КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25.01.07 р. № 11/329-А
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зеленіна В.О.
суддів: Рєпіної Л.О.
Синиці О.Ф.
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -
від відповідача -
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Прокуратура Подільського району м. Києва
на рішення Господарського суду м.Києва від 15.09.2006
у справі № 11/329-А (Євсіков О.О.)
за позовом Заступник прокурора Подільського району м.Києва
до Товариство з обмеженою відповідальнітю "Техноматика"
третя особа відповідача
третя особа позивача
про стягнення 1856,25 грн.
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду м. Києва від 15.09.2006 № 11\329а в задоволенні позову заступника прокурора Подільського району в інтересах Київського міського відділенню Фонду соцзахисту інвалідів до ТОВ „Техноматика” про стягнення 1856,25 грн. відмовлено.
Не погоджуючись з постановою, прокурор звернувся із апеляційним поданням посилаючись на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права судом першої інстанції, просить її скасувати і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі
Представник відповідача проти вимог апеляційного подання заперечував, просив залишити їх без задоволення, постанову суду – без змін.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги, викладені в апеляційному поданні, просив їх задовольнити.
Переглядаючи справу згідно Прикінцевих та перехідних положень та за правилами розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає, що апеляційне подання підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено матеріалами справи, зокрема звіту відповідача про наявну зайнятість та працевлаштування інвалідів по формі № 10-ПІ за 2005 рік вбачається, що середньо облікова численність штатних працівників облікового складу підприємства становить 8 чоловік.
Відповідно до ст.19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в України” від 21.03.1991 р № 875-ІІІ передбачено, що для підприємств незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної численності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця. Таким чином відповідачем згідно нормативу необхідно надати 1 робоче місце для інваліда.
Стаття 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в України” передбачає, що підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ч.1 ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Сплату штрафних санкцій підприємства (об'єднання), установи і організації провадять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).
Згідно ч.1 ст.177 ГК України суб’єкти господарювання зобов’язані за рішенням місцевої ради за рахунок своїх коштів відповідно до закону створювати спеціальні робочі місця для осіб з обмеженою працездатністю та організовувати їх професійну підготовку.
Заперечуючи проти постанови суду, прокурор вказує що подаючи звіт форми № 10-ПІ, відповідач усвідомлював покладений на нього обов’язок та відповідальність, але не працевлаштував інваліда, не надав документів підтверджуючих атестацію нібито створених робочого місця для інваліда.
Колегія суддів погоджується з доводами прокурора та позивача.
Відповідно до ст.218 ГК України підприємства зобов’язані вживати всіх залежних від них заходів для недопущення господарського правопорушення, яким, зокрема, є невиконання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів. До числа таких заходів відносяться обов’язки підприємства, визначені у пунктах 3,5 та 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів. Зокрема, у п.14 названого Положення передбачено, що підприємства інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.
Відповідно до ст. 9 Бюджетного кодексу України штрафні санкції за нестворені робочі місця для інвалідів відносяться до неподаткових находжень доходів державного бюджету.
Згідно Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 р № 314, а саме, п.3 робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда; п.5 підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів; п.10 працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров’я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.
У матеріалах справи є звіт № 10-ПІ про наявність вакантного місця для інваліда, але звіти про вакансії та потреба у працівниках, в тому числі інвалідах, протоколи атестації робочих місць відсутні. Як пояснив в судовому засіданні представник відповідача до центру зайнятості або органів соцзахисту населення повідомлень, звітів про наявність робочого місця не повідомлялося, оскільки це є тягар для підприємства та відповідач не визначився як з кількістю робочого місця для інваліда так і з сумою, яка підлягає сплаті.
Колегія суддів звертає увагу сторін на те, що з положень Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в України” не вбачається, що обов’язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів супроводжується обов’язком підбирати та працевлаштовувати інвалідів на створені ним робочі місця, але відсутність у відповідних органів та установ звіту про наявність створеного робочого місця для інваліда перешкоджає останнім для направлення інваліда для працевлаштування.
Адміністративно-господарські санкції застосовуються за нестворені робочі місця для інвалідів, тому твердження позивача про те, що не бажання інвалідів працевлаштовуватись не звільняє від сплати санкцій, необґрунтовані.
Крім того, стаття 43 Конституції України передбачає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, використання примусової праці забороняється, отже відповідач не може впливати на особу працевлаштуватися на створені ним робочі місця для інвалідів.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, про те, що господарським судом не правильно встановлені обставини справи .
Керуючись ст. ст.198-199,202, 205,207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційне подання заступника прокурора Подільського району задовольнити, постанову господарського суду м. Києва від 15.09.2006 № 11\329А скасувати.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Техноматика” ( 04215 м. Київ, пр-т Радянської України,22 к.103; р\р 26008544441001 в філіі „Розрахунковий центр „ПриватБанку”, МФО 320649, ІНН 324547826569, код ЕДРПОУ 0032454782) на користь Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів ( 03150 м. Київ, вул.. Боженка 86; р\р 31212230600001 ГУДКУ м. Києва, ЕДРПОУ 24262621, МФО 820019) штрафні санкції в розмірі 1856,25 грн. ( тисяча вісімсот п’ятдесят шість грн.25 коп.)
3. Матеріали справи повернути, доручити господарському суду м. Києва видати відповідний наказ .
4.
Головуючий суддя Зеленін В.О.
Судді
Рєпіна Л.О.
Синиця О.Ф.