АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________________________
Провадження №22ц/790/194/15 Головуючий 1 інст. - Алтухова О.Ю.
Справа № 645/5390/14 Доповідач - Крилова Т.Г.
Категорія: трудові
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 лютого 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого - Крилової Т.Г.,
Суддів - Гуцал Л.В.,
- Коростійової В.І.,
при секретарі - Огар І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 17 жовтня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Гаражно-споживчого товариства «Індустріальний», третя особа: голова правління Гаражно-споживчого товариства «Індустріальний» Косенков Юрій Іванович про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, грошової компенсації за невикористану відпустку, стягнення моральної шкоди,-
В С Т А Н О В И Л А:
В липні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Гаражно-споживчого товариства «Індустріальний», третя особа: голова правління Гаражно-споживчого товариства «Індустріальний» Косенков Юрій Іванович про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, грошової компенсації за невикористану відпустку, стягнення моральної шкоди.
Позивач посилався на те, що 01 листопада 2012 року його було прийнято на роботу в Гаражно-споживче товариство «Індустріальний» на посаду охоронця.
Наказом № 18 від 25.09.2013 року його незаконно звільнено з роботи за п. 3 ст. 40 КЗпП України. Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 05.03.2014 року даний наказ скасовано та з 26.09.2013 року його поновлено на роботі, стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 5787 гр.15 коп., 1000 гр. у відшкодування моральної шкоди та судові витрати у розмірі 229 гр.40 коп. Поновивши його на роботі, відповідач фактично до роботи не допустив, потребував пройти медичну комісію щодо професійної пригодності працювати охоронцем. Вважаючи таку вимогу незаконною, він відмовився від проходження медичної комісії, у зв'язку з чим, до роботи його допущено не було, про що складено акт від 15.03.2014 року і наказ № 5-ок. Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 13.05.2014 року вказаний вище наказ визнано незаконним, стягнуто з відповідача на його користь 1000 гр. у відшкодування моральної шкоди.
01.07.2014 року його було звільнено з роботи за п. 2 ст. 40 КЗпП України.
Вважає, що відповідач повинен виплатити йому середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 15.03.14 року по 26.05.14 року по 47 гр. 05 коп. за добу, а на час пред*явлення даного позову - 09.07.14 року за 105 днів. З 01.11.12 року у відпустці він не був. Крім того, своїми діями відповідач свідомо і неодноразово порушував його Конституційні права на працю, чим спричинив йому моральну шкоду.
Просив : стягнути з Гаражно-споживчого товариства «Індустріальний» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період часу з 15.03.2014 року по 01.07.2014 року, внаслідок незаконного відсторонення його від посади наказом № 5-ок від 15.03.2014 року в сумі 1793,39 грн.; грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку за 2013 рік, яка не була виплачена йому при звільненні за наказом № 18 від 25.09.2013 року в сумі 291,58 грн.; 50 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Фрунзенського районного суду міста Харкова від 17 жовтня 2014 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено в повному обсязі.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.
Апелянт посилається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права, оскільки не прийнято до уваги його доводи і пояснення по справі. Не враховано, що його незаконно було відсторонено від роботи з 06.03.14 року по 23.05.14 року., невірно нараховані та виплачені йому кошти за попереднім звільненням за 2013 рік, де в довідках у відділ зайнятості відповідачем вказана інша заробітна плата за березень та серпень, ніж в суд.
Вислухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Тому, апеляційним судом перевіряється законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 15.03.2014 року по 01.07.2014 року, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку за 2013 рік; моральну шкоду.
Інші вимоги апеляційної скарги не були предметом позову та розгляду судом першої інстанції, тому, апеляційним судом не розглядаються.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 працював у Гаражно-споживчому товаристві «Індустріальний» на посаді охоронця з 01 листопада 2012 року.
Наказом № 18-ок від 25.09.13 року його незаконно звільнено з роботи за п.3 ст. 40 КЗпП України. Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 05.03.2014 року ОСОБА_2 поновлено на роботі з 26.09.2013 року, стягнуто на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 5787 гр.15 коп., 1000 гр. у відшкодування моральної шкоди та судові витрати у розмірі 229 гр.40 коп.
Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 13.05.14 року визнано незаконним наказ ГСТ «Індустріальний» № 5-ок від 15.03.14 року про відсторонення позивача від посади охоронця, стягнуто на користь ОСОБА_2 1000 гр. у відшкодування моральної шкоди. В задоволенні вимог в іншій частині позову відмовлено.
Наказом № 22-ок від 01.07.14 року ОСОБА_2 звільнено з роботи за п.2 ст. 40 КЗпП України. З видаткового касового ордеру вбачається, що з ОСОБА_2 проведено 01.07.14 року остаточний розрахунок та виплачено при звільненні 3231 гр. 30 коп. та 919 гр. 83 коп. виходної допомоги (а.с. 67-68).
Розрахунок компенсації за невикористану відпустку за період з 01.11.12 року по 29.09.13 року за 11 місяців у розмірі 1039 гр. 50 коп. без вирахувань, позивачеві проведено правильно, відповідно до вимог п.7 Постанови КМУ від 08.02.95 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» із змінами і доповненнями. Середньоденна зарплата складала 47,25 гр. Заробітна плата за серпень та вересень 2013 року разом із компенсацією за невикористану відпустку склала 2546 гр. 03 коп. та отримана позивачем поштою 28.09.13 року (а.с. 71), про що він не заперечує.
Розрахунок компенсації за невикористану відпустку за період з жовтня 2013 року по липень 2014 року проведено правильно, відповідно до п.7 вказаної Постанови КМУ. При цьому, заробітна плата бралася за 9 місяців, середньоденна зарплата складала 40,71 гр. Сума компенсації склала 691 гр. 79 коп.
Середньомісячна заробітна плата ОСОБА_2 з 15.03.14 року по 23.05.14 року розрахована відповідно до Постанови КМУ від 08.02.95 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» із змінами і доповненнями, де середньоденна зарплата складала 47,25 гр. Нараховано у розмірі 2211 гр. 35 коп. без відрахувань. В подальшому, позивачеві нарахована заробітна плата з урахуванням фактично відпрацьованого ним робочого часу та безоплатної відпустки на навчання. Усього до видачі, за період з 15.03.14 року по 01.07.2014 року, заробітна плата ОСОБА_2 склала 2621 гр. 55 коп. + 691 гр. 79 коп. за невикористаної відпустки = 3313 гр. 34 коп.
Позивач отримав 3231 гр. 30 коп., а різниця у розмірі 82 гр. 04 коп. це надлишково виплачена заробітна плата у вересні 2013 року, яка вирахувана при остаточному розрахунку з позивачем.
Розрахунок заробітної плати здійснено також на підставі Правил внутрішнього трудового розпорядку по ГСТ «Індустріальний», де робочий час працівників складає 40 годин на тиждень, п*ятиденний робочий тиждень. Робочий день охоронців - 23 часа.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що розрахунок з ОСОБА_2 здійснено правильно. Тому, суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні позову. Підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди при таких обставинах не вбачається. Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права та підстав для його скасування немає.
Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 17 жовтня 2014 року залишити без змін.
Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту її проголошення.
Головуючий -
Судді: