УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2015 р.Справа № 820/16957/14

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Зеленського В.В. , Чалого І.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2014р. по справі № 820/16957/14

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1, позивач), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області (далі - ДПІ у м. Сєвєродонецьку, відповідач), в якому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 31.07.2014 року №0005731702 та №0005741702.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2014 р. адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьк Головного управління Міндоходів у Луганській області №0005731702 від 31.07.2014 року, №0005741702 від 31.07.2014 року.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 182,70 грн.

Не погодившись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: п. 215.1, п.п. 215.3.4, п. 215.3 ст. 215, п.п. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 Податкового кодексу України, ст.ст. 70, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що ФОП ОСОБА_1 відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зареєстрований як фізична особа-підприємець 06.05.2000 р. за реєстраційним номером 23830170000009213.

З 01.01.2012 р. по 31.12.2013 року позивач перебував на спрощеній системі оподаткування та був платником єдиного податку 2 групи.

Фахівцями ДПІ у м. Сєвєродонецьку проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ФОП ОСОБА_1 з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати єдиного податку, податку з доходів фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування, податку на додану вартість, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2013 року.

За результатами перевірки складено акт №965/12-14-17-02/21-2589606534 від 13.06.2014 року, в якому зафіксовані порушення позивачем:

- абз.3 п.п.291.5.1 п.291.5 ст.291 та абз.5 п.п. 298.2.3 п.298.2 ст.298 Податкового кодексу України. ФОП ОСОБА_1 занижено оподатковуваний дохід на суму 240418,0 грн. за 2-4 кв. 2013 року, внаслідок чого донарахований податок з доходів за 2013 р. складає 38806,47 грн.;

- п.1.ст.4, п.п.2.п.1 ст.7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", а саме занижено єдиний внесок на суму 57707,45 грн. за 2013 р.;

- абз. 4 п.п. 293.4 ст.293 та п.299.16 ст.299 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижений єдиний податок на 1 кв.2013 р. на 5956,80 грн. (у розмірі 15 відсотків до доходу, отриманого від здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування).

Відповідно до висновків вказаного акту перевірки продукція, яка реалізовувалась позивачем, має код УКТ ЗЕД 3824909800, та відповідно до п.215.1, п.215.3.4, п. 215.3 ст. 215 Податкового кодексу України є підакцизним товаром.

На підставі висновків вищезазначеного акту перевірки ДПІ у м. Сєвєродонецьку винесено податкові повідомлення - рішення №0005731702 від 31.07.2014 року та №0005741702 від 31.07.2014 року.

Не погоджуючись з висновками акта перевірки та прийнятими на їх підставі податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, прийняті податковим органом, є неправомірними та такими, що не відповідають вимогам законодавства, через що позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до пп. 2 п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку, зокрема: друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1000000 гривень.

Отже, вказаною нормою законодавства визначено обмеження у видах господарської діяльності, яку можуть здійснювати особи, що перебувають на другій групі спрощеної системи оподаткування.

Відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ФОП ОСОБА_1 у графі "Види діяльності" було самостійно обрано та вказано - неспеціалізована оптова торгівля.

Згідно з п.п.291.5.1 п.291.5 ст.291 Податкового кодексу України не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів (крім роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів в ємностях до 20 літрів та діяльності фізичних осіб, пов'язаної з роздрібним продажем пива та столових вин.

Податковим органом зазначено та не заперечується позивачем, що ФОП ОСОБА_1 у перевіряємому періоді здійснював господарську діяльність, перебуваючи на другій групі спрощеної системи оподаткування та отримував доходи від реалізації продукції.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що в період з 2012-2013 рр. в зоні діяльності митного поста "Севєродонецьк" ФОП ОСОБА_1 в режимі "імпорт" були оформлені наступні митні декларації: митна декларація №702180001/2012/003170 від 24.04.2012 року на технічну рідину для RC моделей AUTO; митна декларація №702180001/2012/004098 від 28.05.2012 року на технічну рідину для RC моделей; митна декларація №702180001/2012/001282 від 15.02.2013 року на технічну рідину для RC моделей; митна декларація №702180001/2012/002413 від 19.03.2013 року на технічну рідину для RC моделей; митна декларація №702180001/2012/004006 від 29.04.2013 року на технічну рідину для RC моделей; митна декларація №702180001/2012/010805 від 30.10.2013 року на технічну рідину для RC моделей .

Зазначена продукція (окрім масла ПОД та водного шару дикарбованих кислот) була реалізована ФОП ОСОБА_2 на підставі договорів поставки.

Підпунктом 14.1.145. Податкового кодексу України передбачено, що підакцизні товари (продукція) - товари за кодами згідно з УКТ ЗЕД, на які цим Кодексом встановлено ставки акцизного податку.

