Апеляційний суд Рівненської області

___________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2015 року м. Рівне

Суддя Апеляційного суду Рівненської області Полюхович О.І.

при секретарі сз - Степанюк В.О.

з участю: прокурора - Байди І.В.

представників Рівненської митниці - Ярмолюка І.М., Дем’янюка С.М.

особи, що притягується до відповідальності - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_5 на постанову Рівненського міського суду від 28 листопада 2014 року.

в с т а н о в и в:

Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 28 листопада 2014 року ОСОБА_4 був визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 МК України, накладено штраф в розмірі 4 144 652 грн 16 коп з конфіскацією грошових коштів в сумі 320 000 доларів США. Також з ОСОБА_4 стягнуто судовий збір.

ОСОБА_4 судовим рішенням було визнано винним у тому, що він 16 жовтня 2014 року о 15 год 51 хв на митному посту «Городище» Рівненської митниці Міндоходів вчинив дії на переміщення товару - грошових коштів в сумі 320 000 доларів США, через митний кордон України з приховуванням від митного контролю.

В поданій на постанову суду першої інстанції апеляційній скарзі захисник ОСОБА_5 просить вказане судове рішення скасувати, провадження по справі закрити в зв'язку із малозначністю вчиненого правопорушення (а.с.135-137). В обґрунтування апеляційної скарги захисник зазначив, що конфісковуючи грошові кошти, держава, шляхом прийняття судом рішення іменем України, втручається в право особи на мирне володіння своїм майном, гарантоване ст.1 Першого протоколу до Європейської Конвенції з прав людини (далі - Європейська Конвенція). ОСОБА_5 вказав, що ОСОБА_4 перевозив грошові кошти , які належать ОСОБА_6 і були необхідні для придбавання засобів захисту для військовослужбовців української армії.

Під час апеляційного перегляду справи ОСОБА_4 подав зміни до апеляційної скарги і просить перекваліфікувати його дії з ч.1 ст.483 МК України на ст..471 МК України, призначити стягнення у вигляді штрафу без застосування конфіскації грошових коштів. ОСОБА_4 зазначив, що він не приховував товар від митного контролю, він не зміг заповнити митну декларацію, оскільки був затриманий працівниками митниці, грошові кошти належать 32 особам, які працювали на сезонних роботах в РФ і є їх заробітною платою.

В судовому засіданні під час апеляційного перегляду ОСОБА_4 пояснив, що 16 жовтня 2014 року він повертався з РФ де перебував на сезонних роботах. ОСОБА_4 вказав, що він шукає роботу в м.Москва та інших великих містах РФ по будівництву і пропонує її виконання громадянам України, своїм землякам. Оскільки за виконану роботу роботодавці вчасно не розрахувались, він перевозив 320 000 доларів США, заробітну плату 32 осіб, які працювали в РФ . Зазначені кошти ОСОБА_4 перевозив в своєму рюкзаку, кошти були замотані в непрозору плівку та поміщені в поліетиленовий чорний кульок.

ОСОБА_4 наголосив, що пояснення в суді апеляційної інстанції є правдивими, всі решта - не відповідають дійсності, оскільки його ввів в оману захисник ОСОБА_5, намовивши говорити, що грошові кошти передавались на АТО.

ОСОБА_4 просить перекваліфікувати його дії на ст..471 МК України і не застосовувати щодо нього стягнення у вигляді конфіскації грошових коштів.

Свідок ОСОБА_7 в суді пояснив, що 16 жовтня 2014 року він на власному транспортному засобі перевозив громадян з РФ , які перебували там на сезонних роботах. Свідок вказав, що ніхто із пасажирів його не повідомляв, що перевозить заборонені предмети, чи товари, які необхідно задекларувати, а тому він заїхав в «зелений» коридор, тобто в зону спрощеного митного контролю. При перевірці, працівники митного посту «Городище» , виявили у ОСОБА_4 320 000 доларів США.

Заслухавши та проаналізувавши пояснення ОСОБА_4, який просить постанову суду скасувати, думку прокурора та представників Рівненської митниці, які просять залишити судове рішення без зміни, а апеляційну скаргу без задоволення, перевіривши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_4 інкримінується те, що він 16 жовтня 2014 року о 15 год 51 хв на митному посту «Городище» Рівненської області вчинив дії, спрямовані на переміщення товару, 320 000 доларів США, через митний кордон України з приховуванням від митного контролю.

Частиною 3 ст.197 МК України встановлено, що обмеження щодо ввезення на митну територію України та вивезення за межі митної території України валютних цінностей, а також порядок переміщення їх через митний кордон України, у тому числі особливості декларування валютних цінностей (зокрема , визначення граничних сум , які підлягають письмовому або усному декларуванню) , можуть встановлюватися Національним банком України. Постановою Правління Національного банку України від 27 травня 2008 року №148 затверджено Інструкцію про переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України (зареєстровано в МЮ України 11.06.2008р за №520\15211; далі - Інструкція).

Відповідно до цієї Інструкції фізична особа має право ввозити в Україну та вивозити за межі України готівку в сумі, що не перевищує в еквіваленті 10 тис. євро, без письмового декларування митному органу. Фізична особа - резидент має право ввозити в Україну та вивозити за межі України готівку в сумі, що перевищує в еквіваленті 10 тис. євро, за умови письмового декларування митному органу в повному обсязі та за наявності документів, що підтверджують зняття готівки з рахунків у банках (фінансових установах), виключно на ту суму, що перевищує в еквіваленті 10 тис. євро.

Ст..17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди України застосовують при розгляді справ Європейську Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

Конфіскація - це спосіб позбавлення особи права власності (ст.346 ЦК України). Застосовуючи конфіскацію, держава шляхом прийняття судом рішення іменем України втручається в право особи на мирне володіння своїм майном, гарантоване ст..1 Першого протоколу до Європейської Конвенції.

Так, згідно зі ст..1 Першого протоколу до ЄК кожна фізична чи юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Проте ці положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони , які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів. В п.33 рішення ЄСПЛ від 6 листопада 2008 року у справі «Ісмаїлов проти Російської Федерації» Європейський суд прямо вказав, що «… держави мають законний інтерес , а також обов'язок на підставі різних міжнародних договорів… вживати заходи з метою виявлення та відстеження руху коштів через їхні кордони , оскільки значні суми готівки можуть використовуватися під час відмивання грошей, торгівлі наркотиками, фінансування тероризму чи організованої злочинності, ухилення від сплати податків чи вчинення інших тяжких фінансових злочинів. Загальна вимога до декларування товарів, що переміщуються через митний кордон, яка поширюється на кожну особу, що перетинає державний кордон, запобігає неконтрольованому ввезенню готівки в державу чи її вивезенню з неї, тому конфіскація у випадку недекларування готівки під час проходження митного контролю є частиною регуляторного механізму , який відповідає загальним інтересам суспільства».

ОСОБА_4 під час апеляційного перегляду справи вказав, що його дії необхідно перекваліфікувати на ст..471 МК України, оскільки він не вчиняв дій, щодо переміщення коштів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю.

Такі пояснення ОСОБА_4 , на думку суду, не заслуговують на увагу, оскільки, як встановлено судом, грошові кошти були обгорнуті не прозорою плівкою, поміщені в поліетиленовий пакет чорного кольору, знаходились в рюкзаку прикладені коробками з мобільними телефонами з метою утруднення виявлення . Вказані обставини також підтверджуються фото таблицею до протоколу (а.с.35-37).

ОСОБА_4 ні під час складання протоколу, ні в суді першої інстанції, ні під час апеляційного розгляду справи не довів законність джерела походження грошових коштів. Під час складання протоколу ОСОБА_4 пояснив, що грошові кошти йому передала невідома особа (а.с.90-93), в суді першої інстанції вказав, що кошти належать ОСОБА_8 про що є розписка ( а.с.127-129), в суді апеляційної інстанції пояснював, що кошти є заробітною платою 32 осіб, не надавши суду жодних підтверджуючих документів.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що 16 жовтня 2014 року ОСОБА_4 перевозив грошові кошти в сумі 320 000 доларів США з використанням інших засобів , що утруднювало їх виявлення («фізичне» приховування), про наявність грошових коштів і намір їх декларувати , не повідомляв ні водію ОСОБА_7, ні іншим пасажирам.

За таких обставин , суд вважає, що дії ОСОБА_4 вірно кваліфіковані за ч.1 ст.483 МК України, а стягнення судом накладено відповідно до вимог ст.ст. 33,34 КУпАП із врахуванням характеру правопорушення, ступеня вини ОСОБА_4, даних про його особу та в межах санкції ч.1 ст. 483 МК України.

Виходячи з наведеного, підстав для скасування постанови суду не вбачається.

На підставі наведеного, керуючись ст. 294 КУпАП України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 28 листопада 2014 року щодо ОСОБА_4 залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника (із врахуванням змін поданих ОСОБА_4) - без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не полягає.

Суддя: