УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2015 р. Справа № 876/11780/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шинкар Т.І.,

суддів Ільчишин Н.В., Гудима Л.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 представника позивача ОСОБА_2 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2014 року про передачу адміністративної справи на розгляд іншого адміністративного суду у справі №2а-475/09/1370 за позовом ОСОБА_2 до Верховної Ради України, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Вищої ради юстиції про визнання незаконною (недійсною) та скасування постанови, поновлення на посаді судді та відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

16.01.2009р. ОСОБА_2 звернувся в Львівський окружний адміністративний суд з позовом до Верховної ради України, просив, з врахуванням поданих доповнень, визнати незаконною (недійсною) та скасувати постанову Верховної Ради України від 18 грудня 2008 року №698-VІ про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Львівського апеляційного адміністративного суду, поновити на посаді судді та відшкодувати моральну шкоду.

В порядку ст. 53 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України) у справу в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Вищу раду юстиції.

01.12.2014р. на адресу Львівського окружного адміністративного суду від представника відповідача надійшло клопотання від 28.11.2014р. №30/6-581 (218112) про передачу справи за підсудністю до окружного адміністративного суду, юрисдикція якого поширюється на місце відбування покарання позивача.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 09.12.2014р. клопотання представника Верховної Ради України задоволено, передано адміністративну справу №2а-475/09/1370 за територіальною підсудністю на розгляд Чернігівського окружного адміністративного суду.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, представник позивача ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 09.12.2014р. про передачу адміністративної справи на розгляд Чернігівського окружного адміністративного суду і направити справу для продовження розгляду до Львівського окружного адміністративного суду. Вважає оскаржувану ухвалу суду такою, що прийнята з порушенням норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що на час подання позову - 16.01.2009р. обрано адміністративний суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання позивача, відповідно до положень ч.2 ст.19 КАС України. Крім того, ч.2 ст.19 КАС України не передбачає можливості передання справи від одного суду до іншого, а тим більше з підстав, що обрана позивачем згідно з вимогами закону територіальної підсудність не влаштовує відповідача чи суд через декілька років після відкриття провадження у справі. Відтак, у суду першої інстанції не було юридичних підстав ставити під сумнів правильність визначення територіальної підсудності справи. Вказує, що для передання справи до іншого суду у зв'язку нібито з порушенням територіальної підсудності відсутня процесуальна можливість для вчинення суддями колегії таких дій, оскільки суд ще у 2009 році перейшов до судового розгляду справи. Передача справи у разі недотримання правил територіальної підсудності відповідно до п.3 ч.1 ст.22 КАС України можлива за умови, якщо це було виявлено після відкриття провадження у справі і до початку судового розгляду справи. Проте, якщо недотримання правил предметної підсудності виявлено вже під час судового розгляду, то суд повинен завершити розгляд справи та ухвалити судове рішення по суті спору. Зазначив, що 18.02.2009р. Львівським окружним адміністративним судом винесено ухвалу про закінчення підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду, та після цього вже неодноразово проводились судові засідання. Таким чином, на стадії судового розгляду передати справу до іншого суду неможливо.

Представник відповідача на адресу суду подав заперечення, в яких просив ухвалу Львівського адміністративного суду від 09.12.2014р. залишити без змін, а апеляційну скаргу представника позивача без задоволення. В запереченнях зазначив, що враховуючи вимоги ст.3 та ст.12 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», факту засудження позивача та перебування з часу засудження у Менській ВК №91 Чернігівської області, неможливості переходу до розгляду справи по суті у зв'язку з клопотаннями позивача та його представника, у суду першої інстанції були наявні всі правові підстави для передачі даної справи за територіальною підсудністю.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, хоча належним чином повідомленні про місце та час розгляду справи. Від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності. Від інших учасників процесу клопотань не надходило, а тому на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги, заперечення відповідача на апеляційну скаргу в їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.01.2009р. суддею Львівського окружного адміністративного суду Мартинюком В.Я. відкрито провадження у справі за вказаним адміністративним позовом та призначено попереднє судове засідання. 18.02.2009р. судом закінчено підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду. Розпорядженням в.о. голови суду від 23.02.2009р. відповідно до ст.24 КАС України, призначено у даній справі колегію суддів у складі головуючого судді - Мартинюка В.Я., суддів Ланкевича А.З. та Гавдика Г.В.

09.09.2009р. ухвалою суду зупинено провадження у справі до закінчення строку тримання позивача під вартою.

11.10.2013р. ухвалою суду поновлено провадження у справі.

Ухвалою від 24.10.2013р. судом вирішено передати дану справу за предметною підсудністю до Вищого адміністративного суду.

За наслідком апеляційного оскарження 08.05.2014р. ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу представника позивача задоволено та ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 24.10.2013р. про передачу справи скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

19.06.2014р. ухвалою суду задоволені заяви про самовідвід суддів Мартинюка В.Я. та Ланкевича А.З.

24.06.2014р. згідно ст. 15-1 КАС України визначено колегію суддів для розгляду даної справи. Згідно ст. 26 КАС України розгляд даної адміністративної справи почато спочатку та призначено судове засідання на 08.07.2014р.

08.07.2014р. розгляд справи відкладено на 22.07.2014р. у зв'язку із неприбуттям сторін (їх представників) в судове засідання.

22.07.2014р. розгляд даної справи відкладено на 08.09.2014р. у зв'язку із задоволенням клопотань представників сторін про відкладення розгляду справи.

08.09.2014р. розгляд даної справи відкладено на 22.09.2014р. у зв'язку із відпусткою одного із суддів колегії.

22.09.2014р. судом задоволено заяву представника позивача про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та розгляд справи відкладено на 20.10.2014р.

20.10.2014р. розгляд даної справи відкладено на 11.11.2014р. у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю одного із суддів колегії.

11.11.2014р. в судовому засіданні позивачем, на запитання суду в порядку ст. 127 КАС України повідомлено про своє місце перебування (знаходження): - «Менська ВК №91, Чернігівська область». Розгляд справи відкладено за клопотанням позивача та його представника до 24.11.2014р.

Згідно ст. 135 КАС України, судовий розгляд справи по суті починається доповіддю головуючого в судовому засіданні про зміст позовних вимог.

24.11.2014р. в судовому засіданні після розгляду клопотань учасників процесу в порядку ст. 133 КАС України, судом, у відповідності до вимог ст. 135 КАС України, запропоновано позивачу та його представнику почати судовий розгляд справи по суті, однак представник позивача вказав про таку неможливість, оскільки в такому випадку він буде позбавлений можливості подати додаткові докази у справі, що було підтримано позивачем. Розгляд справи відкладено на 02.12.2014р. за клопотанням позивача та його представника.

02.12.2014р. судове засідання відкладено на 09.12.2014р. у зв'язку з технічними причинами (відсутність зв'язку з Менською ВК № 91).

09.12.2014р. в судовому засіданні в порядку ст. 133 КАС України судом оголошено клопотання представника відповідача про передачу даної справи за територіальною підсудністю до окружного адміністративного суду, юрисдикція якого поширюється на місце відбування покарання позивача. Вказане клопотання обґрунтоване тим, що згідно ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», під місцем перебування слід розуміти адміністративно-територіальна одиницю, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік. Позивач не проживає (перебуває) досить тривалий час у м. Львові, оскільки відбуває покарання у Менській виправній колонії № 91 (Чернігівська область), що є підставою для передачі цієї справи за територіальною підсудністю.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 5 КАС України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. 4 ст. 6 КАС України, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим же Кодексом.

Згідно ч. 2 ст. 19 КАС України, адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача, або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 5.7. Постанови Пленуму ВАС України «Про практику застосування адміністративними судами положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду спорів щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом» за № 15 від 01.11.2013р., узагальнено (ст. 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»), що оскільки відповідно до частини четвертої статті 6 КАС України ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим ж Кодексом, то порушення правил підсудності може бути однією з підстав для скасування судового рішення і прийняття нової постанови.

Як вбачається з матеріалів справи вироком Оболонського районного суду м.Києва від 19.09.2011р., який залишений без змін ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 30.03.2012р. позивача визнано винним у вчиненні злочинів передбачених ч.2 та ч.3 ст.368 КК України, ч.2 ст. 376 КК України, ч.2 ст.383 КК України та призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на десять років. Як зазначено у вироку, строк покарання засудженому рахувати з 09.03.2009р.

Обставина щодо відбування позивачем покарання у Менській виправній колонії №91 Чернігівської області, доказуванню не підлягає (ч. 2 ст. 72 КАС України) та сторонами у справі та їх представниками не заперечується.

У пункті 6 Постанови «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» за № 2 від 02.03.2008 року Пленум ВАС України узагальнено (ст.36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»), що у разі недотримання правил територіальної підсудності адміністративну справу також необхідно передати до належного суду, але за умови, якщо це було виявлено після відкриття провадження у справі і до початку судового розгляду справи (пункт третій частини першої статті 22 КАС України).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в контексті ч.2 ст.19 КАС України, роз'яснень Пленуму ВАС України, чинного законодавства, визначальним у реалізації права особи, визначеного ст.6 КАС України, є розгляд і вирішення адміністративної справи судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) позивача на час такого розгляду і прийняття остаточного рішення.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що 08.05.2014р. Львівський апеляційний адміністративний суд не вирішував питання про територіальну підсудність даної справи, а розглядав питання її предметної підсудності з врахуванням Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо недопущення зловживанням правом на оскарження» №2181 від 13.05.2010р., яким були внесені зміни до ч.4 ст.18 КАС України.

Статтею 133 Конституції України зазначено, що систему адміністративно-територіального устрою України складають: Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села. До складу України входять: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь.

Згідно з ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік.

Відповідно до ст. 12 цього ж Закону, свобода пересування обмежується щодо осіб, які за вироком суду відбувають покарання у вигляді позбавлення або обмеження волі.

Частиною 1 статті 8 Закону України «Про Державний реєстр виборців» від 22.02.2007р. № 698-V передбачено, що виборчою адресою виборця є адреса його житла або місця перебування виборця чи інша адреса, що замінює адресу житла виборця, яка є підставою для віднесення виборця до відповідної виборчої дільниці.

Частиною 5 статті 8 цього Закону зазначено, що виборчою адресою виборця, який відбуває покарання у вигляді арешту, позбавлення або обмеження волі, є адреса установи виконання покарань.

Частиною 7 статті 8 цього Закону визначено, що виборча адреса виборця включає відомості, зазначені у пунктах 1-9, 11 (для виборців, які проживають або перебувають в Україні) цієї частини: 2) регіон України, зазначений у частині другій статті 133 Конституції України; 3) район або місто обласного (республіканського в Автономній Республіці Крим) значення, до складу якого входить населений пункт; 11) інші відомості, які визначають виборчу адресу.

Як це передбачено ст. 9 КАС України (Принцип законності), у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Колегія суддів зауважує, що повноваження складу суду належить сприймати і як компетентність у розумінні наявності повноважень на розгляд справ у суді відповідно до предмету спору, вирішення справ судом певної інстанції та судом, який має повноваження на розгляд справ у межах територіальної юрисдикції, визначеної КАС, що забезпечує право на розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Судочинство, яке здійснюється з порушенням цих правил, за наявності сумнівів в безсторонності і неупередженості суду, не може вважатися правосуддям, а прийняті з допущенням таких порушень судові рішення не можуть залишатися в силі через їх незаконність.

Правила територіальної підсудності не передбачають процесуальних переваг суду якої-небудь ланки над судом того самого рівня, а також виключного права того чи іншого суду на розгляд справ певної категорії, у зв'язку з чим суд, виявивши, що провадження у справі відкрито без дотримання правил територіальної підсудності, може відповідно до статті 22 КАС передати адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду лише до початку судового розгляду. Спори між адміністративними судами щодо підсудності цього виду не допускаються. Суди однієї ланки мають однакову компетенцію і рівні можливості щодо розгляду будь-якої справи, яка за предметною підсудністю віднесена до їхньої юрисдикції.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 22 КАС України, суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо після відкриття провадження у справі з'ясувалося, що справа територіально підсудна іншому суду.

Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що у даній справі після відкриття провадження у справі змінилось місце знаходження (перебування) позивача і Львівський окружний адміністративний суд став неповноважним судом саме для вирішення даної справи по суті, оскільки не є адміністративним судом за місцем проживання (перебування, знаходження) позивача.

Колегією суддів враховано: що провадження у справі було відкрито 16.01.2009р. з врахуванням зазначеної у позовній заяві адреси проживання позивача та поданого в підтвердження цього факту копії паспорта про місце реєстрації; засудження позивача до позбавлення волі (ухвала Апеляційного суду м.Києва від 30.03.2012р.); відбування позивачем покарання у Менській виправній колонії №91 Чернігівської області; задоволення судом першої інстанції заяви про самовідвід суддям Мартинюку В.Я. та Ланкевичу А.З.; визначення 24.06.2014р. згідно ст. 15-1 КАС України колегії суддів для розгляду даної справи (головуючий-суддя Гавдик З.В., судді Гулкевич І.З. та Сидор Н.Т.), яка судовий розгляд даної справи з врахуванням вимог ст.26 КАС України почала спочатку; з моменту прийняття до свого провадження судовий розгляд справи по суті не розпочала, оскільки в порядку ст.122-1, ст.128 та ст.133 КАС України колегія вирішувала клопотання учасників процесу, що в сукупності дає підстави вважати, що суд першої інстанції питання передачі даної справи вирішив з врахуванням вимог ст.3 та 12 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», з дотриманням принципів адміністративного судочинства та положень ч.2 ст.19, та ст. 22 КАС України.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 199 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи питання передачі даної справи з одного адміністративного суду до іншого, правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 199, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 предствника позивача ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2014 року про передачу адміністративної справи на розгляд іншого адміністративного суду у справі №2а-475/09/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції

Головуючий суддя Т.І. Шинкар

Судді Н.В. Ільчишин

Л.Я. Гудим