Апеляційний суд Рівненської області
_______________________________________________________
У Х В А Л А
Іменем України
03 лютого 2015 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі:
Головуючого судді - Піскунова В.М.
суддів - Маринича В.К., Іващука В.Я.
засудженої - ОСОБА_1
та її захисника - ОСОБА_2
потерпілої - ОСОБА_3
та її представника - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Рівне кримінальну справу за апеляцією засудженої ОСОБА_1 та її захисника - адвоката ОСОБА_2 на вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 21 листопада 2014 року, -
Встановила:
Вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 21 листопада 2014 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка та жителька АДРЕСА_1, громадянка України, з базовою вищою освітою, одружена, непрацююча, раніше не судима, визнана винною у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст.125 КК України та засуджена до покарання у виді штрафу у розмірі 800 /вісімсот/ гривень.
На підставі п.1 ч.1 ст.49, ч.5 ст.74 КК України ОСОБА_1 звільнено від призначеного покарання у зв'язку із закінченням строків давності.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на правову допомогу у розмірі 6000 /шість тисяч/ гривень.
Згідно вироку суду, ОСОБА_1 26 березня 2008 року близько 06 год. 00 хв. на ринку по вул.Незалежності в смт.Гоща Рівненської області під час конфлікту з ОСОБА_3 з метою спричинення тілесних ушкоджень умисно нанесла останній удар рукою в ліве око та декілька ударів по руках, а також не менше двох ударів візком для перевезення товарів по спині і ногах, спричинивши потерпілій тілесні ушкодження які відповідно до висновку судово - медичної експертизи відносяться до легких тілесних ушкоджень.
В поданих на вирок суду апеляціях:
-захисник засудженої - адвокат ОСОБА_2 просить вирок суду скасувати, а кримінальну справу закрити на підставі п.2 ст.6 КПК України (в ред.1960 року) за відсутністю в діях її підзахисної складу злочину. Вказує, що при розгляді кримінальної справи не було дотримано вимог кримінально - процесуального закону. Зазначає, що судом першої інстанції не було виконано вказівок, викладених в ухвалі Апеляційного суду Рівненської області від 20 травня 2014 року щодо зазначення форми вини ОСОБА_1, зокрема, щодо умислу дій ОСОБА_1 на заподіяння легких тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_3 Крім того, на думку захисника засудженої суд, не навів мотивів, з яких визнав одні докази достовірними та відкинув інші, не врахував що свідки допитані з ініціативи потерпілої вказували на наявність тілесних ушкоджень, які не були відображені в судово - медичному обстеженні. Стверджує, що таким чином, суд поверхнево оцінив обставини справи. Також вказує, що суд безпідставно, всупереч вимогам процесуального законодавства, стягнув із засудженої на користь потерпілої ОСОБА_3 понесені витрати на правову допомогу, оскільки в судовому порядку питання стягнення таких витрат уже вирішувалося;
- засуджена ОСОБА_1 просить оскаржуваний вирок по обвинуваченню її за ч.1 ст.125 КК України скасувати, а кримінальну справу закрити, за відсутністю в інкримінованих їй діях складу злочину. Стверджує, що справа порушена з порушенням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та що конфлікт з ОСОБА_3 стався із-за необережності останньої, а не з її умислу. Зокрема, зазначає, що не розминувшись на ринку у вузькому проході ОСОБА_3 зачепилася рукою з візком за її залізні трубки, які зажали їй руку разом з візком, про що підтвердила сама потерпіла ОСОБА_3 і її свідок ОСОБА_5 у суді. На думку засудженої, також є безпідставним цивільний позов потерпілої, оскільки останній не відповідає дійсності.
Заслухавши доповідь судді, доводи засудженої ОСОБА_1 та її захисника на підтримку своїх апеляцій, щодо скасування вироку суду та закриття провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу злочину, давши оцінку запереченням потерпілої та її представника проти поданої засудженою та її захисником апеляцій, дослідивши доводи викладені у поданій захисником засудженої апеляції, перевіривши матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляції захисника засудженої - адвоката ОСОБА_2 та самої засудженої ОСОБА_1 до задоволення не підлягають, виходячи з наступного.
Вимоги апеляцій засудженої та її захисника стосовно закриття кримінальної справи за відсутності складу злочину ОСОБА_1 в інкримінованому їй діянні не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду, останні слід розцінювати критично.
Відповідно до положень ст.323 КПК України (в ред. 1960 року) вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Вирок є обґрунтованим, якщо він постановлений на матеріалах, всебічно досліджених і правильно оцінених судом, а висновки суду про подію злочину, винуватість чи невинуватість підсудного з достовірністю випливають з цих матеріалів.
Незважаючи на невизнання вини ОСОБА_1, її винуватість в умисному нанесенні ОСОБА_3 легких тілесних ушкоджень обґрунтовуються сукупністю досліджених в судовому засіданні й детально наведених у вироку доказів, яким суд дав належну оцінку в тому числі:
· показаннями потерпілої ОСОБА_3, яка підтвердивши надані неї у ході досудового слідства покази повідомила, що 26 березня 2008 року близько 06 год. ранку на ринку по вул.Незалежності в смт.Гоща Рівненської області ОСОБА_1 нанесла їй легкі тілесні ушкодження, з приводу чого 27 березня 2008 року вона звернулася в Гощанську ЦРЛ;
· показаннями свідка ОСОБА_5, яка також підтвердивши свої показання надані в ході досудового слідства, пояснила суду що наприкінці березня 2008 року близько 06 год. 00 хв. ранку вона приїхала на ринок й побачила, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 виникла сварка з приводу того, що вони не розминулися у проході ринку. Вказала, що під час сварки ОСОБА_1 один раз вдарила рукою по обличчю ОСОБА_3, скрутила їй руку, а потім ще декілька разів ударила візком по нозі та передпліччі. Від цього, у ОСОБА_3 напухло обличчя, рука, а під лівим оком утворився синець;
· показаннями свідка ОСОБА_6, який пояснив що з ним ОСОБА_1 їздила на базари, а 26.03.2008 року він став свідком конфлікту між нею та ОСОБА_6, початку якого він не бачив, однак ствердив, що бачив як ОСОБА_1 декілька разів нанесла удари в область спини та ніг ОСОБА_3 візком для перевезення товарів. Зазначив, що цих ударів було не менше двох;
· показаннями свідка ОСОБА_7, який пояснив що в кінці березня 2008 року став свідком того, як ОСОБА_1 на базарі смт.Гоща вдарила не менше двох разів металевим візком ОСОБА_3 в область спини;
Вище вказані свідки зазначили, що вони знаходилися на відстані 3-5 метрів від місця події.
Крім того з показань свідків:
· ОСОБА_8 вбачається, що вона працювала у Гощанській ЦРЛ і коли у березні 2008 року до неї в оглядовий кабінет звернулася ОСОБА_3 то виявила в останньої синці на лівій стороні тіла, а саме синець під оком, набряклість руки, гематому на коліні. ОСОБА_3 пояснила їй, що йде на прийом до травматолога, оскільки її на ринку за день до цього побила ОСОБА_1;
· ОСОБА_9 вбачається, що весною 2008 року вона о другій половині дня гуляла з дитиною на вулиці, де зустріла ОСОБА_3, котра поверталася з ринку, вона помітила, що у останньої були тілесні ушкодження, а саме: підбите ліве око, підпухлий палець, її рука була набрякла. ОСОБА_3 скаржилася на біль у нозі й повідомила їй, що її побила ОСОБА_1;
· ОСОБА_10 пояснила, що їй стало відомо від мешканців смт.Гоща (сусідів ОСОБА_1.) що ОСОБА_3 на ринку смт.Гоща побила ОСОБА_1 Свідок також пояснила, що ОСОБА_1 неодноразово нав'язливо вимагала у неї надати в суді неправдиві покази на її користь, а саме повідомити, що вона у цей день також була з нею на ринку й бійки між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 не було.
·
Також, вина ОСОБА_1 підтверджується й сукупністю слідуючих доказів.
Так, з постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 05.04.2008 року винесеної ДІМ Гощанського РВ УМВС України за ст.296 КК України (т.1 а.с.5) вбачається, що 27.03.2008 року в чергову частину надійшла заява ОСОБА_3 про те, що 26.03.2008 року на ринку в смт.Гоща ОСОБА_1 нанесла їй тілесні ушкодження. Проведеною перевіркою було встановлено в діянні ОСОБА_1 ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП України та ознаки злочину, передбаченого ч.1 ст.125 КК України.
Згідно висновку судово - медичної експертизи за № 682 від 20.05.2011 року наявні тілесні ушкодження на тілі потерпілої ОСОБА_3 такі, як - пошкодження зв'язок міжфалангових суглобів ІІ-ІІІ-ІV пальців лівої кисті, синець над 2 міжфаланговим суглобом ІІІ пальця, синець в ділянці ІV міжп'ястного проміжку (якої кисті лікарями не відмічено), синець на лівому передпліччі, забій лівого колінного суглобу, синець по тильній поверхні лівої руки, синець з зовнішньої сторони лівого ока в середині якого садно, - які відносяться до легких тілесних ушкоджень, - виникли від дії тупого (тупих) предмету (предметів) х обмеженою контактуючою поверхнею, й могли утворитися в час та за обставин вказаних у справі. (т.1 а.с.50, 51).
Отже, досліджені судом показання свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 щодо обставин та події вчинення злочину повністю узгоджуються між собою та матеріалами справи, а тому обґрунтовано покладені в основу вироку суду першої інстанції.
При цьому колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно не взяв до уваги показання свідка ОСОБА_11 щодо не нанесення ОСОБА_1 ударів потерпілій з покликанням на те, що вони спростовуються показаннями інших свідків по справі, зокрема ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, котрі ствердили що бачили, як ОСОБА_1 наносила удари ОСОБА_3, а також іншими дослідженими доказами.
Щодо оголошених показань свідка ОСОБА_12, то колегія суддів розцінює їх критично в частині того, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відбулась лише сварка 26.03.2008 року, оскільки вони спростовуються показаннями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5 та іншими матеріалами справи.
Отже, невизнання вини ОСОБА_1 та її пояснення, згідно яких тілесних ушкоджень вона потерпілій не спричиняла, спростовуються наявними у справі доказами та свідчать про спробу ухилитися від кримінальної відповідальності.
Наведеними вище доказами, у своїй сукупності, повністю спростовуються й твердження ОСОБА_1 вказані у поданій нею апеляції, щодо подій інкримінованого їй злочину, зокрема її версії, що ОСОБА_3 сама зачепилася рукою з візком за її залізні трубки, які зажали їй руку разом з візком, та визнання цього самою потерпілою ОСОБА_3 та її свідком ОСОБА_5 у суді. Показань як самої потерпілої ОСОБА_3, так і свідка ОСОБА_5, які б стверджували версію ОСОБА_1 щодо подій інкримінованого їй злочину колегією суддів не добуто.
Щодо тверджень захисника засудженої - адвоката ОСОБА_2 про недотримання вимог кримінального - процесуального закону при розгляді справи, зокрема - не виконання вказівок викладених в ухвалі Апеляційного суду Рівненської області від 20 травня 2014 року щодо зазначення форми вини ОСОБА_1, стосовно умислу її дій на заподіяння легких тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_3, то вони не заслуговують на увагу з огляду на слідуюче.
З вироку Рівненського міського суду Рівненської області від 21 листопада 2014 року вбачається, що судом сформульовано обвинувачення яке відповідає диспозиції ч.1 ст.125 КК України. Зокрема, чітко зазначено, що засудженою умисно було нанесено тілесні ушкодження потерпілій - "ОСОБА_1 на ринку по вул.Незалежності в смт.Гоща Рівненської області під час конфлікту з ОСОБА_3 з метою спричинення тілесних ушкоджень умисно нанесла останній удар рукою в ліве око та декілька ударів по руках, а також не менше двох ударів візком" (т.2 а.с.188).
Допитані у суді свідки ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 спростували факт отримання тілесних ушкоджень потерпілою з необережності. Навпаки, з показів наведених свідків вбачається, що дії засудженої були спрямовані саме на умисне заподіяння легких тілесних ушкоджень. Вказані покази свідків повністю узгоджуються і з іншими матеріалами кримінальної справи, зокрема - показаннями потерпілої ОСОБА_3, свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та висновками судово - медичної експертизи.
Покликання захисника засудженої, що судом не наведено мотивів, з яких визнано одні докази достовірними а інші відкинуто, не врахувавши що свідки допитані з ініціативи потерпілої вказували на наявність тілесних ушкоджень, які не були відображені в судово - медичному обстеженні, таким чином, поверхнево оцінивши обставини справи - не знайшли свого підтвердження у ході апеляційного розгляду справи.
Так, свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6 т ОСОБА_7 вказували в суді на те, що засудженою було спричинено тілесні ушкодження потерпілій в область спини. Із висновку судово - медичної експертизи №682 від 20.05.2011 року вбачається, що на тілі потерпілої виявлено синець на лівому передпліччі. Тому, покази наведених свідків повністю узгоджуються між собою, не містять суперечностей.
Водночас колегією суддів встановлено, що текст висновку експерта відповідає ст.101, 102 КПК України (в ред.1960 року), зокрема - складається з трьох частин із зазначенням коли, де і ким та на підставі чого проведена експертиза, докладного опису проведених досліджень та отриманих результатів. В експертному висновку вказано про попередження та відповідальність за завідомо неправдивий висновок за ст.384 КК України. Об'єктивність та обґрунтованість висновків зазначеної експертизи сумнівів в колегії суддів не викликає.
Згідно з ч.2 ст.22 КПК України (в ред. 1960 року), сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду доказів, а також на реалізацію процесуальних прав.
Разом з тим, в ході апеляційного розгляду встановлено, що засуджена та її захисник під час розгляду справи судом першої інстанції не порушували питання про визнання зазначеного висновку експертизи неналежним доказом та призначення повторної судово - медичної експертизи.
Щодо закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, то на сьогодні в справі є чинною постанова суду про порушення кримінальної справи стосовно ОСОБА_1 Під час слухання справи в суді засуджена себе винною не визнавала. Клопотань чи заяв до суду про закриття кримінальної справи з підстав закінчення строків давності не подавала. В суді наполягала та вказувала на свою невинуватість, просила суд її виправдати. В апеляційних скаргах не оспорюється незаконність постанови про порушення кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.125 КК України від 07.02.2011 року.
У відповідності до ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальний вирок суду.
Відтак, суд першої інстанції був позбавлений можливості по вказаній кримінальній справі постановити постанову в порядку передбаченому ст.7-1, 11-1 КПК України (в ред. 1960 року) та ст.49 КК України.
На переконання колегії суддів суд правомірно постановив у справі вирок та в ситуації, яка склалася у спосіб передбачений законом, а саме в порядку ч.5 ст.74 КК України звільнив від призначеного покарання у зв'язку із закінченням строків давності. Оскільки, відповідно до такої норми - особа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах передбачених ст.49 цього Кодексу.
Судом першої інстанції при постановленні вироку дотримано вимог зазначених в ст.335 КПК України (в ред. 1960 року), а саме - якщо підсудний визнається винним, але звільняється від відбування покарання, суд зазначає про це в резолютивній частині вироку.
Як вбачається з вироку, суд першої інстанції, призначаючи покарання ОСОБА_1 відповідно до ст.65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винної, позитивну характеристику останньої по місцю проживання.
Не заслуговують на увагу також покликання захисника засудженої про безпідставність стягнення з засудженої на користь потерпілої ОСОБА_3 понесених витрат на правову допомогу попри уже вирішення вказаного питання у судовому порядку.
Як вбачається із вимог ст.335 КПК (в ред.1960 року) України в резолютивній частині обвинувального вироку повинні бути зазначені, зокрема, рішення про цивільний позов та рішення про судові витрати.
Відповідно до ст.93 КПК (в ред.1960 року) судові витрати покладаються на засудженого, якщо він буде визнаний винним у вчиненні злочину.
Враховуючи викладені норми закону та не вирішення попередніми судами питання відшкодування за правову допомогу міський суд правомірно стягнув із засудженої на користь потерпілої витрати на правову допомогу понесені останньою в ході неодноразового розгляду кримінальної справи.
Виходячи з наведеного підстав для скасування вироку за обставин, викладених в апеляціях колегія суддів не вбачає. Висновки суду першої інстанції при постановленні вироку є обґрунтовані й юридично вірні.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.365, 366 КПК України 1960 року, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 21 листопада 2014 року по обвинуваченню ОСОБА_1 за ч.1 ст.125 КК України - залишити без змін, а апеляції засудженої ОСОБА_1 та її захисника - адвоката ОСОБА_2 - без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом одного місяця з моменту її проголошення, а засудженим який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали.
Судді:
Піскунов В.М. Маринич В.К. Іващук В.Я.