УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 січня 2015 р. Справа № 876/11431/14
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Шинкар Т.І.,
суддів Ільчишин Н.В.,
Пліша М.А.,
з участю секретаря судового засідання Федак С.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2014 року у справі №813/6351/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплокомінвест» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
В С Т А Н О В И В:
16.09.2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Теплокомінвест» (далі - Товариство) звернулось в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - ДПІ), просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.08.2014р. №0003222204 та №0003232204.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21.11.2014р. позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ №0003222204 від 28 серпня 2014 року. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ДПІ подало апеляційну скаргу, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.11.2014р. та прийняти нову, якою повністю відмовити в задоволенні позовних вимог. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що аналізуючи господарські операції між позивачем та ТзОВ «Еколайн-СТ», ПП «Ворк Супорт», ТзОВ «Праймвей Трейдінг», ТзОВ «Семикс», ТзОВ «Ерідл», ТзОВ «Айті Аутсорсінг», ПП «Трасат» можна констатувати, що такі позбавленні господарської мети, що по суті є доказом їх нереальності. Зокрема, позивачем не наведено жодного аргументу, який б пояснював доцільність проведення дослідження попиту і пропозицій з продажу товарів впродовж місяця декілька разів, в чому полягають такі дослідження. Із змісту первинних документів не можливо ідентифікувати сутність послуг. Такі дії позивача, які полягають лише у відображенні в первинних документах інформації про факт здійснення господарських операцій без їх фактичного здійснення не є свідченням добросовісного платника податків. Також, позивачем не надано документів, які б свідчили про транспортування товарів, придбаних у контрагентів, та не підтверджено з якою метою та у який спосіб придбані товарно-матеріальні цінності були використані у господарській діяльності Товариства.
В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, представник позивача щодо апеляційної скарги заперечив, просив залишити без змін рішення суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та пояснення представників сторін, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, ТзОВ «Теплокомінвест» зареєстроване як юридична особа 10.01.2007р., здійснює господарську діяльність з діяльності у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування у цих сферах, діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, неспеціалізована оптова торгівля, постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря, торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами, інша професійна, наукова та технічна діяльність.
На підставі направлення від 29.07.2014р. №536 головним державним ревізором-інспектором проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з питань дотримання податкового законодавства по взаєморозрахунках з ПП «Ворк Супорт» за період з 01.01.2012р. по 31.12.2013р., січень 2014року, ТзОВ «АТА», ПП «Промокомерц», ПП «Трасат», ТзОВ «Семикс», ТзОВ «Ерідл», ТзОВ «Прамвей Трейдинг» за період з 01.01.2012р. по 31.12.2013р., ТзОВ «Еколайн-СТ» за лютий 2014 року, а також документальне підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів (робіт, послуг) від вищевказаних контрагентів. Перевірка проводилась з 29.07.2014р. по 04.08.2014р.
За результатами перевірки ДПІ складено акт №1002/22-04/34768263 від 11.08.2014р., яким зафіксовано порушення Товариством вимог п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України (далі-ПК України), внаслідок чого на переконання ДПІ безпідставно включено до податкового кредиту суми ПДВ, що призвело до заниження податкового зобов'язання до сплати в розмірі 1 886 015,06 грн., в тому числі в лютому 2012 року - 38 482,5 грн., в березні 2012 року - 94 186,98 грн., в квітні 2012 року - 215 611,78 грн., в травні 2012 року - 43 469,32 грн., в червні 2012 року - 23 538,93 грн., в серпні 2012 року - 9 065,7 грн., в січні 2013 року - 43 657,72 грн., в лютому 2013 року - 61 214,25 грн., в березні 2013 року - 102 081,05 грн., в квітні 2013 року - 130 260,84 грн., в травні 2013 року - 244 767,54 грн., в червні 2013 року - 169 043,12 грн., в липні 2013 року - 130 947,95 грн., в серпні 2013 року - 128 059,96 грн., в вересні 2013 року - 98 721,68грн., в жовтні 2013 року - 117 816,97 грн., в листопаді 2013 року - 105 671,25 грн., в грудні 2013 року - 56 232,43 грн., в січні 2014 року - 8 984,33 грн., в лютому 2014 року - 64 200,77грн.; ст.44, п.85.2 ст.85 ПК України у зв'язку із ненаданням до перевірки первинних документів.
На підставі акта перевірки ДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 28.08.2014р. №0003222004, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі-ПДВ) на суму 2 357 518,83 грн., в тому числі 1 886 015,06 грн. - основний платіж та 471 503,76 грн. - штрафні санкції та №0003232204, яким збільшено суму грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 510,00 грн.
Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, Товариство звернулось з позовом до суду.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції колегія суду виходить з наступного.
Відповідно до п.198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно п.198.3. ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, в тому числі, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Порядок створення, прийняття і відображення в бухгалтерському обліку первинних документів встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996 від 16.07.1999р., підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
У розумінні пункту 14.1.36. ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.
Як вбачається з акта перевірки від 11.08.2014р., перевірка Товариства проведена з використанням інформаційних баз даних АІС ОР, АІС «Податковий блок», листа ДПІ у Сихівському районі від 06.05.2014р. №1397/07-60 та актів перевірок контрагентів позивача, складених ДПІ у Личаківському районі м. Львова від 18.04.2014р. №151/22-04/38326675 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Ворк Супорт» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період з 01.01.2014р. по 31.01.2014р.», від 23.05.2014р. №190/22-04/38821765 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТзОВ «Прамвей Трейдинг» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період з 01.01.2014р. по 31.01.2014р.», акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 03.04.2014р. №1012/26-55-22-07/38348306 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Семикс» щодо підтвердження господарських відносин за період з 01.01.2014р. по 28.02.2014р.», акт ДПІ у Галицькому районі м. Львова від 31.07.2014р. №173/13-04-22-04/13830298 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Комп'ютерний всесвіт» щодо підтвердження господарських відносин з ТзОВ «Еколайн-СТ», ТзОВ «КомпІнформГруп» за період лютий 2014 року» та довідку від 25.02.2014р. №15/22-40/34768623.
Статтею 83 ПК України передбачено, що для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені вказаним Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.
29.07.2014р. керівнику Товариства направлено листа №844/22-04 про надання документів, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків та зборів, в якому ДПІ просило надати ревізорам, які проводять перевірку, в термін до 30.07.2014р. документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів, завірені підписами керівника, головного бухгалтера та печаткою, з питань відображення у податковій декларації з податку на додану вартість показників податкового зобов'язання та податкового кредиту.
Як встановлено судом першої інстанції, на вказаний лист Товариством надано відповідь від 29.07.2014р. №29/07 з проханням відтермінувати проведення документальної виїзної перевірки згідно з Наказом №541 від 29.07.2014р., у зв'язку із вибуттям директора у відрядження та перебуванням головного бухгалтера у відпустці. Вказане підтверджується наявними в матеріалах справи Наказами №25/07-1 від 25.07.2014р. та №28/08-1 від 28.07.2014р.
Абзац 1 п. 44.6. ст. 44 ПК України передбачає: у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Відповідно до абзацу другого п.44.7 ст.44 ПК України протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.
Матеріалами справи підтверджено та не спростовано ДПІ, що Акт від 11.08.2014р. отримано Товариством 22.08.2014р. та 26.08.2014р. подано заперечення на такий, разом із долученими первинними документами щодо господарських операцій із ПП «Промокомерц» та Доповнення: №26/08-2 від 26.08.2014р. разом із копіями первинних документів по контрагентах ПП «Трасат» та ТОВ «Айті Аутсортінг», №27/08-2 від 27.08.2014р. із копіями первинних документів по контрагентах ТОВ «Ерідл», ТОВ «Еколайн-СТ», ПП «Ворк Супорт», ТОВ «Праймвей трейдінг», ТОВ «Семикс», ТОВ «Айті Аутсортінг», ПП «Трасат», №28/08-1 від 27.08.2014р. із копіями первинних документів по контрагентах ТОВ «Ерідл», ТОВ «Семикс», ТОВ «Еколайн-СТ», ПП «Ворк Супорт», ТОВ «Праймвей трейдінг».
Проте, не зважаючи на подані документи, ДПІ прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0003222204 та №0003232204 від 28.08.2014р.
Колегія суддів зауважує, що факт здійснення господарських операцій Товариством та його контрагентами підтверджується договорами, предметом яких було дослідження наявних на ринку України пропозицій з продажу певних товарів, виконання робіт, придбання ТМЦ; звітами по кредитових та дебетових операціях Товариства по рахунку 26004060259171 по відповідних періодах; податковими та видатковими накладними; рахунками-фактурами; актами приймання-передачі складових та давальницької сировини; звітами про використання давальницької сировини; актами звірки взаєморозрахунків; актами прийому-передачі наданих послуг; актами прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг); договорами оренди легкового автомобіля; свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу; договорами про надання транспортних послуг по перевезенню вантажів; товарно-транспортними накладними; договорами про налаштування та тестування обладнання; картками рахунку 361; та іншими документами, які є належними доказами в підтвердження факту виконання таких.
Представлені Товариством документи свідчать про підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, а також про фактичне здійснення господарських операцій позивачем та його контрагентами, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх.
Враховуючи вказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що визнання факту відсутності первинних документів на час складання акта перевірки за вказаних вище умов, при фактичній наявності таких документів, не може бути обґрунтованою підставою для висновку про заниження платником податків грошових зобов'язань.
Висновки ДПІ що господарські операції не носили реального характеру ґрунтуються на тому, що за наслідком проведення зустрічних звірок у підприємств-постачальників ПП «Ворк Супорт», ТзОВ «АТА», ПП «Промокомерц», ПП «Трасат», ТзОВ «Семикс», ТзОВ «Ерідл», ТзОВ «Прамвей Трейдинг» та ТзОВ «Еколайн-СТ» встановлено відсутність виробничих потужностей та трудових ресурсів, необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, що виключає можливість виконання взятих на себе зобов'язань згідно з укладеними із Товариством договорами.
При цьому, сама по собі неможливість реалізації органами державної податкової служби визначеної законодавством компетенції щодо проведення зустрічних звірок господарюючого суб'єкта не може вважатись доказом вчинення порушень податкового законодавства, тим більше особою, якої така зустрічна звірка безпосередньо не стосувалася. Отже, акти про неможливість проведення зустрічних звірок не можуть розглядатися як належне підтвердження фактів порушення платником податків податкового законодавства, здобуте в ході перевірки.
Висновки про порушення податкового законодавства контрагентами позивача не можуть автоматично підтверджувати порушення податкового законодавства самим позивачем, а позивач як платник податку не повинен нести наслідків невиконання своїми контрагентами вимог закону. Така позиція узгоджується й з висновками Верхового Суду України, висловленими, зокрема, у постанові від 31.01.2011р. (справа №21-47а10 та, постанові від 11.12.2007р. (справа №21-1376во06).
Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що закон не ставить у залежність право платника податку на бюджетне відшкодування від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати податку до бюджету як його контрагентами, так і іншими учасниками (контрагентами) по всьому ланцюгу товарообігу. Чинне законодавство не передбачає за покупцем обов'язку сплачувати ПДВ повторно, якщо такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, оскільки ПДВ, який включено до ціни товару, є податковим зобов'язання продавця товару і саме продавець несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. Невиконання чи неналежне виконання контрагентом покупця свого обов'язку, а також наявність інших обставин, що можуть свідчити про недобросовісне ведення господарської діяльності таким контрагентом, не може створювати наслідки для самого покупця.
Водночас, доказів на підтвердження того, що позивач був обізнаний щодо неправомірної, на думку податкового органу, діяльності його контрагентів, прямої чи опосередкованої причетності до такої діяльності з метою отримання податкової вигоди, відповідачем не надано.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Так Європейський суд з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії (заява № 3991/03) у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
В підтвердження реальності спірних господарських операцій Товариством надано пояснення з підтверджуючими документами про реалізацію придбаних товарів (робіт) своїм контрагентам: ТзОВ Західенергоспецмонтаж, ДП Львівенергоком, ПАТ Львівобленерго, ТзОВ Компанія Укрінтек, ТзОВ Енко, ПАТ Електро, Львівелектромережбуд, ПП Телтоніка, в наслідок чого отримано прибуток.
Аналізуючи декларації з ПДВ та податку на прибуток за період, який ревізувався ДПІ, можна дійти висновку, що Товариство здійснювало реальну господарську діяльність, сплачуючи податок на додану вартість та податок на прибуток до Державного бюджету України.
Колегія суддів погоджується з поясненнями представника Товариства, що оскільки за наслідком оспорюваних господарських взаємовідносин Товариством сплачено до бюджету близько 288 000,00 грн. податку, проте про повернення Товариству таких сум з бюджету ДПІ питання не ставить.
Щодо покликання ДПІ на нереальність господарських операцій Товариства з його контрагентами по договорах про надання послуг, за наслідком яких у Товариства виникли господарські взаємовідносини з ТзОВ «Енерджіпауерсистемс» та ТзОВ «Радка-Україна» то колегія суддів зазначає, що предметом договорів, укладених Товариством та його контрагентами, було не посередництво в укладені договорів поставки, а здійснення пошук наявних на ринку України пропозицій із продажу ТМЦ, визначених у договорах, які відрізняються за своїм змістом і сутністю.
Даючи узагальнюючу правову оцінку наведеним доказам, колегія суддів приходить до переконання, що прямими доказами в підтвердження обставин правомірності формування податкового кредиту з ПДВ є надані позивачем первинні бухгалтерські документи, які відповідають вимогам чинного законодавства. Подані ж відповідачем докази не є прямими, та в своїй сукупності не можуть вказувати на протиправність дій позивача при оподаткуванні згаданих господарських операції і підтверджувати обізнаність позивача про можливе сумнівне ведення господарської діяльності його контрагентів.
Наявність виробничих та трудових ресурсів для здійснення обраного виду діяльності підтверджується довідкою про перелік працівників Товариства, в якій зазначено про подання щоквартально до податкового органу Податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ).
Пунктом 201.10 ПК України визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.
Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.
Позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за перевірений період надано податкові накладні, які не мали недоліків та порядок заповнення яких, відповідає встановленому чинним на момент їх виписки законодавством. Зазначені обставини давали право позивачу включити ПДВ по спірних господарських операцій до складу податкового кредиту відповідного періоду.
Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.
За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті є нікчемним.
Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦКУ, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦКУ недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.
Актом перевірки не підтверджено, що на момент здійснення господарських операцій контрагенти Товариства не знаходилися в Єдиному державному реєстрі, а також що у таких не було Свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість.
Товар, який був предметом правочинів, не обмежений та не вилучений з цивільного обороту України. Таким чином, господарські операції, здійснювалися правоздатними юридичними особами і по своїй суті не суперечать інтересам держави.
Колегією суддів також взято до уваги, що спірні господарські операції, в судовому порядку недійсними не визнавались, надавались та оплачувались протягом певного періоду часу, що дає підстави вважати, що такі мали реальний характер.
Також колегія суддів зауважує, що обґрунтування нереальності господарських операцій не можуть ґрунтуються на припущеннях.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суб'єкт господарювання вправі вести господарську діяльність, яка не заборонена, на свій власний розсуд, економічна доцільність якої є одержання прибутку, що Товариством дотримано, а тому слід погодитись з висновком суду першої інстанції, що податковим органом не наведено переконливих доводів та не доведено існування обставин, які виключають право позивача на формування податкового кредиту у зв'язку із господарськими операціями, що відбулися між останнім та ПП «Ворк Супорт», ТзОВ «АТА», ПП «Промокомерц», ПП «Трасат», ТзОВ «Семикс», ТзОВ «Ерідл», ТзОВ «Прамвей Трейдинг», ТзОВ «Еколайн-СТ», а тому не доведено належним чином правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення №0003222204 від 28.08.2014р.
Оскільки позивач не оскаржує постанову суду в частині відмови в позові, а тому в силу приписів ст.195 КАС України, така відмова не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції.
Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу чи постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2014 року у справі №813/6351/14 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Т.І. Шинкар
Судді Н.В. Ільчишин
М.А.Пліш
Повний текст Ухвали виготовлено 31.01.2015р.