ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

22 січня 2015 року м. Київ справа № 800/14/15

Суддя Вищого адміністративного суду України Винокуров К.С., вирішуючи питання про прийняття позовної заяви ОСОБА_1 до Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України про зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України як до суду першої інстанції з позовом, у якому просив:

- зобов'язати Верховну раду України та Кабінет Міністрів України визнати прикінцеві положення до Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» як такі, що погіршують соціальне та майнове становище позивача і не відповідають Конституції України;

- зобов'язати відповідачів виключити з пункту 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» пункт дозволяючий Кабінету Міністрів України застосування для норм і положень статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 і 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» так званих «наявних фінансових ресурсів та місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування»;

Відповідно до частини 4 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України Вищому адміністративному суду України як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України визначені у статті 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно із частиною першою статті 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо:

1) законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України;

2) актів Вищої ради юстиції;

3) дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції;

4) рішень, дій чи бездіяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Зазначеними нормами визначено вичерпний перелік справ, віднесених до повноважень Вищого адміністративного суду України, чітко визначено коло суб'єктів владних повноважень, чиї рішення, акти, дії чи бездіяльність можуть бути оскаржені до Вищого адміністративного суду як суду першої інстанції.

З огляду на викладене, позовні вимоги позивача, пред'явлені до Кабінету Міністрів України не підсудні Вищому адміністративному суду України як суду першої інстанції, тому в цій частині позовна заява підлягає уточненню щодо визначення кола відповідачів, дії чи бездіяльність яких можуть бути оскаржені до Вищого адміністративного суду України.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов - звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.

Пунктом 4 частини 1 статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог згідно з частинами четвертою і п'ятою статті 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Згідно із частиною п'ятою статті 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України Вищий адміністративний суд України за наслідками розгляду справи може:

1) визнати акт Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України незаконним повністю або в окремій його частині;

2) визнати дії чи бездіяльність Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України протиправними, зобов'язати Верховну Раду України, Президента України, Вищу раду юстиції, Вищу кваліфікаційну комісію суддів України вчинити певні дії.

3) застосувати інші наслідки протиправності таких рішень, дій чи бездіяльності, визначені статтею 162 цього Кодексу.

Вказаною нормою визначено вичерпний перелік повноважень Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Перевіривши матеріали позовної заяви на предмет її відповідності вимогам статей 105, 106, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що зазначена позовна заява не відповідає вимогам частини 4 статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки позовна заява не підписана позивачем або його представником із зазначенням дати її підписання.

Також, всупереч вимогам пункту 4 частини 1 статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачем в прохальній частині позовної заяви не зазначено вимог щодо кожного з відповідачів.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу згідно з ч. 4 ст. 105 Кодексу адміністративного судочинства України, який має формулюватися максимально чітко і зрозуміло.

Обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги - це конкретні юридичні факти, з настанням яких суб'єкти публічного права вступають між собою у спірні правовідносини.

У позовній заяві ОСОБА_1 не зазначений чіткий і зрозумілий зміст позовних вимог згідно з ч. 4 ст. 105 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, не вказано в чому полягає протиправна дія чи бездіяльність відповідача і викладу обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, не вказано, на захист яких прав, свобод чи інтересів позивача у публічно-правових відносинах подано цей адміністративний позов та не вказано в чому полягає порушення його прав, свобод та інтересів з боку відповідача, тобто не наведено правового обґрунтування вимог.

Частиною 2 ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази, а в разі неможливості - зазначає докази, які не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів.

В порушення наведеної норми позивач не надав суду жодного доказу, яким би міг підтвердити протиправність дій чи бездіяльності відповідачів та не зазначено причини неможливості їх надання.

Згідно з частиною 1 статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надсилається особі, що звернулася із позовною заявою.

Отже, враховуючи зазначене, позовну заяву ОСОБА_1 необхідно залишити без руху та надати строк для усунення недоліків - направлення до суду виправленої належним чином позовної заяви разом з її копіями та копіями всіх документів, що приєднуються до неї, відповідно до кількості відповідачів.

Керуючись ст. ст. 105, 106, 108, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України,-

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху та встановити строк для усунення недоліків до 06 березня 2015 року.

У разі не усунення зазначених недоліків позовної заяви у встановлений судом строк відповідно до статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява буде повернута та вважатиметься неподаною.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Вищого адміністративно

суду України К.С. Винокуров