Справа №2-А-2\2008

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2008 року       Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у

складі: головуючої - судді Старжинської О.Є., суддів: Висоцької Г.А., Закутського В.І. при секретарі - Ніколаєнко Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вознесенську адміністративну справу за позовомОСОБА_1, ОСОБА_2до управління праці та соціального захисту населення Вознесенської міської ради,   Головного управління праці і    соціального захисту Миколаївської обласної державної адміністрації, Кабінету Міністрів України про захист соціальних  прав  шляхом  визнання бездіяльності  противоправною та зобов'язання здійснити перерахунок розміру разової щорічної грошової допомоги до 5 травня та забезпечити її виплату

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2007 року позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись до суду із позовами до управління праці та соціального захисту населення Вознесенської міської ради (надалі - відповідач-1), Кабінету Міністрів України (надалі -відповідач-2) про захист соціальних прав шляхом визнання бездіяльності противоправною та зобов'язання здійснити перерахунок розміру разової щорічної грошової допомоги до 5 травня та забезпечити її виплату.

В обґрунтування своїх вимог позивачі зазначали, що є учасниками бойових дій, які мають право на отримання разової щорічної грошової допомоги до 5 травня, яким відповідач управління праці та соціального захисту населення Вознесенської міської ради призначив та проводив нарахування цієї суми у розмірі, передбаченому Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" - 280 грн.

Посилаючись на те, що відповідач-1 з 09.07.2007 року у зв'язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення про визнання неконституційним положення статті 29 цього Закону не призначив разову грошову допомогу до 5 травня у розмірі, передбаченому Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" , а відповідач -2 Кабінет Міністрів України не виділив кошти на ці цілі, позивачі просили позов задовольнити, визнавши бездіяльність противоправною та зобов'язати здійснити перерахунок розміру разової грошової допомоги до 5 травня та забезпечити її виплату.

Враховуючи, що предметом оскарження не є бездіяльність стосовно певного з позивачів або обставинами, що стосуються виключно певного позивача, суд визнав згадані позови однорідними.

З урахуванням цього, а також позиції позивачів, що полягає у об'єднанні зусиль з метою відстоювання своїх соціальних прав, суд ухвалив про об'єднання згаданих позовів в одному провадженні.

Ухвалою суду від 16.01.2008року як співвідповідач по справі залучено Головне управління праці і соціального захисту Миколаївської обласної державної адміністрації надалі-відповідач 3).

В судове засідання позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 не зявилися, суду надали заяву про розгляд справи за їх відсутності та про підтримання позовних вимог.

Представник відповідача - управління праці та соціального захисту населення Вознесенської міської ради - в судове засідання не зявився, суду надав заяву про розгляд справи у його відсутність та про невизнання позову, зазначаючи, що після прийняття рішення Конституційним Судом України по справі про соціальні пільги змін в Державний бюджет України щодо механізму встановлення розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, яка є державною соціальною виплатою та збільшення коштів на ці цілі з Державного Бюджету України внесено не було, що унеможливлює реалізацію права на її перерахунок та виплату.

Представник відповідача - Кабінету Міністрів України - в судове засідання не з'явився, судом належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, причину неявки суду не повідомив.

Представник відповідача - Головне управління праці і соціального захисту Миколаївської обласної державної адміністрації в судове засідання не з*явився, судом належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, причину неявки суду не повідомив. Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню. Матеріалами справи встановлено, що позивачі є учасниками бойових дій, які мають право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, яким відповідач управління праці та соціального захисту населення Вознесенської міської ради призначив та проводив нарахування цієї суми у розмірі, передбаченому Законом України "Про Державний бюджет України на 2007рік" - 280 грн.

З 09.07.2007 року у зв'язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення про визнання неконституційним положення статті 29 цього Закону управління праці та соціального захисту населення Вознесенської міської ради при зверненні позивачів не призначило державну допомогу у розмірі, передбаченому Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (в редакції 2007 року), а відповідач -2 Кабінет Міністрів України не виділив кошти на ці цілі шляхом підготовки проекту закону про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" та при прийнятті Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" не передбачив бюджетне призначення на взяття зобов'язань для виконання Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року щодо соціальних гарантій зазначеній категорії громадян.

Інше (додаткове) правове регулювання відносин, ніж передбачено Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", встановлено діючими законами.

Так, згідно ч.5 ст.12 Закону України від 22.10.1993 року "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (в редакції 2007 року) щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Розмір мінімальної пенсії за віком, з якої потрібно обчислювати зазначену допомогу цим Законом, не передбачено. Статтею 17 розділу 4 "Заключні положення" Закону " Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачено, що фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

Розмір мінімальної пенсії за віком фактично в останнє встановлювався Постановою Верховної Ради України №49/96 від 20.02.1996 року "Про порядок введення в дію статей 10, 33, 34 Закону України "Про оплату праці" та встановлення мінімального розміру пенсій за віком", якою з урахуванням пункту 5 Указу Президента України "Про грошову реформу в Україні" цей показник встановлювався у сумі 15 гривень.

Законом України від 15 липня 1999 року "Про підвищення мінімального розміру пенсії" він визначався в сумі 24 грн. 90 коп.

Постановами Кабінету Міністрів України:

- №1686/2000 від 10 листопада 2000 року "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат пенсіонерам" -збільшувався мінімальний розмір пенсії, передбаченої для обчислення трудових пенсій за віком.

- № 741/2001 від 27 червня 2001 року "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних

виплат пенсіонерам" - збільшувався розмір трудових пенсій.

- № 279/2002 від 13 березня 2002 року "Про підвищення розмірів пенсій, призначених

відповідно до Закону України" Про пенсійне забезпечення"" та № 544/2003 від 15 квітня 2003

року "Про підвищення розмірів трудових пенсій" - збільшувався мінімальний розмір пенсії,

передбачений для обчислення трудових пенсій і в кожному з перелічених випадків це

збільшення проводилось за рахунок коштів Пенсійного Фонду України.

При цьому в Законі України від 15 липня 1999 року, постановах Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2000 року, від 27 червня 2001 року, від 13 березня 2002 року, від 15 квітня 2003 року зазначалося, що збільшення мінімального розміру пенсії у кожному випадку не застосовується для визначення розмірів соціальних пенсій, надбавок, підвищень та інших доплат до пенсій.

09 липня 2003 року був прийнятий Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яким було запроваджено термін мінімальна пенсія - державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом. Використання ж терміну "мінімальна пенсія за віком" цей Закон не передбачає взагалі. Вказаний в статті 28 цього Закону мінімальний розмір пенсії за віком у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. У частині 1 статті 6 Закону зазначено, що непрацездатні громадяни, крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення, мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством. Аналіз Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту", Постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 року "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремих категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" свідчить, що розмір надбавок, підвищень, доплат та інших додаткових видів грошової компенсації різним категоріям осіб, визначається у кожному конкретному випадку окремо, чітко встановленими нормами. Таким чином, питання визначення величини мінімальної пенсії за віком, що застосовується для обчислення розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня особам, яким встановлено статус "учасник бойових дій", має бути вирішено в законодавчому порядку .

Таким чином, щодо правовідносин, що виникли у зв'язку з прийняттям 09.07.2007 року рішення Конституційним Судом України, який дійшов висновку про звуження змісту та обсягу існуючого права учасників бойових дій на отримання зазначеної соціальної виплати, має застосовуватись Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту" ( в редакції, що діяв в 2007 році) з врегулюванням законодавчо питання визначення величини мінімальної пенсії за віком. Відповідно до ст.152 Конституції України закони та інші правові акти, які за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення ним рішення про їх неконституційність.

Щорічна разова грошова допомога до 5 травня, як державна соціальна виплата, згідно Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту" виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України і заперечення відповідача щодо відсутності бюджетних асигнувань для задоволення вимог позивачів є необгрунтованим, оскільки невиконання чи неналежне виконання законів про виплати через відсутність грошей для виплати не є підставою для виправдання. В даному випадку, в національному законодавстві мають бути визначені межі та спосіб здійснення відповідного права органів державної влади діяти з метою забезпечення громадян мінімальним ступенем захисту, на який вони, згідно з принципом верховенства права, мають право в демократичному суспільстві. Бездіяльність щодо реалізації права позивачів на нарахування щорічної разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі, передбаченому ч.5 ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту" є порушенням, в результаті недотримання державою в особі відповідача Кабінету Міністрів України своїх позитивних обов'язків ( це такий обов'язок, коли держава повинна діяти таким чином, щоб захистити соціальні права людини), що створило для позивачів ситуації непевності стосовно реалізації ними зазначеного права .

Тому, доводи відповідача про відсутність механізму нарахування щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2007 рік, не можуть бути підставою для невиконання вимог законів. Виходячи з принципу верховенства права, який забороняє суду відмовляти в захисті порушеного права людини і зобов'язує суд поновити порушене право, навіть у випадку, якщо в нормах матеріального права такого не передбачено, позов підлягає задоволенню.

В позові до відповідача-3 має бути відмовлено на підставі ст. 17-1 Закону України від 22 жовтня 1993 року «Про правовий статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», якою визначено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня здійснюють органи праці та соціального захисту населення.

На підставі викладеного, враховуючи, що рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними, керуючись ст.ст. 156-161 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Визнати противоправною бездіяльність управління праці та соціального захисту населення Вознесенської міської ради щодо нарахування та виплати позивачам ОСОБА_1,ОСОБА_2 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2007 рік.

Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Вознесенської міської ради здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1,ОСОБА_2 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2007 рік.

Визнати противоправною бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо забезпечення проведення виплат позивачам щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2007 рік, у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", що визнані неконституційними та зобов'язати забезпечити виплату ОСОБА_1,ОСОБА_2 разової щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2007 рік.

В позові ОСОБА_1, ОСОБА_2до Головного управління праці і соціального захисту Миколаївської обласної державної адміністрації про захист соціальних прав шляхом визнання бездіяльності противоправною та зобов'язання здійснити перерахунок розміру разової щорічної грошової допомоги до 5 травня та забезпечити її виплату - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку в апеляційний адміністративний суд Одеської області через міськрайонний суд з дня її оголошення шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів і апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.