Судове рішення #407030
1/287-15/82


ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

                 

03.01.07                                                                                           Справа  № 1/287-15/82

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді    Онишкевича В.В.

                        суддів  Скрутовського П.Д.

                                     Слуки М.Г.

 Розглянувши апеляційну скаргу  ВАТ “Львівський завод телеграфної апаратури”  

на рішення господарського суду  Львівської області від 13.06.2006р.

у справі №1/287-15/82

За позовом  ВАТ “Львівський завод телеграфної апаратури”, м.Львів

До ЗАТ “Інтертранс”, м.Київ

Про витребування майна з чужого незаконного володіння

       За участю представників:

від позивача  Терлак Х.-М.М. –предст.

від відповідача  Слиш Л.Т. –предст.

 

    Рішенням господарського суду Львівської області від 13.06.2006р. по справі №1/287-15/82 за позовом ВАТ “Львівський завод телеграфної апаратури”, м.Львів, до ЗАТ “Інтертранс”, м.Київ, про витребування майна з чужого незаконного володіння, в задоволенні вимог позивача було відмовлено в повному розмірі.

    Позивач у даній справі оскаржив прийняте судом першої інстанції рішення в апеляційну інстанцію та просить його змінити з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

    Представникам сторін, які брали участь у судовому засіданні було роз”яснено їх права та обов”язки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

    Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач посилається на те, що господарський суд Львівської області приймаючи оскаржуване рішення прийшов до неправильного висновку, визнавши за відповідачем право власності на спірне майно на підставі Протоколу №8  від 04.08.2004р. та Акту №225 від 04.08.2004р., що на думку скаржника не відповідає обставинам справи.

     Відповідач заперечує проти доводів позивача та зазначає, що скаржником не подано жодного доказу, який би підтверджував, що спірне майно з моменту його продажу –21.11.2000р. залишилось у його власності, оскільки покупець на підставі п.1.1 договору купівлі продажу (Біржовий контракт №32-ТЄК) від 21.11.2000р. купив не окремі нежитлові приміщення, а цілісний майновий комплекс бази відпочинку “Діброва”.

     Крім того, відповідач зазначає, що позивач пропустив термін позовної давності для витребування спірного майна у ЗАТ “Інтертранс”.

     В процесі розгляду апеляційної скарги, судом було встановлено наступне:

    21.11.2000р. між ВАТ “Львівський завод телеграфної апаратури” та Державним транспортно-експедиційним підприємством “Інтертранс” було укладено договір купівлі продажу (Біржовий контракт №32-ТЄК).

    Предметом зазначеного договору у відповідності до п.1.1 договору була база відпочинку “Діброва”, що знаходиться за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, с.Басівка.

    У п.1.2 договору перераховані будівлі і споруди, які були предметом договору купівлі-продажу.   Зазначене вище підтверджує факт, що ДТЕП “Інтертранс” купив не окремі нежитлові приміщення, а цілісний майновий комплекс бази відпочинку “Діброва”.

     Із листа №26-21-10/280 від 24.01.2005р. головного міжрегіонального управління статистики у м.Києві та наказу Міністерства транспорту України №797 від 08.09.2004р. вбачається, що ДТЕП “Інтертранс” було ліквідоване і виключено з ЄДРПОУ, а отже, все майно державного підприємства перейшло у власність держави в особі його органу - Фонду державного майна.

      Відповідно до протоколу №8 від 04.08.2004р. та акту прийому-передачі №255 від 04.08.2004р. Фонд державного майна України, як один із засновників ЗАТ “Інтертранс”, передає йому спірне майно –базу відпочинку “Діброва” до статутного фонду товариства як оплату за акції додаткового випуску.

      Зазначене майно було передано на підставі акту приймання-передачі, яке підлягає внесенню до статутного фонду ЗАТ “Інтертранс”. Як вбачається із даного акту, крім нежитлових будівель і споруд,  у нього ввійшло і спірне майно, тобто  кабельні лілії, огорожа, каналізаційна лінія і т.д., що підтверджує те, що до відповідача перейшло право власності на зазначене майно.

      Викладені вище обставини підтверджуються також і звітом про експертну оцінку проведену ТзОВ “Росан-Бізнес-Консалтинг” на замовлення позивача у даній справі. Вартість об”єкту продажу було визначено експертом у звіті в сумі 1895000 грн. без ПДВ., куди крім об”єктів нерухомого майна увійшло і спірне майно, про що зазначено в розділі “Технічні характеристики об”єкта експертної оцінки” в п.п.1-32.

      Крім того, слід зазначити, що відповідачем по справі, з моменту передачі йому майна цілісного майнового комплексу до статутного фонду,  здійснено спорудження, реконструкцію та поліпшення майна та споруд цілісного майнового комплексу, в т.ч. і спірного майна, що підтверджується долученими до справи документами, а саме, розпорядженням голови Пустомитівської райдержадміністрації від 22.08.2005р. за №564, актами виконаних будівельних робіт та актами про введення в експлуатацію основних засобів, малоцінних необоротних та нематеріальних активів.

     Відповідач цілком правомірно зазначив у судовому засіданні апеляційної інстанції та відзиві на апеляційну скаргу, що подані позивачем ряд документів, а саме акти на взяття на бухгалтерський облік спірного майна, акти оцінки та акти до договору оренди не підтверджують факту права власності позивача на спірне майно.

     Посилання відповідача на пропуск позивачем строку позовної давності не приймається судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки, як вірно зазначено судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні, особа, тобто позивач по даній справі, дізнався про його порушене право лише у 2004р., оскільки спірне майно було передано відповідачу у 2004р., що підтверджує факт того, що позивач по справі звернувся до суду в строк передбачений ст.261 ЦК України.

      Враховуючи вищенаведене та беручи до уваги доводи сторін по справі, суд не вбачає правових підстав для скасування оскаржуваного рішення та задоволення апеляційної скарги.

      Керуючись ст.ст.91, 101-105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,-

                                                     П О С Т А Н О В И В :

     Рішення господарського суду Львівської області від 13.06.2006р. по справі №1/287-15/82 залишити без зміни, а апеляційну скаргу  без задоволення.

     Матеріали справи №1/287-15/82 повернути в господарський суд Львівської області.

          

        Головуючий   суддя                                                          В.В. Онишкевич

        Суддя                                                                                  П.Д. Скрутовський

             Суддя                                                                                  М.Г. Слука    

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація