуг зв'язку, так як його номер в травні-липні 2007 року неодноразово відключався  і він отримував неякісні послуги. Оскільки апелянт офіційної відповіді на зазначене повідомлення не отримав, він у вересні 2007 року повторно подав  позивачеві  повідомлення з аналогічними вимогами про розірвання договорів, а тому,  враховуючи неодноразові порушення умов договору позивачем, вважає договір розірваним на підставі п.2.3.4. договору з липня 2007 року. Ненадання відповіді на його звернення апелянт розцінює як підтвердження позивачем своїми діями факту розірвання між ними договірних відносин.

         На думку апелянта, посилання позивача на п.1.3 додаткової угоди про „припинення” дії основного договору в зв'язку з несплатою наданих абоненту послуг та відповідальність по сплаті договірної санкції є безпідставним, оскільки згідно розрахунку період прострочення заборгованості вказаний з 01 жовтня по грудень 2007 року, тобто період, коли фактично були розірвані договірні стосунки. Також апелянт вважає, що суд, відмовивши в задоволенні його клопотання про витребування від позивача  документів про зарахування та використання коштів за його номером, про причини відключення його номерів та про розгляд його повідомлень,  всупереч вимог ст. 10 ЦПК України позбавив його можливості  надання доказів на підтвердження необгрунтованості вимог позивача.

              Вислухавши суддю - доповідача, пояснення  учасників судового розгляду, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга  підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

      Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ЗАТ „Український мобільний зв'язок”, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач неналежно виконував свої обов'язки перед позивачем відповідно до укладеного між ними договору та виходив з положень ст. 526 ЦК України, відповідно до якої зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства.

Проте,  з такими висновками  суду першої інстанції не погоджується апеляційний суд, за таких підстав.

Відповідно до вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України.

Відповідно до ст.213, 214 ЦПК України рішення суду  повинно бути законним і обгрунтованим.  Обгрунтованим є рішення,  ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. При ухваленні рішення суд з"ясовує наявність  обставин, якими обгрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; наявність інших фактичних  даних, які мають значення для вирішення справи, а також доказів на їх підтвердження; правовідносин, які випливають із встановлених обставин; правових норм, які регулюють ці правовідносини.

 В порушення зазначених вимог процесуального закону, суд першої інстанції   неповністю з"ясував обставини, які мають значення для справи,  внаслідок чого  правовідносинам, які існують між сторонами,  дана невірна юридична оцінка.

 Відповідно п.п.1,2 ч.1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції  і ухвалення  нового рішення або зміни рішення є неповне з"ясування  обставин, що мають значення для справи та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.

 Апеляційним судом встановлено,  що 07 травня 2007 року сторони уклали договір НОМЕР_1, НОМЕР_2 про надання послуг мобільного зв'язку та додаткові угоди до договорів про надання послуг мобільного зв'язку, відповідно до яких відповідач зобов'язався регулярно сплачувати вартість наданих послуг. Зазначені договори  та  додаткова угода до них  ніким не оспорювались,  у встановленому порядку  не визнані недійсними і є чинними.

          Як вбачається з матеріалів справи, відповідач неналежно виконував свої договірні обов'язки, що підтверджується рахунками за телекомунікаційні послуги (а.с. 6-8), внаслідок чого утворилась заборгованість за отримані послуги  у сумі 153 грн.84 коп.,  розмір її не спростовується доводами апеційної скарги і цю суму боргу апеляційний суд  вважає обрахованою вірно.  Розрахунок пені у сумі  1 грн.52 коп. також позивачем здійснений правильно і відповідно до ст.36 Закону України  „Про телекомунікації”, згідно  п.4.2 п.4 Договорів та яка обчислена  від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного Банку України.

          Відповідно до розрахунку ЗАТ „Український мобільний зв'язок”,  сума договірної санкції становить 1611, 12 грн. по обом договорам - по 805,76 грн за 294 дні по кожному договору.  Саме ці кошти були стягнуті оскаржуваним рішенням з відповідача, проте такий висновок суду першої інстанції є хибним і суперечить дійсним обставинам справи, зважаючи на наступне.

           Як встановлено апеляційним судом, пунктом 1.3. додаткової угоди передбачено, що коли дія основного договору припиняється  в зв'язку з несплатою наданих абоненту послуг зв'язку, абонент сплачує договірну санкцію за кожен день, що залишився до закінчення терміну дії основного договору, починаючи з дня припинення його дії. Строк дії договорів був визначений  протягом 365 днів -  з 08.05.07. по 08.05.08. 

             Апеляційним судом встановлено, що надання послуг мобільного зв”язку відповідачеві було припинено позивачем  згідно до п.1.3 додаткової угоди  та    на підставі п.5.2 основного договору  остаточно лише  30 грудня 2007 року і саме з 30 грудня 2007 року  договори вважаються достроково розірваними,  і до закінчення їх дії залишався строк з 31 грудня 2007 року  по 08 травня 2008 року включно  - 130 днів. Договірна санкція  згідно п.1.3. додаткових угод становить:  2,74 грн. х  130 днів =356,2 грн. Відповідно  по двом договорам  договірна санкція складає: 356,2 грн. х 2 = 712,4 грн.  Нарахування позивачем договірної санкції  до розірвання договору та до  остаточного припинення надання послуг,  пунктом 5.2 основного договору та пунктом  1.3. додаткової угоди не передбачено і є неправомірним.

           Зазначені обставини, які є суттєвими для справи, судом першої інстанції не були встановлені і не досліджувались, що призвело до помилкового вирішення спору.

            Як вбачається з матеріалів справи, загальна сума боргу за отримані послуги складає  153 грн.84 коп., а сплатити договірну санкцію за умовами договорів та додаткових угод до них, позивач має   у сумі 712,40 грн., що  у 4,7 разів перевищує  суму самого боргу. 

            Встановлена позивачем  договірна санкція за своєю правовою природою, відповідно до  положень  ст.ст.549, 550, 551 ЦК України,    є різновидом неустойки, а тому, зважаючи на обставини даної справи та матеріальний стан відповідача, який є пенсіонером МВС України та  має статус особи 1 категорії, постраждалої внаслідок Чорнобільської катастрофи, апеляційний суд вважає за необхідне,  на підставі ч.3. ст.551 ЦК України, зменшити розмір нарахованої відповідачеві договірної санкції з 712,40 грн. до 300 гривень, змінивши в цій частині оскаржуване рішення.  В іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.            

             Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд,  

                                                         В и р і ш и в:

             Апеляційну скаргу ОСОБА_1  задовольнити частково.

            Рішення Менського районного суду Чернігівської області від 30 вересня 2008 року  змінити в частині стягнення  договірної санкції, стягнувши з ОСОБА_1 на користь закритого акціонерного товариства  "Український мобільний зв"язок" договірну санкцію у сумі 300 грн.

           В іншій частині рішення суду залишити без змін.

           Рішення набирає законної сили з моменту  проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним  законної сили.

Головуючий:                                          Судді: