УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2015 р. Справа № 876/10350/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шинкар Т.І.,

суддів Ільчишин Н.В.,

Пліша М.А.,

з участю секретаря судового засідання Федак С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги Кременецької міської ради та ОСОБА_3 на постанову Кременецького районного суду Тернопільської області від 22 жовтня 2014 року у справі №601/949/14-а за позовом ОСОБА_4 до Кременецької міської ради, третьої особи - ОСОБА_3 про визнання відмови протиправною,скасування рішень сесії Кременецької міської Ради, спонукання до вчинення дії,-

ВСТАНОВИВ:

08.05.2014р. ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до Кременецької міської ради (далі-Рада), просив, враховуючи подані уточнення, визнати дії сесії Ради по прийняттю рішення №2966 від 04.04.2014р. протиправними та скасувати рішення №2966 від 04.04.2014р. сорокової сесії шостого скликання Ради як незаконне, яким порушено право на приватизацію прибудинкової земельної ділянки; зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву про видачу дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі та винести рішення відповідно до ст.116 ч.3 п. «а» та ст.118 ЗК України; визнати протиправними дії сесії Ради по прийняттю рішення №2912 від 04.04.2014р. «Про розгляд заяви ФОП ОСОБА_3 щодо укладення договору сервітутного (обмеженого) використання земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1» та скасувати вказане рішення; визнати дії сорок восьмої сесії шостого скликання Ради при прийнятті рішення №3325 від 30.09.2014р. «Про розгляд заяви ОСОБА_4 та ОСОБА_5.» протиправними та скасувати вказане рішення.

Ухвалою Кременецького районного суду від 01 липня 2014 року до участі у справі в якості третьої особи залучено ОСОБА_3.

Постановою Кременецького районного суду Тернопільської області від 22.10.2014р. позов задоволено частково: визнано протиправними дії сорокової сесії шостого скликання Ради при прийнятті рішення №2966 від 4 квітня 2014 року; скасовано рішення сорокової сесії шостого скликання Ради №2966 від 4 квітня 2014 року щодо відмови в наданні ОСОБА_4, ОСОБА_5 дозволу на розроблення технічної документації з землеустрою; визнано протиправними дії сорокової сесії шостого скликання Ради при прийнятті рішення №2912 від 4 квітня 2014 року; скасовано рішення сорокової сесії шостого скликання Ради №2912 від 4 квітня 2014 року щодо укладення договору сервітутного (обмеженого) використання земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 з ОСОБА_3; визнано дії сорок восьмої сесії шостого скликання Ради при прийнятті рішення №3325 від 30 вересня 2014 року протиправними; скасовано рішення сорок восьмої сесії шостого скликання Ради №3325 від 30 вересня 2014 року щодо відмови в наданні ОСОБА_4, ОСОБА_5 дозволу на розроблення технічної документації з землеустрою; зобов'язано Раду розглянути заяву ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про надання дозволу на виготовлення технічної документації з землеустрою; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Кременецька міська рада та ОСОБА_3 подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати постанову Кременецького районного суду Тернопільської області від 22.10.2014р. та постановити нову, якою в задоволені позову відмовити.

Кременецька міська рада апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що рішення сесії міської ради №3325 від 30.09.2014р. є обґрунтованим і відмова в задоволенні заяви ОСОБА_4 у наданні дозволу на виготовлення технічної документації зумовлена тим, що Радою не погоджена межа земельної ділянки, відображена у кадастровому плані ОСОБА_4, що поданий на розгляд сесії, так як знаходиться на спірній земельній ділянці, на якій розташована тимчасова споруда «ІНФОРМАЦІЯ_1», що належить ОСОБА_3 і домовленості щодо розмежування землі між сторонами не досягнуто. Вказує, що рішення сесії міської Ради від 04.04.2014р. №2912 прийнято в межах законодавчо наданих Раді повноважень щодо розпорядження землями комунальної власності, тоді як позивачем не надано доказів законності користування земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1.

ОСОБА_3 подану апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 належить до земель комунальної власності, а тому право розпоряджатись нею належить Раді, а тому рішення сесії від 04.04.2014р. №2912 про укладення договору сервітутного використання земельної ділянки за вказаною адресою для обслуговування малої архітектурної споруди ОСОБА_3 є законним. Вказує, що рішенням виконавчого комітету міської Ради від 25.05.2000р. №130 ОСОБА_4 надано у постійне користування земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 0,0696 га та зобов'язано внести зміни в границі землекористувача, що позивачем не здійснено, межі земельної ділянки в натурі не визначені. Зазначає, що земельні ділянки позивача та ОСОБА_3 не накладаються, а лише межують між собою, що підтверджено рішенням Кременецького районного суду від 17.12.2008р., при цьому позивачем не доведено у суді першої інстанції протилежного.

В судовому засіданні представники апелянтів апеляційні скарги підтримали в повному обсязі, позивач та його представник проти таких заперечили, просили залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали, доводи апеляційних скарг та пояснення сторін в їх сукупності колегія суддів приходить до переконання, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, Рішенням виконавчого комітету Кременецької міської ради №130 від 25 травня 2000 року ОСОБА_4 та його дружині ОСОБА_5 надано в постійне користування земельну ділянку площею 0,0696 га для обслуговування житлового будинку та господарських споруд по АДРЕСА_1.

Рішенням №1700 від 02.10.2012р. із змінами згідно з рішенням №2105 від 09.04.2013р. надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0021 га в оренду для обслуговування МАФ «ІНФОРМАЦІЯ_1», яке оскаржено в судовому порядку.

Як вбачається з рішення сорокової сесії шостого скликання Ради №2966 від 04.04.2014р., розглянувши заяву ОСОБА_4, ОСОБА_5 щодо надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою площею 0,0696 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по АДРЕСА_1 заявникам відмовлено до вирішення питання щодо чинності рішення №1700 від 02.10.2012р. у касаційній інстанції.

Рішенням Кременецької міської Ради шостого скликання сорокової сесії №2912 від 04.04.2014р. розглянуто заяву ФОП ОСОБА_3 та вирішено включити в ситуаційну схему розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності земельну ділянку площею 0,0025 га по АДРЕСА_1; Раді укласти з ФОП ОСОБА_3 договір сервітутного (обмеженого) використання вказаної земельної ділянки, за ставкою орендної плати 12% для обслуговування малої архітектурної форми, а саме тимчасового кіоску по торгівлі продовольчими товарами, терміном дії три роки.

Рішенням Кременецької міської Ради шостого скликання сорок восьмої сесії №3325 від 30.09.2014р. відмовлено ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у наданні дозволу на розроблення технічної документації з землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,0696 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівельних споруд по АДРЕСА_1 без зазначення підстав відмови.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями та вважаючи їх протиправними, ОСОБА_4 звернувся з позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 140 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування» від 21.05.1997р. №280/97-ВР сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ встановлено ст. 12 Земельного кодексу України та ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Згідно зі статтею 81 Земельного кодексу України, однією з підстав набуття права власності на земельні ділянки є приватизація земельних ділянок, які раніше надані у користування.

Частиною першою статті 116 Земельного Кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Рішенням Конституційного суду України від 01 квітня 2010 року № 10-рп/2010 встановлено, що положення пунктів «а», «б», «в», «г» статті 12 Земельного кодексу України у частині повноважень сільських, селищних, міських рад відповідно до цього Кодексу вирішувати питання розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності треба розуміти так, що при вирішенні таких питань ці ради діють як суб'єкти владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 118 Земельного кодексу України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 118 Земельного кодексу України, рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Як вбачається з Рішенні №2966 від 04.04.2014р., Рада відмову позивачу в наданні дозволу на виготовлення технічної документації мотивувала відсутністю рішення суду касаційної інстанції щодо чинності Рішення №1700 від 02.10.2012р.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та третьою особою на стороні відповідача тривалий час існує спір, щодо користування земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1. На сесіях Кременецької міської ради неодноразово розглядались заяви обох сторін з приводу виготовлення технічної документації на спірні земельні ділянки. Прийняті по заявах рішення оскаржувалися в судових інстанціях.

Відповідно до ст. 144 Конституції України, з якою узгоджуються положення ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування», органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Як встановлено судом першої інстанції, рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 16.12.2013р., яке залишено без змін ухвалою колегією суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області від 18.02.2014р. визнано незаконним та скасовано Рішення №1700 від 02.10.2012р. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 04.06.2014р. відхилено касаційну скаргу Кременецької міської Ради та залишено вказані рішення без змін.

Відповідно до ст. 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Згідно ст. 319 ЦПК України рішення або ухвала апеляційного суду набирають законної сили з моменту їх проголошення.

Колегією суддів враховано, що предметом розгляду Ради 04.04.2014р. була заява позивача щодо земельної ділянки площею 0,0696 га по АДРЕСА_1, якою ОСОБА_4 та його дружина ОСОБА_5 користуються на підставі Рішення виконавчого комітету Ради №130 від 25 травня 2000 року. Згідно цього рішення, земельна ділянка надана в постійне користування для обслуговування житлового будинку та господарських споруд.

Аналіз чинного законодавства та встановлених обставин у справі дає можливість колегії суддів погодитись з висновком суду першої інстанції, що Рада неправомірно відмовила позивачеві у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою, покликаючись на вирішення питання щодо чинності рішення №1700 від 02.10.2012р. у касаційній інстанції, що є наслідком скасування Рішенні №2966 від 04.04.2014р.

З рішення сорокової сесії шостого скликання Ради № 2912 від 4 квітня 2014 року вбачається, що земельна ділянка площею 0.0025 га землі по АДРЕСА_1 за заявою ФОП ОСОБА_3 включена в ситуаційну схему розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності та віддана для укладення договору сервітутного (обмеженого) використання земельної ділянки із ФОП ОСОБА_3 для обслуговування малої архітектурної форми - тимчасового кіоску по торгівлі продовольчими товарами терміном дії на три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 Земельного кодексу України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Потреба встановлення сервітуту виникає у тих випадках, коли власник майна не може задовольнити свої потреби будь-яким способом.

Положеннями ст.99 Земельного кодексу України визначено, що вимагати встановлення видів земельних сервітутів можуть власники або землекористувачі земельних ділянок.

Як вбачається з Висновку експертного дослідження за результатами проведення земельно-технічного дослідження №735/13-22 від 28.02.2013р. не існує накладання земельних ділянок ОСОБА_5 та ОСОБА_4 розміром 0,0696 га на земельну ділянку під МАФ «ІНФОРМАЦІЯ_1», а остання знаходиться на землі комунальної власності (а.с.65).

Відповідно до Листа Кременецької міської ради №24 від 17.01.2014р. власником земельної ділянки на якій знаходиться кіоск «ІНФОРМАЦІЯ_1» є Територіальна громада міста Кременець в особі Кременецької міської ради (а.с.67).

Відомості щодо реєстрації земельних ділянок на права власності або користування за торгівельним об'єктом «ІНФОРМАЦІЯ_1», ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у Відділі Держземагенства у Кременецькому районі відсутні, що підтверджено Листом від 17.07.2013р. (а.с.68).

В судовому засіданні представник Ради та представник ОСОБА_3 підтвердили, що об'єктом договору купівлі-продажу був лише металевий переносний кіоск, а ОСОБА_3 не є власником чи землекористувачем земельної ділянки по АДРЕСА_1 чи суміжної земельної ділянки.

З огляду на вказане, колегія суддів приходить до переконання, що з врахуванням вимог ст. ст. 98, 99 Земельного кодексу України та тієї обставини, що власником земельної ділянки, на якій знаходиться МАФ «ІНФОРМАЦІЯ_1», що належить ФОП ОСОБА_3, є Територіальна громада міста Кременець в особі Кременецької міської ради Ради, при прийнятті рішення № 2912 від 4 квітня 2014 року Рада діяла протиправно, а тому таке підлягає скасуванню.

Оскаржуваним Рішенням №3325 від 30.09.2014р. позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) без зазначення підстав та причин такої відмови.

При розгляді справи в суді першої інстанції представник Ради причини такої відмови не пояснив.

Таким чином, враховуючи положення ст.12, ст.81, ст.118 Земельного кодексу України, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що Рада приймаючи рішення №3325 від 30 вересня 2014 року діяла протиправно, оскільки без покликання на підстави та вимоги чинного законодавства, відмовила у реалізації права позивача та його дружини на земельну ділянку площею 0,0696 га по АДРЕСА_1, а тому таке підлягає скасуванню.

Дотримуючись принців законності, поділу влади, а також компетенції, визначеної Конституцією та законами України, суд не має права перебирати на себе повноваження Ради у розгляді та вирішенні питання щодо зобов'язання відповідача вчинити певні дії, а тому, зобов'язавши Раду розглянути заяву про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, щодо не можливості зобов'язати прийняти рішення про надання такого дозволу, оскільки винесення даних рішень віднесено до компетенції відповідача.

Аналогічна позиція викладена у Постанові ВСУ від 21.05.2013р. (справа №21-87а13), яка у відповідності до вимог ст. 244-2 КАС України повинна враховуватись судами.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та дав їм належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги Кременецької міської ради та ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Кременецького районного суду Тернопільської області від 22 жовтня 2014 року у справі №601/949/14-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.І. Шинкар

Судді Н.В. Ільчишин

М.А.Пліш

Повний текст Ухвали виготовлено 31.01.2015р.