Справа № 161/13238/14-к Провадження №11-кп/773/54/15 Головуючий у 1 інстанції: Квятковський М. С.

Категорія: ч. 1 ст. 286 КК України Доповідач: Хлапук Л. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2015 року м. Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі:

головуючого -судді Хлапук Л.І.,

суддів - Фідрі О.М., Борсука П.П.,

при секретарі - Власюк О.С.,

з участю прокурора - Довжика Р.С.,

обвинуваченої - ОСОБА_1,

її захисника ОСОБА_2,

потерпілого - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження №11-кп/773/54/15 за апеляційними скаргами прокурора прокуратури Луцького району Волинської області та потерпілого ОСОБА_3 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 грудня 2014 року яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка смт. Торчин Луцького району Волинської області, жителька АДРЕСА_1, громадянка України, одружена, працююча бухгалтером у Луцькому міськрайонному відділі лабораторних ДУ "Волинського ОЛЦДСЕУ", несудима, яка

виправдана за ч. 1 ст. 286 КК України за недоведеністю її винуватості у вчиненні злочину, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної і моральної шкоди залишено без розгляду.

Вироком вирішено долю речових доказів.

Під час апеляційного розгляду кримінального провадження апеляційний суд, -

в с т а н о в и в :

Досудовим розслідуванням ОСОБА_1, обвинувачувалась в тому, що близько 22 години 21 травня 2014 року, рухаючись автомобілем "Фіат", державний номерний знак НОМЕР_1, по вул. Лісовій в с. Гаразджа, Луцького району Волинської області, в напрямку с. Струмівка до Т-подібного нерегульованого перехрестя з головною дорогою "Н-22", сполученням "Устилуг-Луцьк-Рівне", що має по дві смуги руху в кожному напрямку, в порушення п. 1.3.; пп. "а", п. 2.1.; та пп. "б" п. 2.3. Правил безпеки дорожнього руху України керувала транспортним засобом, не маючи посвідчення водія.

В порушення п.16.11 вищевказаних правил проігнорувала дорожній знак пріоритету 2.1 - "Дати дорогу" не зупинилась та виїхала на головну дорогу - вул. Рівненську с. Струмівка, не надавши перевагу у русі фургону малотонажному-В, марки "Опель Мовано", державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням потерпілого ОСОБА_3, який рухався по головній дорозі.

Внаслідок цього дані транспортні засоби зіткнулись, а ОСОБА_3 було спричинено середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Вироком Луцького міськрайонного суду від 11 грудня 2014 року ОСОБА_1 було виправдано в інкримінованому кримінальному правопорушенні в зв'язку з недоведеністю її винуватості в ньому.

Прокурор у кримінальному провадженні, потерпілий ОСОБА_3 не погодились з даним вироком. Вважають його необґрунтованим, винесеним на неповно з'ясованих обставинах справи, при невзятті до уваги судом показань ряду свідків: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, які вказували на обвинувачену, як на особу, що вчинила ДТП. Прокурор крім того вважає, що висновок суду у вироку не відповідає встановленим фактичним обставинам справи.

Просять вирок скасувати, ухвалити новий, яким ОСОБА_1 визнати винною за ч. 1 ст. 286 КК України. Потерпілий крім того прохає повністю задовольнити заявлений ним до обвинуваченої цивільний позов.

В своїх запереченнях обвинувачена ОСОБА_1 та її захисник ОСОБА_2 вважають апеляції безпідставними а вирок законним та обґрунтованим. Тому просять залишити його без зміни.

Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку і доводи апеляцій, прокурора та потерпілого ОСОБА_3, які їх підтримали, обвинувачену і її захисника, які прохали залишити вирок без зміни, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляції не підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 17, 22 КПК України провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне відстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їх правових позицій, вони мають рівні права по збиранню і поданню доказів.

Обов'язок доведення винуватості особи лежить саме на стороні обвинувачення.

При цьому відповідно до ст. 62 Конституції України таке обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, або доказах здобутих незаконним шляхом.

Виходячи з даних вимог закону, суд підставно виправдав ОСОБА_1 за недоведеністю вчинення нею передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України злочину.

Досудовим слідством ОСОБА_1 вмінялось керування автомашиною "Фіат" та порушення правил дорожнього руху, що призвело до травмування потерпілого ОСОБА_3 Однак доказів, які з достовірністю стверджували це суду надано не було.

Сама обвинувачена, свідок ОСОБА_8 заявляли про те, що в момент дорожньо транспортної події за кермом автомашини "Фіат" державний номерний знак НОМЕР_1 знаходився ОСОБА_8, а ОСОБА_1 перебувала на сидінні пасажира. І тому інкримінованого їй злочину вчинити не могла.

Обвинувачення, твердячи про протилежне, посилається на показання свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3

Між тим потерпілий ОСОБА_3, свідок ОСОБА_4 - водій і пасажирка автомашини "Опель Мовано" державний номерний знак НОМЕР_2 - учасниці ДТП не бачили, хто був за кермом автомашини "Фіат". Хоча і заявляють, що після ДТП поблизу неї знаходились ОСОБА_1 та ОСОБА_8

За словами потерпілої і даного свідка саме ОСОБА_8 був схвильованим та каявся в тому, що скоїв ДТП.

Свідки обвинувачення ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, прибули на місце події після ДТП. Хто був за кермом автомашини "Фіат" також не бачили.

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що показань свідків ОСОБА_6 і ОСОБА_5 про те, що зі слів якогось незнайомця їм відомо про керування жінкою автомашиною "Фіат" в момент автопригоди, без встановлення особи цього незнайомця і його допиту явно не достатньо для обвинувачення ОСОБА_1

Не є доказом цього, як вірно зазначив у вироку суд, і показання свідка ОСОБА_7 про признання їй ОСОБА_1 у знаходженні за кермом автомашини у момент аварії. Як заявляє даний свідок вона бачила обвинувачену після ДТП за 50 метрів від місця зіткнення машин. Та посилала її на місце автопригоди дізнатись чи немає травмованих.

Дані показання спростовуються самою обвинуваченою, яка заявляла, що ОСОБА_7 не бачила, подібної розмови не вела. Після ДТП разом із ОСОБА_8 знаходилась на місці події.

Про перебування обвинуваченої саме там стверджували в своїх показаннях і свідки ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_5

Всі представленні обвинуваченням докази судом першої інстанції досліджено повно і всебічно. А оскільки обвинувачення не здобуло і не представило суду першої інстанції достатньо доказів, які б стверджували вчинення ОСОБА_1 інкримінованого злочину, останній підставно виправдав ту за ч. 1 ст. 286 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України.

Винесений судом першої інстанції виправдувальний вирок відповідає вимогам ст. 374 КПК України, підстав для його скасування немає.

А питання про повернення речового доказу - автомашини "Опель Мовано" матері потерпілого, яке він піднімає в своїй апеляції, можливо вирішити в порядку виконання вироку при представленні документів про право власності.

Керуючись, ст. 404-405, 407 КПК України, апеляційний суд,-

ухвалив:

Апеляційні скарги прокурора прокуратури Луцького району Волинської області та потерпілого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 грудня 2014 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 3 місяців з дня її проголошення.

Головуючий:

Судді: