ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" січня 2015 р. м. Київ К/9991/40343/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу ОСОБА_2

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.12.2010

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2011

у справі № 2а-8338/10/1370 (1445/11/9104)

за позовом Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова

до ОСОБА_2,

третя особа: Управління Державної автомобільної інспекції м. Львова

про стягнення заборгованості з податку власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14.12.2010, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2011, позов задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь місцевого бюджету заборгованість зі сплати податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в сумі 46090 грн.

ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. Посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права: ч.ч. 1, 2 ст. 2, ч. 1 ст. 6, ст. 17, ч. 2 ст. 21, ч. 3, п.п. 1-5 ч. 4 ст. 50, п. 1 ч. 1 ст. 109, п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для звернення податкового органу з позовом про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості з податку з доходів фізичних осіб в сумі 46090 грн. слугувала несплата останнім податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів під час здійснення першої реєстрації автомобілів 2001 року випуску - Volkswagen T4 (державний номерний знак НОМЕР_1) та Mercedes-Benz Vito 110 (державний номерний знак НОМЕР_2).

В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_2 посилається на те, що автомобілі Volkswagen T4 та Mercedes-Benz Vito 110 зареєстровані на його ім'я невідомою особою без його відома, ці автомобілі він не придбавав та в Україну не ввозив, заяви про державну реєстрацію ввезених в Україну транспортних засобів не складав та не підписував. Суди не взяли до уваги інформацію про те, що прокуратурою Львівської області проводиться слідство у кримінальній справі № 181-0290, порушеній щодо службових осіб Львівського ВРЕР УДАІ ГУ МВСУ у л/о за фактом зловживання ними службовим становищем та перевищення службових повноважень за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 364, ч. 1 ст. 365 Кримінального кодексу України, та за фактом підроблення документів та використання невстановленими особами підроблених документів за ознаками злочинів, передбачених ч.ч. 1, 3 ст. 358 Кримінального кодексу України.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що ОСОБА_2 є власником автомобілів Volkswagen T4 (державний номерний знак НОМЕР_1) та Mercedes-Benz Vito 110 (державний номерний знак НОМЕР_2). Згідно з розрахунком суми податку з власників транспортних засобів під час здійснення першої реєстрації транспортних засобів в Україні сума податку, що підлягає сплаті, становить 46090,00 грн., однак оплата податку 15.10.2009 в сумі 21610 грн. та від 16.10.2009 в сумі 21480 грн. не здійснена (за даними інформації щодо фізичних осіб, якими проведено сплату податку з власників транспортних засобів через відділення ЗГРУ Приватбанк м.Львов не знайдено в базі прийнятих платежів). Оскільки сума податку з власників транспортних засобів не надходила до бюджету, тому відповідачем не виконаний обов'язок щодо сплати цього податку, який підлягає стягненню в дохід місцевого бюджету.

Однак таких висновків суди попередніх інстанцій дійшли без повного та всебічного з'ясування обставин справи.

Згідно ст.1 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи, а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та/або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до ст. 2 цього Закону є об'єктами оподаткування.

Відповідно до ч. 1 статті 5 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» від 11.12.1991 № 1963-XIІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) (далі - Закон) податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується фізичними особами - перед проведенням першої реєстрації в Україні транспортних засобів.

Відповідно до ч.4 ст. 5 Закону фізичні особи - платники податку зобов'язані пред'являти органам, що здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію, зняття з обліку або технічний огляд транспортних засобів, квитанції або платіжні доручення про сплату податку за попередній (у разі здійснення сплати) та за поточний роки, а платники, звільнені від сплати цього податку, - відповідний документ, що дає право на користування цими пільгами.

Відповідно до ч. 6 Закону у разі відсутності документів про сплату податку або документів, що дають право на користування пільгами, перша реєстрація в Україні, реєстрація, перереєстрація, зняття з обліку і технічний огляд транспортних засобів не провадяться.

У відповідності до абз.13 п.8 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів» від 07.09.1998 № 1388 державна реєстрація транспортних засобів проводиться за умови сплати їх власниками передбачених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів), а також внесення в установленому порядку платежів за проведення огляду транспортних засобів, державну реєстрацію (перереєстрацію), зняття з обліку, відшкодування вартості бланків реєстраційних документів та номерних знаків.

Системний аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що платником податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, які вперше реєструються в Україні, є юридичні та фізичні особи, які здійснюють першу їх реєстрацію. Так, передумовою першої реєстрації транспортних засобів закон визначає пред'явлення особами, які здійснюють першу реєстрацію, органам, які здійснюють таку реєстрацію, квитанцій або платіжних доручень про сплату податку за попередній (у разі здійснення сплати) та за поточний роки. Відсутність документів про сплату податку є умовою, за якою перша реєстрація в Україні транспортних засобів не може бути здійснена.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з даними управління ДАІ відповідачем проведено першу реєстрацію в Україні вищезазначеного транспортного засобу, але при цьому за інформацією ЗГРУ Приватбанку м.Львова, наданою до податкового органу, податку до місцевого бюджету не сплачено.

Проте судами попередніх інстанцій не було досліджено питання щодо здійснення першої реєстрації транспортного засобу таким органом без належної сплати податку з власників транспортних засобів, враховуючи, що така реєстрація є порушенням вимог законодавства.

З огляду на те, що відповідач заперечує факт звернення до реєстраційного органу із письмовою заявою про реєстрацію транспортних засобів та відсутності в нього права власності на такі транспортні засоби суди мали вжити заходів для належного з'ясування цих обставин, зокрема витребувати з відповідного реєстраційно-екзаменаційного підрозділу Державтоінспекції, яким здійснювалася реєстрація, докази щодо звернення особи із письмовою заявою про реєстрацію транспортних засобів, щодо переліку документів, поданих цією особою для такої реєстрації, в т.ч. документів, що посвідчують особу заявника, підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (правомірність придбання) транспортних засобів, які визначаються як обов'язкові п. 8 Прядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388.

Судами також не досліджено питання щодо належного повідомлення податковим органом відповідача про наявність несплаченого податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у спірній сумі у порядку, передбаченому Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ.

Порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, згідно із ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи судам слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

З огляду на те, що відповідач в касаційній скарзі вказує на проведення досудового слідства Прокуратурою Львівської області у кримінальній справі, порушеній щодо службових осіб Львівського ВРЕР УДАІ ГУ МВС за фактом зловживання ними службовим становищем та перевищення службових повноважень, суди також повинні перевірити наведену інформацію.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.12.2010 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2011 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Львівського окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун