ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2015 р. Справа № 920/1295/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Горбачова Л.П., суддя Істоміна О.А. , суддя Тарасова І. В.,

при секретарі Полубояриній Н.В.,

за участю представників:

позивача - Моргун Я.А. (дов.№18/49/1405 від 29.12.2014р.),

відповідача - Гордієнко Р.П. (дов.№1 від 11.01.2015р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ПАТ "Сумське НВО ім.В.М.Фрунзе (вх.№4220С/3) на рішення господарського суду Сумської області від 27.10.2014 року по справі №920/1295/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе", м.Суми,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-кабель", м.Суми,

про стягнення 61579,79 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе" звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою, в якій просив суд стягнути з відповідача 61579,79 грн. збитків, що виникли в результаті порушення відповідачем умов договору поставки №2 від 02.04.2012 року, укладеного між сторонами.

Рішенням господарського суду Сумської області від 27.10.2014 року (суддя Зайцевої І.В.) в позові відмовлено.

Позивач з рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 27.10.2014 року по справі №920/1295/14 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім.М.В.Фрунзе", стягнути з ТОВ "Альфа-кабель" на користь ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе" грошові кошти в сумі 61579,79 грн. Судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що дії відповідача з постачання продукції, яка не відповідає вимогам ДЗСТ, ТУ, містять в собі ознаки господарського правопорушення, а тому у відповідності до ч.1 ст.623 Цивільного кодексу України відповідач, який порушив зобов'язання, має відшкодувати позивачу завдані таким порушенням збитки.

До апеляційної скарги апелянтом додано Висновок технічної експертизи від 07.11.2014р., при цьому апелянтом не обґрунтовано у відповідності до ст.101 ГПК України неможливість подання вказанго Висновку до суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Тому Висновок технічної експертизи, який не був предметом дослідження в суді першої інстанції, не приймається судом як належний та допустимий доказ.

У судовому засіданні 21.01.2015р.було оголошено переву до 02.02.2015р. до 12:00 год.

У судовому засіданні 02.02.2015р. представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив суд скасувати рішення господарського суду Сумської області від 27.10.2014 року по справі №920/1295/14 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім.М.В.Фрунзе", стягнути з ТОВ "Альфа-кабель" на користь ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе" грошові кошти в сумі 61579,79 грн.

02.02.2015р. позивачем до суду подано клопотання (вх.№1475) про призначення експертизи по справі №920/1295/14, в якому просить суд призначити судову економічну експертизу, проведення експертизи доручити експертам Сумського відділення Харківського НДІ судових експертиз ім.Засл.проф.Бокаріуса. На вирішення експертам поставити питання: «Встановити розмір матеріального збитку заподіяного застосуванням проводу ПСДК-Л 1,00*3,55, який відповідно до акту №5 від 09.04.2014р. визнаний таким, що не відповідає вимогам ТУ У 31.3-31806384-002-2003 при виготовленні котушок (195-27-0106- у кількості 4 шт., 195-27-0107 - у кількості 4 шт., замовлення №28064/026).

Колегія суддів, врахувавши приписи статей 41, 42 Господарського процесуального кодексу України дійшла висновку про відмову в задоволенні клопотання апелянта щодо призначення по справі судової економічної експертизи, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" визначено, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Судова колегія не вбачає підстав для задоволення клопотання про призначення судової економічної експертизи, оскільки поставлене позивачем на вирішення експерту питання про встановлення розміру матеріальних збитків заподіяного застосуванням проводу ПСДК-Л 1,00*3,55 не стосується якості виготовлення продукції.

Представник відповідача у судовому засідання проти задоволення апеляційної скарги позивача заперечував з підстав, зазначених у запереченнях (вх.№476 від 16.01.2015р.) на апеляційну скаргу. Просить суд залишити рішення господарського суду Сумської області від 27.10.2014 року по справі №920/1295/14 без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, в межах вимог передбачених ст.101 ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

02 квітня 2012 року між сторонами укладено договір №2, відповідно до якого відповідач зобов'язався передати у власність покупцеві, а останній в свою чергу прийняти та оплатити продукцію відповідно до умов договору. Ціна, строк поставки, кількість товару вказуються в специфікації, яка є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 1.2. договору встановлено, що якість товару повинна відповідати вимогам ДЗСТ, ТУ, які відносяться до виробів даного типу.

Відповідно до пункту 1.3 договору постачальник протягом гарантійного строку за свій рахунок усуває всі виявлені в установленому порядку дефекти, а за умови неможливості їх усунення в 10-ти денний строк, здійснює заміну дефектного товару. Гарантії постачальника діють при дотриманні умов транспортування, експлуатації, зберігання товару, встановлених експлуатаційно-технічною документацією.

Згідно з пунктом 2.3 договору датою поставки вважається дата передачі товару покупцю, що вказана в товарно-транспортній накладній.

Пунктом 2.6 договору встановлено, що право власності на товар та ризики переходять від постачальника до покупця з моменту поставки товару покупцю, передбаченого п.2.3 договору.

Відповідно до п.4.2 договору приймання товару за якістю здійснюється у відповідності до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного вжитку по якості №П-7, затвердженої Державним арбітражним судом СРСР 25.04.1966р. зі змінами №81 від 29.12.73р. та №98 від 14.11.74р. (Далі-Інструкція). При виявленні невідповідності товару вимогам системи контролю якості виклик представника постачальника є обов'язковим.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідно до накладних №0421 від 12.11.2012 року та №0329 від 05.11.2013 року відповідач поставив позивачеві кабельну продукцію (ПСДК-Л 1*3,55) (а.с.13-а.с.14).

В матеріалах справи міститься акт № 5 приймання продукції по якості від 09.04.2014 року, в якому зазначено, що провід ПСДК-Л 1,00*3,55 із вмістом свинцю 0,04%, олова 0,003%, нікелю 0,01% та питомим електричним опором 0,01867*106 Ом*м не відповідає вимогам ТУ 31.3-31806384-002-2003 та не може бути використаний за призначенням (а.с.21).

Як встановлено судом першої інстанції, перевірка якості поставлених по накладним № 0421 від 12.11.2012 року та №6329 від 05.11.2013 року дротів ПСДК-Л 1x3,55 повинна відбуватися при прийманні-передачі товару, у відповідності до вимог пункту 4.2. договору № 2 від 02.04.2012 року укладеного між ТОВ «Альфа-Кабель» та Сумським НПО ім. М.В.Фрунзе (а.с.10).

Цієї умови договору позивачем не було дотримано при прийомі продукції.

Матеріали справи не містять доказів в підтвердження проведення перевірки якості дротів ПСДК-Л 1x3,55 при прийомі товару.

Позивач посилається на те, що недоліки поставленої продукції були виявлені ним при проведенні випробувань готового виробу.

Господарський суд Сумської області, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з наступного.

Згідно з приписами ст.16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків (шкоди).

Приписами статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до частини 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Тобто збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ особи, що обмежує його інтереси, як учасника певних відносин і проявляється у витратах, зроблених особою, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних особою доходів, які б вона одержала при умові правомірної поведінки особи.

За змістом статті 623 Цивільного кодексу України вбачається, що відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності

Відповідно ж до вимог статей 614, 623 Цивільного кодексу України та статті 226 Господарського кодексу України, для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) порушення зобов'язання; 2) збитки; 3) причинний зв'язок між порушенням зобов'язання та збитками; 4) вина.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між порушенням зобов'язань заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Частиною 2 статті 623 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Позивачем не доведено ні причинного зв'язку, ні вини відповідача, не подано доказів того, що саме використання кабельної продукції отриманої від відповідача (і якої сааме: отриманої в 2012 році або в 2013 році) призвело до виготовлення непридатних до використання виробів.

Крім того, пунктом 4.2 договору сторонами було узгоджено, що прийомка продукції здійснюється відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю № П-7, затвердженою Державним арбітражним судом СРСР 25.04.1966 року із змінами № 81 від 29.12.1973 року і № 98 від 14.11.1974 року. При виявлені невідповідності товару вимогам систем контролю якості виклик представника постачальника обов'язковий.

В порядку передбаченому зазначено Інструкцією представника постачальника не було викликано для проведення перевірки продукції за якістю.

В матеріалах справи міститься акт №5 прийомки продукції по якості від 09.04.2014 року про невідповідність вимогам ТУ 31.3-31806384-002-2003 та не можливість використання за призначенням дроту ПСДК-Л 1,00*3,55 із вмістом свинцю 0,04%, олова 0,003%, нікелю 0,01% та питомим електричним опором 0,01867*106 Ом*м (а.с.21).

Пунктом 9 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного вжитку за якістю № П-7 передбачено порядок складання акту про приховані недоліки.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що цей строк дотриманий не був, і ні позивач, ні відповідач не надали ані в суді першої, ані апеляційної інстанцій результатів незалежних досліджень, на які є посилання в акті № 5 від 09.04.2014 року.

Посилання позивача в якості доказів поставки неякісної продукції на Акт №5 від 09.04.2014р. правомірно не прийнятий до уваги судом першої інстанції, як належний та допустимий доказ, оскільки складений з порушенням п.13, п.18, п.22 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного вжитку за якістю № П-7.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення грошових коштів в сумі 61579,79 грн.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення по даній справі, тому рішення господарського суду Сумської області від від 27.10.2014 року по справі №920/1295/14 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п.1 ст.103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 27.10.2014 року по справі №920/1295/14 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 06.02.2015 року.

Головуючий суддя Горбачова Л.П.

Суддя Істоміна О.А.

Суддя Тарасова І. В.