Зі змісту митних декларацій, які містяться в матеріалах справи, вбачається, що позивачем поставлявся товар, а саме технічна рідина для RC моделей AUTO, до складу якої входять зокрема: нітрометан - 10-23,5%, олива синтетика -11,7%, метанол - від 58-81%.

Вказаній рідині присвоєно код згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності та згідно пп. 215.3.4 п. 215.3 ст.215 Податкового кодексу України, а саме 3824 90 98 00.

Згідно з п. 215.1 ст.215 Податкового кодексу України до підакцизних товарів належать: спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво; тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну; нафтопродукти, скраплений газ; автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли.

Відповідно до пп. 215.3.4 п. 215.3 ст.215 Податкового кодексу України податок справляється з таких товарів та обчислюється за такими ставками, зокрема: біодизель та його суміші (що не містять або містять менш як 70 мас. % нафти або нафтопродуктів, одержаних з бітумінозних порід) на основі моноалкільних складних ефірів жирних кислот.

На підтвердження того, що реалізована на адресу ФОП ОСОБА_2 продукція не є підакцизним товаром, позивачем було надано до суду висновок експерта №28С від 09.04.2012 року, висновок експерта №159 від 05.04.2013 року, висновок санітарно-епідеміологічної експертизи від 23.02.2012 року, копію сертифікату відповідності від 25.11.2011 року.

Так, у вказаних висновках зазначено, що згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності, на підставі наданих позивачем документів, визначено код продукції, реалізованої позивачем на адресу ФОП ОСОБА_2, а саме технічна рідина для RC моделей - 3824 90 98 00.

Зі змісту висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи №05.03.02-03/13899 від 23.02.2012 р. вбачається, що об'єктом експертизи було визначено: технічна рідина для RC моделей, сфера застосування та реалізації об'єкта експертизи: альтернативне паливо для радіокерувальних моделей.

Крім того, в матеріалах справи міститься лист Луганської митниці Міністерства доходів і зборів України №2326/12-70-03 від 31.10.2014 року, в якому повідомлено про те, що в митних деклараціях на товар "Технічна рідина для RC моделей" в графах 31 зазначено, що товар являє собою суміш продуктів, до складу яких входять: нітрометан, олива синтетика, метанол, касторова олія. Також зазначено, що під час митного оформлення товару "Масло ПОД", враховуючи складний хімічний склад та з метою однозначного віднесення товару до коду згідно з УКТ ЗЕД, відповідно до вимог ст.69 Митного кодексу України, були проведені експертні дослідження, за результатами яких митним органом прийнято Рішення про визначення коду товару від 16.10.2013р. №КТ-702180001-0007-2013. Рішенням визначено, що "Масло ПОД" - побічний продукт виробництва адипінової кислоти або капролактаму на стадії окислення циклогексану. Не відноситься до окремих органічних сполук визначеного хімічного складу та нафтопродуктів (дистиляторів, рідких палив та ін.), в т.ч. до залишків переробки нафти або бітумінозних порід. Не відноситься до "біодизелю" та поверхнево-активних речовин та засобів на їх основі".

Митним органом також зазначено, що при здійсненні митного оформлення товарів "Технічна рідина для RC моделей" та "Масло ПОД" за вказаними митними деклараціями, акцизний податок не нараховувався. Вказані товари хоч і мали однаковий з "біодизелем" код згідно УКТЗЕД, проте мали різні ознаки та характеристики, що вплинули на застосування ставок акцизного податку.

З огляду на викладене, матеріалами справи спростовуються доводи відповідача про те, що реалізована на адресу ФОП ОСОБА_2 продукція є підакцизним товаром.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зауважити на той факт, що до повноважень податкового органу не входить обов'язок щодо перевірки даних, визначених іншим державним органом, зокрема визначення коду товару згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, всупереч наведеним положенням, відповідачем не доведено правомірність його рішень, що оскаржуються.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що обставини, які викладені відповідачем в акті перевірки, неможливо кваліфікувати як порушення, що передбачені абз.3 п.п.291.5.1 п.291.5 ст.291 та абз.5 п.п. 298.2.3 п.298.2 ст.298, абз. 4 п.п. 293.4 ст.293 та п.299.16 ст.299 Податкового кодексу України; п.1.ст.4, п.п.2.п.1 ст.7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, прийняті податковим органом, є неправомірними та такими, що не відповідають вимогам законодавства, через що позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень підлягають задоволенню в повному обсязі.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України є безпідставними.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2014р. по справі № 820/16957/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя П’янова Я.В.

Судді Зеленський В.В. Чалий І.С.