ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" лютого 2015 р.Справа № 916/4747/14

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Брагіної Я.В.

секретаря судового засідання Галюк Т.В.

за участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): Клименко Б.В. згідно довіреності за № 01-36/14 від 20.01.2015р.;

від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): Досковська В.Г. згідно довіреності від 15.12.2014р;

розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (м. Одеса)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднана торгівельна мережа" (м. Одеса)

про стягнення 112482,29грн. боргу та 9716,59грн. пені

та за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднана торгівельна мережа" (м. Одеса);

до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (м. Одеса);

про стягнення 965612,22грн.

25.11.14. Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднана торгівельна мережа" про стягнення 112482,29грн. боргу та 9716,59грн. пені.

Ухвалою суду від 26 листопада 2014р. порушено провадження у справі № 916/4747/14 за зазначеним вище позовом.

16.12.2014р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднана торгівельна мережа" до суду надійшла зустрічна позовна заява до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про стягнення 965612,22грн., яка ухвалою суду від 19.12.14. прийнята до розгляду для спільного розгляду із первісним позовом.

Представник позивача за первісним позовом у судовому засіданні підтримав первісний позов, заперечував проти зустрічного позову. Пояснив, що між сторонами був укладений договір оренди нежилого приміщення, за умовами якого відповідач повинен був сплачувати орендну плату. Але орендну плату відповідач за первісним позовом не сплачував із лютого 2014 року по липень 2014 року. Тому у позивача за зустрічним позовом існує борг перед позивачем за первісним позовом по сплаті орендних платежів у сумі 112482,29грн. Крім того, пояснив, що позивач за зустрічним позовом прийняв приміщення в оренду по акту приймання-передачі та передав його в суборенду, а тому відсутні підстави для задоволення зустрічного позову про повернення сплачених сум за орендоване приміщення.

Представник відповідача за первісним позовом в судовому засіданні підтримав зустрічний позов та заперечував проти первісного позову. Також пояснив, що між сторонами було укладено договір оренди нежилого приміщення. На виконання умов договору підписано акт приймання - передачі в оренду приміщення. Але відповідач за первісним позовом не використовував приміщення не зі своєї волі, бо останнє було зайнято іншими особами, про що свідчать рішення судів. Проте, не дивлячись на те, що приміщення не міг використовувати позивач за зустрічним позовом, останній тривалий час сплачував орендну плату, яку просить повернути за зустрічним позовом.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

31 жовтня 2012 року між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (надалі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Об'єднана торгівельна мережа" (надалі - орендар) укладено договір оренди нежилого приміщення №18, згідно умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлові приміщення першого поверху та підвалу, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Софіївська, 13 загальною площею 686,2 кв. м.

За умовами п. 1.2 договору встановлено, що передача в оренду об'єкта, зазначеного у п. 1.1 цього договору, здійснюється на підставі Цивільного та Господарського кодексів України, Закону України „Про оренду державного та комунального майна", на підставі розпорядження міського голови № 1047-01р від 31.10.2012 р.

Пунктом 1.3 договору визначено строк дії договору оренди, а саме: із 21 жовтня 2012 року до 30 вересня 2015 р.

Умовами п. 2.2 договору встановлено обов'язок орендаря за орендоване приміщення сплачувати орендну плату, що становить за перший, після підписання договору оренди, місяць 41967,17 грн. (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України.

Згідно умов п. 2.4 договору, орендар вносить орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.

Відповідно до п. 3.3 договору, орендодавець має право виступати з ініціативою розірвання договору оренди у разі невикористання орендованого приміщення на протязі 3-х місяців, або невиконання чи порушення умов цього договору орендарем.

З врахуванням п. 4.7 договору, після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, орендар зобов'язаний у 15-денний термін передати орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об'єкта оренди.

Пунктом 4.8 договору визначено, що орендар має право передавати частину орендованого приміщення в суборенду іншим особам чи організаціям лише за письмовим погодження орендодавця.

За умовами п. 7.6 договору, договір може бути розірваний на вимогу однієї з сторін за рішенням арбітражного суду у випадках, передбачених чинним законодавством. Усі зроблені орендарем у будівлі невід'ємні поліпшення передаються орендодавцю безоплатно.

