ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2014 р. Справа № 804/18934/14

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

при секретарі судового засіданняПанченко Я.І.

за участю представників сторін: від позивача: Коваленко В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «КІРОВОГРАДСЬКІ ЗОРІ» до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання витини певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

17.11.2014р. Приватне підприємство «КІРОВОГРАДСЬКІ ЗОРІ» звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області та просить:

- визнати протиправними дії податкової інспекції щодо неприйняття податкової декларації з ПДВ за липень 2014р. позивача;

- зобов'язати відповідача визнати податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2014р. податковою звітністю позивача, прийняти її до обліку та включити декларацію з ПДВ до бази даних Міністерства доходів і зборів України;

- зобов'язати відповідача відновити подання засобами електронного зв'язку в електронній формі податкової звітності позивача.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 13.08.2014р. поштою кур'єром позивачем було направлено податкову звітність за липень 2014р., але податкова інспекція з незрозумілих підстав не отримала звітності та конверт повернувся із відміткою «у звязку із закінченням терміну», тобто податкова відмовилася від отримання «кур'єрської доставки». Також 16.07.2014р. позивачем було направлено до ДПІ електронний договір про визнання електронних документів, але квитанція №2 не надійшла. Такі дії відповідача щодо неприйняття податкової декларації з ПДВ з липень 2014р. позивач вважає протиправними та такими, що суперечать ст.ст.48,49 ПК України, ст.19 Конституції України та просить зобов'язати відповідача визнати податкову декларацію з ПДВ за липень 2014р. податковою звітністю позивача, прийняти її до обліку та включити до бази даних Міндоходів України, окрім того, просить і зобов'язати відповідача відновити подання засобами електронного зв'язку в електронній формі податкової звітності позивача, так як згідно з наказом ДПА України від 10.04.2008р. №233, яким затверджено Інструкцію з підготовки та подання документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, розірвання договору в односторонньому порядку з боку контролюючих органів не передбачено.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлений належним чином 24.11.2014р., однак 11.12.2014р. надав до канцелярії суду клопотання про розгляд справи без участі представника податкової інспекції, в порядку письмового провадження із урахуванням наданих заперечень, в яких просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі посилаючись на те, що згідно наявної у податковому органі інформації поштова кореспонденція з 01.08.2014р. по теперішній час від позивача не надходила, а, отже, прийняття такої звітності та подальша її обробка є неможливою, твердження відповідача про відмову в отриманні конверту із податковою звітністю за липень 2014р. є сумнівним, бо на конверті, який позивач надав до суду, причиною повернення є відмітка «за закінченням терміну зберігання». Щодо договору про визнання електронних документів відповідач посилається на те, що відновити подання засобами електронного зв'язку в електронній формі податкової звітності позивача не є можливим через те, що не отримання позивачем квитанції №2 про підписання договору від 16.07.2014р. №160720141 вказує на не розірвання договору, а на його не укладення.

Згідно ч.4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Враховуючи наведене, заявлене відповідачем клопотання про розгляд даної справи без участі представника податкової інспекції, вислухавши думку представника позивача з приводу заявленого відповідачем вказаного клопотання, строки розгляду і вирішення справи, встановлені ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача у відповідності до вимог ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом у ході судового розгляду справи встановлені наступні обставини у даній справі.

Приватне підприємство «КІРОВОГРАДСЬКІ ЗОРІ» 17.04.2014р. зареєстровано як юридична особа за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Криворізька,буд. 16-А, квартира 48, перебуває на обліку як платник податків та обов'язкових платежів з 18.04.2014р. у ДПІ в Красногвардійському районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, є платником податку на додану вартість, що підтверджується копією виписки з ЄДРПОУ від 22.04.2014р. та копією витягу з реєстру платників ПДВ від 20.05.2014р. (а.с.18-19).

16.07.2014р. Приватним підприємством «КІРОВОГРАДСЬКІ ЗОРІ» було направлено до податкової інспекції договір про визнання електронних документів №160720141 від 16.07.2014р. та отримано квитанцію №1 - «документ збережено на центральному рівні», що підтверджується копією відповідного договору та копією квитанції №1 від 16.07.2014р. (а.с.6-8).

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено і представником позивача, квитанція №2 про підписання вищевказаного договору на адресу позивача на надходила.

13.08.2014р. позивачем, у зв'язку з не отриманням квитанції №2, було направлено на адресу податкової інспекції поштою податкову декларацію з ПДВ за липень 2014р., але конверт повернувся з відміткою - «закінчення терміну зберігання», що підтверджується копією фіскального чеку та описом поштового вкладення від 13.08.2014р., а також оригіналом конверту з відміткою відділення поштового зв'язку про повернення поштового конверту (а.с.15-17,32).

Позивач вважає, що дії податкової інспекції щодо неприйняття податковою інспекцією податкової декларації з ПДВ за липень 2014р. є протиправною відмовою податкової інспекції від отримання «кур'єрської доставки» та просить зобов'язати відповідача визнати вказану податкову декларацію податковою звітністю позивача, прийняти її до обліку і включити її до бази даних Міндоходів України, окрім того, зобов'язати також відновити подання засобами електронного зв'язку в електронній формі податкової звітності позивача.

Заслухавши представника позивача, який брав участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення позову.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо неприйняття податкової декларації позивача з ПДВ за липень 2014р. та зобов'язання визнати вказану податкову декларацією податковою звітністю позивача, прийняти її до обліку та включити до бази даних Міндоходів України, суд виходить з наступного.

У відповідності до п.49.1 ст.49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Згідно до п.49.3 ст.49 ПК України податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів:

а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;

б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених п.48.3 та п.48.4 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають - п.49.8 ст. 49 ПК України.

Відповідно до п.49.9 ст.49 ПК України за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

Також згідно із п.4.12 Методичних рекомендацій щодо приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в органах ДПС України, які затверджені наказом від 19.06.2012р. №516, при надходженні на адресу відповідного органу державної податкової служби податкової звітності поштовим відправленням, звітність приймається загальним відділом, реєструється датою надходження до ДПІ та у день отримання або не пізніше наступного робочого дня, якщо документ надійшов у неробочий час, передаються до підрозділів приймання та обробки податкової звітності для подальшого опрацювання.

Так, як встановлено із матеріалів справи, начальником управління ІТ та обліку платників та начальником адміністративно-господарського відділу надані відповіді на службові записки від 05.12.2014р. про те, що поштою від ПП «КІРОВОГРАДСЬКІ ЗОРІ» з 01.08.2014р. по теперішній час поштові конверти не надходили та від загального відділу звітність позивача по ПДВ за липень 2014р. не надходила (а.с.28-29).

З огляду на викладене, доводи позивача про відмову податкової інспекції щодо неприйняття податкової декларації з ПДВ за липень 2014р. є неспроможними, так як належних та допустимих доказів на підтвердження того, що податковою інспекцією було отримано податкову накладну з ПДВ за липень 2014р. та відмовлено в її прийнятті позивачем суду не надано.

При цьому, судом не можуть бути прийняті до уваги та покладені в основу даного судового рішення надані позивачем на підтвердження направлення поштою на адресу податкової інспекції податкової декларації з ПДВ за липень 2014р. згідно опису поштового вкладення, фіскального чеку про відправку від 13.08.2014р. та ні би то повернення вказаної декларації на адресу позивача по закінченню строку зберігання з огляду на те, що опис поштового вкладення не містить посилань на направлення саме податкової декларації з ПДВ за липень 2014р., оригінал конверту наданий пустим, що не дає суду можливості пересвідчитися в тому, що позивачем була у даному конверті направлена саме податкова декларація з ПДВ за липень 2014р., сам конверт також не містить будь-яких відміток про дату його повернення на адресу позивача(а.с.15-17,32).

Також є безпідставними і посилання позивача на те, що вказана податкова декларація з ПДВ за липень 2014р. направлялась кур'єром та податкова інспекція відмовилася від отримання «кур'єрської доставки», оскільки будь-яких доказів на відправку вказаної податкової декларації за допомогою кур'єрської доставки позивачем жодних доказів не надано.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що факт неприйняття податковою інспекцією податкової декларації з ПДВ за липень 2014р. позивачем не доведений належними та допустимими доказами, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача щодо неприйняття податкової декларації позивача з ПДВ за липень 2014р. та зобов'язання відповідача визнати таку податкову декларацією податковою звітністю, прийняти її до обліку та включити до бази даних Міндоходів України не підлягають задоволенню.

Також не можуть бути задоволені і позовні вимоги позивача про зобов'язання відповідача відновити подання засобами електронного зв'язку в електронній формі податкової звітності позивача виходячи з наступного.

Відносини у сфері надсилання, прийняття та обробки електронних документів врегульовані Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», Законом України «Про електронний цифровий підпис», наказом ДПА України від 10.04.2008р. №233, яким затверджено Інструкцію з підготовки і податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку (далі - Інструкція).

Статтею 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» визначено, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо:

- електронний цифровий підпис підтверджено з використанням

посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису;

- під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису;

- особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті.

Призначення електронного цифрового підпису визначено ст.4 вказаного вище Закону, а саме: електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється із використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб'єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.

Відповідно до п.1 розділу І Інструкції з підготовки і податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженою наказом ДПА від 10.04.2008р. №233 подання податкових документів в електронному вигляді - це подання податкових документів до органів ДПС у визначеному для документообігу порядку за умови включення платника податків до системи подання податкових документів в електронному вигляді.

За приписами п.1 розділу ІІ вказаної Інструкції, платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, засобу КЗІ, керуючись цією Інструкцією та договором.

Так, у відповідності до п.5.1-п.5.5 розділу Ш вищевказаної Інструкції передбачено, що платник податків:

- отримує в будь-якому включеному до системи подання податкових документів в електронному вигляді акредитованому центрі сертифікації ключів посилені сертифікати відкритих ключів посадових осіб юридичної особи, що мають право підпису (керівника, бухгалтера), та печатку юридичної особи. Платник податків фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності може обмежитись одним ключем ЕЦП. Особисті ключі знаходяться на ключових (електронних) носіях, що зберігаються в таємниці;

- отримує в органі ДПС за місцем реєстрації або на WEB-сайті ДПА чи регіональної ДПА текст примірного договору про визнання електронних документів (додаток 1), безкоштовне спеціалізоване програмне забезпечення формування та подання до органів ДПС податкових документів в електронному вигляді;

- ознайомившись з редакцією договору, заповнює необхідні реквізити, у тому числі вписує свою електронну адресу, підписує та скріплює печаткою два примірники договору (для фізичної особи суб'єкта підприємницької діяльності за наявності печатки);

- надає до органу ДПС за місцем реєстрації підписані та скріплені печаткою два примірники договору та посилені сертифікати відкритих ключів на електронному носії;

- після підписання договору в органі ДПС за місцем реєстрації отримує один примірник договору. При цьому ставить підпис у журналі обліку договорів про визнання електронних документів (додаток 2) для засвідчення того, що платнику податків було повернуто його примірник договору.

Отже, аналіз наведених вище норм чинного законодавства свідчить про те, що укладення договору про визнання електронних документів є обов'язковою передумовою для визнання поданих в електронному вигляді документів.

Між тим, як видно із матеріалів справи, позивачем не було надано суду доказів виконання вищевказаних умов чинного законодавства та вчинення позивачем дій направлених на підписання вищевказаного договору про визнання електронних документів, отримання свого примірника договору та реєстрації його у журналі обліку договорів у податковому органі у відповідності до вимог п.5.1-5.5 розділу Ш вищенаведеної Інструкції.

При цьому, слід зазначити, що надана позивачем копія договору від 16.07.2014р. №160720141 про визнання електронних документів не може бути доказом його укладення з огляду на те, що вказаний договір не був підписаний сторонами, не був скріплений печатками, примірник договору під підпис не був отриманий позивачем у органі ДПС згідно до вимог Інструкції, що не спростовано представником позивача у ході судового розгляду справи належними та допустимими доказами.

Враховуючи ті обставини, що позивачем не був укладений договір про визнання електронних документів у порядку та у спосіб, визначений п.5.1-5.5 розділу Ш Інструкції, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про зобов'язання відповідача відновити подання засобами електронного зв'язку в електронній формі податкової звітності позивача без укладення відповідного договору є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Водночас, ч. 1 ст. 71 вказаного Кодексу також покладає і обов'язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги і заперечення.

Представником позивача у ході судового розгляду справи не було надано жодних доказів та не наведено жодних підстав, які б підтверджували факт неприйняття відповідачем податкової звітності позивача з ПДВ за липень 2014р. з урахуванням того, що позивачем належних та допустимих доказів щодо направлення податкової звітності поштою не надано.

Також позивачем не доведено належними доказами і правомірність заявлення позовних вимог про зобов'язання відновити подання податкової звітності позивача засобами електронного зв'язку в електронній формі без укладення відповідного договору про визнання електронних документів з урахуванням вищенаведених норм Закону України «України «Про електронний цифровий підпис» та п.5.1-5.5 розділу Ш Інструкції.

Окрім того, слід зазначити, що суд критично ставиться до доводів позивача щодо повернення податкової декларації з ПДВ за липень 2014р. поштовим конвертом з відміткою пошти - «із закінченням терміну зберігання» з огляду на те, що орган державної податкової служби має у своєму штаті загальний відділ, який здійснює прийняття відповідної податкової звітності від платників податків, а тому поштова кореспонденція не може зберігатися на поштовому відділенні без доказів будь-якого вручення адресатові, при цьому, позивач, як платник податків і обов'язкових платежів до бюджету не позбавлений був можливості та зобов'язаний був вчинити дії, направлені на подання податкової звітності іншим шляхом, зокрема, шляхом подання податкової звітності з ПДВ за липень 2014р. особисто до загального відділу контролюючого органу.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення ( дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Проаналізувавши надані суду документи та осопрювані дії відповідача щодо неприйняття податкової декларації позивача з ПДВ за липень 2014р. з урахуванням ч. 3 ст. 2 вищевказаного Кодексу, суд приходить до висновку про те, що відповідачем не було вчинено будь-яких протиправних дій щодо неприйняття податкової звітності позивача за вказаний період, з урахуванням вищевикладених встановлених у ході судового розгляду справи обставин та аналізу норм чинного законодавства, а тому у адміністративного суду відсутні правові підстави для задоволення даного позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що рішення прийнято на користь суб'єкта владних повноважень, у зв'язку з чим судові витрати понесені позивачем не підлягають стягненню з державного бюджету відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12,71,72, 86, 94, 122, 160, 161, 162, 163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «КІРОВОГРАДСЬКІ ЗОРІ» до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання витини певні дії - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 22.12.2014р.

Суддя С.О. Конєва