Справа № 0907/2-5223/2011

Провадження № 2/344/27/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2015 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Бородовського С.О.,

за участі секретаря Гупан Х.М.,

представника відповідача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Головного управління юстиції в Івано-Франківській області, приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_6, ОСОБА_7, Івано-Франківського обласного бюро технічної інвентаризації, Івано-Франківської міської ради, Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, Головного управління Держкомзему в Івано-Франківській області, Управління земельних відносин виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визнання свідоцтва недійсним, витребування квартири, зобов`язання відповідачів вчинити дії, стягнення грошових коштів,-

ВСТАНОВИВ:

до Івано-Франківського міського суду звернулась ОСОБА_5 з позовом до Головного управління юстиції в Івано-Франківській області, приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_6, ОСОБА_7, Івано-Франківського обласного бюро технічної інвентаризації, Івано-Франківської міської ради, Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, Головного управління Держкомзему в Івано-Франківській області, Управління земельних відносин виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визнання свідоцтва недійсним, витребування квартири, зобов`язання відповідачів вчинити дії, стягнення грошових коштів. В позові вказано, що відповідач ОСОБА_7 придбав квартиру на відкритих торгах на виконання рішення суду, однак позивач не погоджується із відчуженням квартири, яка їй раніше належала, а тому просила визнати свідоцтво про придбання квартири недійсним та повернути позивачці квартиру.

Вказаний позов неодноразово уточнявся позивачем в додаткових заявах, зміст яких зведено до повторення зазначених в цьому рішенні суду прохань за допомогою зміни місця елементів мовних конструкцій в проханнях позивача.

Відповідно до п. 3 ст. 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. Так позивачка не з`явилась в судове засідання, завчасно не повідомила суд про причини неявки та їх поважність, не забезпечила явку в судове засідання свого представника. У зв`язку із вчиненням позивачкою дій щодо затягування судового розгляду даний спір залишається невирішеним з 22/12/2010 року.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. З огляду на важливість даного позову для позивача та права відповідача на забезпечення реалізації принципу юридичної визначеності в цьому спорі, з урахуванням відсутності заяви позивача про непідтримання позову чи про відмову від позову суд вважає можливим здійснити його розгляд за даних обставин. Вказаний висновок суду також обґрунтовано рішеннями ЄСПЛ в справі "Міласі проти Італії", у справі "Ціммерман і Штайнер проти Швейцарії", "Чирикоста і Віола проти Італії", "Пономарьов проти України" (Заява № 3236/03), "Олександр Шевченко проти України" ( 974_256 ) (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява № 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та "Трух проти України" (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява № 50966/99, від 14 жовтня 2003 року), відповідно до яких за умов відсутності заяви про відмову від позову та неявки позивача в судове засідання, визнавши, що для позивача його позов має важливий соціальний контекст суд може розглянути спір без участі позивача. Крім цього звернення позивача до суду та затягування ним судового розгляду, ініційованого ним ж позову, прямо впливає на права і обов`язки відповідачів і є практикою зловживання позивачем правами щодо відповідачів. Тому суд не толерує дії позивача щодо зловживання ним процесуальними правами.

В судовому засіданні представник Головного управління юстиції в Івано-Франківській області заперечила позов та просила відмовити в його задоволенні у зв`язку з його безпідставністю та необґрунтованістю.

В судовому засіданні представник Івано-Франківської міської ради та її виконавчого комітету заперечив позов та просила відмовити в його задоволенні у зв`язку з наданням земельних ділянок в порядку, передбаченому земельним законодавством, а позивачка просить надати їй відповідну земельну ділянку всупереч вказаному законодавству.

В судовому засіданні представник ОСОБА_7 заперечив позов та просив відмовити в його задоволенні у зв`язку з тим, що квартиру придбано в результаті проведення відкритих торгів на виконання рішення суду, порушення процедури виконавчого провадження в спірних відносинах раніше вже було перевірено судом, Міністерством юстиції України і встановлено, що будь-які порушення відсутні.

В судовому засіданні представник Головного управління Держземагенства в Івано-Франківській області заперечив позов та просив відмовити в його задоволенні у зв`язку з відсутністю будь-яких вимог щодо даного відповідача.

Судом встановлено наступні обставини.

15/03/2010 р. Спеціалізованим підприємством "Юстиція" були проведені публічні торги з реалізації спірної квартири на виконання рішення суду.

22/03/2010 р. державним виконавцем складено акт про визнання переможцем відповідача ОСОБА_7

29/03/2010 р. нотаріусом видано свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів.

Представником відповідача надано суду пояснення про те, що позивачкою було оскаржено дії державного виконавця щодо виконання рішення суду, за яким спірну квартиру було відчужено на публічних торгах, Міністерством юстиції України було проведено перевірку дії державного виконавця у вказаному виконавчому провадженні. Жодних порушень під час виконавчого провадження не встановлено і не доведено.

Жодної правової підстави для визнання недійсним спірного свідоцтва, виданого нотаріусом перед судом не доведено. Доводи позивача, вказані в позові в якості таких підстав є надуманими, в супереч п. 1 ст. 60 ЦПК України не обґрунтовані жодними доказами. Відповідно до п. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі "Коробов проти України" (Заява № 39598/03) від 21 липня 2011 року Європейський суд є послідовним в тому, що доказування повинно бути здійснено зацікавленою особою поза розумним сумнівом. Натомість вказаний позов засновано виключно на припущеннях позивача.

Відповідно до п. 2 ст. 388 ЦК України майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Обов'язковість рішень суду встановлена в ст. 129 Конституції України.

Отже відчуження квартири відбулось на виконання рішення суду, а ОСОБА_7 є добросовісним набувачем, який придбав спірну квартиру, став її новим добросовісним власником.

В свою чергу відповідно до ч. 3 ст. 47 Конституції України ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно із ч. 3 ст. 9 Житлового кодексу України ніхто не може бути обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Відповідно до ст. 1 першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики.

Неприпустимість порушення права особи на житло була констатована Європейським судом з прав людини від 16 травня 2013 року в справі "Максименко та Герасименко проти України" за заявою № 49317/07.

Таким чином прохання позивача про витребування майна у відповідача ОСОБА_7 є незаконним, безпідставним та є формою зловживання позивачем правом на звернення до суду.

Також позивач просив суд про зобов`язання відповідачів не чинити йому перешкод у здійсненні права власності на нерухоме майно та у поновленні порушеного права.

Проте позивачем не доведено наявності у неї жодного речового права щодо спірної квартири. Отже судом встановлено, що відповідачі не чинять позивачу перешкод у здійсненні права власності на нерухоме майно, правових підстав для поновлення права позивача ним перед судом не доведено.

26/09/2007 року між Івано-Франківською міською радою та позивачем було укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,0587 га по АДРЕСА_1.

Позивачка просила суд про визнання дій та рішень Івано-Франківської міської ради, її виконавчого комітету з приводу оформлення земельної ділянки під зазначене майно неправомірними і шахрайськими та надати ОСОБА_5 безоплатно в приватну власність земельну ділянку площею 0,0587 га по АДРЕСА_1 з видачею державного акту на право власності на зазначену земельну ділянку; зобов`язання Івано-Франківської міської ради продовжити дію договору оренди землі від 26/09/2007 р. площею 0,0587 га по АДРЕСА_1; визнати чинним договір оренди землі площею 0,0587 га по АДРЕСА_1 між Івано-Франківською міською радою та ОСОБА_5; визнати поновленим і продовженим на три роки, дійсним до 29/08/2013 р. на укладених умовах договір оренди землі.

Спірний договір оренди укладено за згодою позивача до 29/08/2010 р. Строк його дії завершився.

Відповідно до пояснень сторін спірна земельна ділянка знаходиться під спірним будинком і призначена для його обслуговування.

В п. 1 ст. 120 ЗК України вказано, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Таким чином у позивача відсутні будь-які права щодо спірної земельної ділянки.

В ст. 123 ЗК України передбачено, що умовою надання земельної ділянки є її вилучення у попереднього користувача. Оскільки на спірну земельну ділянку мають право інші особи ніж позивач, то без їх згоди земельну ділянку не може бути вилучено. Без вилучення земельної ділянки не може бути ухвалено рішення про надання її у власність чи користування позивача і так само щодо поновлення договору оренди.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину встановлені в ст. 203 ЦК України. Презумпція правомірності правочину встановлена в ст. 204 ЦК України. Жоден відповідач не оспорює правомірність договору оренди.

Відповідно до п. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Строк дії спірного договору оренди завершився 29/08/2010 р.

Відповідно до п. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином уклавши договір позивач погодився із строком його дії та строком реалізації прав. На даний час строк дії договору завершився, отже будь-яких прав з предмету договору сторони не мають. Чинність прав з договору припинилась, чинність договору припинилась. Тому правових підстав для звернення до суду з позовом про визнання договору чинним всупереч умовам цього договору позивач не має. У вказаній частині позов також є необґрунтованим, тлумачення позивачем своїх прав та відносин, учасником яких він був засноване на казуїстиці та софістиці і здійснено з метою вчинення шикани, зловживання правом на звернення до суду.

Тому необхідно зазначити, що відповідно до п. 1 ст. 61 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

В п. 2 ст. 13 ЦК України зазначено, що при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (п. 3 ст. 13 ЦК України).

В п. 6 ст. 13 ЦК України у разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Відповідно до п. 3 ст. 16 ЦК України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Суд дослідив пояснення сторін, письмові докази, які входять до предмета доказування і встановив обставини, які стосуються предмету спору, визначеного в позові. Інші пояснення та надані позивачем документи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому рішенні. Вказаний позов позбавлений будь-яких правових підстав і спрямований на порушення прав власників спірного майна щодо володіння, користування і розпорядження ним. Суд не є засобом для сторін у зловживанні правами, а тому не сприяє і не толерує такі зловживання.

Відповідно до зазначеного та на підставі ст. 10, 60, 131 ЦПК України суд, -

УХВАЛИВ:

позов ОСОБА_5 до Головного управління юстиції в Івано-Франківській області, приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_6, ОСОБА_7, Івано-Франківського обласного бюро технічної інвентаризації, Івано-Франківської міської ради, Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, Головного управління Держкомзему в Івано-Франківській області, Управління земельних відносин виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про:

- визнання свідоцтва № 379 від 29/03/2010 р. про придбання з прилюдних торгів квартири АДРЕСА_1 виданого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_6, на земельну ділянку площею 0,0587 га недійсним та скасування;

- витребування квартири АДРЕСА_1 у ОСОБА_7 та повернення її ОСОБА_5, припинення права володіння ОСОБА_9 квартирою;

- зобов`язання відповідачів не чинити позивачу перешкод у здійсненні права власності на нерухоме майно та у поновленні порушеного права;

- визнання дій та рішень Івано-Франківської міської ради, її виконавчого комітету з приводу оформлення земельної ділянки під зазначене майно на позивачку неправомірними і шахрайськими та надати ОСОБА_5 безоплатно в приватну власність земельну ділянку площею 0,0587 га по АДРЕСА_1 з видачею державного акту на право власності на зазначену земельну ділянку;

- зобов`язання Івано-Франківської міської ради продовжити дію договору оренди землі від 26/09/2007 р. площею 0,0587 га по АДРЕСА_1;

- визнати чинним договір оренди землі площею 0,0587 га по АДРЕСА_1 між Івано-Франківською міською радою та ОСОБА_5;

- визнати поновленим і продовженим на три роки, дійсним до 29/08/2013 р. на укладених умовах договір оренди землі;

- стягнення з відповідачів на користь позивача компенсації у відшкодуванні моральної шкоди з солідарним правом вимоги в сумі 1700 гривень;

- стягнення з відповідачів на користь позивача державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення;

залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Івано-Франківської області протягом 10 днів з моменту його проголошення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Головуючий суддя С.О. Бородовський