У відповідності до п. 7.11 договору, дія договору оренди припиняється внаслідок: - закінчення строку, на який його укладено; - продажу об'єкта оренди за участю орендаря; - загибелі об'єкта оренди; - достроково за згодою сторін або за рішенням господарського суду; - банкрутства або ліквідації орендаря; - в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

На виконання умов договору оренди від 31.10.2012 р. Департамент комунальної власності Одеської міської ради передав, а орендар прийняв приміщення, загальною площею 686,2 кв. м., розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Софіївська, 13, відповідно зі ст. 13 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", згідно акту приймання-передачі приміщення.

Дійсно, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому, за правилами статті 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно приписів статей 627, 628 та 638 ЦК України, сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ч.1 ст.762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України, яка цілком кореспондується із ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Приймаючи до уваги, що майно, яке виступає предметом договору оренди №18 від 31.10.2012 року, належить до комунальної власності, до спірних правовідносин застосовуються також норми Закону України „Про оренду державного та комунального майна".

Разом з тим, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні первісного позову враховуючи наступне.

Матеріали справи свідчать, що відповідач за первісним позовом протягом всього часу дії договору не мало змоги користуватися об'єктом оренди та, що у нежилому приміщенні загальною площею 686,2 кв. м. за адресою: м. Одеса, вул. Софіївська, 13 знаходилась та здійснювала свою господарську діяльність інша юридична особа - ТОВ "Наталка-Трейд", зокрема: рішення господарського суду Одеської області від 02.04.13., постанова Вищого господарського суду України від 10.07.14. у справі №916/347/13-г, якими було встановлено, що нежитлове приміщення першого поверху та підвалу загальною площею 686,2 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Софіївська,13, яке було передано на підставі договору №18 від 31.10.12. позивачем за первісним позовом позивачу за зустрічним позовом в оренду, знаходиться в користуванні ТОВ „Наталка-Трейд", тому останню було виселено із зазначеного спірного приміщення на користь позивача за зустрічним позовом; ухвала господарського суду Одеської області від 07.11.13., якою було зупинено виконання наказу господарського суду Одеської області у справі №916/347/13-г; рішення господарського суду Одеської області від 12.08.13., постанова Одеського апеляційного господарського суду від 29.10.13., постанова Вищого господарського України від 17.03.14. у справі №916/1668/13, якими було встановлено, що договір суборенди між позивачем за зустрічним позовом та ТОВ „Наталка-Трейд" не був укладений та відсутні докази про передачу відповідачем за первісним позовом спірного приміщення ТОВ „Наталка - Трейд"; ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.11.13. у адміністративній справі №522/20934/13-а, якою було скасовано ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 15.08.13. у зазначеній справі, і якою було задоволено заяву ТОВ „Наталка-Трейд" про забезпечення позову шляхом заборони Другому Приморському відділу ДВС ОМУЮ та будь-яким особам, фізичним та юридичним здійснювати будь-які дії, направлені на виселення ТОВ „Наталка-Трейд", у тому числі у межах здійснення виконавчих проваджень по виконанню наказу №916/347/13-г виданого 23.07.13. господарським судом Одеської області; ухвала господарського суду Одеської області від 26.08.14. у справі №916/347/13-г, якою було поновлено провадження щодо розгляду заяви по виконанню наказу господарського суду Одеської області у справі №916/347/13-г та інші докази.

Згідно ч. 3 ст. 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З врахуванням приписів ч.6 ст. 762 ЦК України, наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні первісного позову.

Також суд приходить до висновку про відмову в задоволенні зустрічного позову, хоча матеріали справи свідчать, а саме: платіжні доручення про сплату позивачем за зустрічним позовом позивачу за первісним позовом 965612,22грн. орендної плати на підставі договору оренди №18 від 31.10.12. та те, що позивач за зустрічним позовом звільняється від плати за весь час оренди, якщо майно не могло бути використане ним через обставини за які він не відповідає, про що суд зазначав вище, враховуючи наступне.

31 жовтня 2012 року між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (надалі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Об'єднана торгівельна мережа" (надалі - орендар) укладено договір оренди нежилого приміщення №18, згідно умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлові приміщення першого поверху та підвалу, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Софіївська, 13 загальною площею 686,2 кв. м.

Пунктом 1.3 договору визначено строк дії договору оренди, а саме: з 21 жовтня 2012 року до 30 вересня 2015 р.

За умовами п.7.13. договору вступ орендаря у користування приміщеннями настає одночасно з підписанням акта приймання-передачі вказаних приміщень.

Умовами п. 2.2 договору встановлено обов'язок орендаря за орендоване приміщення сплачувати орендну плату, що становить за перший, після підписання договору оренди, місяць 41967,17 грн. (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України.

Згідно умов п. 2.4 договору, орендар вносить орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.

Відповідно до п. 3.3 договору, орендодавець має право виступати з ініціативою розірвання договору оренди у разі невикористання орендованого приміщення на протязі 3-х місяців, або невиконання чи порушення умов цього договору орендарем.

31.07.14. між сторонами було укладено додатковий договір про розірвання зазначеного договору оренди нежилого приміщення №18 від 31.10.12. і спірне приміщення було повернуто позивачем за зустрічним позовом позивачу за первісним позовом, що підтверджується актом приймання-передачі нежилого приміщення від 31.07.14.

Таким чином, під час сплати орендних платежів позивачем за зустрічним позовом позивачу за первісним позовом договір №18 від 31.10.12. не був розірваний і не був змінений, тобто діяв, хоча частиною третьою ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України. А згідно ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Також сторонами договором №18 від 31.10.12. були узгоджені підстави для зміни або розірвання договору на вимогу однієї із сторін (п.п.7.3, 7.5,7.6,7.12 договору).

Відповідно до ч.4 ст.653 ЦК України, сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконано ними за зобов'язаннями до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

За умовами укладеного договору №18 від 31.10.12. між сторонами та іншими законами не встановлено повернення того, що було виконано стороною за зобов'язаннями до моменту зміни або розірвання договору.

Отже, враховуючи вищезазначене, суд відмовляє і в задоволенні зустрічного позову.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні первісного та в задоволенні зустрічного позовів, оскільки позивачі не довели тих обставин, на які посилалися в позовах.

Суд не приймає доводи позивача за первісним позовом, тому що вони спростовуються матеріалами справи, зокрема: рішенням господарського суду Одеської області від 02.04.13., постановою Вищого господарського суду України від 10.07.14. у справі №916/347/13-г, якими було встановлено, що нежитлове приміщення першого поверху та підвалу загальною площею 686,2 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Софіївська,13, яке було передано на підставі договору №18 від 31.10.12. позивачем за первісним позовом позивачу за зустрічним позовом в оренду, знаходиться в користуванні ТОВ „Наталка-Трейд", тому останню було виселено із зазначеного спірного приміщення на користь позивача за зустрічним позовом; ухвалою господарського суду Одеської області від 07.11.13., якою було зупинено виконання наказу господарського суду Одеської області у справі №916/347/13-г; рішенням господарського суду Одеської області від 12.08.13., постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29.10.13., Постановою Вищого господарського України від 17.03.14. у справі №916/1668/13, якими було встановлено, що договір суборенди між позивачем за зустрічним позовом та ТОВ „Наталкою-Трейд" не був укладений та відсутні докази про передачу відповідачем за первісним позовом спірного приміщення ТОВ „Наталка Трейд"; ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.11.13 у адміністративній справі №522/20934/13-а, якою було скасовано ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 15.08.13. у зазначеній справі, якою було задоволено заяву ТОВ „Наталка-Трейд" про забезпечення позову шляхом заборони Другому Приморському відділу ДВС ОМУЮ та будь-яким особам, фізичним та юридичним здійснювати будь-які дії, направлені на виселення ТОВ „Наталка-Трейд" у тому числі у межах здійснення виконавчих проваджень по виконанню наказу №916/347/13-г від 23.07.13. господарським судом Одеської області; ухвалою господарського суду Одеської області від 26.08.14. у справі №916/347/13-г, якою було поновлено провадження щодо розгляду заяви по виконанню наказу господарського суду Одеської області у справі №916/347/13-г та іншими доказами, про що суд зазначав вище.

Також суд не приймає доводи позивача за зустрічним позовом, бо вони спростовуються договором №18 від 31.10.12., укладеним між сторонами, актом приймання-передачі орендованого приміщення, додатковим договором від 31.07.14., укладеним між сторонами та ч.4 ст.653 ЦК України.

На підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивачів.

Керуючись ст. ст. 22, 32, 33, 34, 35, 43, 44, 49, 60, 82-85 ГПК України господарський суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні первісного позову відмовити.

2. В задоволенні зустрічного позову відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано: 05 лютого 2015 року.

Суддя Я.В. Брагіна