КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2015 р. Справа№ 910/17414/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ропій Л.М.

суддів: Калатай Н.Ф.

Рябухи В.І.

за участю представників сторін:

від позивача: не викликався та не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;

від відповідача: не викликався та не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю Кримський електротехнічний завод "Сатурн"

на рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2014

у справі № 910/17414/14 (суддя Бондаренко Г.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримський електротехнічний завод "Сатурн"

до Публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії"

про заборону вчинення дій

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.01.2015 розгляд апеляційної скарги у справі № 910/17414/14 відкладено на 26.01.2015.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.10.2014 у справі № 910/17414/ 14 у задоволенні позову відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що рішення господарського суду міста Севастополя у справі № 919/848/13-РФ від 01.08.2014 винесене іменем Російської Федерації прийняте органом, створеним у порядку, не передбаченому чинним законодавством України, отже, таке рішення в силу норм ч.3 ст.9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" є недійсним та не створює правових наслідків; виходячи з предмету та підстав позову, обраний позивачем спосіб захисту права не відповідає установленим способам захисту права та не призведе до поновлення порушених прав; у випадку нанесення позивачу збитків прийнятим рішенням, позивач не позбавлений права звернення до суду з метою їх стягнення з особи, яка допустила порушення прав позивача, шляхом стягнення коштів на підставі недійсних рішень судів, винесених іменем Російської Федерації на тимчасово окупованій території України.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2014 у справі № 910/17414/14 скасувати з підстав невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

На думку скаржника, оскаржуване рішення суперечить нормам ст.16 ЦК України, ст.ст.1, 2, 43, 111-28 ГПК України, Закону України від 15.04.2104 № 1207-VII "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".

Скаржник не згоден із висновком суду першої інстанції про невірно обраний позивачем спосіб захисту права та посилається на те, що відповідно до положень ч.2 ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі; що згідно з ГПК України захисту у господарському суді підлягає не тільки порушене суб'єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес та наводить положення Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004, висновки постанови Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 27.02.2007 у справі № 22/23.

На думку скаржника, висновок суду про те, що позивачем обраний неналежний спосіб захисту права, суперечить обов'язковим, в силу ст.111-28 ГПК України, постановам Верховного Суду України у справах №№ 3-21ГС, 3-37ГС, 3-68ГС, 3-69ГС, 3-70ГС, 3-126ГС.

Як вважає скаржник, судом не враховано, що законодавчі обмеження матеріально-правових засобів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст.ст.55, 124 Конституції України та ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Скаржник наполягає на тому, що обрані позивачем способи судового захисту є співрозмірними та адекватними наявному порушенню прав позивача, а отже - відповідають вимогам ефективного захисту, встановленим ст.13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 04.11.50р.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги позивача, рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2014 у справі № 910/17414/14 залишити без змін.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне.

Позивач звернувся до суду першої інстанції із позовною заявою, у якій просив заборонити відповідачу отримувати та надавати до виконання рішення господарського суду м. Севастополя у справі № 919/848/13-РФ від 01.08.2014 та інші документи, видані на виконання зазначеного рішення, у тому числі звертатися до виконання зазначеного рішення до діючих на території Криму та міста Севастополя органів (установ) та посадових осіб примусового виконання рішень (у тому числі у управління та відділи Федеральної служби судових приставів по Севастополю).

Як вбачається із матеріалів справи, господарським судом міста Севастополя іменем Російської Федерації прийняте рішення від 01.08.2014 у справі № 919/848/13-РФ, яким стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримський електротехнічний завод "Сатурн" та з Відкритого акціонерного товариства "Завод Южреммаш" на користь публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанк Росії" заборгованість еквівалентну за договором про відкриття кредитної лінії № 20-Н/08/11/ЮО від 19.05.2008, а саме: 2 440 000,00 грн. заборгованості по основному боргу по кредитній лінії, 1 162 389,44 грн. процентів за користування кредитною лінією за період 08.11.2011 по 05.03.2014, включно, 871 019,33 грн. пені за прострочення сплати загальної заборгованості по кредитній лінії за період 09.11. по 06.03.14р., 403 391,72 грн. пені за прострочення сплати процентів за користування кредитною лінією за період 09.11.11 по 06.03.14р., що у загальному складає 4 876 800,49 грн. еквівалентну у рублях за офіційним курсом ЦБ РФ на дату фактичного виконання рішення суду; державне мито еквівалентне 68 820,00 грн. в рублях за офіційним курсом ЦБ РФ на дату фактичного виконання рішення суду.

Статтею 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15.04.2014 № 1207-VII, із змінами і доповненнями, встановлено, що державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом; будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Таким чином, рішення господарського суду міста Севастополя від 01.08.2014 у справі № 919/848/13-РФ, прийняте іменем Російської Федерації, є недійсним і не створює правових наслідків.

Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Також у статті 16 ЦК України наведено можливі способи захисту цивільних прав та інтересів і вказано, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно із ст.20 ГК України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів; кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. В ч.2 ст.20 ГК України передбачені шляхи захисту прав та законних інтересів суб'єктів господарювання, крім того, вказано, що права та законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються й іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" вищезазначене рішення господарського суду міста Севастополя у справі № 919/848/13-РФ від 01.08.2014, інші документи, видані на виконання зазначеного рішення, у тому числі документи про виконання вказаного рішення, видані діючими на території Криму та міста Севастополя органами (установами) та посадовими особами примусового виконання рішень (у тому числі управліннями та відділами Федеральної служби судових приставів по м. Севастополь) - є недійсними і не створюють правових наслідків.

Отримання відповідачем, надавання на виконання вищезгаданого рішення суду та інших документів, які є недійсними, не створюють правових наслідків, внаслідок чого не порушують цивільне право позивача та охоронюваний законом інтерес.

Ані нормами ЦК України, ГК України, ані іншими законами не встановлено такого способу захисту права або інтересу особи, як заборону іншій особі отримувати та надавати до виконання рішення, інші документи, які є недійсними та не створюють правових наслідків.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не є такими, що надають підстави для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, зважаючи на викладене та наступні обставини.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є, у тому числі, законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ст.ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення; кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Разом із тим, як вже зазначалось, отримання та надання на виконання недійсних та таких, що не створюють правових наслідків, рішення, інших документів, не порушують права та охоронювані інтереси позивача.

Згідно із ст.111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норма права, та для всіх судів України; суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Скаржником в апеляційній скарзі наведені рішення Верховного Суду України, проте, ці рішення Верховним Судом України прийняті за наслідками розгляду заяв про перегляд судових рішень з мотивів неоднакового застосування інших норм матеріального права, ніж Закон України від 15.04.2014 № 1207-VII "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" та у правовідносинах, які не є подібними до правовідносин у справі № 910/17414/14.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав, встановлених нормами чинного законодавства та відповідно до матеріалів справи, для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2014 у справі № 910/17414/14 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримський електротехнічний завод "Сатурн" без задоволення.

2. Справу № 910/17414/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Повний текст постанови складено 05.02.2015.

Головуючий суддя Л.М. Ропій

Судді Н.Ф. Калатай

В.І. Рябуха